IМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 квітня 2009 року м. Одеса
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі: головуючого Гончаренко В.М.
суддів: Михайлова В.О., Короткова В.Д.
при секретарі Протасенко О.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Приморського районного суду м.Одеси від 19 листопада 2008 року по справі за позовом ОСОБА_1, третя особа ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення матеріальної та моральної шкоди,
встановила:
02.04.2007 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовною заявою до ОСОБА_3 про стягнення матеріальної шкоди у розмірі 49409,37 гривень та моральної шкоди у розмірі 25000 гривень, посилаючись на те, що 24.04.2006 року приблизно о 18.00 годині він рухався на автомобілі «Тойота Марк II», державний номер НОМЕР_1, по автодорожному шляху Київ-Одеса в районі 458 км. по лівому ряду. У цей час відповідач, керуючи автомобілем «БМВ» 5-ї моделі державний номер НОМЕР_2, рухаючись за позивачем, мав намір його обігнати, у зв'язку з чим став подавати йому сигнали фарами, щоб він поступився дорогою. Проте, звільнити дорогу відповідачу позивач не міг, оскільки в його ряду та в правому ряду рухалися інші автомобілі. Незважаючи на це відповідач ОСОБА_3 здійснив аварійно-небезпечний маневр, а саме: почав здійснювати обгін справа, намагаючись втиснутися між його машиною та автомобілем, що рухався попереду. Він розпочав гальмування, однак, відповідач ОСОБА_3 різко направив свій автомобіль вліво, що обумовило притиснення його автомобіля з авто відповідача ОСОБА_3, внаслідок чого, його автомобіль викинуло на розділювальну смугу, після декількох розворотів через смуги руху, автомобіль потрапив у кювет, де перевернувся. При цьому, відповідач свій автомобіль не зупинив, продовжив рух, але він встиг запам'ятати цей автомобіль, його номерний знак, в подальшому вияснив, що власником автомобіля є саме відповідач ОСОБА_3
У результаті даної дорожньо-транспортної пригоди його автомобілю спричинено пошкодження. Вартість відновлювального ремонту автомобіля згідно висновку експертизи складає 41 818,59 гривень. Крім того, він отримав травму у вигляді забиття голови і струсу головного мозку, внаслідок чого став інвалідом 3-ї групи. На лікування витратив 7436,00 гривень. Внаслідок незаконних дій ОСОБА_3 йому спричинено моральну шкоду, яку він оцінює в 25000 гривень.
Причиною даної дорожньо-транспортної пригоди він вважає порушення відповідачем вимог п.13.3., 14.1 Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №1306 від 10.10.2001 року, оскільки під час обгону, випередження, об'їзду перешкоди чи зустрічного роз'їзду необхідно дотримувати безпечного інтервалу, щоб не створювати небезпеки для дорожнього руху, та здійснювати обгін нерейкових транспортних засобів дозволяється лише ліворуч.
Представник відповідача позов не визнала.
Рiшенням Приморського районного суду м.Одеси від 19 листопада 2008 року у задоволені позову ОСОБА_1 вiдмовлено.
Головуючий І інстанції суддя - Кравчук Т.С. Справа №22ц-750/2009
Доповідач суддя Гончаренко В.М. Категорія 32
В апеляцiйнiй скарзi ОСОБА_1 просить вищезазначене рiшення скасувати та задовольнити його позовнi вимоги у повному обсязi.
Заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, законність i обґрунтованість рішення суду першої iнстанцiї, колегія судiв вважає необхiдним її задовольнити частково з наступних пiдстав.
Відмовляючи у позові, районний суд виходив із того, що доводи позивача ОСОБА_1 є непереконливими, оскільки наявні в матеріалах справи докази та встановлені на їх підставі обставини справи не підтверджують сукупність необхідних складових для притягнення відповідача ОСОБА_3 до цивільної відповідальності.
Між тим, з такими висновками суду першої інстанції колегія суддів апеляційного суду погодитися не може, оскільки вони зроблені з порушенням норм матеріального і процесуального права.
Апеляційним судом на підставі досліджених доказів встановлені наступні обставини.
З матеріалів справи вбачається, що 24.04.2006 року приблизно о 18.00 годині ОСОБА_1 рухався на автомобілі «Тойота Марк II» державний номер НОМЕР_1 по автомобільному шляху Київ-Одеса в районі 458 км. в лівому ряду. В цей час відповідач ОСОБА_3, керуючи автомобілем БМВ 5-ї моделі державний номер НОМЕР_2 і рухаючись за ним, в порушення вимог п.13.3., 14.1 Правил дорожнього руху України, здійснив аварійно-небезпечний маневр, а саме: розпочав здійснювати обгін справа, намагаючись втиснутися між машиною позивача та автомобілем, що рухався попереду. Після розпочатого позивачем гальмування, відповідач ОСОБА_3 різко направив свій автомобіль вліво, здійснив торкання з його автомобілем, який, після цього, викинуло на розділювальну смугу і після декількох розворотів через смуги руху - у кювет, де автомобіль і перевернувся. При цьому, ОСОБА_3 з місця пригоди зник.
В результаті даної дорожньо-транспортної пригоди автомобілю ОСОБА_1 спричинено пошкодження, у вигляді розбиття лобового скла, бокових стекол, заднього лівого ліхтаря, лівої фари та деформації даху, усіх стойок даху, капоту, заднього та переднього бамперу, задньої панелі, заднього правого крила, лівого переднього крила, передньої панелі, бокових дзеркал заднього виду /а.с.86-90, справа №2-8734/06 а.с. 4-15 /.
Вартість відновлювального ремонту автомобіля згідно висновку експертизи складає 41 818.59 гривень. Крім того, ОСОБА_1 отримав травму у вигляді забиття голови і струсу мозку, з причин чого став інвалідом 3-ї групи та на лікування витратив 7436,00 гривень.
Ця обставина також підтверджується протоколами огляду та перевірки технічного стану транспорту, огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 24 квітня 2006 року, якими зафіксовано місце здійснення дорожньо-транспортної пригоди та пошкодження автомобіля /а.с. 86-90/.
Відповідно до даних МРЕО-1 ДАІ УМВС України в Одеській області встановлено, що власником вищевказаного автомобіля є ОСОБА_3, про що він 13.06.2006 року при наданні пояснення сам повідомив співпрацівникові ІДПС ОСОБА_4 /а.с.82, 91/.
Згідно з ч.ч. 1-3 ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність,допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Колегія суддів критично відноситься до посилання суду першої інстанції на постанову від 15.06.2006 року відмовного матеріалу, як на джерело непричетності ОСОБА_3 до ДТП у зв'язку з тим, що зазначеною постановою відмовлено у порушенні кримінальної справи із-за відсутності складу злочину, передбаченого ст. 286 КК України /а.с.79/. Крім цього, на час ухвалення рішення, зазначена ухвала була скасована постановою заступника Біляївського міжрайонного прокурора Одеської області від 23.06.2006 року /а.с.99/
Причетність ОСОБА_3 до дорожньо - транспортної пригоди підтверджується
також поясненнями свідків ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, допитаних органами досудового слідства 12.07.2006 року та у суді першої інстанції, які детально та
послідовно розповіли про час, місце та обставини дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася 24.04.2006 року, та очевидцями якої вони були, повертаючись до м. Одеси із своїх дач, які знаходяться у с. Мале.
У зв'язку з цим, колегія суддів також не може погодитися з висновком суду в частині необізнаності свідків стосовно ДТП, які були її очевидцями.
Відповідно до ст.213, 214 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обгрунтованим. Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з"ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. При ухваленні рішення суд з"ясовує наявність обставин, якими обгрунтовувались вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; наявність інших фактичних даних, які мають значення для вирішення справи, а також доказів на їх підтвердження; правовідносин, які випливають із встановлених обставин; правових норм, які регулюють ці правовідносини.
Таким чином, районний суд при обґрунтуванні рішення використав неналежні докази і прийшов до хибного висновку про непричетність ОСОБА_3 до ДТП, яка сталася 24.04.2006 року.
Виходячи із матеріалів справи, та матеріалів справи №2-8734/06, оглянутої у судовому засіданні, за переконанням колегії суддів, саме ОСОБА_3 порушив п.13.3., п.14.1 Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №1306 від 10.10.2001 року, оскільки під час обгону не дотримався безпечного інтервалу та створив небезпеку для дорожнього руху, здійснив обгін нерейкових транспортних засобів праворуч, що призвело до спричинення дорожньо-транспортної пригоди.
Посилання суду першої інстанції на висновки службового розслідування відносно співпрацівника СТО «Баварский дом» ОСОБА_3 від 17.07.2006 року та на табель робочого часу не мають під собою підгрунття та спростовуются зібраними по справі матеріалами та поясненнями свідків-очевидців. Крім того, 24.04.2006 року був неробочим, св'ятковим днем.
За висновками №416 експертного автотоварознавчого дослідження про визначення вартості матеріальних збитків, спричинених автомобілю «Тойота Марк II», в результаті його пошкодження при ДТП станом на 01.06.2006 року матеріальний збиток складає 41818,59 грн. (справа №2-8734/06 а.с. 4-17).
Оскільки шкода завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, вона відшкодовується на загальних підставах винною особою на підставі ч.1 ст.1166 та п.1 ч.1 ст.1188 ЦК України.
Колегія суддів вважає, що саме ОСОБА_1 спричинена така шкода. Та відхиляє довід апеляційної скарги про те, що ОСОБА_1 є неналежний позивач, оскільки він не власник пошкодженого автомобіля. Як вбачається із свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу /а.с.63/ ОСОБА_1 записаний в ньому як особа, яка має право керувати автомобілем «Тойота Марк II» державний номер НОМЕР_1.
Відповідно до роз'яснень, які містяться в п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» від 27 березня 1992 року №6 - оскільки згідно зі ст. 48 Закону України «Про власність» /який діяв на час заподіяння шкоди/ положення щодо захисту права власності поширюється також на особу, яка хоч і не є власником, але володіє майном на праві повного господарського відання, оперативного управління або на іншій підставі, передбаченій законом чи договором, така особа також вправі вимагати відшкодування шкоди, заподіяної цьому майну.
Крім цього, з матеріалів справи вбачається, що позивачу внаслідок дорожно-транспортної пригоди також заподіяно матеріальну шкоду, яка складається із витрат на лікування. В зв»язку із тілесними ушкодженнями ОСОБА_1 перебував на стаціонарному лікуванні з 25.04.2006 року по 17.05.2006 року (а.с.13), з 23.11.2006 року по 13.12.2006 року /а.с.10/ та на амбулаторному лікуванні з 16.10.2006 року по 31.10.2006 року /а.с.12/, 04.11.2006 року по 18.11.2006 року /а.с.11/, 14.12.2006 року по 06.01.2007 року /а.с.9/, 16.01.2007 року по 31.01.2007 року /а.с.8/.
При апеляційному розгляді з наданих позивачем ОСОБА_1 доказів
встановлено, що в вищезазначений період ним за особисті кошти придбані ліки на суму
7 436 грн., що підтверджується товарними чеками про придбання ліків (а.с.5-6, справа №2-8734/06 а.с. 23) та які, згідно ч.1 ст. 1195 ЦК України підлягають стягненню з ОСОБА_8 на користь ОСОБА_1
Оцінюючи вимоги про стягнення моральної шкоди, які позивач оцінив в сумі 25 000 грн., колегія суддів виходить з характеру та обсягу страждань, понесених позивачем внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, які виразилися у морально-психологічних хвилюваннях, порушенні нормального ритму життя, а також необхідністю витрачання особистого тривалого часу на лікування, а також проведення відновлювального ремонту транспортного засобу, необхідністю витрачання часу для звернення за правовою допомогою та з позовом до суду та відповідно до вимог ст.1167 ЦК України, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, вважає їх такими, що підлягають задоволенню частково, в сумі 10 000 грн.
Разом з тим, відповідно до ст.ст. 79, 88 ЦПК України суд вважає необхідним стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати у вигляді судового збору та інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи в сумі 741,13 грн., витрати на проведення експертизи у розмірі 155,28 грн., а всього 896,41 грн., які понесені позивачем та документально ним підтверджені /а.с.1,2,138, справа №2-8734/06 а.с. 23/.
Відповідно п.п.3,4 ч.1 ст.309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є невідповідність висновків суду обставинам справипови, порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.
Керуючись п.2 ч.1 ст. 307, п.3,4 ч.1 ст. 309 ЦПК України, колегія суддів, -
вирішила:
Апеляцiйну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Рiшення Приморського районного суду м.Одеси від 19 листопада 2008 року скасувати.
Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду у розмірі 49254,09 грн. та 10000 грн. моральної шкоди.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 896,41 грн.
В решті частини позову ОСОБА_1 відмовити.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двох мiсяцiв з дня набрання ним законної сили до суду касаційної iнстанцiї.
Головуючий /підпис/
Судді /підписи/
Копія вірна: суддя судової
палати у цивільних справах
апеляційного суду Одеської
області В.М.Гончаренко