IМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 червня 2009 року м. Одеса
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі: головуючого Гончаренко В.М.
суддів: Комаровської Н.В., Короткова В.Д.
за участю секретаря Протасенко О.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляцiйну скаргу ОСОБА_1 на рiшення Тарутинського районного суду Одеської областi від 22 сiчня 2009 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відібрання дитини та визначення місця проживання з батьком,
встановила:
03.07.2008 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про відібрання сина ОСОБА_2 у матері, відповідачки по справі та визначення місця проживання хлопчика з ним, посилаючись на те, що він та відповідачка по справі проживали в його сім'ї в будинку АДРЕСА_1 Після народження ІНФОРМАЦІЯ_1 синів-двійтят ОСОБА_3 та ОСОБА_2 сумісне життя не склалось з ряду причин. Відповідач ОСОБА_2, неодноразово, спочатку з сином ОСОБА_3, а потім з ОСОБА_2, покидала дім його батьків, проживала на квартирах. У 2005 році вона остаточно покинула їх місце проживання із сином ОСОБА_2. Рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 26.04.2007 року ОСОБА_2 позбавлена батьківських прав відносно сина ОСОБА_3.
У лютому 2008 року ОСОБА_2 зі своїм співмешканцем ОСОБА_4. та з сином ОСОБА_2 переїхала до своїх батьків в с. Вільне Тарутинського району Одеської області, де і проживає. Дитина проживає в важких умовах, не забезпечений самим необхідним.
Відповідачка веде аморальний облік життя, не приділяє уваги вихованню та утриманню дитини, хлопчик страждає хронічним бронхітом, відстає в розвитку. Її співмешканець ОСОБА_4. ніде не працює, зловживає спиртним та застосовує до сина фізичну силу.
Відповідач ОСОБА_2 позов не визнала.
Рiшенням Тарутинського районного суду Одеської областi від 22 сiчня 2009 року в позовi ОСОБА_1 вiдмовлено.
ОСОБА_1, вважаючи рішення суду незаконним та необґрунтованим, звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить про скасування оскаржуваного рішення та про задоволення позовних вимог.
Заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, заперечення на неї, перевіривши матеріали справи, законність i обґрунтованість рішення суду першої iнстанцiї та доводiв апеляційної скарги, колегія судiв вважає за необхiдне її задовольнити частково з наступних пiдстав.
Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним визнається рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства , вирішив справу згідно із законом. Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як
Головуючий І інстанції суддя - Топал О.К. Справа №22ц-1775/2009
Доповідач суддя Гончаренко В.М. Категорія 79
на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
За матеріалами справи встановлено, що ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_3 проживали разом без реєстрації шлюбу в будинку АДРЕСА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 у них народились два сини-близнюки ОСОБА_3 та ОСОБА_2 / а.с. 9/ . До жовтня 2005 року всі проживали разом, діти зареєстровані в зазначеному будинку з 09.07.2004 року /а.с.8/. Відповідачка неодноразово з дітьми покидала місце їх проживання та остаточно його покинула в жовтні 2005 року із сином ОСОБА_2.
Син ОСОБА_3, відносно якого відповідачка рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 26.04.2007 року позбавлена батьківських прав, проживає з батьком, котрий виховує дитину, у чому йому допомагає його мати ОСОБА_5
Крім того, встановлено, що батько дітей має вищу освіту, житло, постійну роботу та самостійний доход, фактично, з дня народження доглядає, утримує та виховує дитину ОСОБА_3. У той же час позивачу, згідно рішення ради опіки та піклування Чорноморської селищної ради Комінтернівського району Одеської області від 12.02.2008 року /а.с.11/ дозволено спілкування з дитиною ОСОБА_2. Але, мати до дитини ОСОБА_3 не навідується, та не дозволяє ОСОБА_1 спілкуватися з сином ОСОБА_2 /а.с.25/, чим порушила право батька на спілкування з дитиною, що призвело до звернення ОСОБА_1 з позовом до суду про визначення місця проживання дитини з ним.
ОСОБА_2. не має постійного житла, за короткий період часу систематично змінювала своє місце проживання та, відповідно, і місце проживання дитини ОСОБА_2.
Проживала на території Холмської сільської ради Арцизького району Одеської області з 25.10.2005 року по лютий 2007 року за декількома адресами по АДРЕСА_4 та співмешкала з ОСОБА_6., після чого проживала у занедбаному будинку та згідно довідки Холмської сільської ради вела аморальний облік життя /а.с.120/. З 2007 року по квітень 2008 року проживала із малолітнім сином ОСОБА_2 в сім'ї співмешканця ОСОБА_4 в будинку АДРЕСА_2 а потім у квартирі АДРЕСА_3 у зазначеному населеному пункті /а.с.119/.
З серпня 2008 року проживала в с. Вільне Тарутинського району Одеської області в будинку АДРЕСА_5 /а.с.117/, самостійний заробіток чи інші доходи нерегулярні, має ще двох дітей від інших чоловіків. Сина ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_4 народження, інваліда з дитинства та дитину жіночої статі, 09.07.2003 року народження від якої ОСОБА_2. відмовилася у комунальній установі «Одеська обласна клінічна лікарня» /а.с.118/.
Цей установлений уклад життя дитини /часта зміна місця проживання та осіб, з якими співмешкала ОСОБА_2./ може негативно вплинути на фізичний, духовний та моральний розвиток дитини, її подальше навчання та підготовку до самостійного життя.
Крім цього, такий спосіб життя ОСОБА_2 свідчить про безвідповідальне ставлення до своєї дитини та небажання останньої здійснювати свої обов'язки стосовно належного її виховання.
Конвенція про права дитини, виходячи з рівності прав матері та батька, у пункті 1 статті 9 проголосила правило, за яким дитина не повинна розлучатися з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли таке розлучення необхідне в найкращих інтересах дитини.
Оцінюючи зазначені докази у сукупності, судова колегія приходить висновку, що поведінка ОСОБА_2 у відношенні дитини створює реальну небезпеку її життю та здоров'ю, що унеможливлює залишення хлопчика за її місцями проживання.
За таких обставин колегія суддів вважає необхідним в інтересах дитини ОСОБА_2 визначити місце його проживання з батьком відповідно до ст. 161 Сімейного кодексу України.
У зв'язку з викладеним, доводи апеляційної скарги дають підстави для скасування рішення з ухваленням нового рішення про задоволення позову про визначення місця
проживання дитини ОСОБА_2 за місцем проживання його батька - позивача по справі та про відмову у позові про відібрання дитини.
При вирішенні спору щодо місця проживання дитини суд бере до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають значення для справи.
Згідно до п.3 ч.1 ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є невідповідність висновків суду обставинам справи.
Керуючись п.2 ч.1 ст. 307, п. 3 ч. 1 ст. 309 ЦПК України, колегія суддів, -
вирішила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рiшення Тарутинського районного суду Одеської областi від 22 сiчня 2009 року скасувати.
Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
Визначити місце проживання дитини ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 народження за місцем проживання його батька ОСОБА_1.
В позові ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відібрання дитини відмовити.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржене в касаційному порядку протягом двох мiсяцiв з дня набрання ним законної сили до суду касаційної iнстанцiї.
Головуючий
Судді