Справа № 2-3108/11
16 лютого 2012 року Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська в складі:
головуючого судді Некрасова О.О.
при секретарі Макарчук А.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпропетровську справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості, -
В серпні 2011 року позивачка звернулася с зазначеним позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, яким просила стягнути солідарно з відповідачів на її користь заборгованість у розмірі 22 300 доларів США, що еквівалентно 177 742, 15 грн. на підставі договору займу від 18.08.2008 року, а також моральну шкоду у розмірі 3000 грн. В обґрунтування позову позивачка зазначила, що 18 серпня 2008 року між нею та ОСОБА_2 в присутності ОСОБА_3 було укладено договір позики, відповідно до якого вона передала, а відповідачі прийняли грошові кошти у розмірі 22 300 доларів США. На підтвердження укладання договору позики відповідачем ОСОБА_2 було надано розписку, в якій, між іншим, в якості свідка було зазначено й ОСОБА_3 Згідно домовленості, відповідач зобов'язувалася повертати позивачу заборгованість у доларах США протягом трьох років.
У судовому засіданні позивачка підтримала заявлений позов зазначивши, що вперше вона надала відповідачці ОСОБА_2 в борг гроші в сумі 4000 доларів США в 2002 році. В 2005 році надала в борг ще 7000 доларів США, а в 2005 році -10 000 доларів США. За весь період відповідачка повернула їй 8700 доларів США. Розписка, яка міститься в матеріалах справи була написана пізніше та по ній гроші не надавалися, а вона служить лише підтвердженням визнання боргу відповідачкою. Сума боргу, яка зазначена в розписці, не відповідає фактично переданим нею боржникам грошам, оскільки до неї були також вписані й відсотки за користування позикою.
У судовому засіданні відповідач ОСОБА_2 позовні вимоги визнала частково, пояснила, що дійсно отримала від позивачки в борг, починаючи з 2002 року 21 000 доларів США. При цьому, в 2008 році вона повернула 8700 доларів США. 18.08.2008 року на вимогу ОСОБА_1 вона написала розписку про отримання від останньої 22 300 доларів США. Однак, фактично гроші в день написання розписки вона не отримала, а розписка є лише її визнанням боргу, який вона має перед позивачкою по вищезазначеним сумам. 22 300 доларів США -це сума, яка включає в себе ще й відсотки за користування кредитом. Вона не заперечує проти суми основного боргу, але вважає, що їм з позивачкою треба звірити та перерахувати відсотки.
У судовому засіданні відповідач ОСОБА_3 позовні вимоги визнав частково. Суду пояснив, що дійсно його дружина з його дозволу брала в борг у позивачки гроші. Ці гроші були необхідні для ведення сімейного бізнесу сумісного з братом ОСОБА_2, який помер. ОСОБА_3 особисто повертав позивачці частково борг. Однак, більше він повідомити нічого не може.
Заслухавши пояснення позивача, відповідачів, свідка, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до пункту 4 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, цей Кодекс застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності, тобто після 1 січня 2004 року. Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності. Оскільки правовідносини виникли в 2002 році та продовжували існувати після 2004 року, до них слід застосовувати ЦК України 2004 року.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ч.1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі і на підтвердження укладення договору та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми.
На підставі ст. 1049 ЦК України, боржник зобов'язаний повернути позикодавцю позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
У відповідності до ст. 61 ЦПК України обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню.
Як встановлено в судовому засіданні, в 2002 році позивачка надала ОСОБА_2 в борг 4000 доларів США, в 2005 році - 17000 доларів США.
В 2008 році ОСОБА_2 повернула ОСОБА_1 частину боргу в сумі 8700 доларів США, що не заперечувалося сторонами.
18.08.2008 року, на підтвердження наявності боргу перед ОСОБА_1, ОСОБА_2 написала розписку, згідно якої остання взяла в борг у ОСОБА_1 22300 доларів США, яку зобов'язалася повернути протягом трьох років.
Розписка написана в присутності ОСОБА_3, про що в розписці мається власноручний підпис останнього.
Фактично гроші за розпискою 18.08.2008 року не надавалися, а є лише визнанням наявності боргових зобов'язань відповідачкою ОСОБА_2 перед позивачкою, які виникли в 2002 та 2005 роках.
Оскільки сторонами визнано той факт, що загальна сума, яку отримала відповідач від позивачки в борг становить 21000 доларів США, а повернуто 8700 доларів США, то це факт не підлягає доказуванню та вважається встановленим.
До теперішнього часу відповідач гроші не повернула, таким чином, оскільки судом встановлено, та визнано сторонами, що фактично в борг надано 21000 доларів США, з яких повернуто 8700 доларів США, то згідно вимогам ст. 1049 ЦК України підлягає стягненню з відповідача саме 12300 доларів США, що по курсу НБУ на день розгляду справи складає: 100 $ США = 798 грн. 99 коп., тобто 7.9899 х 12300 доларів США = 98275 грн. 77 коп.
Відповідно до ч.1 ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Тому, що стосується завуальованих відсотків, визначених в розписці, то в їх стягненні слід відмовити, оскільки позивачкою не заявлялися вимоги про стягнення відсотків за користування позикою.
Крім того, позивакою не доведено факт обов'язку відповідача сплачувати відсотки, не доведено розміру таких відсотків та не надано їх розрахунку.
Відповідно до пункту 1 розділу VII «Прикінцевих положень»Сімейного кодексу України, цей кодекс набрав чинності одночасно з набранням чинності Цивільним кодексом, тобто з 01.01.2004 року. Оскільки дані правовідносини частково виникли під час дії СК України та продовжують існувати, то до них слід застосувати СК України.
Згідно ч. 2 ст. 73 СК України стягнення може бути накладено на майно, яке є спільною сумісною власністю подружжя, якщо судом встановлено, що договір був укладений одним із подружжя в інтересах сім'ї і те, що було одержане за договором, використано на її потреби.
Судом встановлено, та підтверджено сторонами в судовому засіданні, що позика відповідачем ОСОБА_2 отримана з дозволу її чоловіка ОСОБА_3 та використана на потреби сім'ї, то борг слід стягнути з обох відповідачів.
На підставі ч.1 ст. 88 ЦПК України, з відповідачів на користь позивача слід стягнути судовий збір у пропорційному розмірі задоволених позовних вимог, а саме 982 грн. 76 коп.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 526, 612, 1046,1047,1049 ЦК України, , ст. ст. 10, 57-61, 88, 209, 212-215 ЦПК України, суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості -задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2, ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 в рахунок погашення заборгованості 98275 ( дев'яносто вісім тисяч двісті сімдесят п'ять) грн. 77 коп.
Стягнути з ОСОБА_2, ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судові витрати по справі в сумі 982 грн. 76 коп.
Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Дніпропетровської області через Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя О.О.Некрасов