ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА
01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6
м. Київ
15.08.2008 р. № 12/150
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:
головуючого - судді Цвіркуна Ю.І.,
при секретарі Рудик Т.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Військової частини А0105 до Відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у місті Києві, треті особи - ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, про визнання дій протиправними, скасування платіжних вимог та відшкодування матеріальної шкоди,
встановив:
Позивач 18.03.2008 року звернувся в Окружний адміністративний суд міста Києва з позовом до Відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у місті Києві в якому, враховуючи закриття провадження в частині позовних вимог, просить визнати протиправними дії відповідача щодо видання платіжних вимог від 04.12.2007р. №467-7, №1071-7, №2098-7 про примусове стягнення з військової частини А0105 коштів, скасувати платіжні вимоги видані Відділом державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у місті Києві 04.12.2007р. №467-7, №1071-7, №2098-7 та зобов'язати відповідача відшкодувати позивачу матеріальну шкоду.
В суді представник позивача позовні вимоги підтримав, посилаючись на те, що дії відповідача не відповідають положенням чинного законодавства України.
Представник відповідача позов не визнав, оскільки вважає, що відповідач діяв відповідно до норм чинного законодавства України.
Третя особа - ОСОБА_2 та представник третіх осіб - ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 проти задоволення позовних вимог заперечили. Крім того, наполягали на відмові у задоволенні позовних вимог у зв'язку з пропущенням строку позовної давності.
Треті особи ОСОБА_1, ОСОБА_7 в судове засідання не з'явились, про час, дату та місце проведення судового засідання повідомлені належним чином, причини неявки не сповістили, своїх представників до суду не направили.
Суд, вислухавши учасників адміністративного процесу та дослідивши матеріали справи, дійшов висновку про відмову у задоволенні позову з наступних підстав.
25.04.2007р. Шевченківським районним судом м. Києва видано виконавчий лист по справі №2а-40 про стягнення з військової частини А-0105 боргу в розмірі 2588грн. 70 коп. на користь ОСОБА_2.
11.12.2006р. Деснянським районним судом м. Чернігова по справі 2а-790 видано виконавчий лист про стягнення з військової частини А-0105 боргу в розмірі 3440грн. 19 коп. на користь ОСОБА_7.
02.10.2007р. Святошинським районним судом м. Києва видано виконавчий лист по справі 2а-225/2007 видано виконавчий лист про стягнення з військової частини А-0105 боргу в розмірі 37802 на користь ОСОБА_4.
Дані виконавчі листи було пред'явлено до виконання Відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у місті Києві та по них відкрито виконавче провадження.
08.11.2007р. відповідачем було видано постанову про накладення арешту на кошти позивача.
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 30.11.2007р. дану постанову, відповідача, було скасовано, проте виконавче провадження залишено відкритим.
При проведенні виконавчого провадження відповідачем на адресу Головного управління Державного казначейства України у Київській області було надіслано платіжні вимоги від 04.12.2007р. №467-7, №1071-7, №2098-7 на списання з рахунків позивача коштів.
Позивачем оскаржуються дії органу державної виконавчої служби щодо платіжних вимог від 04.12.2007р. №467-7, №1071-7, №2098-7, на яких стоїть штамп про оплату від 11.12.2007р.
У ст.3 Закону України «Про виконавче провадження»(далі - Закон) визначені виконавчі документи за рішеннями, що підлягають виконанню державною виконавчою службою.
Так, в силу п.1 ч.2 ст.3 Закону державною виконавчою службою підлягають виконанню виконавчі листи, що видаються судами, та накази господарських судів, у тому числі на підставі рішень третейського суду.
Згідно із п.1 ч.1 ст. 21 Закону виконавчі документи можуть бути пред'явлені до виконання - протягом трьох років.
У оскаржуваних платіжних доручення державним виконавцем зроблені посилання на ст.ст.3, 5, 50, 63, 64 Закону України «Про виконавче провадження».
Відповідно до ст. 5 Закону державний виконавець зобов'язаний вживати заходів примусового виконання рішень, встановлених цим Законом, неупереджено, своєчасно, повно вчиняти виконавчі дії. Державний виконавець: здійснює необхідні заходи щодо своєчасного і повного виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення (далі - виконавчий документ), у спосіб і порядок, визначені виконавчим документом.
Аналіз зазначеної статті Закону дозволяє зробити висновок проте, що при здійсненні виконавчого провадження державний виконавець діє в межах закону та вчиняє усі необхідні дії для примусового виконання рішення суду, в тому числі і надсилає платіжні вимоги про списання коштів із рахунків боржника.
Відповідно до ч. 2 ст. 50 Закону стягнення за виконавчими документами в першу чергу звертається на кошти боржника в гривнях та іноземній валюті, інші цінності, в тому числі кошти на рахунках та вкладах боржника в установах банків та інших кредитних організаціях, на рахунки в цінних паперах у депозитаріях цінних паперів. Готівкові кошти, виявлені у боржника, вилучаються. За наявності даних про кошти та інші цінності боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах та на зберіганні в банках чи інших кредитних організаціях, на них накладається арешт.
Виходячи зі змісту наведеної статті суд, констатує, що відповідач правильно та у відповідності до зазначеної норми звернув стягнення на кошти боржника.
Згідно зі ст.63 Закону Готівка в національній та іноземній валюті, яка знаходиться в касах або інших сховищах боржника - юридичної особи, підлягає невідкладному вилученню після її виявлення та складення відповідного акта державним виконавцем. Копія акта вручається представнику боржника - юридичної особи. Вилучена готівка в національній валюті не пізніше наступного дня здається в установу банку для перерахування на рахунок стягувача для покриття боргу за виконавчими документами, на виконавчий збір та на покриття витрат на проведення виконавчих дій. Готівка в іноземній валюті у той же строк здається державним виконавцем банку або іншій кредитній установі, що мають право продажу іноземної валюти на внутрішньому валютному ринку України, для реалізації її в розмірі, необхідному для покриття боргу, сплати виконавчого збору та витрат на проведення виконавчих дій. Державний виконавець звертає стягнення на кошти боржника - юридичної особи, що знаходяться в кредитних установах, в порядку, передбаченому цим Законом. Якщо даних про наявність у боржника - юридичної особи рахунків і вкладів у банках чи інших у фінансових установах немає, державний виконавець одержує такі дані у податкових органів, які зобов'язані надати йому необхідну інформацію у 3-денний строк. У разі якщо коштів на рахунках боржника - юридичної особи недостатньо, для погашення заборгованості перед стягувачами в повному обсязі, стягнення може бути звернуто на кошти, що знаходяться на рахунках, відкритих боржниками - юридичними особами через свої філії, представництва та інші відокремлені підрозділи. Не підлягають стягненню в порядку, передбаченому цим Законом, кошти, які знаходяться на спеціальному рахунку експлуатуючої організації (оператора) відповідно до Закону України "Про впорядкування питань, пов'язаних із забезпеченням ядерної безпеки". Якщо після накладення державним виконавцем арешту на кошти боржника - юридичної особи у банках чи інших фінансових установах боржник умисно не виконує судове рішення і відкриває нові рахунки у банках чи інших фінансових установах, державний виконавець направляє до відповідних правоохоронних органів матеріали про притягнення винних осіб до кримінальної відповідальності.
Згідно із ч.1 ст. 64 Закону У разі відсутності у боржника - юридичної особи коштів, достатніх для покриття заборгованості, стягнення звертається на інше майно, належне боржникові - юридичній особі на праві власності або закріплене за ним, у тому числі на майно, яке обліковується на окремому балансі філії, представництва та іншого відокремленого підрозділу боржника - юридичної особи (за винятком майна, виключеного з обороту або обмежуваного в обороті) незалежно від того, хто фактично використовує це майно.
Отже, при наявності у боржника, саме, коштів на рахунках їх списання в порядку виконавчого провадження є законним та обґрунтованим.
З огляду на викладене суд, приходить до висновку, що дії відповідача не суперечать нормам чинного законодавства та неможуть бути визнані протиправними.
Відповідно до п.1 ч.1 ст. 3 КАС України справа адміністративної юрисдикції (далі - адміністративна справа) -переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень;
З огляду на наведену норму КАС України, суд, робить висновок, що позовна вимога про скасування платіжних вимог виданих 04.12.2007р. виданих виконавчою службою Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві за №467-7, №1071-7, №2098-7 про примусове стягнення з військової частини А0105 коштів не підлягає задоволенню, оскільки, сама платіжна вимога не є розпорядчим актом суб'єкта владних повноважень.
Разом з тим, позовна вимога щодо зобов'язання відділення державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції відшкодувати матеріальну шкоду нанесену військовій частині А0105 є похідною від вимоги про визнання протиправними дій виконавчої служби.
А тому у разі відсутності підстав для визнання розпорядження недійсним, суд не вправі зобов'язати відповідача відшкодувати військовій частині А0105 матеріальну шкоду.
Як вбачається з матеріалів справи позивач звернувся до адміністративного суду з позовом до Відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у місті Києві у березні 2008 року, хоча дізнався про оскаржувані дії відповідача у грудні 2007р..
Відповідно до положень КАС України даний спір відноситься до окремих категорій адміністративних справ.
Стаття 181 КАС України визначає особливості провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності державної виконавчої служби.
Так, в силу ч. 2 ст. 181 КАС України позовну заяву може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів.
Згідно із ч.1 ст.11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ч.1 ст.100 КАС України пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.
У ч.3 ст.100 КАС України передбачено, що позовні заяви приймаються до розгляду адміністративним судом незалежно від закінчення строку звернення до адміністративного суду.
Представники відповідачів не наполягали на відмові у задоволенні адміністративного позову, у зв'язку з пропущенням строків звернення до суду.
Тому суд приходить до висновку про відсутність правових підстав застосовувати положення ст.ст. 99, 100 КАС України
У ч.1 ст.71 КАС України закріплено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
За таких обставин, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовної вимоги щодо визнання нечинним розпорядження з підстав законності та обґрунтованості оскаржуваних дій.
Разом з тим, позовна вимога щодо зобов'язання видати нові державні акти є похідною від вимоги про визнання недійсним розпорядження Васильківської районної державної адміністрації №74.
Таким чином, з'ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд вважає, що позов задоволенню не підлягає.
На основі встановленого, керуючись ст.ст.86, 159-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
постановив:
В задоволенні позову Військової частини А0105 відмовити повністю.
Строк і порядок набрання судовим рішенням законної сили встановлені у статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо інше не встановлено цим Кодексом.
Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України -з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Заява і скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції у порядку, що передбачені статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Цвіркун Ю.І.