вул. Київська, 150, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95493
Іменем України
30.09.08Справа №2-а-383/08
Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді
Яковлєва С.В. , при секретарі Лісецькій Г.В.
розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом ДП «Гурзуф»
до Державної податкової інспекції у м. Ялта
про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень
за участю представників:
від позивача - Власенко М.С. - предк-, дов. № 572 , від 28.07.2008 р.
Чмаров В.В. - пред-к, дов. від 31.12.2007 р.
Від відповідача - Герасименко Н.А. - пред-к, дов. № 403/9/10-0 від 18.01.2008 р.
Кузьмін В.В. - пред-к , дов. № 28882/9/10-0 від 18.04.2008 р.
Сутність спору: Державне підприємство «Гурзуф» (далі позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду АРК з адміністративним позовом , в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у м. Ялта (далі відповідач) від 02.07.2008 р. № 0001822301/0 та № 0001861301/0. Вимоги мотивовані тим, що позивач є сільськогосподарським товаровиробником, виробляє виноматеріали, які реалізує заводам вторинного виноробства, вони не відносяться до підакцизних товарів, а тому податок на додану вартість при їх реалізації сільськогосподарське підприємство згідно з п. 11.29 ст. 11 Закону України «Про податок на додану вартість» не сплачує . На думку позивача суми ПДВ мають залишатись на спеціальному рахунку підприємства й використовуватись ним на придбання матеріально-технічних ресурсів виробничого призначення, що передбачено Указом Президента України від 2 грудня 1998 року «Про підтримку сільськогосподарських товаровиробників». Крім того позивач вважає, що в наслідок того, що підприємство є платником фіксованого сільськогосподарського податку , воно не повинно сплачувати податок на прибуток, в тому числі і в спеціальний фонд Державного бюджету частину доходу за результатами господарської діяльності в 2007 р. та 2008 р. , до нього не застосовуються вимоги щодо сплати до бюджету авансових внесків по податку на прибуток , передбачені ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».
Відповідач надав заперечення на позов ( вих. № 5165/9/10-0), в яких з позовними вимогами не погодився, вказав, що на його думку, спеціальний режим оподаткування ПДВ, який встановлений п.11.29 ст. 11 Закону України «Про ПДВ» поширюється на сільськогосподарських товаровиробників, які здійснюють операції з продажу сільгосппродукції власного виробництва, з якої виключена підакцизна продукція. На думку відповідача позивач виробляє алкогольну продукцію, яка має зміст спирту етилового від 9 та більше % об'ємних одиниць, одержана шляхом спиртового бродіння цукромістких матеріалів та відноситься до товарної групи Гармонізованої системи опису та кодування товарів під кодом 22 04 , тому ця продукція в розумінні Закону України «Про державне регулювання виробництва та обігу спирту етилового, коньячного та плодового, алкогольних напоїв і тютюнових виробів» є алкогольними напоями, тому він зобов'язаний згідно з п. 11.29 ст. 11 Закону України “Про Податок на додану вартість” платити даний податок до державного бюджету України на загальних підставах. Відповідач також вважає, що згідно з вимогами Закону україни «Про оподаткування прибутку підприємств» позивач мав сплачувати податок на прибуток, у вигляді перерахування до спеціального фонду Державного бюджету частину доходу за результатами господарської діяльності в 2007 р.
Під час проведення судових засідань представник сторін наполягали на вимогах та доводах, викладений у позові та запереченнях до нього.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши представників позивачів , суд
Відповідач провів виїзну планову документальну перевірку позивача з питань дотримання ним вимог податкового , валютного та іншого законодавства за період часу з 01.04.2007 р. по 31.03.2008 р., за результатами якої 23.06.2008 р. був складений акт №1587/23-1/00412843/81 .
У висновках зазначеного акту зафіксовано, зокрема, що позивачем занижено податок на додану вартість за 2007 р. на суму 371084 грн. , завищено податку на додану вартість за 2007 р. на суму 64966 грн. , занижено частина чистого прибутку (доходу) за 3 квартал 2007 р. на суму 69450 грн., яка склала з чистого прибутку за 3 квартал , та перекрита збитком за рік у розмірі 209000 грн.
На підставі акту перевірки №1587/23-1/00412843/81 відповідач 02.07.2008 р. прийняв податкове повідомлення - рішення № 0001822301/0 , згідно з яким за порушення п.п. 7.3.1 п. 7.3. , п.п. 7.4.3. п. 7.4., п. п. 7.5.1 п. 7.5, п.п. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 , п.11.29. ст. 11 Закону України “Про податок на додану вартість” нарахував позивачу податкове зобов'язання по податку на додану вартість у сумі 1138451 грн., з яких 758967 грн. - за основним платежем, 379484 грн. - штрафних санкції, а також прийняв податкове повідомлення -рішення № 0001861301/0, згідно з яким за порушення п.п 7.8.2 п. 7.8 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» визначив суму податкового зобов'язання по частині чистого прибутку ( доходу) у сумі 28460 грн. ( за штрафними санкціями ).
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Платники податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування , перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій визначені в законі України “Про податок на додану вартість”.
Порядок обчислення та сплати податку визначений у ст.7 вказаного Закону.
Відповідно до п.п. 7.7.1 п.7.7. ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” сума податку, що підлягає сплаті ( перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При від'ємному
Відповідно до п. 11.29 ст.11 Закону України «Про податок на додану вартість» до 1 січня 2009р. зупинена дія п.7.7 ст.7, п.10.1 і п.10.2 ст.10 даного Закону в частині сплати до бюджету податку на додану вартість щодо операцій з поставки товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини, за винятком операцій з поставки переробним підприємствам молока та м'яса живою вагою, що здійснюються сільськогосподарськими товаровиробниками незалежно від організаційно-правової форми та форми власності, в яких сума, одержана від поставки сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки за попередній звітний (податковий) рік, становить не менше 50 відсотків загальної суми валового доходу підприємства .
Зазначені кошти залишаються в розпорядженні сільськогосподарських товаровиробників і використовується ними на придбання матеріально-технічних ресурсів виробничого призначення.
Порядок акумуляції й використання зазначених коштів визначається Кабінетом Міністрів України.
При вивчені зазначеної норми Закону можна зробити висновок про те, що сільськогосподарські товаровиробники не сплачують податок на додану вартість по операціях з продажу всіх товарів власного виробництва. Виняток зі встановленої ч.1 п.11.29 ст.11 Закону України «Про податок на додану вартість» норми складають операції по реалізації підакцизних товарів, виготовлених на давальницьких умовах з власної сільськогосподарської сировини. Зі змісту вказаної статті витікає, що зупинення дії п.7.7 ст.7 та п.10.1 і 10.2 ст. 10 Закону розповсюджується, у залежності від засобу походження, на два самостійних виду продукції: на продукцію власного виробництва та продукцію, виготовлену на давальницьких умовах, тобто треба розуміти ці види продукції як самостійні, а не як один вид продукції з кількома кваліфікуючими ознаками.
Відповідно до ст.1 Декрету КМУ “Про акцизний збір” акцизний збір - це непрямий податок на окремі товари ( продукцію), визначені законом як підакцизні, який включається до ціни цих товарів (продукції).
Ст.2 зазначеного Декрету визначає, що платником акцизного збору є, зокрема, суб'єкти підприємницької діяльності - виробники підакцизних товарів на митній території України.
Об'єктом оподаткування згідно п.а ст.3 Декрету КМУ “Про акцизний збір” є обороти з реалізації виготовлених в Україні підакцизних товарів .
У ст. 2 Закону України «Про ставки акцизного збору і ввізного мита на спирт етиловий і алкогольні напої» встановлені ставки акцизного збору на вироблені в Україні з вітчизняної сировини виноматеріали (код згідно з УКТ ЗЕД 2204 30), що реалізуються посередницьким організаціям і населенню, та виноматеріали, вироблені на підприємствах первинного виноробства для суб'єктів підприємницької діяльності, що не є виробниками виноробної сировини (винограду), крім підприємств вторинного виноробства, які використовують ці виноматеріали для виробництва готової продукції.
Спеціальним законом з питань оподаткування, який встановлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів ( обов'язкових платежів) є Закон України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”. Ст. 1 закону визначає, що податковим боргом ( недоїмкою) є податкове зобов'язання ( з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку , але не сплачене у встановлений строк, а також пеня , нарахована на суму такого податкового зобов'язання.
Ст.17 Закон України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” визначає порядок нарахування штрафних санкції за порушення податкового законодавства платником податків.
Матеріали справи свідчать про те, що позивач, який є сільськогосподарським виробником - заводом первинного виноробства, в період, який перевірявся , здійснював вирощування та переробку винограду, продаж продукції власного виробництва - виноматеріалів - на підприємства вторинного виновиробництва, що підтверджено відповідачем під час розгляду справи.
Позивачем залучені до матеріалів справи Експертні висновки Торгово -промислової плати Криму № 17-О/04-13 від 15.02.2007 р. , № 17-О/04-13 від 15.02.2008 р., в яких зафіксовано, що позивач виробляє матеріали з кодами 2204296500, 2204297500, 2204299400 і 2204298900, 2204299500, 2204299600, 2204217900, 2204219400 , 2204218900.
Вищезгаданим Законом України «Про ставки акцизного збору і ввізного мита на спирт етиловий і алкогольні напої» не передбачені ставки акцизного збору для виноматеріалів, виготовлених підприємствами первинного виноробства з власної сировини, що реалізовуються підприємствам вторинного виноробства.
В порядку, передбаченому ст. 72 КАС України, відповідачем не надані докази того, що позивач в період часу який перевівся , виробляв виноматеріали з УКТ ЗЕД 220430.
Під час розгляду справи позивач пояснив, що з вирощеного винограду він виробляє виноматеріал, який є продуктом переробки сільськогосподарської продукції. За таких обставин суд приходить до висновку, що на позивача розповсюджується дія Указу Президента України «Про підтримку сільськогосподарських товаровиробників» і дія п. 11.29 ст. 11 Закону України «Про податок на додану вартість». В силу викладеного суд вважає правомірним подання позивачем до податкових органів дві декларації по ПДВ - спеціальну(окрему) і загальну декларацію по ПДВ.
На думку суду зазначеними вище положеннями Декрету КМУ «Про акцизний збір» , Експертними висновками спростовуються твердження відповідача про те, що виготовлені позивачем виноматеріали є підакцизними товарами , в наслідок чого є помилковими його висновку про необхідність відображення позивачем продажу ціє продукції в загальні декларації по ПДВ.
Законом України « Про ставки акцизного збору і ввізне мита на спирт етиловий і алкогольні напої» не встановлено акцизного збору на продукцію , вироблену позивачем, яка мала коди 2204296500, 2204297500, 2204299400 і 2204298900, 2204299500, 2204299600, 2204217900, 2204219400 , 2204218900.
Матеріали справи свідчать про те, що виготовлена позивачем продукція реалізовувалась заводам вторинного вино виробництва, для виготовлення в подальшому підакцизного товару - вина.
Таким чином, суд приходить до висновку , що відповідач в акті №1587/23-1/00412843/81 зробив висновки, які не відповідають діючому законодавству та обставинам справи, що призвело до необґрунтованого визначення позивачу суми податкового зобов'язання по ПДВ та нарахування ним штрафних санкції.
В силу викладеного суд вважає, що підлягають задоволенню позовні вимоги в частині визнання протиправним та скасуванню податкового повідомлення - рішення відповідача від 02.07.2008 р. № 0001822301/0.
Матеріали справи свідчать про те, що позивач є некорпоратизовним державним підприємством із стовідсотковою долею держави в статутному фонді , яке є платником фіксованого сільськогосподарського податку.
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про фіксований сільськогосподарський податок" фіксований сільськогосподарський податок - це податок, який не змінюється протягом визначеного цим Законом терміну і справляється з одиниці земельної площі. Фіксований сільськогосподарський податок сплачується в рахунок податків і зборів (обов'язкових платежів), визначених в цій статті, зокрема, в рахунок податку на прибуток підприємств.
Частинами першою і третьою ст. 2 цього Закону встановлено, що платниками фіксованого сільськогосподарського податку є сільськогосподарські підприємства різних організаційно-правових форм, передбачених законами України, селянські та інші господарства, які займаються виробництвом (вирощуванням), переробкою та збутом сільськогосподарської продукції, в яких сума, одержана від реалізації сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки за попередній звітний (податковий) рік перевищує 75 відсотків загальної суми валового доходу підприємства.
Принципи побудови системи оподаткування в Україні, податки і збори (обов'язкові платежі) до бюджетів та до державних цільових фондів, а також права, обов'язки і відповідальність платників визначені в Законі України « Про систему оподаткування».
У ст.2 Закону зафіксовано, що під податком і збором (обов'язковим платежем) до бюджетів та до державних цільових фондів слід розуміти обов'язковий внесок до бюджету відповідного рівня або державного цільового фонду, здійснюваний платниками у порядку і на умовах, що визначаються законами України про оподаткування.
У ст. 14 Закону України « Про систему оподаткування» визначені загальнодержавні податки і збори (обов'язкові платежі), до яких відносяться , зокрема, податок на додану вартість, акцизний збір, податок на прибуток підприємств, у тому числі дивіденди, що сплачуються до бюджету державними некорпоратизованими, казенними або комунальними підприємствами.
Таким чином, порядок нарахування дивідендів, що сплачуються до бюджету державними некорпоратизованими, казенними або комунальними підприємствами визначений в Законі України "Про оподаткування прибутку підприємств", який є спеціальним законом з оподаткування по зазначеному платежу.
Відповідно до п. 1.9 ст. 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" дивіденд - платіж, який здійснюється юридичною особою - емітентом корпоративних прав чи інвестиційних сертифікатів на користь власника таких корпоративних прав (інвестиційних сертифікатів) у зв'язку з розподілом частини прибутку такого емітента, розрахованого за правилами бухгалтерського обліку.
До дивідендів прирівнюється також платіж, який здійснюється державним некорпоратизованим, казенним чи комунальним підприємством на користь відповідно держави або органу місцевого самоврядування у зв'язку з розподілом частини прибутку такого підприємства. При цьому наявність чи відсутність прибутку, розрахованого згідно з правилами податкового обліку, не може впливати на прийняття чи неприйняття рішення щодо нарахування дивідендів.
Враховуючи вищевикладене, можна зробити висновок про те, що до дивідендів прирівняний платіж частини прибутку державних некорпоратизованих, казенних чи комунальних підприємств на користь відповідно держави або органу місцевого самоврядування.
За таких обставин , суд приходить до висновку , що з огляду на те ,що дивіденди за своєю суттю є різновидом податку на прибуток, а позивач є платником фіксованого сільськогосподарського податку , останній в силу положень Закону України "Про фіксований сільськогосподарський податок" не повинен був нараховувати та перераховувати дивіденди в доход Державного бюджету. В силу викладеного у відповідача були відсутні підстави нараховувати в порядку, передбаченому ст. 17 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, штрафні санкції за нібито вчинені позивачем порушення податкового законодавства в частині нарахування та сплати дивідендів за результатами фінансово-господарської діяльності за період часу, який перевірявся.
З огляду на зазначене вище, суд приходить до висновку, що підлягають задоволенню позовні вимоги в частині визнання протиправним та скасуванні податкового повідомлення - рішення відповідача № 0001861301/0 від 02.07.2008 р.
Під час судового засідання, яке відбулось 30.09.2008 р. були оголошені вступна та резолютивна частини постанови. Відповідно до ст. 163 КАСУ постанову складено 06.10.2008р.
Керуючись ст.ст. 98, 160-163 КАС України, суд
1. Позов задовольнити.
2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у м. Ялта від 02.07.2008 р. № 0001822301/0 та № 0001861301/0 .
3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Державного підприємства «Гурзуф» ( м. Ялта, смт. Гурзуф, вул. Приветна, 4 , п/р 26007515412191 в ЯВ № 515 КРФ АКБ «Укрсоцбанк» МФО 324010 ,МФО 324010, код ЄДРПОУ 00412843) 3,40 грн. судового збору.
У разі неподання заяви про апеляційне оскарження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення (у разі складання постанови у повному обсязі, відповідно до ст. 160 КАСУ - з дня складення у повному обсязі).
Якщо після подачі заяви про апеляційне оскарження , апеляційна скарга не подана, постанова вступає в законну силу через 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Постанова може бути оскаржена в порядку і строки, передбачені ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Окружного
адміністративного суду
Автономної Республіки Крим Яковлєв С.В.