вул. Київська, 150, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95493
Іменем України
23.10.08
Справа №2а-5233/08/3
09:13 м. Сімферополь
Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі судді Шкляр Т.О. , при секретарі Бурдейної Г.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом Виконавчого комітету Сімферопольської міської ради
до ОСОБА_1
про обмеження права на мирні збори
за участю представників:
позивача - Альохіна Н.В. дор. від 26.02.08р.
відповідача - ОСОБА_1,
Обставини справи: виконавчий комітет Сімферопольської міської ради звернувся до Окружного адміністративного суду АР Крим з адміністративним позовом про заборону ОСОБА_1 організацію та проведення з 24.10.2008р. по 06.12.2008р. акції біля адміністративної будівлі Верховної Ради АРК по АДРЕСА_1 із встановленням наметового містечка.
Позовні вимоги мотивовані тим, що проведення акції (пікету) тривалістю 24.10.2008р. по 06.12.2008р. створить перешкоди діяльності державних, громадських, культурних установ, що розташовані у даному районі, вільному переміщенню пішоходів, руху громадському та індивідуальному транспорту, чим обмежить права і свободи громадян-мешканців Сімферополя. Разом з тим, позивач посилається на можливість створення загрози порушення санітарних і гігієнічних норм, правил пожежної безпеки, а також проведення зазначеної акції (пікету) відволіче значні сили і засоби правоохоронних органів, що може сприяти росту правопорушень і злочинів в інших районах міста.
У судовому зсіданні представник позивача позов підтримав, зазначив, що розміщення значної кількості наметів створить перешкоди для вільного доступу до адміністративних будівель, проходу пішоходів та проїзду транспорту.
Відповідач позов не визнав, посилаючись на те, що проведення акції (пікету) із встановленням наметового містечка є мирними заходом спрямованим на відставку з посади керівника фінансового комітету ВР ОСОБА_2, якщо вимоги не будуть виконані, вимоги будуть направлені на розпуск Верховної Ради АРК та призначенню перевиборів.
У судовому засіданні відповідач проти позову заперечував, пояснив, що проведення акції неможливе без встановлення наметового містечка, оскільки без наметів не будуть звертати увагу.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши представників сторін, суд, -
Листом від 17.10.2008р. відповідач як координатор Кримської акції протесту «Крим проти самозахватів», звернувся до Президента України, Прем'єр-міністра України, Міністра МВС України, Голови ВР АРК, Сімферопольського міського голови ОСОБА_3 із заявою (повідомленням) про встановлення з 24.10.2008р. з 10 годин 00 хвилин 70 наметів біля Верхової ради АРК з вимогами відставки з посади керівника фінансового комітету ВР ОСОБА_2, якщо вимоги не будуть виконані, вимоги будуть направлені на розпуск Верховної Ради АРК та призначенню перевиборів; акція буде проводиться до 06.12.2008р., к цьому часу буде встановлено біля Верхової ради АРК 600наметів, в яких буде 600людей.
Згідно вхідного штемпелю, зазначена заява отримана виконавчим комітетом Сімферопольської міської ради 17.10.2008р. та зареєстровано за №3728.
Листом від 20.10.2008р. за вих.№Д-106 відповідач був повідомлений про те, що позивач не погоджує проведення заявленої акції.
Відповідно до рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Міністерства внутрішніх справ України щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 39 Конституції України про завчасне сповіщення органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування про проведення зборів, мітингів, походів і демонстрацій (справа щодо завчасного сповіщення про масові зібрання) від 19 квітня 2001 року №4рп/2001 (справа № 1-30/2001), організатори таких мирних зібрань мають сповістити зазначені органи про проведення заходів заздалегідь, тобто у прийнятні строки, що передують даті їх проведення. Ці строки не повинні обмежувати передбачене статтею 39 Конституції України право громадян, а має служити його гарантією і водночас надавати можливість відповідним органам вжити заходів щодо безперешкодного проведення громадянами зборів, мітингів, походів і демонстрацій, забезпечення громадського порядку, прав і свобод інших людей. При здійсненні громадянами права на свободу думки і слова на вільне поширення своїх поглядів і переконань не повинно бути посягань на права і свободи, честь і гідність інших людей.
Таким чином, відповідач повідомив про проведення акції.
Стаття 140 Конституції України визначає, що місцеве самоврядування є правом територіальної громади - мешканців села, селища, міста - самостійно вирішувати питання місцевого значення в рамках Конституції і законів України. Місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою у порядку, встановленому законом, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування: сільські, селищні, міські ради та їх органи.
Органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території (ст. 144 Конституції України).
Відповідно до Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, які представляють відповідні територіальні громади і здійснюють від їх імені та у їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, іншими законами (ст. 10 ).
Відповідно до ст. 38 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належить вирішення відповідно до закону питань про проведення зборів, мітингів, маніфестацій і демонстрацій, спортивних, видовищних та інших масових заходів, здійснення контролю за забезпеченням при їх проведенні громадського порядку. Разом з тим, Конституція України та Кодекс адміністративного судочинства України наділяє орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування повноваженнями щодо звернення до суду з позовною заявою про обмеження щодо реалізації права на мирні зібрання.
Згідно ст.39 Конституції України громадяни мають право збиратися мирно, без зброї і проводити збори, мітинги, походи і демонстрації, про проведення яких завчасно сповіщаються органи виконавчої влади чи органи місцевого самоврядування. Обмеження щодо реалізації цього права може встановлюватися судом відповідно до закону і лише в інтересах національної безпеки та громадського порядку - з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров'я населення або захисту прав і свобод інших людей.
Стаття 11 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод містить два пов'язаних між собою права: право на свободу зібрань та право на свободу об'єднань, так, зокрема, передбачено, що:
кожен має право на свободу мирних зібрань та на свободу об'єднання з іншими, включаючи право створювати профспілки і вступати до них для захисту своїх інтересів.
здійснення цих прав не підлягає жодним обмеженням, за винятком тих, які встановлені законом в інтересах національної або громадської безпеки, для охорони порядку або запобігання злочинам, для охорони здоров'я або моралі чи з метою захисту прав і свобод інших осіб і є необхідними в демократичному суспільстві. Ця стаття не перешкоджає запровадженню законних обмежень на здійснення цих прав особам, що входять до складу збройних сил, поліції або органів державного управління.
Особливості провадження у справах за адміністративними позовами суб'єктів владних повноважень про обмеження щодо реалізації права на мирні зібрання передбачені статтею 182 КАС України.
За вимогами ч.5 ст.182 КАС України суд задовольняє позов про обмеження щодо реалізації права на мирні зібрання в інтересах національної безпеки та громадського порядку в разі, якщо визнає, що проведення зборів, мітингів, походів, демонстрацій чи інших зібрань може створити реальну небезпеку заворушень чи злочинів, загрозу здоров'ю населення або правам і свободам інших людей. У постанові суду зазначається спосіб обмеження щодо реалізації права на мирні зібрання.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про основи національної безпеки України» національна безпека це захищеність життєво важливих інтересів людини і громадянина, суспільства і держави, за якої забезпечуються сталий розвиток суспільства, своєчасне виявлення, запобігання і нейтралізація реальних та потенційних загроз національним інтересам; національні інтереси - життєво важливі матеріальні, інтелектуальні і духовні цінності Українського народу як носія суверенітету і єдиного джерела влади в Україні, визначальні потреби суспільства і держави, реалізація яких гарантує державний суверенітет України та її прогресивний розвиток.
Статтею 3 вищезгаданого Закону передбачено, що об'єктом національної безпеки є людина і громадянин - їхні конституційні права і свободи, тобто як тих, які беруть участь у зборах, мітингах, походах і демонстраціях, так і тих, які не приймають участі у мирних зборах.
Згідно із статтями 27, 34, 49 та 50 Конституції України кожен має право захищати своє життя і здоров'я, життя і здоров'я інших людей від протиправних посягань; держава забезпечує санітарно-епідемічне благополуччя; кожен має право на безпечне для життя і здоров'я довкілля.
Під громадським правопорядком слід розуміти зумовлену закономірностями соціального розвитку систему правил та інститутів, що забезпечують упорядкованість суспільних відносин і надають їм певну організаційну форму.
Тобто умовою можливого обмеження щодо реалізації права на мирні зібрання є створення реальної небезпеки заворушень чи злочинів, загрози здоров'ю населення або правам і свободам інших людей через проведення зборів, мітингів, походів, демонстрацій чи інших зібрань та в інтересах національної безпеки та громадського порядку.
Як слідує із заяви відповідача від 17.10.2008р., останній планує проведення акції на тривалий час з встановленням більшої кількості наметів у центрі місця.
Право громадян на проведення зборів, мітингів, походів і демонстрацій шляхом встановлення на визначеної території рухомого або нерухомого майна, тимчасових споруд на тривалий час ані Конституцією України, ані іншим чинним законодавством не передбачено.
В тих формах проведення мирних зібрань, які передбачені чинним законодавством, відповідач відмовляється проводити акцію, вказуючи, що вона не буде помітною.
Встановлення на площі біля Верховної Ради АРК 70 або 600 наметів на тривалий строк буде блокувати вільний прохід по центру місця, зробить неможливим проведення в центральній частині місця інших заходів, буде порушувати необхідний баланс між несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів мешканців місця та іншого населення і цілями, на досягнення яких спрямована акція відповідача, тобто буде створювати загрозу правам та свободам інших людей, порушувати основи національної безпеки та громадського порядку.
Відповідно до частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
За такими обставинами суд вважає, що підлягають задоволенню позовні вимоги щодо заборони ОСОБА_1 організацію та проведення з 24.10.2008р. по 06.12.2008р. акції біля адміністративної будівлі Верховної Ради АРК по АДРЕСА_1 із встановленням наметового містечка.
У повному обсязі постанова виготовлена 23.10.2008 року.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 19, 39 Конституції України, ст.160-163, 182, п.6 ч.1 ст.256 КАС України, суд
Позов задовольнити.
Заборонити ОСОБА_1 організацію та проведення з 24.10.2008р. по 06.12.2008р. акції біля адміністративної будівлі Верховної Ради АРК по АДРЕСА_1 із встановленням наметового містечка.
Постанова суду підлягає негайному виконанню.
Постанова може бути оскаржена в Севастопольський апеляційний адміністративний суд через Окружний адміністративний суд АР Крим шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження постанови суду в десятиденний строк з дня її проголошення та поданням після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги, або без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Суддя Окружного
адміністративного суду
Автономної Республіки Крим Шкляр Т.О.