ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 5011-34/271-201227.02.12
За позовомПублічного акціонерного товариства “Київенерго”
доКомунального підприємства по утриманню житлового господарства Святошинського району
про стягнення боргу у сумі 180 353,25 грн.,
СуддяСташків Р.Б.
Представники:
від позивача -ОСОБА_1, представник за довіреністю;
від відповідача -ОСОБА_2, представник за довіреністю.
У січні 2012 року Публічне акціонерне товариство “Київенерго” звернулося до Господарського суду міста Києва із позовом до Комунального підприємства по утриманню житлового господарств Святошинського району про стягнення боргу у сумі 180 353,25 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що між позивачем та відповідачем було укладено договір №310800 на постачання електричної енергії від 01.06.2003 (далі -Договір) на виконання умов якого позивач поставив відповідачу електричну енергію, однак відповідач свої зобов'язання не виконав у повному обсязі, у зв'язку з чим, за останнім за період з 01.02.2010 до 01.12.2011 рахується заборгованість за використану електричну енергію в сумі 1 600 701,64 грн.
Також позивачем нарахована інфляційна складова боргу в сумі 100 756,84 грн., 3% річних в сумі 64 447,38 грн., та пеня в сумі 67 969,13 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.01.2012 порушено провадження у справі № 5011-34/271-2012 та призначено розгляд справи на 01.02.2012.
Через відділ діловодства суду представником відповідача подано відзив на позовну заяву в якому відповідач заперечив проти нарахування інфляційної складової боргу та 3% річних.
01.02.2012 через відділ діловодства суду представником позивача подано заву про уточнення позовних вимог, в якому зазначив, що під час підготовки позовної заяви позивачем помилково визначив ціну позову сумою 1 830 353,25 грн., хоча вірною є сума 1833 875,00 грн., в порядку статті 22 ГПК України, позивач просив прийняти уточнений розрахунок позовних вимог за період з 01.02.2010 по 01.12.2011 станом на 01.12.2011, що підлягає стягненню:
- сума основного боргу складає 1 600 701,64 грн.
- інфляційна складова боргу - 100 756,84 грн.
- 3 % річних - 64 447,38 грн.
- пеня-67 969,13 грн.
Разом сума позову складає 1 833 875 грн., вказана заява прийнята судом до розгляду.
Ухвалою суду від 01.02.2012 розгляд справи було відкладено на 20.02.2012.
У судовому засіданні 20.02.2012 було оголошено перерву до 27.02.2012.
27.02.2012 представником відповідача подане клопотання в якому останній просив суд зменшити розмір неустойки до 100 грн., та розстрочити виконання рішення суду на термін 18 місяців. Суд відмовив у задоволенні клопотання про розстрочку виконання рішення суду, з огляду на те, що на момент винесення рішення суду підстав для її задоволення суд не вбачає.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
Між Акціонерною енергопостачальною компанією “Київенерго”, яка була перейменована на Публічне акціонерне товариство “Київенерго” в особі Структурного підрозділу “Енергозбут Київенерго” (Постачальник) та Комунальним підприємством по утриманню житлового господарства Святошинського району м. Києва (Споживач) був укладений Договір на постачання електричної енергії № 310800 від 01.06.2003, відповідно до умов якого Постачальник зобов'язується постачати електричну енергію, а Споживач зобов'язується своєчасно здійснювати оплату електричної енергії за тарифами, що регулюються згідно з умовами, визначеними у ліценції на постачання електричної енергії та в разі зміни публікуються у пресі, виконує інші умови, визначені Договором та Додатками до нього, які є його невід'ємною частиною.
Відповідно до пункту 2.1 позивач зобов'язується постачати електроенергію як різновид товарної продукції Споживачу: в межах дозволеної до використання потужності;
- згідно з величинами постачання електроенергії (Додатки 1, 3.1) за умови своєчасної оплати використаної електроенергії, виконання Споживачем ПКЕЕ, ПУЕ;
- згідно з категорійністю, гарантованим рівнем надійності схем електропостачання струмоприймачів.
Відповідно до пункту 4.1 Договору відповідач зобов'язується своєчасно та у повному обсязі здійснювати розрахунки за електричну енергію відповідно до встановлених Договором умов та термінів оплати, а також вносити інші платежі за виконання позивачем робіт та надання послуг, пов'язаних з електропостачанням, вартість яких не входить до складу тарифу.
Відповідно до пункту 2.1 Додатку 2 до Договору споживач здійснює повну оплату вартості обсягу спожитої електричної енергії за розрахунковий період за фактичними показниками засобів обліку електричної енергії згідно з виписаним рахунком.
Відповідно до пункту 1 Додатку 2 до Договору розрахунковим періодом для визначення обсягу спожитої електричної енергії приймається місяць з 24 числа попереднього місяця до такого ж числа розрахункового місяця.
При розрахунках за фактично спожиту електроенергію поняття «розрахунковий місяць»та «календарний місяць» вважаються прирівняними.
Умови зазначеного договору свідчать про те, що за своєю правовою природою він є договором енергопостачання.
У відповідності до частини 1 статті 275 Господарського кодексу України, за договором енергопостачання підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі -енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.
Позивач належним чином виконані зобов'язання за договором № 310800 від 01.06.2003, тоді як відповідач свої зобов'язання щодо оплати за спожиту електричну енергію виконав частково на суму 24 185 678,72 грн., у зв'язку з чим за період з 01.02.2010 до 01.12.2011 станом на 01.12.2011 р. у відповідача виникла заборгованість у розмірі 1 600 701,64 грн., що підтверджується звітами за використану електричну енергію, актами приймання-передачі товарної продукції та довідкою про стан розрахунків та заборгованість із сплати спожито електричної енергії.
Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.
Згідно частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
З наданих суду доказів вбачається, що позивач взяті на себе зобов'язання виконав належним чином, зауважень щодо відпуску електричної енергії від відповідача не надходило, тоді як відповідач у визначений договором № 310800 від 01.06.2003 та додатками до нього строк оплату за спожиту електричну енергію здійснив не повністю.
З наданої позивачем довідки про надходження грошових коштів за спожиту від ПАТ “Київенерго” теплоенергію КП по УЖГ Святошинського району м. Києва за період з червня 2009 року до грудня 2011 року вбачається, що основний борг відповідача станом на день розгляду справи № 5011-34/271-2012 становить 1 600 701,64 грн.
Відповідач проти задоволення позовних вимог в частині стягнення основного боргу не заперечив.
За таких обставин, суд вважає вимогу позивача про стягнення з відповідача 1 600 701,64 грн. основного боргу обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.
Крім того, позивач просить стягнути з відповідача нараховану за період з червня 2011 року до грудня 2011 року, інфляційну складову боргу у розмірі 100 756,84 грн., 3% річних у розмірі 64 447,38 грн., нараховані за період з лютого 2010 року до грудня 2011 року та пеню у розмірі 67 969,13 грн.,
Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Положення вказаної норми не передбачають можливості вибіркового обрання особою індексів інфляції за окремі періоди в межах заявленого періоду за який нараховуються інфляційній, а тому мають враховуватися всі індекси інфляції (в т.ч. з від'ємним значенням). Наведене додатково підтверджується листом Верховного Суду України від 03.04.1997 № 62-97р.
Із поданого розрахунку вбачається, що позивачем неправомірно не враховані індекси інфляції за квітень, травень, червень та липень 2010 року, за липень 2011 року та серпень 2011 року, які мають від'ємне значення.
Аналогічні висновки містяться в постановах Вищого господарського суду України від 27.01.2011 у справі №37/345 та від 28.02.2011 у справі №37/340.
Відсутність у боржника грошей у готівковій формі або грошових коштів на його рахунку в банку, і як наслідок, неможливість виконання ним грошового зобов'язання, якщо навіть у цьому немає його провини, не звільняють боржника від відповідальності за прострочення грошового зобов'язання.
Дослідивши розрахунок, наданий позивачем, суд встановив, що у ньому помилково позивач не врахував зменшення інфляційних збитків, що пов'язані із встановленням рівня інфляції у квітні 2010 року - липні 2010 року, липні 2011 року та серпні 2011 року.
Враховуючи наведене, матеріальні втрати позивача від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів за визначений позивачем період є меншими, ніж заявлені ПАТ “Київенерго”.
У зв'язку з вищенаведеним, судом було виконано власний розрахунок інфляційних нарахувань, в якому були враховані індекси інфляції за квітень 2010 року - липень 2010 року, липень 2011 року та серпень 2011 року, які мають від'ємне значення, а тому з урахуванням викладеного за перерахунком суду розмір інфляційної складової боргу становить 30 319,23 грн.
Суд перевірив наданий позивачем розрахунок та вважає за можливе задовольнити вимогу про стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 53 706,15 грн.
Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.
Згідно із положень статей 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, різновидом якої є пеня.
Відповідно до частини 1 статті 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.
Відповідно до пункту 5.1 Договору за несвоєчасне внесення платежів за електричну енергію та інших платежів Споживач сплачує позивачу пеню в розмірі 0,75% за кожен день прострочення платежів, але не більше розміру встановленого чинним законодавством. Сума пені визначається у розрахунковому документі окремим рядком.
Частиною 1 статті 233 Господарського кодексу України встановлено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно зі збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкції. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, а й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Відповідно до частини 3 статті 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Відповідно до частини 3 статті 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.
Застосовуючи цей припис, слід враховувати вказівку, що міститься в п. 2.4. роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 29.04.1994 р. № 02-5/293 "Про деякі питання практики застосування майнової відповідальності за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань". Вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, арбітражний суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.
Суд враховує, що відповідач не є фактичним споживачем електричної енергії, заборгованість перед позивачем виникла у зв'язку із несплатою мешканцями житлових будинків послуг з постачання теплової енергії, чинне у спірний період законодавство не дозволяє стягнення пені з фактичних споживачів послуг (мешканців будинку).
Відповідно до пункту 6 частини 1 статті 3 Цивільного кодексу України загальними засадами цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність.
Таким чином, враховуючи вищевказані обставини, керуючись п. 6 ч. 1 ст. 3 Цивільного кодексу України, ч. 1 ст. 233 Господарського кодексу України, п. 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає за необхідне реалізувати надане йому право та зменшити розмір пені, що підлягає стягненню з відповідача на користь АЕК "Київенерго" до 30 000 грн.
Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Судовий збір, сплачений позивачем за стягнення пені, покладається на відповідача у повному обсязі.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 32-34, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Святошинського району м. Києва (03170, м. Київ, вул. Прилужна, 6, ідентифікаційний код 03366552) на користь Публічного акціонерного товариства “Київенерго” (01001, м. Київ, пл. І.Франка, 5, ідентифікаційний код 00131305) 1 600 701 (один мільйон шістсот тисяч сімсот одну) грн. 64 коп. основного боргу, 30 319 (тридцять тисяч триста дев'ятнадцять) грн. 23 коп. інфляційних втрат, 53 706 (п'ятдесят три тисячі сімсот шість) грн. 15 коп. 3% річних, 30 000 (тридцять тисяч) грн. пені, а також 53 960 (п'ятдесят три тисячі дев'ятсот шістдесят) грн. 72 коп. судового збору.
3. Видати наказ.
4. У решті позову відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
СуддяР.Б. Сташків
рішення підписано 12.03.2012