ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА
01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6
м. Київ
08.10.2008 р. № 3/212
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючої судді Блажівської Н. Є., при секретарі судового засідання Серпутько Т. С. розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
За позовом Виконавчої дирекції Київського міського відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності
до
Третя особаАкціонерного комерційного агропромислового банку «Україна»Київська дирекція
Київська територіальна профспілкова організація працівників споживчої кооперації
прозобов'язання вчинити дії
Виконавча дирекція Київського міського відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Акціонерного комерційного агропромислового банку «Україна»Київська дирекція за участю Київської територіальної профспілкової організації працівників споживчої кооперації про зобов'язання ліквідатора Акціонерного комерційного агропромислового банку «Україна»подати на затвердження Національного банку України суму в розмірі 1 800 грн. та зобов'язати перерахувати вказану суму на користь Виконавчої дирекції Київського міського відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності.
До компетенції адміністративних судів відносять спори фізичних і юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень, спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби, спори між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень, а також спори, які виникають з приводу укладання та виконання адміністративних договорів, спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених законом, спори щодо правовідносин, пов'язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму (частина 1 статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України).
Відповідно до пункту 7 частини 1 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України суб'єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Отже, необхідною та єдиною ознакою суб'єкта владних повноважень є здійснення цим суб'єктом владних управлінських функцій, при цьому ці функції повинні здійснюватись суб'єктом саме у тих правовідносинах, у яких виник спір.
Якщо суб'єкт (у тому числі орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа) у спірних правовідносинах не здійснює вказані владні управлінські функції щодо іншого суб'єкта, який є учасником спору, такий спір не має встановлених нормами Кодексу адміністративного судочинства України ознак справи адміністративної юрисдикції, і, відповідно, не повинен вирішуватись адміністративним судом.
Основними ознаками публічно-правових відносин є: обов'язкова участь у
цих відносинах суб'єкта, який наділений публічно-владними повноваженнями; підпорядкованість одного учасника публічно-правових відносин іншому -суб'єкту владних повноважень; імперативність публічно-правових відносин; домінування публічно-правового інтересу у цих відносинах.
Влада, яку реалізують державні органи, органи місцевого самоврядування, їхні посадові та службові особи, уповноважені ними суб'єкти, виходить від держави або територіальної громади і спрямована на здійснення завдань та функцій цих соціальних утворень, а отже, така влада є публічною. Для визнання відносин публічно-правовими потрібно, щоб суб'єкт, якого наділено публічно-владними повноваженнями, здійснював у цих відносин свої повноваження. В іншому випадку такі відносини будуть приватними.
Підпорядкованість одного учасника публічно-правових відносин іншому проявляється у можливості суб'єкта владних повноважень, здійснюючи свої повноваження, вирішувати питання про права, свободи, інтереси та обов'язки особи, яка бере участь у правовідносинах.
Імперативність означає можливість виникнення та реалізації прав, обов'язків осіб, виконання владних повноважень лише у випадках та у спосіб, що визначені законом. Це випливає з положення частини 2 статті 19 Конституції України, відповідно до якої органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
В ході судового розгляду справи, заслухавши пояснення учасників адміністративного процесу, проаналізувавши положення чинного законодавства України та вивчивши матеріали справи, Окружним адміністративним судом встановлено, що предметом позову є порушене право Позивача у господарських правовідносинах, тому даний спір належить розглядати в порядку господарського судочинства.
Згідно частини 1 статті 2 Господарського процесуального кодексу України (Господарський суд порушує справи за позовними заявами підприємств та організацій, які звертаються до господарського суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів; державних та інших органів, які звертаються до господарського суду у випадках, передбачених законодавчими актами України) даний спір належить розглядати судом в порядку господарського судочинства.
Відповідно до вимог пункту 1 частини 1 статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України суд закриває провадження у справі, якщо її не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
З огляду на викладене та керуючись статтею 157 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва
Закрити провадження у справі № 3/212 за позовом Виконавчої дирекції Київського міського відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності до Акціонерного комерційного агропромислового банку «Україна»Київська дирекція за участю Київської територіальної профспілкової організації працівників споживчої кооперації про зобов'язання ліквідатора Акціонерного комерційного агропромислового банку «Україна»подати на затвердження Національного банку України суму в розмірі 1 800 грн. та зобов'язати перерахувати вказану суму на користь Виконавчої дирекції Київського міського відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності.
Відповідно до частини 3 статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України ухвала суду про закриття провадження у справі може бути оскаржена, у порядку та строки визначені статтею 185 та статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Ухвала відповідно до частини 1 статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.
Ухвала може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом п'яти днів з дня її отримання особою, яка оскаржує ухвалу, за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом десяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя Н. Є. Блажівська