Справа № 2/1711/307/11
26 січня 2012 року м.Кузнецовськ
Кузнецовський міський суд Рівненської області в особі:
головуючого - судді Горегляд О.І.,
з участю:
- секретаря судового засідання - Ковбасюк А.О.,
- позивачки - ОСОБА_1,
- представника відповідача - Курила Р.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Кузнецовськ цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ПАТ «Акцент-Банк»(правонаступника ЗАТ «Акцент-Банк») про визнання недійсним правочину щодо забезпечення виконання зобов'язання по кредитно-заставному договору №АВ10RC19550001 від 31 березня 2008 року у виді встановлення неустойки і застосування наслідків недійсності нікчемного правочину шляхом повернення сплачених коштів,-
28 березня 2011 року ОСОБА_1 подала позов до ПАТ «Акцент-Банк»(правонаступника ЗАТ «Акцент-Банк»), в якому просить суд визнати нікчемним договір про встановлення неустойки від 31 березня 2008 року для забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором №АВ10RC19550001 від 31 березня 2008 року та застосувати наслідки недійсності нікчемного договору про встановлення неустойки від 31 березня 2008 року для забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором №АВ10RC19550001 від 31 березня 2008 року, а саме: зобов'язати відповідача повернути сплачені кошти в сумі 10406 грн. 77 коп., які були направлені ним на погашення пені. Такі вимоги позивачка обґрунтовує тим, що на підставі кредитного договору №АВ10RC19550001, укладеного сторонами по справі 31 березня 2008 року, вона отримала кредит в сумі 10024 грн. 30 коп. строком на 36 місяців з 31 березня 2008 року до 31 березня 2011 року включно і взяла на себе зобов'язання по поверненню кредиту і сплаті відсотків за користування кредитом в розмірі 1% на місяць на суму залишку заборгованості по кредиту. ОСОБА_1 зазначає в позові, що протягом дії вказаного договору внаслідок тяжкого захворювання та потреби в лікуванні в неї виникла заборгованість перед відповідачем по сплаті кредитних платежів. Згідно доводів позивачки з метою погашення заборгованості вона сплатила відповідачу потрібну суму грошей, однак розмір її заборгованості за кредитним договором №АВ10RC19550001 від 31 березня 2008 року не був зменшений, а сплачені нею грошові кошти були направлені відповідачем на погашення пені, про нарахування якої їй стало відомо лише після отримання письмової відповіді на своє звернення. ОСОБА_1 стверджує, що в даному випадку всупереч вимогам ч.2 ст.547 ЦК України договір щодо забезпечення виконання зобов'язання у виді неустойки (пені) вчинений із недодержанням письмової форми, оскільки при укладенні кредитного договору №АВ10RC19550001 від 31 березня 2008 року їй лише були зачитані працівником банку умови надання споживчого кредиту фізичним особам та повідомлено, що розмір пені за прострочення виконання зобов'язань по вказаному кредитному договору становить одну облікову ставку Національного Банку України.
У судовому засіданні ОСОБА_1 повністю підтримала позовні вимоги, заявлені до ПАТ «Акцент-Банк»(правонаступника ЗАТ «Акцент-Банк»), і просила суд визнати недійсним правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання по кредитно-заставному договору №АВ10RC19550001 від 31 березня 2008 року у виді встановлення неустойки (пені) і застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину шляхом повернення сплачених нею грошових коштів у сумі 10406 грн. 77 коп., які відповідач скерував на сплату безпідставно нарахованої ним пені. З пояснень позивачки слідує, що на підставі кредитно-заставного договору №АВ10RC19550001 від 31 березня 2008 року вона отримала у відповідача кредит в сумі 10024 грн. 30 коп., всього по даному договору нею було сплачено 17868 грн. 80 коп., із яких лише 3493 грн. 69 коп. відповідачем спрямовано на погашення тіла кредиту та процентів за користування кредитом. ОСОБА_1 зазначила, що при укладенні цього кредитно-заставного договору у вигляді заяви позичальника №АВ10RC19550001 від 31 березня 2008 року, працівником ЗАТ «Акцент-Банк»їй було надано для ознайомлення довідку про стандартні умови кредитування Приватбанку та орієнтовну сукупну вартість споживчого кредиту і «Примеры использования кредитных средств на кредитке «Универсальная, 30 дней льготного периода»с расчетом общей суммы расходов клиента». У судовому засіданні позивачка підтвердила справжність її підписів на вказаних документах, вчинених 31 березня 2008 року, та вказала, що Умов надання споживчого кредиту фізичним особам («Розстрочка») (СТАНДАРТ) при укладенні цього кредитно-заставного договору у вигляді заяви позичальника №АВ10RC19550001 від 31 березня 2008 року вона не підписувала і такої пропозиції від працівника ЗАТ «Акцент-Банк» не надходило. При цьому ОСОБА_1 зазначила, що про розмір пені -0,15 % від суми простроченої заборгованості по кредиту за кожен день прострочення, але не менше 1 (одної) гривні, передбачений в п.5.1. Условий предоставления потребительского кредита физическим лицам «Рассрочка»(Стандарт), наданих на вимогу суду представником відповідача, вона дізналася лише в момент їх представлення суду в судовому засіданні 26 січня 2012 року.
Представник відповідача - Курило Р.М., у судовому засіданні повністю не визнав позовних вимог ОСОБА_1, заявлених до ПАТ «Акцент-Банк»(правонаступника ЗАТ «Акцент-Банк») про визнання недійсним правочину щодо забезпечення виконання зобов'язання по кредитно-заставному договору №АВ10RC19550001 від 31 березня 2008 року у виді встановлення неустойки і застосування наслідків недійсності нікчемного правочину шляхом повернення сплачених коштів, та просив суд відмовити в їх задоволенні. Представник відповідача вважає даний позов ОСОБА_1 необґрунтованим з тих підстав, що кредитно-заставний договір №АВ10RC19550001 від 31 березня 2008 року і договір щодо забезпечення виконання цих зобов'язань між ЗАТ «Акцент-Банк»(правонаступником якого є ПАТ «Акцент-Банк») і ОСОБА_1 було укладено в письмовій формі у вигляді заяви №АВ10RC19550001 від 31 березня 2008 року, яка підписана обома сторонами. При цьому Курило Р.М. просив суд врахувати зміст вказаної заяви, з якої слідує, що ОСОБА_1 ознайомилась і згідна з Умовами надання споживчого кредиту фізичним особам («Розстрочка») (Стандарт), які були надані їй у письмовій формі.
Заслухавши пояснення позивачки та представника відповідача, суд дослідив і оцінив у сукупності всі письмові докази, наявні в матеріалах справи, і прийшов до висновку, що позов ОСОБА_1 до ПАТ «Акцент-Банк»(правонаступника ЗАТ «Акцент-Банк») про визнання недійсним правочину щодо забезпечення виконання зобов'язання по кредитно-заставному договору №АВ10RC19550001 від 31 березня 2008 року у виді встановлення неустойки і застосування наслідків недійсності нікчемного правочину шляхом повернення сплачених коштів, підлягає частковому задоволенню.
Такий висновок суду ґрунтується на наступних встановлених по справі обставинах.
Заява позичальника №АВ1ОRС19550001 від 31 березня 2008 року, яка є частиною кредитно-заставного договору свідчить, що ЗАТ «Акцент-Банк»(правонаступником якого є ПАТ «Акцент-Банк») було надано позивачці ОСОБА_1 строковий кредит в сумі 10024 грн. 30 коп. на строк 36 місяців з 31 березня 2008 року по 31 березня 2011 року включно, з умовами сплати за користування кредитом відсотків у розмірі 1% на місяць, на суму залишку заборгованості по кредиту, щомісячної винагороди за надання фінансового інструменту у розмірі 180 грн. 44 коп. та одноразової винагороди за надання фінансового інструменту у розмірі 911 грн. 30 коп. в обмін на зобов'язання позичальника з повернення кредиту, сплати відсотків, винагороди, комісії в зазначені в заяві та Умовах надання споживчого кредиту фізичним особам («Розстрочка») (СТАНДАРТ) строки. Погашення заборгованості здійснюється в наступному порядку: щомісяця в період сплати, за який приймається період з «10»по «15»число кожного місяця позичальник повинен надавати банку грошові кошти (щомісячний платіж) у сумі 514 грн. 19 коп. для погашення заборгованості за кредитом, яка складається із заборгованості за кредитом, відсотків, винагороди, комісії, а також інших витрат згідно з Умовами надання споживчого кредиту фізичним особам («Розстрочка») (СТАНДАРТ).
У вказаній заяві позичальника №АВ1ОRС19550001 від 31 березня 2008 року також передбачено, що при порушенні позичальником зобов'язань із погашення кредиту, позичальник сплачує Банку пеню, розмір якої зазначений у п.5.1. Умов надання споживчого кредиту фізичним особам («Розстрочка») (СТАНДАРТ) за кожен день прострочки.
Отже, зміст заяви позичальника №АВ1ОRС19550001 від 31 березня 2008 року, підписаної обома сторонами, всупереч вимогам ч.3 ст.549, ч.2 ст.551 ЦК України не містить розміру пені, яка підлягає сплаті при порушенні позичальником зобов'язань із погашення кредиту.
З пояснень позивачки, представника відповідача та документів, витребуваних у ПАТ «Акцент-Банк»(правонаступника ЗАТ «Акцент-Банк») ухвалою Кузнецовського міського суду Рівненської області від 23 вересня 2011 року, наданих представником відповідача лише в судовому засіданні 26 січня 2012 року, судом беззаперечно встановлено, що Умови надання споживчого кредиту фізичним особам («Розстрочка») (СТАНДАРТ) сторонами не підписувалися, хоча зміст заяви позичальника №АВ1ОRС19550001 від 31 березня 2008 року свідчить, що Умови надання споживчого кредиту фізичним особам («Розстрочка») (СТАНДАРТ) теж становлять кредитно-заставний договір.
Згідно з ч.1 ст.546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
Частинами 1, 3 ст.549 ЦК України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до ч.2 ст.551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі.
З наведеного слідує, що розмір неустойки (пені), яка є одним із видів забезпечення виконання зобов'язання, повинен бути чітко вказаний у договорі.
Згідно з ч.4 ст.203 ЦК України правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.
У відповідності з ст.547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.
Частинами 1, 2 ст.207 ЦК України визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.
Під час розгляду справи позивачка ОСОБА_1 не визнала обставин щодо надання їй ЗАТ «Акцент-Банк»(правонаступником якого є ПАТ «Акцент-Банк») Умов надання споживчого кредиту фізичним особам («Розстрочка») (СТАНДАРТ) у письмовій формі та їх підписання сторонами при укладенні кредитно-заставного договору №АВ1ОRС19550001 від 31 березня 2008 року. Вказані обставини відповідачем та його представником не доведені. Будь-яких належних і допустимих доказів, які б підтверджували ці обставини, матеріали справи не містять. Умови надання споживчого кредиту фізичним особам («Розстрочка») (СТАНДАРТ), що витребовувались судом, відповідачем не надано. А предоставлені представником відповідача Условия предоставления потребительского кредита физическим лицам «Рассрочка»(Стандарт) - не підписані сторонами і не містять будь-яких даних, які б свідчили про їх дію станом на момент укладення кредитно-заставного договору №АВ1ОRС19550001 від 31 березня 2008 року (заяви позичальника №АВ1ОRС19550001 від 31 березня 2008 року) та про надання їх ОСОБА_1 Доказів про те, що воля сторін на вчинення кредитно-заставного договору у виді Условий предоставления потребительского кредита физическим лицам «Рассрочка»(Стандарт) була виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку немає.
Таким чином, судом встановлено, що в даному випадку правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання по кредитно-заставному договору №АВ10RC19550001 від 31 березня 2008 року у виді встановлення неустойки (пені) у письмовій формі не вчинено.
Відповідно до ч.2 ст.215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
Статтею 217 ЦК України передбачено, що недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.
Отже, за таких обставин згідно з ч.2 ст.547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання по кредитно-заставному договору №АВ10RC19550001 від 31 березня 2008 року у виді встановлення неустойки (пені) є нікчемним правочином, тобто недійсним правочином, так як його недійсність в зв'язку з недодержанням письмової форми встановлена законом. Визнавати судом вказаний правочин недійсним в такому випадку непотрібно.
З наведених підстав позовні вимоги ОСОБА_1, заявлені до ПАТ «Акцент-Банк»(правонаступника ЗАТ «Акцент-Банк»), в частині визнання договору щодо забезпечення виконання зобов'язання по кредитно-заставному договору №АВ10RC19550001 від 31 березня 2008 року у виді встановлення неустойки нікчемним (недійсним), задоволенню не підлягають.
Відповідно до вимог ч.1 ст.236 ЦК України нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.
Згідно з вимогами, передбаченими ч.ч.1, 3 ст. 548 ЦК України, виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Недійсність правочину щодо забезпечення виконання зобов'язання не спричиняє недійсність основного зобов'язання.
Відповідно до ч.1 ст.216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.
Виписка за кредитним договором №АВ10RC19550001 від 31 березня 2008 року, дані якої не оспорюються сторонами по справі, свідчить, що з фактично внесених ОСОБА_1 платежів по даному договору відповідачем були розподілені грошові кошти в загальній сумі 10406 грн. 77 коп. на сплату пені.
В даному випадку договір, укладений між ОСОБА_1 і ЗАТ «Акцент-Банк»(правонаступником якого є ПАТ «Акцент-Банк») 31 березня 2008 року, є недійсним лише в частині забезпечення виконання зобов'язання у виді встановлення неустойки -пені. Отже, за таких обставин одержані ЗАТ «Акцент-Банк»(правонаступником якого є ПАТ «Акцент-Банк») від ОСОБА_1 грошові кошти в загальній сумі 10406 грн. 77 коп., які були безпідставно розподілені відповідачем на сплату пені підлягають поверненню позивачці.
Враховуючи викладене, на підставі ч.4 ст.203, ст.ст.207, 208, ч.2 ст.215, ч.1 ст.216, ст.217, ч.1 ст.218, ст.ст.236, ч.1 ст.546, ст.547, ч.ч.1, 3 ст.548, ч.ч.1, 3 ст.549, ч.ч.1, 2 ст.551 ЦК України, керуючись ст.4, ч.1 ст.11, ст.60, ч.1 ст.61, ч.3 ст.208, ч.ч.1-3 ст.209, ст.ст.212-215, ч.1 ст.218, ч.2 ст.222, ч.1 ст.223, ч.1 ст.294 ЦПК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до ПАТ «Акцент-Банк»(правонаступника ЗАТ «Акцент-Банк») про визнання недійсним правочину щодо забезпечення виконання зобов'язання по кредитно-заставному договору №АВ10RC19550001 від 31 березня 2008 року і застосування наслідків недійсності нікчемного правочину шляхом повернення сплачених коштів задоволити частково.
Застосувати наслідки недійсності нікчемного договору щодо забезпечення виконання зобов'язання по кредитно-заставному договору №АВ10RC19550001, укладеному між ОСОБА_1 і ЗАТ «Акцент-Банк»(правонаступником якого є ПАТ «Акцент-Банк») 31 березня 2008 року, у виді встановлення неустойки - пені.
Зобов'язати ПАТ «Акцент-Банк»(правонаступника ЗАТ «Акцент-Банк») повернути ОСОБА_1 сплачені нею грошові кошти в сумі 10406 (десять тисяч чотириста шість) гривень 77 копійок по кредитно-заставному договору №АВ10RC19550001 від 31 березня 2008 року, розподілені ЗАТ «Акцент-Банк»(правонаступником якого є ПАТ «Акцент-Банк») на сплату пені.
В задоволенні іншої частини позовних вимог ОСОБА_1, заявлених до ПАТ «Акцент-Банк»(правонаступника ЗАТ «Акцент-Банк») про визнання недійсним правочину щодо забезпечення виконання зобов'язання по кредитно-заставному договору №АВ10RC19550001 від 31 березня 2008 року, - відмовити за їх безпідставністю.
На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до апеляційного суду Рівненської області через Кузнецовський міський суд Рівненської області протягом десяти днів з дня його проголошення.
Головуючий суддя О.І.Горегляд