ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА
01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6
м. Київ
30.07.2008 р. № 12/323
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:
головуючого -судді Цвіркуна Ю.І.,
при секретарі Рудик Т.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за №12/323 за позовами Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м.Києва до підрозділу примусового виконання рішень Головного управління юстиції в м.Києві, третя особа -ОСОБА_1, ОСОБА_2, про скасування постанов,
встановив:
Позивач звернувся в Окружний адміністративний суд міста Києва з позовами до підрозділу примусового виконання рішень ГУЮ в м. Києві, треті особи -ОСОБА_1, ОСОБА_2, про скасування постанов.
У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю і просив: - скасувати чотири постанови державного виконавця підрозділу примусового виконання рішень Головного управління юстиції у м. Києві Крайчинського С.С. про відкриття виконавчих проваджень від 18.04.08 р., аргументуючи це тим, що при винесенні постанов про відкриття виконавчих провадженнь відповідачем було порушено триденний строк на відкриття провадження, передбачений ст. 24 Закону України «Про виконавче провадження». Також посилався на те, що відповідач у порушення вже названої статті несвоєчасно направив оскаржувані постанови на адресу позивача. Крім того, представник позивача зазначив, що добровільно виконати рішення ДПІ у Шевченківському районі м. Києва не мала змоги, оскільки отримала постанови після спливу строку на добровільне виконання рішення.
Представник відповідача позовні вимоги не визнав, посилаючись на те, що оскаржувані постанови винесені правомірно, оскільки прийняті на підставі ст. ст. 3, 18, 24 Закону України «Про виконавче провадження»після надходження на виконання виконавчих листів Бородянського районного суду №1-112/2007 від 01.04.08 про стягнення з ДПІ у Шевченківському районі м. Києва на користь ОСОБА_1 397440,00 грн., та 100,00 грн. - щомісячної виплати і на користь ОСОБА_2 400440, 00 грн. та 100,00 грн. -щомісячної виплати на відшкодування шкоди.
Треті особи -ОСОБА_1, ОСОБА_2 проти позову заперечували та просили у його задоволенні відмовити, у своїх поясненнях підтримали представника відповідача.
Суд, вислухавши учасників процесу та дослідивши письмові докази, встановив наступне.
Рішенням Бородянського районного суду у кримінальній справі задоволено позов ОСОБА_1, ОСОБА_2 до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва про відшкодування їм шкоди у розмірі 397440,00 грн., та 100,00 грн. - щомісячної виплати та 400440, 00 грн. та 100,00 грн. -щомісячної виплати відповідно. На виконання зазначеного рішення Бородянським районним судом було видано виконавчі листи від 01.04.08 №1-112/2007, які 15.04.2008 року було пред'явлено до виконання.
Постановою головного державного виконавця Крайчинського С.С. підрозділу примусового виконання рішень Головного управління юстиції у місті Києві від 18.04.2007 року було відкрито виконавчі провадження за номерами №7148294, №7148066, №7150975, 7150578. Дані постанови разом із супровідними листами 18.04.2008 р. було направлено боржнику - Державній податковій інспекції у Шевченківському районі м. Києва. Про це містяться відповідні записи у журналі вихідної кореспонденції підрозділу примусового виконання рішень Головного управління юстиції у м.Києві Згідно штампу реєстрації вхідної кореспонденції дані постанови позивач отримав 21.05.08 р.
Як встановлено, строк на добровільне виконання рішення по цих постановах державного виконавця було встановлено до 25.04.2008 р. При цьому позивач не звертався до відповідача із заявою про продовження строку на добровільне виконання рішення суду.
У ст.3 Закону України «Про виконавче провадження»(далі - Закон) визначені виконавчі документи за рішеннями, що підлягають виконанню державною виконавчою службою.
Так, в силу п.1 ч.2 ст.3 Закону державною виконавчою службою підлягають виконанню виконавчі листи, що видаються судами, та накази господарських судів, у тому числі на підставі рішень третейського суду.
Згідно із п.1 ч.1 ст. 21 Закону виконавчі документи можуть бути пред'явлені до виконання - протягом трьох років.
Відповідно до ч. 2 ст. 30 Закону у разі, якщо копія постанови про відкриття виконавчого провадження одержана боржником несвоєчасно, внаслідок чого боржник був позбавлений можливості добровільно виконати рішення у встановлений державним виконавцем строк, за письмовою заявою боржника при підтвердженні факту несвоєчасного одержання вказаної постанови державний виконавець відкладає провадження виконавчих дій у порядку, встановленому статтею 32 цього Закону, та поновлює боржнику строк для добровільного виконання рішення.
Згідно із ч. 4 ст. 30 Закону у разі повного добровільного виконання рішення боржником у встановлений для добровільного виконання строк державний виконавець складає про це акт, який є підставою для закінчення виконавчого провадження.
Статтею 19 Закону України «Про виконавче провадження»встановлені вимоги до виконавчого документа.
Позивачем не наведено жодних доказів, які б могли свідчити про невідповідність виконавчого листа даним вимогам.
Оскаржувані постанови про відкриття виконавчого провадження від 18.04.2008р. винесено на підставі ст.ст.3, 18, 24 Закону України «Про виконавче провадження».
Відповідно до ст. 1 Закону виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
У ст.3 Закону визначені виконавчі документи за рішеннями, що підлягають виконанню державною виконавчою службою.
У ст.18 Закону передбачено, що державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення, зазначеного в статті 3 цього Закону.
Відповідно до ст.24 Державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення виконавчого документа до виконання і цей документ відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, та пред'явлений до виконання до органу державної виконавчої служби за належним місцем виконання рішення. Державний виконавець у 3-денний строк з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. В постанові державний виконавець встановлює строк для добровільного виконання рішення, який не може перевищувати семи днів, а рішень про примусове виселення - п'ятнадцяти днів, та попереджає боржника про примусове виконання рішення після закінчення встановленого строку зі стягненням з нього виконавчого збору і витрат, пов'язаних з провадженням виконавчих дій, передбачених цим Законом. Виконавчий документ, виданий на підставі рішення, яким надана відстрочка виконання, приймається державним виконавцем до виконання після закінчення терміну відстрочки в межах строку, встановленого для пред'явлення цього виконавчого документа.
Таким чином, приймаючи постанови про відкриття виконавчого провадження державний виконавець діяв згідно із законом, виконував покладені на нього обов'язки стосовно примусового виконання рішення суду. Як встановлено, дані рішення - постанови державного виконавця прийняті на підставі, в спосіб та в межах повноважень визначених законом. Зокрема, при надходженні заяви стягувача він в межах своєї компетенції виніс постанови про відкриття виконавчого провадження та направив її сторонам виконавчого провадження, надавши при цьому боржнику строк на добровільне виконання судового рішення.
У відповідності до ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Підстави відмови у відкритті виконавчого провадження визначені у ст.26 даного Закону.
Наявності таких підстав позивачем доведено не було.
Крім того, вимога позивача про скасування постанови, у зв'язку із тим, що відповідач порушив строк встановлений для відкриття виконавчого провадження, є необґрунтованою.
Проаналізувавши положення названих вище статей Закону України «Про виконавче провадження», суд дійшов висновку про те, що є підстави вважати, що державним виконавцем у даному випадку правомірно відкрито виконавче провадження.
Законом України «Про виконавче провадження»передбачено можливість для боржника у виконавчому провадженні звернутися до виконавчої служби із заявою на продовження терміну добровільного виконання рішення. Оскільки ДПІ у Шевченківському районі м. Києва не скористалася своїм правом добровільно виконати рішення Бородянського районного суду і не звернулася із заявою на продовження терміну добровільного виконання, то її посилання на порушення державним виконавцем положень Закону є безпідставними.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Таким чином, відповідний суб'єкт владних повноважень повинен діяти згідно із законом, оскільки його повноваження вичерпно визначені у законі.
Оскаржувана постанова відповідача відповідає положенням закону та не порушує прав позивача, тому таке рішення є правомірним.
Згідно із ч.1 ст.11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Таким чином, з'ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд дійшов висновку про недоведеність позивачем переконливості його доводів, а, отже, і про відмову у задоволенні позовних вимог.
На основі встановленого, керуючись ст.ст.86, 159-163, 181 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
постановив:
В задоволенні позову Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м.Києва відмовити.
Строк і порядок набрання судовим рішенням законної сили встановлені у статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо інше не встановлено цим Кодексом.
Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України -з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Заява і скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції у порядку, що передбачені статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Цвіркун Ю.І.