Господарський суд
Житомирської області
10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65
Від "06" березня 2012 р. Справа № 15/5007/10/12
Господарський суд Житомирської області у складі:
судді Кравець С.Г.
при секретарі Пастощук О.А.
за участю представників сторін
від позивача: не з'явився,
від відповідача: ОСОБА_1. - представника за довіреністю від 06.03.2012р.
розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу
за позовом Малого приватного підприємства "Нафтосоюз" (м.Коростень)
до Публічного акціонерного товариства Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк в особі філії "Відділення ПАТ "Промінвестбанк" в м.Житомир (м.Житомир)
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (Житомирська область, м. Коростень)
про визнання договору поруки №9 від 14.02.2008 р. таким, термін дії якого закінчився, а поруку такою, що припинилася.
Мале приватне підприємство "Нафтосоюз" звернулось до господарського суду з позовом до Публічного акціонерного товариства Акціонерного комерційного промислово-інвестиційного банку в особі філії "Відділення ПАТ "Промінвестбанк" в м.Житомир про визнання договору поруки №9 від 14.02.2008р. з додатками таким, термін дії якого закінчився, а поруку такою, що припинилася.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, що підтверджується поштовим повідомленням №1000210319348, про вручення уповноваженій особі МПП "Нафтосоюз" рекомендованого листа (а.с. 30).
Представник відповідача в судовому засіданні просив відмовити у задоволенні позову з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву (а.с. 51). У відзиві відповідач посилається на те, що звертаючись із позовом про визнання договору поруки таким, термін дії якого закінчився, а поруку такою, що припинилась, позивач фактично заявляє вимогу про втановлення факту, що не відноситься до компетенції господарських судів.
Третя особа в судове засідання не з'явилась.
Слід зазначити, що копія ухвали господарського суду Житомирської області від 16.02.2012р. про відкладення розгляду справи на 06.03.2012р., яку було направлено на адресу фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (11500, АДРЕСА_1), повернулась до господарського суду з відміткою відділення зв'язку "за зазначеною адресою не проживає" (а.с. 32-35).
Із Спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (а.с. 36), вбачається, що станом на 28.02.2012р. місцем проживання фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 є: 11500, АДРЕСА_1.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" відомості про юридичну особу або фізичну особу - підприємця включаються до Єдиного державного реєстру шляхом внесення записів на підставі відомостей з відповідних реєстраційних карток та відомостей, що надаються юридичними особами державному реєстратору за місцезнаходженням реєстраційної справи згідно із законодавством України.
Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців", якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.
У пункті 4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 02.06.2006р. (з відповідними змінами) №01-8/1228 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році" вказано, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками "адресат вибув", "адресат відсутній", і т.п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення судом певних процесуальних дій.
Враховуючи викладене, суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення третьої особи своєчасно та належним чином про час і місце розгляду справи і забезпечення явки останнього в судове засідання для реалізації ним права на судовий захист своїх прав та інтересів.
Враховуючи те, що неявка в засідання суду представника позивача та третьої особи, належним чином та відповідно до законодавства повідомлених про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду справи, суд дійшов висновку про розгляд справи за наявними у ній матеріалами, згідно із ст. 75 ГПК України.
Заслухавши пояснення представника відповідача та дослідивши матеріали справи, господарський суд,
Як вбачається з матеріалів справи, 14.02.2008р. між Акціонерним комерційним промислово-інвестиційним банком (закрите акціонерне товариство) в особі філії "Відділення Промінвестбанку в м. Житомир", правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" в особі філії "Відділення ПАТ Промінвестбанк в м. Житомир" (банк) та Фізичною особою підприємцем ОСОБА_2 (позичальник) було укладено кредитний договір про відкриття кредитної лінії №8 (а.с. 7-14, 43-46).
Пунктом 2.1 кредитного договору про відкриття кредитної лінії № 8 від 14.02.2008р. сторони погодили, що банк зобов'язується надати позичальнику кредит шляхом відкриття відновлювальної кредитної лінії у сумі, яка не перевищує 500000,00 (п'ятсот тисяч) гривень (ліміт кредитної лінії), за умови наявності власних вільних кредитних ресурсів, на умовах, передбачених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти та комісії, встановлені цим договором.
Згідно п. 2.2 кредитного договору про відкриття кредитної лінії № 8 від 14.02.2008р., дата остаточного повернення всіх отриманих в межах кредитної лінії сум кредиту - 04 лютого 2009 року.
11.06.2008р. між Акціонерним комерційним промислово-інвестиційним банком (закрите акціонерне товариство) в особі філії "Відділення Промінвестбанку в м.Житомир" та фізичною особою підприємцем ОСОБА_2 було укладено договір про внесення змін №1 до кредитного договору про відкриття кредитної лінії № 8 від 14.02.2008р., згідно до п. 1 якого, сторони погодили внести зміни до першого абзацу п. 3.2 розділу 3 кредитного договору про відкриття кредитної лінії № 8 від 14.02.2008р., укладеного між банком та позичальником, виклавши його у наступній редакції:
“3.2. Проценти за користування кредитом нараховуються банком на суму фактичного залишку заборгованості за отриманими коштами та сплачуються позичальником , виходячи із встановленої банком процентної ставки з 01 червня 2008 року у розмірі 18 (вісімнадцять) процентів річних” (а.с. 17, 47).
Крім того, 05.12.2008р. між Акціонерним комерційним промислово-інвестиційним банком (закрите акціонерне товариство) в особі філії "Відділення Промінвестбанку в м. Житомир" та фізичною особою підприємцем ОСОБА_2 було підписано договір про внесення змін № 2 до Кредитного договору про відкриття кредитної лінії № 8 від 14.02.2008р., у якому сторони погодили внести зміни до п. 2.2 розділу 2 Кредитного договору про відкриття кредитної лінії № 8 від 14.02.2008р., укладеного між банком та позичальником, виклавши його у наступній редакції:
“2.2. Дата остаточного повернення всіх отриманих в межах кредитної лінії сум кредиту - 04 лютого 2009 року.
У разі несвоєчасного погашення суми, що перевищує ліміт кредитної лінії, датою остаточного повернення всіх коштів за кредитною лінією є п'ятий робочий день з дня, у якому сталось таке перевищення. У разі несвоєчасної плати за кредит відповідно до п.п. 3.2, 3.3 цього договору, датою остаточного повернення всіх коштів за кредитною лінією є шістдесятий календарний день від дня нарахування плати за кредит, яка не сплачена у встановлений цим договором строк, але не пізніше дати остаточного повернення всіх отриманих в межах кредитної лінії сум кредиту” (а.с. 18, 48).
У відповідності до п. 2 договору про внесення змін № 1 від 11.06.2008р. та № 2 від 05.12.2008р. до кредитного договору про відкриття кредитної лінії № 8 від 14.02.2008р., зазначені договори про внесення змін набирають чинності з моменту їх підписання уповноваженими представниками сторін і скріплення печатками сторін та є невід'ємною частиною кредитного договору про відкриття кредитної лінії № 8 від 14.02.2008р., укладеного між банком та позичальником.
14.02.2008р., з метою забезпечення зобов'язань фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 за кредитним договором про відкриття кредитної лінії №8 від 14.02.2008р., між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 (позичальник), Акціонерним комерційним промислово-інвестиційним банком (закрите акціонерне товариство) (кредитор) та Малим приватним підприємством "Нафтосоюз" (поручитель) було укладено договір поруки № 9 (а.с. 15-16, 49).
Відповідно до п. 2.1 договору поруки № 9 від 14.02.2008р. сторони погодили, що поручитель, відповідно до умов цього договору, у випадку невиконання та/або прострочення виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором по сплаті кредиту:
1) заборгованості по наданому кредиту в розмірі 500000,00 (п'ятсот тисяч) гривень;
2) процентів, нарахованих за користування кредитом в розмірі 17% (сімнадцять) процентів річних (у тому числі, у разі прострочення виконання зобов'язання по поверненню кредиту, процентів за неправомірне користування кредитом), комісійної винагороди за надання кредиту у формі кредитної лінії в сумі 700 (сімсот) гривень, комісійної винагороди за управління кредитної ліні в розмірі 0,05 (нуль цілих п'ять сотих) процента щомісячно від початкової суми ліміту кредитної лінії, комісійної винагороди за надання кредитних коштів для переказу в інший банк у розмірі 0,1 (нуль цілих одна деcята) процента від суми таких перерахувань;
3) неустойки (штрафу, пені);
4) збитків завданих кредиторові,
зобов'язується виконати зобов'язання по сплаті вказаних вище і несплачених позичальником сум кредиту.
У відповідності до п. 2.2 договору поруки № 9 від 14.02.2008р. сторони погодили, що у випадку невиконання або прострочення виконання позичальником зобов'язань, що випливають із кредитного договору, поручитель відповідає перед кредитором як солідарний боржник в тому ж обсязі, що і позичальник.
Пунктом 5.4 договору поруки № 9 від 14.02.2008р. визначено, що строк дії договору - з моменту підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення печатками сторін і до повного погашення зобов'язання за кредитним договором, в забезпечення якого надано поручительство, а також договорів про внесення змін до нього.
Як вбачається з позовної заяви, Мале приватне підприємство “Нафтосоюз” звернулось до господарського суду з позовом до Публічного акціонерного товариства “Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк” в особі філії “Відділення ПАТ “Промінвестбанк” в м. Житомирі”, у якому просить визнати договір поруки № 9 від 14.02.2008р. з додатками, укладений між сторонами: кредитор - Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк (закрите акціонерне товариство) філія “Відділення Промінвестбанку в м. Житомир”, позичальник - фізична особа підприємець ОСОБА_2, поручитель - Мале приватне підприємство “Нафтосоюз”, - таким, термін дії якого закінчився, а поруку такою, що припинилася.
Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач посилається на те, що у відповідності до ч. 4 ст. 559 Цивільного кодексу України, порука припиняється після закінчення строку, встановленого у договорі поруки, а в разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки. Позивач вказує на те, що визначені ч. 4 ст. 559 ЦК України строки є пресічними, а тому вважає, що порука діє впродовж строку з 14.02.2008р. і до 05.08.2009р. (оскільки відповідно до поданого позову строк виконання зобов'язання виник 04.02.2009р. - кінцевий термін повернення грошових коштів за основним договором). Крім того, позивач зазначає, що з аналізу договору поруки, можна визначити, що строк його дії встановлено моментом пред'явлення вимоги (п. 3.1 договору поруки № 9 від 15.04.2008р.), а тому, згідно п. 4 ст. 559 ЦК України, він закінчився через один рік із дати його укладення, оскільки порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки, - такою датою є 15.02.2009р. Отже, позивач стверджує, що станом на 25.01.2012р. договір поруки № 9 від 14.02.2008р. є таким, строк дії якого закінчився.
Розглянувши заявлені Малим приватним підприємством “Нафтосоюз” позовні вимоги, господарський суд прийшов до висновку, що позов не підлягає задоволенню враховуючи наступне.
Відповідно до ст. 1 Господарського процесуального кодексу України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Справи, підвідомчі господарським судам визначені ст.12 ГПК України, у тому числі справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів.
Згідно зі ст. ст. 11, 15 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають з дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства. Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення, невизнання або оспорювання.
Розпорядження своїм правом на захист є диспозитивною нормою цивільного законодавства, яке полягає у наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.
Способи захисту суб'єктивних цивільних прав - це закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника.
Відповідно до ст. 16 Цивільного кодексу України, способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
Дана норма кореспондується з положеннями статті 20 Господарського кодексу України, якими визначено, що держава забезпечує захист прав та законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів у спосіб та порядок, що визначається цим кодексом та іншими законами України. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом: визнання наявності або відсутності прав; визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемляють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом; відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб'єктів господарювання; припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення; присудження до виконання обов'язку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних санкцій; застосування оперативно-господарських санкцій; застосування адміністративно-господарських санкцій; установлення, зміни і припинення господарських правовідносин; іншими способами, передбаченими законом.
Отже, у разі порушення цивільного права чи інтересу, у особи виникає право на застосування конкретного способу захисту, який залежить від виду порушення та від наявності між сторонами зобов'язальних правовідносин та призводить до відновлення порушених прав або інтересів позивача щодо певного предмету спору.
Так, предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою - посилання на належне йому право, юридичні факти, що призвели до порушення цього права, та правове обґрунтування необхідності його захисту.
Звертаючись до суду з вимогою щодо визнання договору таким, термін дії якого закінчився, а поруку такою, що припинилася, позивач фактично просить встановити певний юридичний факт. Водночас, заявлена позивачем вимога про встановлення певного факту не може бути самостійним предметом розгляду в господарському суді, оскільки ця вимога є нічим іншим як встановлення факту, що має юридичне значення. Цей факт може встановлюватися господарськими судами лише при існуванні та розгляді між сторонами спору про право цивільне. Його встановлення є елементом оцінки фактичних обставин справи та обґрунтованості вимог.
При цьому, з матеріалів справи вбачається, що в процесі розгляду справи за позовом ПАТ Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк в особі філії "Відділення ПАТ Промінвестбанк в м.Житомир" до МПП "Нафтосоюз" за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ФОП ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про стягнення 1296809,68грн. у справі №21/5007/96/11, господарським судом вже досліджувалось питання припинення дії договору поруки згідно посилань відповідача. Зокрема, рішенням господарського суду Житомирської області від 30.12.2011р. у справі №21/5007/96/11, яке залишено без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 22.02.2012р., встановлено, що пунктом 5.4 договору поруки № 9 від 14.02.2008р. сторони погодили, що строк дії договору - з моменту підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення печатками сторін і до повного погашення зобов'язання за кредитним договором, в забезпечення якого надано поручительство, а також договорів про внесення змін до нього. Сторони встановили строк дії договору, яким є повне погашення зобов'язання за кредитним договором. Оскільки позичальник не виконав свого обов'язку щодо сплати отриманих кредитних коштів, договір поруки не припинив свою дію.
Таким чином, доводи позивача щодо припинення дії договору поруки вже були досліджені господарським судом у справі №21/5007/96/11.
Водночас, звернення з позовом у даній справі не відповідає встановленим законом або договором способам захисту прав, тому у задоволенні вказаних позовних вимог слід відмовити.
Судові витрати, у відповідності до ст. 49 ГПК України, покладаються на позивача.
На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 33, 34, 49, 82 - 85 ГПК України, господарський суд
У задоволенні позову відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення підписано "12" березня 2012 року.
Суддя Кравець С.Г.
Віддрукувати:
1 - до справи,
2 - позивачу (рек. з пов.),
3 - третій особі (рек. з пов.).