ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА
01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6
м. Київ
24.09.2008 р. № 12/356
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:
головуючого -судді Цвіркуна Ю.І.,
при секретарі Рудик Т.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м.Києва до підрозділу примусового виконання рішень Головного управління юстиції у м.Києві, треті особи -Товариство з обмеженою відповідальністю «Букмекерська контора «Марафон», ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, про скасування постанови,
встановив:
Позивач звернувся в Окружний адміністративний суд міста Києва з позовом до підрозділу примусового виконання рішень Головного управління юстиції у місті Києві, в якому просить скасувати постанову про арешт коштів боржника від 03.07.2008 р. №189/54/1 головного державного виконавця підрозділу примусового виконання рішень Головного управління юстиції у місті Києві Крайчинського С.С.
У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, посилаючись на те, що постанова від 03.07.2008 р. про арешт коштів боржника порушує права та інтереси ДПІ у Шевченківському районі м.Києва та не відповідає вимогам законодавства. Свої позовні вимоги позивач аргументує тим, що постанови про відкриття виконавчого провадження за виконавчими листами від 01.04.2007 р. Бородянського районного суду Київської області про стягнення з ДПІ у Шевченківському районі м. Києва коштів на користь ОСОБА_2, ОСОБА_1 та ОСОБА_3, були оскаржені до Окружного адміністративного суду м. Києва, а в позовних заявах було заявлено вимогу щодо зупинення виконання вищевказаних постанов. Крім того, позивач зазначає, що з рахунків, на які було накладено арешт виплачується заробітна плата співробітникам ДПІ у Шевченківському районі м.Києва, а кошти, що на них знаходяться виділяються з Державного бюджету України та не можуть бути використані ДПІ на свій власний розсуд. Зазначив, що ці кошти є цільовими, що безпосередньо належать до видатків Державного бюджету України. Також позивач зазначає, що вирок Бородянського районного суду Київської області, на підставі якого були видані виконавчі листи, оскаржений ДПІ у Шевченківському районі м. Києва в касаційному порядку до Верховного Суду України.
Представник відповідача позовні вимоги не визнав, посилаючись на те, що оскаржувана постанова від 03.07.2008 р. № 189/54/1 про арешт коштів боржника винесена правомірно, оскільки прийнята на підставі ст. ст. 5, 50 Закону України «Про виконавче провадження», глави 10 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, що затверджено постановою Правління НБУ від 21.01.2004 р. № 22, а також ст. ст. 59, 62 Закону України «Про банки і банківську діяльність».
Треті особи -ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 заперечили щодо позову, підтримали позицію представника відповідача.
Третя особа - ТОВ «Букмекерська контора «Марафон»свого представника до суду не направила, про місце, день та час розгляду справи були повідомлена належним чином з письмовими клопотаннями не зверталася.
Підстав для відкладення розгляду справи чи оголошення перерви 24.09.2008 року не вбачалося.
Суд, вислухавши учасників процесу та дослідивши докази, встановив наступне.
На виконанні в підрозділі примусового виконання рішень Головного управління юстиції у м. Києві знаходиться зведене виконавче провадження з примусового виконання виконавчих документів про стягнення з Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва грошових коштів на загальну суму стягнення 1 637 195, 58 грн., а саме: наказ №25/141 від 14.09.2004 р. Господарського суду м. Києва про стягнення на користь ТОВ «Букмекерська контора «Марафон»203 грн. судових витрат; виконавчий лист №1-112/07 від 01.04.2008 р. Бородянського районного суду Київської області -стягнення на користь ОСОБА_2 100 грн. довічних щомісячних платежів по виконанню рішення у кримінальній справі; виконавчий лист №1-112/07 від 01.04.2008 р. Бородянського районного суду Київської області -стягнення на користь ОСОБА_2 24 032, 58 грн. на відшкодування матеріальної шкоди 397 440 грн. - моральної шкоди по виконанню рішення у кримінальній справі; виконавчий лист у кримінальній справі №1-112/07 від 01.04.2008 р. Бородянського районного суду Київської області -стягнення на користь ОСОБА_1 3000 грн. на відшкодування витрат на юридичні послуги, 397 440 грн. -моральної шкоди по виконанню рішення у кримінальній справі; виконавчий лист №1-112/07 від 01.04.2008 р. Бородянського районного суду Київської області -стягнення на користь ОСОБА_1 100 грн. довічних щомісячних платежів по виконанню рішення у кримінальній справі; виконавчий лист №1-112/07 від 01.04.2008 р. Бородянського районного суду Київської області -стягнення на користь ОСОБА_3 814 880 грн. на відшкодування заподіяної йому та його неповнолітньому сину ОСОБА_4 моральної шкоди по виконанню рішення у кримінальній справі.
Згідно з вимогами ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження»постановою державного виконавця від 19.05.2008 р. виконавчі провадження з примусового виконання вказаних документів об'єднано у зведене виконавче провадження та присвоєно №189/54/1.
У ході виконання зведеного виконавчого провадження державним виконавцем Підрозділу було встановлено, що в добровільному порядку судові рішення боржником не виконано, грошові кошти на користь стягувачів не було сплачено. У зв'язку з чим, 03.07.2008 р. постановою державного виконавця №189/54/1 накладено арешт на кошти боржника, які містяться на рахунках ГУДК України в м. Києві, в межах загальної суми стягнення -1 637 195, 58 грн.
Відповідно до ст.181 КАС України учасники виконавчого провадження (крім держаного виконавця) та особи, які залучені до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.
Оскільки чинним Кримінально-процесуальним кодексом України не встановлено порядок оскарження рішень, дій чи бездіяльності посадових осіб державної виконавчої служби при виконанні вироків, суд приходить до висновку, що дану справу слід розглядати та вирішувати в порядку адміністративного судочинства.
При цьому судом враховується те, що позивачем оскаржується рішення державного виконавця, яке прийняте при виконанні зведеного виконавчого провадження.
Відповідно до ст.5 Закону України «Про виконавче провадження»державний виконавець зобов'язаний вживати заходів примусового виконання рішень, встановлених цим Законом, неупереджено, своєчасно, повно вчиняти виконавчі дії. Державний виконавець: здійснює необхідні заходи щодо своєчасного і повного виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення у спосіб і порядок, визначені виконавчим документом. Державний виконавець при здійсненні виконавчого провадження має право, зокрема, на виконання рішень суду про стягнення коштів або накладення арешту в порядку встановленому цим Законом, накладати арешти на грошові кошти або інші цінності боржника, в тому числі на кошти, які знаходяться на рахунках та вкладах в установах банків, інших кредитних установ, на рахунках в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей.
Зазначені положення Закону надають право державному виконавцю при здійсненні виконавчого провадження накладати арешт на будь-які кошти, що знаходяться на рахунках у банках та інших фінансових установах та належать боржникові. При цьому Закон не містить застережень стосовно того, хто є боржником у виконавчому провадженні, зокрема, чи фізична, чи юридична особа, чи орган влади.
Відповідно до ст.50 Закону України «Про виконавче провадження»звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті (опису), вилученні та примусовій реалізації. Стягнення за виконавчими документами в першу чергу звертається на кошти боржника в гривнях та іноземній валюті, інші цінності, в тому числі на кошти на рахунках та вкладах боржника в установах банків та інших кредитних організаціях, на рахунках в цінних паперах у депозитаріях цінних паперів. Готівкові кошти виявлені у боржника вилучаються. За наявності даних про кошти та інші цінності боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах на зберіганні в банках чи інших кредитних організаціях, на них накладається арешт. Стягнення на майно боржника звертається у розмірах і обсягах, необхідних для виконання за виконавчим документом, з урахування витрат на виконання та стягнення виконавчого збору.
Таким чином, Закон визначає черговість накладення стягнення на майно боржника та містить вказівку на ту обставину, що стягнення за виконавчим документом у першу чергу проводиться за рахунок коштів боржника у національній та іноземних валютах, що містяться на його рахунках. Отже, при винесенні оскаржуваної постанови державним виконавцем було дотримано вимог Закону, щодо накладення арешту на майно.
Відповідно до п.п. 10.3 глави 10 Інструкції «Про безготівкові рахунки в Україні в національній валюті», що затверджена постановою Правління НБУ від 21.01.2004 р. № 22 арешт на підставі документа про арешт коштів може бути накладений на всі кошти, що є на всіх рахунках клієнта банку, без зазначення конкретної суми, або на суму, що конкретно визначена в цьому документі. Якщо в документі про арешт коштів не зазначений конкретний номер рахунку клієнта, на кошти якого накладений арешт, але обумовлено, що арешт накладено на кошти, що є на всіх рахунках, то для забезпечення суми, визначеної цим документом, арешт залежно від наявної суми накладається на кошти, що обліковуються на всіх рахунках клієнта, які відкриті в банку, або на кошти на одному/кількох рахунку/ах..
Таким чином, посилання позивача на ту обставину, що арешт на рахунки ДПІ у Шевченківському районі м. Києва є незаконним та суперечить нормам чинного законодавства не знаходить свого підтвердження нормами права, натомість, судом встановлено можливість накладення такого арешту і його відповідність Інструкції «Про безготівкові рахунки в Україні в національній валюті».
Відповідно до ст.59 Закону України «Про банки і банківську діяльність»арешт на майно або кошти банку, що знаходяться на його рахунках, арешт на кошти та інші цінності юридичних або фізичних осіб, що знаходяться в банку, здійснюються виключно за рішенням суду про стягнення коштів або про накладення арешту в порядку, встановленому законом. Звільнення майна та коштів з-під арешту здійснюється за постановою державного виконавця або за рішенням суду.
Відповідно до п.6 ч.1 ст.62 Закону України «Про банки і банківську діяльність»інформація щодо юридичних та фізичних осіб, яка містить банківську таємницю, розкривається банками, зокрема, органам державної виконавчої служби на їх письмову вимогу з питань виконання рішень судів стосовно стану рахунків конкретної юридичної особи або фізичної особи -суб'єкта підприємницької діяльності.
Судом встановлено, що постанову від 03.07.2008 р. №189/54/1 винесено на виконання наказу Господарського суду м.Києва та вироку Бородянського районного суду Київської області з з дотриманням вимог законодавства України.
Крім того, відповідно до Порядку примусового списання (стягнення) коштів з рахунків установ і організацій, відкритих в органах Державного казначейства, затвердженого наказом Державного казначейства України від 05.10.2001 р. № 175. Зокрема, відповідно до п. 4.2 зазначеного Порядку, арешт може накладатися тільки на підставі ухвали суду, постанови слідчого або постанови державного виконавця.
У п.3.6 Порядку визначено, що примусове списання (стягнення) коштів здійснюється за тим самим кодом економічної класифікації видатків бюджету, за яким би здійснювався платіж, якщо б оплата була проведена не примусово.
Згідно із п. 1.5 Порядку, якщо в платіжній вимозі та/або супровідних документах до неї не визначено код економічної класифікації видатків, то органи Державного казначейства самостійно визначають коди економічної класифікації видатків, за якими буде здійснюватись примусове списання коштів та/або на які буде накладено арешт (виходячи з економічної сутності платежу).
Зазначені положення Порядку примусового списання (стягнення) коштів з рахунків установ і організацій, відкритих в органах Державного казначейства, затвердженого наказом Державного казначейства України від 05.10.2001 р. №175, розкривають підстави та процедуру списання коштів боржника з його рахунків, а отже, наявна законодавча можливість проведення такого списання.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Таким чином, відповідний суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти згідно із законом, оскільки його повноваження вичерпно визначені у законі.
Оскаржувана постанова відповідача відповідає положенням закону.
Згідно із ч.1 ст.11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги чи заперечення.
Позивач не довів суду належними та допустимими доказами обґрунтованість своєї позиції.
Таким чином, з'ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.
На основі встановленого, керуючись ст.ст.86, 159-163, 181 КАС України, суд
постановив:
В задоволенні позову Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м.Києва відмовити.
Заходи забезпечення адміністративного позову, що вжиті згідно із ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.08.2008 року №12/356 -скасувати.
Строк і порядок набрання судовим рішенням законної сили встановлені у статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо інше не встановлено цим Кодексом.
Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України -з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Заява і скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції у порядку, що передбачені статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Цвіркун Ю.І.