ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 18/465-34/8-201227.02.12
За позовом Відкритого акціонерного товариства "Національна акціонерна страхова
компанія "Оранта"
до Державного департаменту України з питань виконання покарань
про стягнення 193061,42 грн.
Суддя Сташків Р.Б.
Представники сторін:
від позивача - ОСОБА_1, представник за довіреністю;
від відповідача - не з'явився.
Відкрите акціонерне товариство "Національна акціонерна страхова компанія "Оранта" звернулося до Господарського суду м. Києва з позовною заявою до Державного департаменту України з питань виконання покарань про стягнення боргу у сумі 193 061,42 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскільки відповідно до платіжного доручення №7075 від 13.06.2007 з позивача на користь ВДВС Печерського РУЮ у м. Києві було стягнуте страхове відшкодування у сумі 178 896,74 грн., а згідно положення «Про порядок і умови державного обов'язкового особистого страхування осіб з рядового, начальницького та вільнонайманого складу органів та підрозділів внутрішніх справ України», яке затверджене Постановою Кабінету Міністрів України №627 від 19.11.1992 єдиним джерелом виплат страхових сум з державного обов'язкового особистого страхування осіб є страхові платежі, що перераховуються Державним департаментом України з питань виконання покарань на спеціальний рахунок НАСК «Оранта», позивач має право на отримання суми страхового платежу (враховуючи 6% витрат страховика), що становить 193 061,42 грн.
Рішенням Господарського суду м. Києва від 30.08.2011 позов задоволено повністю, вирішено стягнути з Державного департаменту України з питань виконання покарань на користь Відкритого акціонерного товариства "Національної акціонерної страхової компанії “Оранта” 193 061,42 збитків.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 26.10.2011 рішення Господарського суду м. Києва залишено без змін.
Постановою Вищого господарського суду України від 27.12.2011 скасовано постанову Київського апеляційного господарського суду від 26.10.2011 та рішення Господарського суду м. Києва від 30.08.2011, а справу передано на новий розгляд до Господарського суду м. Києва.
Розпорядженням керівника апарату від 04.01.2012 №04-1/9 призначено повторний автоматичний розподіл справи №18/465 за результатами чого справу №18/465 передано для подальшого розгляду судді Сташківу Р.Б.
Ухвалою суду від 10.01.2012 справу №18/465 було прийнято до свого провадження та присвоєно їх номер 18/465-34/8-2012, розгляд справи призначено на 30.01.2012.
У судовому засіданні 30.01.2012 було оголошено перервну на 15.02.2012.
31.01.2012 представником позивача подані додаткові пояснення у справі з урахуванням постанови Вищого господарського суду України від 27.12.2011, які долучені судом до матеріалів справи. Також представник відповідача у своїх поясненнях зменшив розмір позовних вимог та просив стягнути з відповідача заборгованість зі страхових платежів у сумі 190 315,68 грн.
Представник відповідача подав заперечення на позовну заяву, в яких зокрема зазначив, що виплата страхової суми ОСОБА_2 здійснювалась на підставі рішення Бородянського районного суду Київської області, яку відповідно до ухвали Верховного Суду України від 14 листопада 2007 року скасовано, а справу передано до суду першої інстанції на новий розгляд в порядку адміністративного судочинства. Відповідно до рішення Бородянського районного суду Київської області від 30.01.2008 провадження у справі за позовом ОСОБА_2 до ВАТ HACK "Оранта", третя особа Держдепартамент про стягнення страхової суми закрито. Таким чином, факти порушень Держдепартаментом законодавства щодо виплати страхової суми відсутні.
У судовому засіданні 15.02.2012 було оголошено перерву на 27.02.2012.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, дослідивши обставини та докази, на необхідність дослідження яких вказав Вищий господарський суд України у постанові від 27.12.2011, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
Відповідно до пункту 1 Положення про порядок і умови державного обов'язкового особистого страхування осіб рядового, начальницького та вільнонайманого складу органів і підрозділів внутрішніх справ України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №59 від 29.06.1991, страхові платежі з державного обов'язкового особистого страхування працівників органів та установ кримінально-виконавчої системи, джерелом яких є кошти державного бюджету, включаючи витрати страховиків, уповноважених для здійснення цього виду страхування, на його проведення в розмірі 6% загальної суми цих платежів, вносяться Державним департаментом України з питань виконання покарань на спеціальний рахунок страховиків, уповноважених для здійснення цього виду страхування.
Рішенням Бородянського районного суду Київської області від 12.01.2007, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Київської області від 03.04.2007, задоволено позовні вимоги ОСОБА_2 з НАСК «Оранта»стягнуто на користь ОСОБА_2 178 896,74 грн. страхової суми.
Рішення Бородянського районного суду Київської області від 12.01.2007 обґрунтоване тим, що у листопаді 2006 року ОСОБА_2 проходила службу в органах внутрішніх справ та кримінально-виконавчої системи ГУ МВС України в Київській області. На підставі наказу управління ДДУ ПВП в м. Києві та Київській області від 12.09.2006 №69o/c відповідно до свідоцтва про хворобу №290/УВ військово-лікарської комісії ГУ МВС України в Київській області ОСОБА_2 звільнено у відставку через хворобу.
Ухвалою Верховного Суду України від 14.11.2007 рішення Бородянського районного суду Київської області від 12.01.2007, та ухвалу апеляційного суду Київської області від 03.04.2007, яким воно було залишено без змін, було скасовано, справу передано до суду першої інстанції на новий розгляд в порядку адміністративного судочинства з огляду на те, що справу помилково було розглянуто за правилами цивільного судочинства.
При новому розгляді судом першої інстанції на підставі пункту 1 частини першої статті 205 ЦПК України закрито провадження у справі оскільки справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
ВАТ HACK "Оранта" підтверджує виплату страхових відшкодувань за ушкодження здоров'я під час виконання службових обов'язків ОСОБА_2 відповідно до рішення, яке в подальшому було скасовано, та ухвалою Верховного Суду України від 14.11.2007 було передано на новий розгляд, разом з тим, питання про поворот виконання рішення у цій справі вирішено не було.
Згідно з вимогами частини першої та другої статті 380 Цивільного процесуального кодексу України питання про поворот виконання вирішує суд апеляційної чи касаційної інстанції, якщо, скасувавши рішення, він закриває провадження у справі, залишає позов без розгляду, відмовляє в позові повністю або задовольняє позовні вимоги в меншому розмірі.
Якщо рішення після його виконання скасовано і справу повернено на новий розгляд, а при новому розгляді справи в позові відмовлено або позовні вимоги задоволено в меншому розмірі, або провадження у справі закрито чи заяву залишено без розгляду, суд, ухвалюючи рішення, повинен зобов'язати позивача повернути відповідачеві безпідставно стягнене з нього за скасованим рішенням.
Відповідно до частини першої та другої статті 382 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що у разі скасування у зв'язку з нововиявленими обставинами рішень у справах про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи, поворот виконання допускається, якщо скасоване рішення було обґрунтоване на повідомлених позивачем неправдивих відомостях або поданих ним підроблених документах.
У справах про стягнення аліментів, а також у справах про стягнення заробітної плати чи інших виплат, що випливають з трудових правовідносин, поворот виконання не допускається незалежно від того, у якому порядку ухвалено рішення, за винятком випадків, коли рішення було обґрунтоване на підроблених документах або на завідомо неправдивих відомостях позивача.
За аналізом наведеної норми, поворот виконання рішень, можливий незалежно від того, в якому порядку (апеляційному, касаційному чи за нововиявленими обставинами) скасоване судове рішення. Однак, поворот виконання рішення суду у справах про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи допускається лише у разі одночасного існування двох умов:
1. скасування рішення у зв'язку з новоявленими обставинами;
2. скасоване рішення було обґрунтоване на повідомлених позивачем неправдивих відомостях або поданих ним підроблених документах.
Отже, зважаючи на те, що рішення у справах про стягнення одноразової грошової допомоги в разі інвалідності (відшкодування шкоди працівникові, завданої ушкодженням здоров'я) скасовані не у зв'язку з тим, що вони обгрунтовані на неправдивих відомостях або підроблених документах, наведене унеможливило поворот виконання рішення в даній справі.
Рішенням МСЕК з 18.11.2005 ОСОБА_2 встановлено безстроково другу групу інвалідності, у зв'язку із травмою, пов'язаною з виконанням службових обов'язків.
Відповідно до платіжного доручення №7075 від 13.06.2007 з позивача на користь ВДВС Печерського РУЮ у м. Києві було стягнуте страхове відшкодування у сумі 178 896,74 грн. відповідно до виконавчого листа №2-102 від 20.04.2007 виданого Бородянським районним судом Київської області (у рядку призначення платежу зазначеного платіжного доручення вказано, що страхове відшкодування стягнуто на користь ОСОБА_2).
Таким чином матеріалами справи підтверджується, що позивачем було врегульовано страховий випадок в судовому порядку та здійснено виплату страхових сум.
Позиція відповідача також ґрунтується на тому, що постанова Кабінету Міністрів Української РСР від 29 червня 1991 року № 59 та постанова Кабінету Міністрів України від 19 листопада 1992 року № 627 втратили чинність, а тому до правовідносин, що виникли між позивачем та відповідачем не можуть застосовуватись норми законодавства які втратили чинність. Також, відповідач зазначає, що постановою Кабінету Міністрів України від 12 травня 2007 року № 707 затверджено Порядок та умови виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) або інвалідності працівника міліції, податкової міліції»та визнано такими що втратили чинність постанова Кабінету Міністрів Української РСР від 29 червня 1991 року № 59 та постанова Кабінету Міністрів України від 19 листопада 1992 року № 627, а до статті 23 Закону України «Про міліцію»Законом України від 3 листопада 2006 року № 328- V (який набрав чинності з 1 січня 2007 року) було внесено зміни, згідно з якими обов'язкове державне страхування замінено на одноразову грошову допомогу особі у разі її загибелі (смерті) чи отримання нею поранення (контузії, травми або каліцтва, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ), яка виплачується в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України.
На думку відповідача, даний вид страхування виключено із законодавства. Витрати, пов'язані з виплатою одноразової грошової допомоги необхідно здійснювати в межах коштів, передбачених у Державному бюджеті на утримання правоохоронних органів.
Проте, суд не може погодитися з такою позицією, виходячи із наступного.
Як вбачається з матеріалів справи гр. ОСОБА_2 виплачено страхове відшкодування у сумі 178 896 грн. 74 коп. на підставі того, що під час виконання службових обов'язків в органах внутрішніх справ та кримінальної системи, де вона проходила службу з 30.04.1980 до 01.08.2005, отримала травму, внаслідок чого наказом управління ДДУ ПВП в м. Києві та Київської області від 12.08.2006 № 69о/с на підставі свідоцтва про хворобу № 290/УВ військово-лікарської комісії ГУ MB С України в Київській області звільнено у відставку через хворобу.
Отже, на момент настання страхового випадку вказані норми законодавства були чинними.
Пунктом 1 Положення «Про порядок і умови державного обов'язкового особистого страхування осіб рядового, начальницького та вільнонайманого складу органів і підрозділів внутрішніх справ України», в редакції затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 02.04.2005 № 262, зазначено, що страхові платежі з державного обов'язкового особистого страхування осіб рядового, начальницького та вільнонайманого складу органів і підрозділів внутрішніх справ, джерелом яких є кошти державного бюджету, включаючи витрати страховиків, уповноважених для здійснення цього виду страхування, на його проведення в розмірі 6 відсотків загальної суми цих платежів, вносяться МВС на спеціальний рахунок страховиків, уповноважених для здійснення цього виду страхування.
Єдиним страховиком, уповноваженим для здійснення цього виду страхування на момент настання страхового випадку з гр. ОСОБА_2 була лише НАСК "Оранта", що підтверджується Ліцензією Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 20.01.2005 р. серія АБ № 100015.
Частиною 5 статті 23 Закону України «Про Державну кримінально-виконавчу службу України»передбачено, що на осіб рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби поширюються дія статей 22 і 23 Закону України «Про міліцію», а також порядок і умови проходження служби та грошового забезпечення, передбачені для працівників органів внутрішніх справ. На працівників кримінально-виконавчої служби поширюються умови оплати праці, передбачені для працівників органів внутрішніх справ, які не мають спеціальних звань.
Постановою Кабінету Міністрів України від 19.11.1992 № 627 затверджене положення «Про порядок і умови державного обов'язкового особистого страхування осіб рядового, начальницького та вільнонайманого складу органів і підрозділів внутрішніх справ України», згідно з якою страхові платежі з державного обов'язкового особистого страхування осіб рядового, начальницького та вільнонайманого складу органів і підрозділів внутрішніх справ України, джерелом яких є кошти державного бюджету, включаючи витрати Національної акціонерної страхової компанії «Оранта»на його проведення в розмірі 6% загальної суми цих платежів, вносяться на спеціальний рахунок Національної акціонерної страхової компанії «Оранта».
Зазначеним вище Положенням передбачено, що єдиним джерелом виплат страхових сум з державного обов'язкового особистого страхування згаданих осіб є страхові платежі, що перераховуються Державним департаментом України з питань виконання покарань на спеціальний рахунок HACK «Оранта».
Проте, в порядку, зазначеному в Положенні, станом на час розгляду даної справи, сплачені позивачем на ім'я застрахованої особи кошти відповідачем на спеціальний рахунок Національної акціонерної страхової компанії "Оранта" за гр. ОСОБА_2 внесені не були, зворотного матеріали справи не містять.
Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Частиною 1 статті 623 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.
Частиною першою статті 41 Закону України «Про страхування»встановлено, що страховик не відповідає за зобов'язаннями держави, а держава - за зобов'язаннями страховика.
Держава гарантує дотримання і захист майнових та інших прав і законних інтересів страховиків. Втручання в діяльність страховиків з боку державних та інших органів забороняється. Дані гарантії прав та законних інтересів страховиків встановлені статтею 42 Закону України «Про страхування».
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 627 від 19.11.1992 страховий платіж складається зі страхової суми (178 896,74 грн.) та витрат страховика у розмірі 6% страхового платежу (178 896,74 * 6% = 10 733, 80 грн.). З урахуванням вищезазначених обставин, перевіривши розрахунок позивача, загальна сума боргу з державного обов'язкового особистого страхування, враховуючи 6% витрат НACK "Оранта" на проведення страхових платежів, становить 189 630,54 грн. (178 896,74 грн. + 10 733, 80 грн.)
З матеріалів справи вбачається, що між сторонами у справі було укладено договір № 08-03-21/286-06/165 державного обов'язкового особистого страхування осіб рядового, начальницького та вільно найомного складу Державної кримінально-виконавчої служби, терміном дії з 21.12.2006 до 31.12.2006. Укладення договору також підтверджується наявним у матеріалах справи листом Державного департаменту України з питань виконання покарань від 10.01.2007 № 08-05-06/107.
Враховуючи викладене, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково у сумі 189 630,54 грн.
Відповідно до частини 1 статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Згідно з частини 1 статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Статтею 34 ГПК України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.
Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідно до статті 49 ГПК України витрати, пов'язані з розглядом справи, при задоволенні позову покладаються на відповідача.
Виходячи з викладеного та керуючись статтями 32, 33, 34, 43, 44, 49, 82-85 ГПК України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Державного департаменту України з питань виконання покарань (4050, м. Київ, вул. Мельникова, 81, ідентифікаційний код 8562542) на користь Відкритого акціонерного товариства «Національної акціонерної страхової компанії «Оранта»(01032, м. Київ, вул. Жилянська, 75, ідентифікаційний код 00034186) 189 630 (сто вісімдесят дев'ять тисяч шістсот тридцять) грн. 54 коп. збитків.
3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
4. У решті позову відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Суддя Сташків Р.Б.
рішення підписано 12.03.2012