ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 5011-20/1835-201213.03.12
За позовом Товариства з додатковою відповідальністю «Альянс Україна»
До Приватного акціонерного товариства «Європейський страховий альянс»
Про стягнення суми в порядку регресу у розмірі 6012,02грн.
Суддя Палій В.В.
Представники:
Від позивача: ОСОБА_1- предст. (дов. від 20.12.2011р.)
Від відповідача: не з'явився
Обставини справи:
Позивач звернувся до суду з позовом до Приватного акціонерного товариства «Європейський страховий альянс»про стягнення з відповідача 6012,02грн. страхового відшкодування в порядку регресу, 1609,50грн. -судового збору.
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 28.02.2012р. суддею Палієм В.В. порушено провадження у справі №5011-20/1835-2012, позовну заяву прийнято до розгляду, розгляд справи призначено на 28.02.2012р.
Представник позивача у судовому засіданні 28.02.2012р. звернувся до суду із клопотанням про долучення до матеріалів справи витребуваних ухвалою суду документів та уточнень до позовної заяви (вступної частини).
Вказані документи долучені судом до матеріалів справи та з резолюцією судді передані для подальшої реєстрації до канцелярії суду.
Представник відповідача у судове засідання не з'явився, витребуваних судом документів не надав, про причини неявки суд не повідомлено.
У зв'язку з неявкою у судове засідання представника відповідача, розгляд справи 28.02.2012р. відкладено.
01.03.2012р. судом одержано від відповідача відзив на позовну заяву, який підписаний представником ОСОБА_2 (до відзиву додано копію довіреності, оригінал довіреності судом не досліджено, за відсутності представника відповідача у судовому засіданні 13.03.2012р.). У відзиві відповідач проти позовних вимог заперечив, зазначаючи, що ані страхувальник, ані потерпіла особа не звертались до відповідача з приводу виплати страхового відшкодування. Відповідачу не було надано документів на підтвердження того, що водій керував транспортним засобом на законних підставах. Позивач повинен був спершу пред'явити вимогу до основного боржника -винної у ДТП особи, а потім звертатися з позовом до страхової компанії. Постанова суду про накладення адміністративного стягнення не може розглядатись страховиком як єдиний та обов'язковий доказ існування підстав для притягнення особи, відповідальність якої застрахована, до цивільно-правової відповідальності. Позивачем не передано відповідачу залишки транспортного засобу та не надано доказів вартості залишків відновленого транспортного засобу. У відзиві відповідач просить суд розглядати справу за відсутності представника відповідача.
У судовому засіданні 13.03.2012р. представник позивача в усних поясненнях підтримав заявлені позовні вимоги у повному обсязі.
Представник відповідача у судове засідання не з'явився.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, який підтримав свої позовні вимоги, оглянувши оригінали наявних документів, суд, -
20.10.2009р. о 08год. 20хв. на вул. Басейній в м. Києві сталася дорожньо-транспортна пригода, а саме зіткнення автомобіля марки Renault MEGAN, номер НОМЕР_1, яким керував ОСОБА_3 (власник автомобіля ОСОБА_4) та автомобіля марки Mitsubishi Lancer, номер НОМЕР_2, яким керував водій ОСОБА_5 (власник автомобіля -ВАТ «Вімм-Білль-Данн Україна»), що підтверджується довідкою Управління ДАІ ГУ МВС України в м. Києві від 30.10.2009р.
ДТП сталося в результаті порушення водієм ОСОБА_3 Правил дорожнього руху України, що підтверджується постановою Печерського районного суду м. Києва від 12.11.2009р. №3-5605/09.
У результаті вказаного ДТП було пошкоджено автомобіль Mitsubishi Lancer, номер НОМЕР_2, що належить ВАТ «Вімм-Білль-Данн Україна».
Згідно із Звітом №2491 про оцінку КТЗ від 29.10.2009р. вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля Mitsubishi Lancer, номер НОМЕР_2 станом на 29.10.2009р. складає 6522,02грн.
Пошкоджений автомобіль був застрахований у позивача на підставі договору №0194620 добровільного страхування ризиків, пов'язаних з експлуатацією наземного транспорту від 29.12.2008р. Страхувальником і вигодонабувачем виступає ВАТ «Вімм-Білль-Данн Україна».
На підставі страхового акту №206-8946-0 від 13.11.2009р. позивач, виконуючи свої зобов'язання за договором №0194620 добровільного страхування ризиків, пов'язаних з експлуатацією наземного транспорту від 29.12.2008р., сплатив власнику автомобіля Mitsubishi Lancer, номер НОМЕР_2 - ВАТ «Вімм-Білль-Данн Україна», суму страхового відшкодування в розмірі 6294,68грн., що підтверджується платіжним дорученням №13013 від 16.11.2009р.
Предметом розгляду справи є вимога позивача про стягнення з відповідача 6012,02грн. страхового відшкодування в порядку регресу.
Частиною 1 ст. 25 закону України від 07.03.96 № 85/96 "Про страхування" передбачено, що здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.
Відповідно до ч. 1 ст. 990 ЦК України страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката).
За приписами п.1 ч. 1 ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.
Відповідно до ст. 993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Аналогічне зазначено і в ст. 27 Закону України від 07.03.96 № 85/96 "Про страхування", згідно з якою до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Право вимоги страховик отримує тільки в разі, якщо він виплатив страхове відшкодування, тобто вимога до винної особи по суті має регресний характер.
Оскільки в матеріалах справи наявні докази виплати страховиком (позивачем) страхового відшкодування, його звернення з позовною заявою до суду про стягнення грошових коштів в порядку регресу не суперечить положенням чинного законодавства.
На підставі ст. 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
Частинами першою та другою статті 1187 ЦК України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.
Таким чином, за змістом вказаної норми, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципу вини.
Згідно з Роз'ясненням Вищого арбітражного суду від 01.04.1994, № 02-5/215 «Про деякі питання практики вирішення спорів пов'язаних з відшкодуванням шкоди»якщо шкоду заподіяно джерелом підвищеної небезпеки, його володілець несе відповідальність перед потерпілим і у тому разі, коли це є наслідком вини осіб, які перебувають з ним у трудових відносинах або експлуатують таке джерело на підставах, передбачених Законом.
Відповідно до п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України, від 27.03.1992, № 6 "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди" під володільцем джерела підвищеної небезпеки розуміється юридична особа або громадянин, що здійснюють експлуатацію джерела підвищеної небезпеки в силу права власності, повного господарського відання, оперативного управління або з інших підстав (договору оренди, довіреності тощо).
Винною особою у ДТП є водій ОСОБА_3 (який порушив п. 13.1 ПДР України, внаслідок чого мало місце зіткнення з автомобілем Mitsubishi Lancer, номер НОМЕР_2), отже ОСОБА_3 є особою, відповідальною за збиток, заподіяний автомобілю Mitsubishi Lancer, номер НОМЕР_2, у результаті пошкодження цього автомобіля при ДТП.
Відповідно до частини 22.1 статті 22 Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" від 1 липня 20Ц4 p. N 1961-IV, при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Згідно статей 3-5 Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників. Суб'єктами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є страхувальники, страховики, особи, цивільно-правова відповідальність яких застрахована, Моторне (транспортне) страхове бюро України та потерпілі. Об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.
Тобто цей закон є спеціальним у сфері страхування цивільно-правової відповідальності, яка здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників шляхом здійснення такого відшкодування страховиком при настанні страхового випадку.
Пункт 21.4 статті. 21 Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачає, що лише у разі експлуатації транспортного засобу на території України без наявності чинного поліса обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності особа несе відповідальність, встановлену законом.
Відповідно до пункту 12.1 статті 12 Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" встановлено, що розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від ліміту відповідальності страховика, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих. Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.
З огляду на викладене до позивача перейшло в межах суми 6294,68грн. право зворотної вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток. Таким чином, до позивача перейшло право зворотної вимоги до особи, відповідальної за регресними вимогами. Такою особою, в даному випадку, є ОСОБА_3, однак, у разі якщо його цивільно-правова відповідальність перед третіми особами застрахована у певного страховика, то останній стає відповідальною особою, адже, внаслідок укладення договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, страховик в межах страхової суми несе відповідальність за шкоду, завдану застрахованою ним особою, тобто, бере на себе всю відповідальність за свого страхувальника, що виникає внаслідок заподіяння шкоди джерелом підвищеної небезпеки, оскільки застрахував такий страховий ризик, як відповідальність за шкоду, заподіяну джерелом підвищеної небезпеки. (зазначена позиція узгоджується із позицією Вищого господарського суду України, яка викладена у постанові від 17.02.2011р. по справі №20/302).
З матеріалів справи вбачається, що між ПАТ «Європейський страховий альянс»(страховик) та ОСОБА_4 (страхувальник) було укладено Поліс №ВА/2337345 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, згідно якого ПАТ «Європейський страховий альянс» взяло на себе обов'язок відшкодувати шкоду, зокрема майну третіх осіб внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.
Розмір франшизи визначено нульовим.
Тип договору -3, тобто, за вказаним Полісом застрахована цивільно-правова відповідальність особи, яка вказана у договорі страхування або однієї з осіб, що зазначені у договорі. ОСОБА_3 згідно Полісу №ВА/2337345 вказаний у переліку інших осіб, цивільно-правова відповідальність яких застрахована за Полісом. Доказів того, що ОСОБА_3 керував транспортним засобом без відповідної правової підстави, внаслідок чого було складено протокол про адміністративне правопорушення, матеріали справи не містять.
Оскільки між ПАТ «Європейський страховий альянс»та ОСОБА_4 укладено договір обов'язкового страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів, відповідно до якого страховик взяв на себе обов'язок з відшкодування шкоди, заподіяної транспортним засобом страхувальника життю, здоров'ю та майну третіх осіб, тому ТОВ «Альянс Україна»правомірно звернулась до ПАТ «Європейський страховий альянс»про стягнення виплаченого страхового відшкодування в порядку регресу.
При цьому, за розрахунком суду, сума страхового відшкодування, яка підлягає стягненню в порядку регресу складає 6294,68грн., тобто, у розмірі фактичних затрат, що понесені позивачем. Проте, з урахуванням того, що позивач просить суд стягнути з відповідача 6012,02грн. страхового відшкодування в порядку регресу, а суд не виходить за межі заявлених позовних вимог, суд задовольняє заявлені позивачем позовні вимоги у повному обсязі.
Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 6012,02грн. страхового відшкодування шкоди в порядку регресу підлягають задоволенню повністю.
Відповідно до статей 49 ГПК України судовий збір покладається на відповідача.
Керуючись ст. ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позовні вимоги задовольнити повністю.
2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Європейський страховий альянс»(м. Київ, вул. Глибочицька, 33-37, код ЄДРПОУ 19411125) на користь Товариства з додатковою відповідальністю «Альянс Україна»(м. Київ, вул. Багговутівська, 8/10, код ЄДРПОУ 32253696) 6012,02грн. -страхового відшкодування в порядку регресу, 1609,50грн. -судового збору.
3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом 10 днів з дня його оголошення.
Суддя В.В. Палій