ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 37/46327.02.12
За позовом: Приватного акціонерного товариства «Акціонерна страхова компанія «ІНГО
Україна»
До: Публічного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Гарант-Авто»
Про стягнення 1 974,37 грн.
Суддя Гавриловська І.О.
У судових засіданнях брали участь представники сторін:
від позивача: ОСОБА_1 -дов. № 25 від 10.01.12 р.
ОСОБА_2 -дов. № 25 від 10.01.12 р.
від відповідача: ОСОБА_3 -дов. № 309-1-4/38 від 23.12.11 р.
На розгляд Господарського суду м. Києва передано позов Приватного акціонерного товариства «Акціонерна страхова компанія «ІНГО Україна»до Публічного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Гарант-Авто»про стягнення 1 974,37 грн. суми страхового відшкодування в порядку регресу.
Ухвалою суду від 26.12.11 р. було порушено провадження у справі № 37/463 та призначено її розгляд на 06.02.12 р., зобов'язано сторін надати певні документи.
Представник позивача у судовому засіданні 06.02.12 р. надав витребувані документи та заявив клопотання про витребування у Моторного (транспортного) страхового бюро України інформації стосовно полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності.
Представник відповідача у судове засідання 06.02.12 р. не з'явився, вимог ухвали суду не виконав, про призначене судове засідання був повідомлений належним чином, про що свідчить повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення від 06.01.12 р., згідно з яким відповідач 12.01.12 р. отримав ухвалу суду від 26.12.11 р. у даній справі.
Приймаючи до уваги неявку представника відповідача і невиконання ним вимог ухвали суду, а також зважаючи на необхідність витребувати у Моторного (транспортного) страхового бюро України інформацію стосовно полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, господарський суд ухвалою від 06.02.12 р. відклав розгляд справи № 37/463 на 27.02.2012 р.; витребував шляхом направлення відповідного судового запиту у Моторного (транспортного) страхового бюро України в строк до 25.02.2012 р. інформацію стосовно полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, відповідно до якого станом на 21.11.2008 р. було застраховано цивільно-правову відповідальність власника транспортного засобу «Mazda», державний номер НОМЕР_1, зазначивши серію та номер полісу, назву та адресу страхової компанії, яка видала поліс, ліміт відповідальності, франшизу, термін дії полісу, тип договору, прізвище, ім'я та по-батькові /найменування страхувальника; повторно зобов'язав відповідача надати суду письмовий відзив на позов з доказами направлення на адресу позивача; попередив учасників судового процесу про відповідальність за невиконання вимог ухвали суду у вигляді накладення штрафу та винесення окремої ухвали.
17.02.12 р. через відділ діловодства Господарського суду м. Києва від МТСБУ надійшла відповідь на запит, яку було долучено до матеріалів справи.
У судовому засіданні 27.02.12 р. представник позивача підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити.
Представник відповідача у судовому засіданні 27.02.12 р. надав суду усні пояснення по суті спору та просив відмовити в задоволенні позовних вимог повністю.
Розглянувши подані матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -
21.11.2008 р. по вулиці Харківське шосе, 174 «Б»в м. Києві сталася дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу «Mazda», державний номер НОМЕР_1, яким керував ОСОБА_4, та автомобіля «Opel», державний номер НОМЕР_2, що належить ОСОБА_5
ОСОБА_4, керуючи транспортним засобом «Mazda», державний номер НОМЕР_1, перед будь-якою зміною напрямку руху не переконався, що це буде безпечним, чим порушив Правила дорожнього руху України, внаслідок чого здійснив наїзд на стоячий автомобіль «Opel», державний номер НОМЕР_2, що призвело до механічних пошкоджень обох транспортних засобів.
Про наведене свідчить довідка, складена ВДАІ з обслуговування Дарницького району при УДАІ ГУ МВС України в м. Києві, та постанова Дарницького районного суду м. Києва від 18.12.2008 року в адміністративній справі № 3-62983/2008, відповідно до якої ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення, та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 425,00 грн.
У відповідності до частини 2 статті 35 Господарського процесуального кодексу України, факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.
Згідно з п. 4 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України № 02-5/215 від 01.04.1994 року «Про деякі питання практики вирішення спорів пов'язаних з відшкодуванням шкоди»відповідно до статті 35 Господарського процесуального кодексу України, преюдиціальне значення для господарського суду мають вирок суду з кримінальної справи, що набрав законної сили, щодо певних подій та ким вони вчинені або рішення суду з цивільної справи, що набрало законної сили, щодо фактів, які встановлені судом. В інших випадках питання щодо вини конкретних осіб вирішується господарським судом самостійно за результатами дослідження всіх обставин та матеріалів справ, у тому числі матеріалів слідчих органів. Рішення господарського суду не може обґрунтовуватись тільки довідкою органу ДАІ або постановою про відмову у порушенні кримінальної справи.
Факти, які встановлені постановою Дарницького районного суду м. Києва від 18.12.2008 року в адміністративній справі № 3-62983/2008, у відповідності до статті 35 Господарського процесуального кодексу України, мають преюдиціальне значення.
Вищезазначеною постановою ОСОБА_4 визнано винним у вчинені правопорушення, передбаченого статтею 124 Кодексу про адміністративне правопорушення України.
Внаслідок вищевказаної дорожньо-транспортної пригоди було пошкоджено автомобіль «Opel», державний номер НОМЕР_2, що належить ОСОБА_5
Відносини, пов'язані із страхуванням, регулюються параграфом 2 глави 35 Господарського кодексу України, главою 67 Цивільного кодексу України, Законом України від 07.03.1996 р. № 85/96-ВР «Про страхування»(надалі -Закон України «Про страхування»), а відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів - також Законом України від 01.07.2004 р. № 1961 - IV «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»(надалі -Закон України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).
Згідно з п. 1 ст. 352 Господарського кодексу України, страхування - це діяльність спеціально уповноважених державних організацій та суб'єктів господарювання (страховиків), пов'язана з наданням страхових послуг юридичним особам або громадянам (страхувальникам) щодо захисту їх майнових інтересів у разі настання визначених законом чи договором страхування подій (страхових випадків), за рахунок грошових фондів, які формуються шляхом оплати страхувальниками страхових платежів.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про страхування», страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів громадян та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати громадянами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.
Пунктом 2 ст. 352 Господарського кодексу України встановлено, що страхування може здійснюватися на основі договору між страхувальником і страховиком (добровільне страхування) або на основі закону (обов'язкове страхування).
Згідно ч. 1 ст. 5 Закону України «Про страхування», страхування може бути добровільним або обов'язковим.
Страхування наземного транспорту (крім залізничного), відповідно до п. 6 ч. 4 ст. 6 Закону України «Про страхування», є видом добровільного страхування.
В частині 1 ст. 6 даного Закону зазначено, що добровільне страхування - це страхування, яке здійснюється на основі договору між страхувальником і страховиком. Загальні умови і порядок здійснення добровільного страхування визначаються правилами страхування, що встановлюються страховиком самостійно відповідно до вимог цього Закону. Конкретні умови страхування визначаються при укладенні договору страхування відповідно до законодавства.
В статті 16 Закону України «Про страхування»визначено, що договір страхування -це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.
Між Закритим акціонерним товариством «Акціонерна страхова компанія «ІНГО Україна», яка була перейменована на Приватне акціонерне товариство «Акціонерна страхова компанія «ІНГО Україна»(страховик) та ОСОБА_5 (страхувальник) було укладено договір страхування наземного транспорту, цивільної відповідальності, водія та пасажирів від нещасних випадків № 580556835 від 31.10.08 р., у відповідності до умов якого страховик застрахував майнові інтереси страхувальника, пов'язані з володінням, користуванням і розпорядженням транспортним засобом, а саме - автомобілем марки «Opel», державний номер НОМЕР_2.
Частиною 2 ст. 8 Закону України «Про страхування»передбачено, що страховий випадок -це подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.
Згідно з п. 1 ст. 354 Господарського кодексу України, за договором страхування страховик зобов'язується у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній страхувальником у договорі страхування, а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.
Відповідно до ст. 979 Цивільного кодексу України, за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
Згідно з наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна від 24.11.2003 р. № 142/5/2092 (зареєстрований в Мін'юсті України 24.11.2003 р. за № 1074/8395) «Про затвердження Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів», який є обов'язковим для виконання особами, до компетенції яких входить проведення автотоварознавчих експертиз та досліджень, розмір матеріального збитку визначається шляхом проведення відповідної експертизи. Методику товарознавчої експертизи та оцінки дорожніх транспортних засобів розроблено згідно із Національним стандартом № 1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав»і затверджено наказом Фонду держмайна України від 24.11.2003 р. № 142/5/2092 (зареєстровано в Мін'юсті України 24.11.2003 р. за № 1074/8395, зі змінами та доповненнями).
Відповідно до Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні»проведення оцінки майна є обов'язковим у випадках, зокрема, визначення збитків або розміру відшкодування у випадках, встановлених законом (стаття 7 Закону), і здійснюється суб'єктами оціночної діяльності.
На виконання вищезазначених норм чинного законодавства, позивач з метою визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику автомобіля марки «Opel», державний номер НОМЕР_2, замовив у Всеукраїнської громадської організації «Спілка оцінювачів України» проведення експертного автотоварознавчого дослідження з визначення матеріального збитку, засланого власнику вищезазначеного автомобіля.
02.12.08 р. було складено акт огляду транспортного засобу «Opel», державний номер НОМЕР_2.
Звітом № 478 від 02.12.2008 р., складеним оцінювачем ОСОБА_6 (вища освіта, Кваліфікаційне свідоцтво оцінювача ФДМ України МФ НОМЕР_3), відповідно до Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України та Фондом державного майна України від 24.11.2003 р. № 142/5/2092, Національного стандарту № 1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав», затвердженого постановою КМ України від 10.09.2003 року № 1440, визначено, що вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля «Opel», державний номер НОМЕР_2, яка становить 1 656,11 грн.
На підставі повідомлення про автоаварію від 25.11.08 р., заяви страхувальника на виплату страхового відшкодування від 26.12.08 р., рахунку ТОВ «СВТ «Фортуна»№ М-3868 від 29.12.08 р., звіту № 478 від 02.12.2008 р. Приватним акціонерним товариством «Акціонерна страхова компанія «ІНГО України»було виконано розрахунок страхового відшкодування та складено страховий акт № 38811 від 12.12.2008 р., у відповідності до якого позивачем було визначено заявлену подію страховим випадком та встановлено, що сума страхового відшкодування, яка підлягає виплаті, становить 1 974,37 грн.
Статтею 29 Закону України «Про страхування»передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.
Позивач повідомив суду, що він свої зобов'язання перед страхувальником за договором страхування наземного транспорту, цивільної відповідальності, водія та пасажирів від нещасних випадків № 580556835 від 31.10.08 р. виконав належним чином, перерахувавши платіжним дорученням № 318 від 16.01.2009 р. суму страхового відшкодування в розмірі 1 974,37 грн. на рахунок ТОВ «СВТ «Фортуна»за ремонт автомобіля «Opel», державний номер НОМЕР_2.
Враховуючи те, що постановою Дарницького районного суду м. Києва від 18.12.2008 року в адміністративній справі № 3-62983/2008 ОСОБА_4, який керував автомобілем «Mazda», державний номер НОМЕР_1, визнано винним у дорожньо-транспортній пригоді, яка сталася в результаті його зіткнення з автомобілем марки автомобіля «Opel», державний номер НОМЕР_2, він є особою, відповідальною за збиток, заподіяний автомобілю «Opel», державний номер НОМЕР_2.
Відповідальність власника транспортного засобу «Mazda», державний номер НОМЕР_1, яким керував ОСОБА_4, якого визнано винним у скоєнні ДТП, застрахована Публічним акціонерним товариством «Українська страхова компанія «Гарант-Авто»на підставі договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів у відповідності до полісу № ВВ/3187829.
З огляду на те, що Приватним акціонерним товариством «Акціонерна страхова компанія «ІНГО Україна»на підставі на підставі договору страхування наземного транспорту, цивільної відповідальності, водія та пасажирів від нещасних випадків № 580556835 від 31.10.08 р., внаслідок настання страхової події -дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася 21.11.2008 р. по вулиці Харківське шосе, 174 «Б»в м. Київ, виплачено страхове відшкодування ОСОБА_5 -власнику автомобіля «Opel», державний номер НОМЕР_2, позивачем, у відповідності до положень статті 27 Закону України «Про страхування»та статей 993 та 1191 Цивільного кодексу України, отримано право зворотної вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду, а саме, до страхової організації, якою здійснено обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності ОСОБА_4 - Публічного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Гарант-Авто».
За таких обставин на розгляд Господарського суду міста Києва були передані позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Акціонерна страхова компанія «ІНГО Україна»до Публічного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Гарант-Авто»про стягнення 1 974,37 грн. суми страхового відшкодування в порядку регресу.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню частково з наступних підстав.
Статтею 3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»встановлено, що обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.
В статті 5 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»зазначено, що об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.
Відповідно до ст. 6 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страховим випадком є подія, внаслідок якої заподіяна шкода третім особам під час дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована за договором. Відповідно до п. 9 ст. 7 Закону України «Про страхування», страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів відноситься до обов'язкових видів страхування, що здійснюються в Україні.
Пунктом 22.1 ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»передбачено, що при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті ДТП життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Пунктом 37.4 ст. 37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів»передбачено право страховика за договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності власника транспортного засобу в разі настання страхового випадку здійснювати виплату страхового відшкодування безпосередньо потерпілим або погодженим з ними підприємствам, установам та організаціям, що надають послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.
Частинами першою та другою статті 1187 ЦК України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.
Таким чином, за змістом вказаної норми, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.
Враховуючи вищевикладене, суд відзначає, що незалежно від джерела виникнення права позов щодо відшкодування збитків подається до особи, відповідальної за завдані збитки, проте враховуючи те, що цивільна відповідальність винної особи застрахована, позов може бути заявлений також і до юридичної особи, яка застрахувала відповідальність власника транспортного засобу «Mazda», державний номер НОМЕР_1, зокрема до відповідача у даній справі - Публічного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Гарант-Авто» (дана правова позиція підтверджується також постановою ВГСУ від 05.12.2006 року № 54/53-06).
Статтею 1166 Цивільного кодексу України встановлено, що шкода, завдана майну фізичної чи юридичної особи, відшкодовується особою, яка її завдала.
Згідно з частиною 2 ст. 1198 Цивільного кодексу України, шкода, заподіяна джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом.
Згідно зі ст. 1191 Цивільного кодексу України, особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи в розмірі виплаченого відшкодування.
Відповідно до ст. 993 Цивільного кодексу України та ст. 27 Закону України «Про страхування», до страховика, який виплатив страхове відшкодування в межах фактичних витрат переходить право вимоги (регресу), яке страхувальник, що одержав страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
В п. 35.1 ст. 35 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»зазначено, що для отримання страхового відшкодування особа, яка має право на відшкодування, подає страховику відповідну заяву.
Приватним акціонерним товариством «Акціонерна страхова компанія «ІНГО Україна»було направлено на адресу Публічного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Гарант-Авто»заяву про відшкодування в порядку зворотної вимоги № 1/15-06-11 від 15.06.11 р.
Проте Публічним акціонерним товариством «Українська страхова компанія «Гарант-Авто»суму страхового відшкодування в порядку регресу сплачено не було.
Відповідач просив суд відмовити у задоволенні позову повністю у зв'язку з його необґрунтованістю.
Судом не приймаються зазначені доводи відповідача, оскільки в матеріалах справи № 37/463 містяться всі необхідні документи і докази в обґрунтування позовних вимог позивача, та в силу норм Закону України «Про страхування»відповідач зобов'язаний відшкодувати позивачу суму витрат понесених на відшкодування матеріальної шкоди в порядку регресу, на підставі договору страхування наземного транспорту, цивільної відповідальності, водія та пасажирів від нещасних випадків № 580556835 від 31.10.08 р.
У відповідності до п. 12.1 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від ліміту відповідальності страховика, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих. Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.
Згідно з п. 9.1. ст. 9 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», обов'язковий ліміт відповідальності страховика -це грошова сума, в межах якої страховик зобов'язаний провести виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування.
Полісом цивільно-правової відповідальності обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ВВ/3187829 передбачена франшиза у розмірі 510 грн., що підтверджено інформацією з Єдиної централізованої бази даних МТСБУ.
У відповідності до ч. 16 ст. 9 Закону України «Про страхування» страхове відшкодування не може перевищувати прямого збитку, якого зазнав страхувальник.
Згідно зі ст. 12. Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи.
Таким чином, зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Акціонерна страхова компанія «ІНГО Україна»до Публічного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Гарант-Авто»про стягнення суми страхового відшкодування в порядку регресу підлягають задоволенню частково, в розмірі 1 464,37 грн., оскільки позивач не врахував суму франшизи за полісом ВВ/3187829 у розмірі 510,00 грн.
Відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається на сторін пропорційно розміру задоволених вимог.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 979, 993, 1166, 1187, 1188, 1191, 1198 Цивільного кодексу України; 352, 354 Господарського кодексу України, 32, 33, 44, 49, 82 -85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Гарант-Авто»(провулок Новопечерський, буд. 19/3, м. Київ, 01042, ідентифікаційний код 16467237) на користь Приватного акціонерного товариства «Акціонерна страхова компанія «ІНГО Україна»(вул. Воровського, 33, м. Київ, 01054, ідентифікаційний код 16285602) 1 464 (одна тисяча чотириста шістдесят чотири) грн. 37 коп. збитків у вигляді суми невиплаченого страхового відшкодування в порядку регресу та 1 046 (одна тисяча сорок шість) грн. 90 коп. витрат по сплаті судового збору.
3. У решті позовних вимог відмовити.
4. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.
5. Дане рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня складення його повного тексту і може бути оскаржене в порядку, передбаченому чинним законодавством України.
Суддя Гавриловська І.О.
Повне рішення
складено 03.03.2012 р.