21036, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 7 тел. 66-03-00, 66-11-31 http://vn.arbitr.gov.ua
07 березня 2012 р. Справа 14/5/2012/5003
за позовом: фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_2; АДРЕСА_3)
до: фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1)
про стягнення 33 123,34 грн.,
Головуючий суддя Тварковський А.А.
Cекретар судового засідання Горейко М.В.
Представники:
позивача: ФОП ОСОБА_1- ОСОБА_3, довіреність № б/н від 05.03.2012 р.;
відповідача: ФОП ОСОБА_2, паспорт НОМЕР_3 від 23.03.1998 р.
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до господарського суду Вінницької області з позовом про стягнення з фізичної особи- підприємця ОСОБА_2 заборгованості в сумі 33123,34 грн., що нарахована в зв'язку з невиконанням останнім умов укладеного між сторонами договору поставки № 006 від 04.04.2011 року.
Ухвалою господарського суду Вінницької області від 24.02.2012 року за вказаним позовом порушено провадження у справі № 14/5/2012/5003.
В судовому засіданні (07.03.2012 року) представником позивача до суду подана заява про зменшення розміру позовних вимог від 07.03.2012 року (вх. №08-46/2634/12 від 07.03.2012 року), в якій останній зменшив ціну позову на 17757,34 грн. основної заборгованості, що рахується за відповідачем у зв'язку з оплатою суми зазначеного боргу, що підтверджується актом звірки взаєморозрахунків від 05.03.2012 р., відтак просив стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 заборгованість в сумі 15 366,00 грн.
З огляду на права, надані позивачеві ст.22 Господарського процесуального кодексу України (ГПК України), заява представника позивача про зменшення позовних вимог судом приймається як така, що не суперечить закону та не порушує права та інтереси інших осіб.
При цьому варто зазначити, що пунктом 6 Інформаційного листа Вищого господарського суду України "Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року" №01-8/482 від 13.08.2008 року роз'яснено, що в разі зменшення позовних вимог, якщо його прийнято господарським судом, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір. Факт зменшення ціни позову обов'язково відображається господарським судом в описовій частині рішення зі справи. При цьому будь-які підстави для припинення провадження у справі в частині зменшення позовних вимог у господарського суду відсутні.
В судовому засіданні ОСОБА_2 звернувся до суду з письмовою заявою від 07.03.2012 року (вх. №08-46/2635/12), якою визнав борг в сумі 15 366 грн.
З огляду на те, що такі дії відповідача також не суперечать законодавству, не порушують права і охоронювані законом інтереси інших осіб, суд приймає визнання позову відповідачем.
Частиною 5 статті 78 ГПК України визначено, що у разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.
Приймаючи рішення про задоволення позову фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, суд дослідив правомірність заявлення вимоги про стягнення 15 366 грн. 00 коп. боргу.
Розглянувши матеріали справи, оцінивши надані докази, заслухавши пояснення учасників процесу, судом встановлено, що 04 квітня 2011 року між фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 укладено договір поставки № 006 (а.с. 2).
Згідно п.1.1. Договору Постачальник (ФОП ОСОБА_1) зобов'язується поставити Покупцеві (ФОП ОСОБА_2) товар, а Покупець зобов'язується прийняти цей товар та оплатити його вартість.
Відповідно до п. 1.2 Договору товаром, що поставляється за цим договором є продукти харчування.
Поставка товару здійснюється обумовленими у замовленні партіями строки (п. 2.2 Договору).
Товар вважається поставленим покупцю в день відмітки про отримання у видаткових накладних (п. 2.3 Договору).
Відповідно до п. 3.2 Договору ціна товару, з урахуванням ПДВ, узгоджується сторонами окремо по кожній партії поставки відповідно до цін, визначених у відповідних прайс-листах постачальника, включає в себе вартість тари/пакування в якому він поставляється та зазначається у видаткових накладних.
Згідно п. 3.4 Договору оплата за товар, що поставляється здійснюється з відстрочкою платежу на 21 (двадцять один) календарний день з дати поставки.
Розрахунок проводиться шляхом перерахування покупцем грошових коштів на банківський рахунок постачальника або шляхом внесення готівки у касу постачальника, в національній валюті (п. 3.5 Договору).
Відповідно до п. 4.1 Договору за неналежне виконання договірних зобов'язань сторони несуть відповідальність, визначену договором або чинним законодавством.
Поставка товару відбулась згідно видаткових накладних: № ДВ-04013 від 12.09.2011р. на суму 514,72грн. (оплачена частково на суму 1128,02грн.); № ДВ-04151 від 15.09.2011р. на суму 1541,04грн.; № ДВ-04211 від 19.09.2011р. на суму 2333,76грн.; № ДВ-04294 від 21.09.2011р. на суму 3622,92грн.; № ДВ-04417 від 26.09.2011р. на суму 139,04грн.; № ДВ-04452 від 27.09.2011р. на суму 540,48грн.; № ДВ-04503 від 28.09.2011р. на суму 2071,92грн.; № ДВ-04605 від 03.10.2011р. на суму 1770,24грн.; № ДВ-04643 від 04.10.2011р. на суму 1551,24грн.; № ДВ-04796 від 10.10.2011р. на суму 1685,28грн.; № ДВ-04908 від 13.10.2011р. на суму 1756,20грн.; № ДВ-05258 від 26.10.2011р. на суму 4478,64грн.; № ДВ-05304 від 27.10.2011р. на суму 3723,24грн.; № ДВ-05423 від 01.11.2011р. на суму 1869,48грн.; № ДВ-05462 від 02.11.2011р. на суму 1853,16грн. (а.с. 2)
За отриманий товар відповідач розрахувався частково, що стверджується актом звірки взаєморозрахунків від 05.03.2012 р., поясненнями учасників процесу та іншими матеріалами справи.
Позивачем 05.12.2011р. на адресу відповідача була направлена претензія № 1 з вимогою повного погашення заборгованості, яка останнім отримана про що свідчить поштове повідомлення від 10.12.2011 р.
Таким чином станом на час розгляду справи в суді сума заборгованості за зазначеним договором становить 15366,00 грн.
Статтею 193 Господарського кодексу України (ГК України) визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Також кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Відповідно до ст.ст. 526, 525 Цивільного кодексу України (ЦК України) зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.
З врахуванням встановлених обставин суд дійшов наступних висновків.
Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.
Як зазначено в ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст.173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Дії позивача по передачі товару та дії відповідача по прийняттю вказаного товару за визначеною ціною свідчать про те, що у боржника (відповідача) виникло зобов'язання по оплаті за отриманий товар.
З моменту укладення сторонами договору від 01.01.2011 року, між ними виникли зобов'язання, які регулюються параграфом 3 глави 54 Цивільного кодексу України "Поставка".
Згідно з ч.ч.1, 2 ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
В силу ст.655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно з ст.692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін (ст.631 ЦК України).
Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України)
Відповідно до ст.527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.
Згідно з ч.1 ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.
Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов'язковим.
За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.
Враховуючи викладені обставини, а також те, що станом на час розгляду справи в суді відповідач не надав докази в спростування позовних вимог, суд дійшов висновку, що позов про стягнення 15 366 грн. (п'ятнадцять тисяч триста шістдесят шість гривень) основного боргу підлягає задоволенню як обґрунтований та правомірний.
Судові витрати підлягають віднесенню на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог відповідно до ст. 49 ГПК України.
Разом з тим, при розгляді справи судом з'ясовано, що при зверненні до суду позивачем квитанцією № 102096.454.1 від 17.02.2012 р. зайво сплачено 4,50 грн. судового збору, а тому судовий збір у вказаному розмірі підлягає поверненню відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір".
Керуючись ст.ст. 4-3, 4-5, 22, 32, 33, 34, 36, 43, 44, 45, 46, 49, ст.ст. 78, 82, 84, 85, 87, 115, 116 ГПК України, суд -
Позов задовольнити.
Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний код № НОМЕР_1) на користь фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_2, ідентифікаційний код № НОМЕР_2, п/р НОМЕР_4 в ПАТ "ВТБ Банк") 15 366 грн. (п'ятнадцять тисяч триста шістдесят шість гривень) боргу; 1609 грн. 50 коп. (одну тисячу шістсот дев'ять гривень п'ятдесят копійок) судового збору.
Повернути фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 (АДРЕСА_2, ідентифікаційний код № НОМЕР_2, п/р НОМЕР_4 в ПАТ "ВТБ Банк") 4 грн. 50 коп. (чотири гривні п'ятдесят копійок) судового збору зайво сплаченого згідно квитанції № 102096.454.1 від 17.02.2012 р.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Суддя Тварковський А.А.
Повний текст рішення суду оформлено і підписано відповідно до вимог ст.84 ГПК України 12 березня 2012 р.
віддрук. 1 прим.:
1 - до справи