Справа № 2-436/404/12
01 березня 2012 року Самарський районний суд м. Дніпропетровська
у складі:
головуючого судді Маштак К.С.,
при секретарі Кислиці С.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпропетровську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання неповнолітніх дітей, -
10 лютого 2012 року ОСОБА_1 звернулася до Самарського районного суду м. Дніпропетровська із позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання неповнолітніх дітей.
Позовні вимоги позивач обґрунтувала тим, що з відповідачем по справі вона перебуває в зареєстрованому шлюбі з 09 жовтня 1999 року. Від даного шлюбу є неповнолітні діти: донька -ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 та син -ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2. Приблизно з вересня 2010 року відповідач перестав належним чином піклуватися про сім'ю та утримувати її. На даний момент відповідач проживає разом з позивачем та дітьми, однак від надання матеріальної допомоги на утримання дітей відповідач ухиляється, діти повністю знаходяться на утриманні позивача. Відповідач здоровий, працює на Придніпровській ТЕС та має можливість надавати позивачу матеріальну допомогу по утриманню дітей. Позивач зазначає, що вона здорова, діти також здорові. Позивач просить стягнути з відповідача на її користь аліменти на утримання доньки -ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 та сина -ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, в розмірі 1/3 частини зі всіх видів доходу (заробітку) щомісячно до повноліття дітей, однак не менше ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримала та просила задовольнити позов посилаючись на обставини викладені в позовній заяві. Позивач суду пояснила, що з відповідачем знаходиться в зареєстрованому шлюбі, спільно проживає з відповідачем та дітьми в квартирі відповідача. Грошей на дітей особисто вона від відповідача не отримує, але одяг 3 рази на рік відповідач дітям купує. Витрати за школу, спортивні секції на які ходять діти та за конкурси в яких вони приймають участь сплачують порівну. Також вона та відповідач забезпечують дітям літній відпочинок. Позивач вважає, що відповідач не допомагає родині в повній мірі.
Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, просив в їх задоволенні відмовити, обґрунтовуючи свою незгоду з позовом тими ж підставами, що викладені в його письмових запереченнях проти позову (а.с. 7-8). Зокрема вказав, що позивач разом з дітьми проживає у його квартирі, комунальні послуги він сплачує сам. Шкільне харчування, шкільні фонди, спортивні секції, а також інші витрати пов'язані з навчанням дітей фінансує також він. Верхній одяг та взуття купувались за його кошти. Після школи діти харчуються у батьків відповідача, яким він матеріально допомагає. Літній відпочинок а також лікування дітей оплачується відповідачем. Верхній одяг та взуття купуються за рахунок відповідача. Крім матеріального забезпечення відповідач допомагає дітям готуватися до школи та робити домашні завдання. Також, відповідача зазначив, що позивач після звільнення з останнього місця роботи у березні 2010 року ні де офіційно не працює. Викладені позивачем твердження про те, що він не надає матеріальної допомоги на утримання дітей, не відповідають дійсності. Вимога позивача про стягнення аліментів взагалі є надуманою, безпідставними та необґрунтованими.
Свідок ОСОБА_6 в судовому засіданні показала суду, що вона є матір'ю відповідача, ОСОБА_1 для неї приходиться невісткою, неприязних стосунків між ними не має. На скільки їй відомо, то її син повністю забезпечує дітей одягом, харчуванням. Після школи діти харчуються у неї їжею, яку вона готує з продуктів, придбаних її сином. На харчування дітей гроші дає їй син ОСОБА_2, який також додатково забезпечує утримання дітей.
Вислухавши доводи та пояснення учасників судового процесу, покази свідка ОСОБА_6, вивчивши та дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги задоволенню не підлягають з наступних підстав.
Судом встановлено, що з 09 жовтня 1999 року сторони перебувають в зареєстрованому шлюбі, що підтверджується свідоцтвом про одруження від 09 жовтня 1999 року серії НОМЕР_1, актовий запис № 367, виданий відділом реєстрації актів громадянського стану Самарської районної ради м. Дніпропетровська (а.с. 2).
Від якого мають неповнолітніх дітей -доньку ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, батьком якої є відповідач по справі ОСОБА_2, що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 від 14 квітня 2000 року (актовий запис № 153) та сина -ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, батьком якого є відповідач по справі ОСОБА_2, що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_3 від 10 жовтня 2001 року (актовий запис № 360) (а.с. 3-4).
Відповідно до трудової книжки серії НОМЕР_4 ОСОБА_2 працевлаштований на посаді старшого майстра ремонту устаткування на Придніпровській ТЕС, має постійну роботу та стабільний дохід (а.с. 9).
Позивач ОСОБА_1 офіційно не працевлаштована, на обліку в центрі зайнятості не перебуває, що підтверджується трудовою книжки НОМЕР_5року, з останнього місця роботи була звільнена наказом № 85 к від 09 березня 2010 за власним бажанням (а.с. 10-11).
Вказані вище спірні правовідносини регулюються Сімейним кодексом України.
Згідно ст. 180 СК України, батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Обов'язок утримувати дитину є рівною мірою обов'язком як матері, так і батька, причому, обов'язком особистим, індивідуальним, а не солідарним. Батьки зобов'язані утримувати свою дитину незалежно від того, одружені вони чи ні (у випадку народження дитини під час фактичних шлюбних відносин), або чи розірвано їх шлюб.
Тобто, зазначеною правовою нормою чітко визначено, що батьки зобов'язані утримувати своїх дітей до досягнення ними повноліття.
У випадку невиконання батьками обов'язку утримувати неповнолітню дитину добровільно, аліменти можуть стягуватися за рішенням суду. Право на звернення до суду про стягнення аліментів на неповнолітню дитину, якщо батьки мешкають окремо, належить тому з батьків з яким мешкає дитина. При цьому, підставою для звернення до суду із позовом про стягнення аліментів може слугувати тільки відмова одного з батьків в добровільному порядку надавати матеріальну допомогу на утримання дітей. Така відмова проявляється в його бездіяльності та відсторонені від несення витрат на утримання дітей.
Але, як встановлено під час розгляду справи, на даний час діти проживають разом з позивачем та відповідачем в квартирі відповідача, та відповідач не відмовляється від утримання дітей.
В обґрунтування своїх позовних вимог позивач вказує на те, що відповідач ухиляється від надання матеріальної допомоги на утримання дітей, діти повністю знаходяться на її утриманні, що власне і слугує її підставою для звернення із цим позовом до суду.
Відповідно до ч. 1 ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог так і заперечень.
Однак в судовому засіданні вищезазначені твердження позивача підтверджені не були, її твердження про те, що відповідач не надає матеріальної допомоги на утримання дітей були спростовані наявними матеріалами справи та показами свідка.
В судовому засіданні встановлено, що відповідач піклується про дітей та надає матеріальну допомогу на утримання своїх дітей, що також підтверджується копіями чеків щодо купівлі одягу, мобільних телефонів (а.с. 12 ).
Крім того, відповідач сплачує спортивні секції дітей (а.с. 15-16).
Також, в судовому засіданні встановлено та не заперечувалось позивачем, що відповідач допомагає дітям готувати шкільні домашні завдання та реферати. Діти дійсно після школи харчуються у матері відповідача.
Згідно ст. 61 ЦПК України, обставини визнанні сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі не підлягають доказуванню.
Позивачем не надано жодного доказу на підтвердження факту знаходження дітей повністю на її утриманні.
Відповідно до роз'яснень Постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 15 травня 2006 року «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», за відсутності домовленості між батьками про сплату аліментів на дитину та ненадання дитині утримання, той із них, з ким вона проживає, вправі звернутися до суду з відповідним позовом.
Згідно ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини, стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів, наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина та інші обставини, що мають істотне значення. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, за винятком випадків, передбачених статтею 184 цього Кодексу.
Згідно норм ст. 3 ЦПК України кожна особа вправі звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваний прав, свобод чи інтересів, а в інтересах інших осіб, або державних чи суспільних інтересах лише у випадках, встановлених законом.
Відповідно до ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Відповідно до ст. 58 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог та заперечень. Суд не приймає до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Судом неодноразово роз'яснювалось сторонам, положення ст.ст. 10, 11, 57-60, 61 ЦПК України та наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій, а також те, що суд розглядає цивільні справи в межах заявлених ними вимог і на підставі наданих доказів сторін та інших осіб, які беруть участь справі, при цьому суд приймає до розгляду тільки ті докази, які мають значення по справі.
Згідно з вимогами ст. 214 ЦПК України суд під час ухвалення рішення про стягнення аліментів повинен вирішити, зокрема, такі питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи.
Статтею 212 ЦПК України, передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Виходячи з вищенаведених обставин справи, а також діючого матеріального закону, з урахуванням загальних засад цивільного судочинства відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 3 Цивільного Кодексу України, а саме: справедливості, добросовісності та розумності, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання неповнолітніх дітей не підлягають задоволенню.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 180 -182 Сімейного кодексу України, ст.ст. 3-8, 10, 11, 15, 57-61, 79, 80, 86, 88, 208, 209, 212-215 ЦПК України,
В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання неповнолітніх дітей -відмовити в повному обсязі.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Апеляційного суду Дніпропетровської області через Самарський районний суд м. Дніпропетровська протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Головуючий суддя: К.С. Маштак