IМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 червня 2009 року м.Одеса
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі: головуючого Гончаренко В.М.
суддів: Комаровської Н.В., Короткова В.Д.
при секретарі Протасенко О.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляцiйну скаргу ОСОБА_1 на рiшення Болградського районного суду Одеської областi від 30 вересня 2008 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення боргу,
встановила:
31.08.2005 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вищезазначеним позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, та просив стягнути на його користь з відповідачів 14000 грн., по 7000 грн. з кожного, посилаючись на те, що 01.04.2005 року вони купили в нього 10 тон соняшникового насіння, вартістю 1 грн. 40 коп. за 1 кг. У зв'язку з чим, в цей же день надали йому розписку про проведення розрахунку у строк до 20.07.2005 року. Розписку від свого імені та ОСОБА_3 написав ОСОБА_2 Підписи поставили під текстом розписки обоє відповідачів, прийнявши зобов'язання сплатити йому зазначену суму до 20.06.2005 року. Незважаючи на його звернення про виконання умов договору купівлі-продажу, відповідачі до цього часу кошти за насіння йому не повернули.
Відповідач, ОСОБА_2, позов визнав.
Відповідач, ОСОБА_3 позов не визнав.
Рiшенням Болградського районного суду Одеської областi від 30 вересня 2008 позов задоволено часткового.
В апеляцiйнiй скарзi ОСОБА_1 вважаючи, що при постановленні вищезазначеного рiшення суд дійшов висновку, який не відповідає обставинам справи, просить про його скасування та про задоволення позовних вимог в повному обсязі.
Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи, законність i обґрунтованість рiшення суду першої iнстанцiї та доводiв апеляційної скарги, колегія суддiв вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду скасуванню із ухваленням нового рішення із наступних підстав.
Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повного і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, підтвердженими тими доказами, які були дослідженні в судовому засіданні.
Частково задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 суд першої інстанції виходив з того, що борг по договору позики виник із договору купівлі-продажу, укладеного між позивачем та відповідачем ОСОБА_2, які є сторонами по договору позики. Із цих підстав суд першої інстанції прийшов до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення боргу у розмірі 7000 грн. з відповідача ОСОБА_3 задоволенню не підлягають.
Головуючий у першій інстанції Сабада В.В. Справа № 22ц-884/2009
Доповідач Гончаренко В.М. Категорія: 20
Проте цих висновків суд дійшов без ретельної перевірки обставин справи й належної оцінки зібраних доказів, із порушенням норм матеріального та процесуального права, висновки суду ґрунтуються на припущеннях про обставини справи, а не на зібраних доказах, та рішення суду не відповідає нормам матеріального права.
За змістом ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Як встановлено матеріалами справи та визнано в судовому засіданні ОСОБА_2 01.04.2005 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, ОСОБА_3, виникли відносини по договору-купівлі продажу 10 тонн насіння соняшника вартістю 1,40 грн. за кілограм на загальну суму 14 000 грн., що належало позивачу, зі строком оплати до 20.07.2005 року. Покупці ОСОБА_2 та ОСОБА_3, в силу зазначеного, підписали розписку від 01 квітня 2005 року по якій як ОСОБА_2 так і ОСОБА_3, стверджували, що дійсно отримали 10 тонн насіння соняшника загальною вартістю14 000 грн., та зобов'язалися виконати оплату у відповідний строк.
Відповідно до ст. 530 ЦПК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
За таких обставин, колегія суддів прийшла до висновку, що 01.04.2005 року між сторонами ОСОБА_1 (продавець) та ОСОБА_2, ОСОБА_3, (покупці) був укладений договір купівлі-продажу, відповідно до умов якого, останні взяли на себе зобов'язання перед ОСОБА_1 повернути вартість проданого товару до 20 липня 2005 року.
Вказаний договір відповідає вимогам параграфу 1 глави 54 Цивільного кодексу України.
Колегією суддів встановлено, що в матеріалах справи відсутні докази виконання відповідачами ОСОБА_2 та ОСОБА_3 свого обов'язку за договором купівлі-продажу.
З урахуванням викладеного, колегія суддів приходить висновку, про правомірність вимог позивача ОСОБА_1, щодо стягнення суми вартості проданих 10 тонн насіння соняшнику у зв'язку з чим, вони підлягають задоволенню.
Твердження відповідача ОСОБА_3, що вказаний договір він не укладав та не підписував, апеляційним судом не можуть бути взяті до уваги виходячи із наступного.
За змістом ст. 204 ЦК України (презумпція правомірності правочину) правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
За відсутності у законі встановлення недійсності вказаного правочину (нікчемний правочин) та відсутності судового рішення, яке набрало законної сили, щодо визнання вказаного правочину недійсним з підстав, на які посилається відповідач, такі твердження не можуть братися до уваги.
Колегія суддів вважає помилковим висновок суду першої інстанції в тій частині, що судово-почеркознавчої експертизи №6340/02 від 31.05.2008 року не підтвердила виконання підпису відповідачем ОСОБА_3, оскільки, як вбачається із цієї експертизи, вирішити питання про те, чи виконаний підпис від імені ОСОБА_3 у розписці від 01.04.2005 року самим ОСОБА_3 або іншою особою, не є можливим /а.с.120,121/. В досліджувальній частині експерт зазначив, що розбіжні ознаки неможливо оцінити однозначно, чи то ознаки виконання підписів іншою особою /з наслідуванням підписам ОСОБА_3./, або ж вони з'явилися внаслідок виконання цих підписів самим ОСОБА_3 у якихось незвичайних умовах /незручній позі, нерівна поверхня, на якій був розташований досліджуваний документ/. Тобто, однозначного висновку про здійснення підпису у розписці самим ОСОБА_3, чи іншою особою експертиза не містить.
Крім цього, як вбачається із висновків експерта почеркознавчої експертизи №98 від 15.05.2006 року підпис в строчці «ОСОБА_3», розташований в розписці, виконаний саме ОСОБА_3 /а.с.37-44/.
Таким чином, судова колегія вважає, що при таких обставинах, на користь позивача ОСОБА_1 підлягає стягненню з відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 14 000 грн., солідарно та правових підстав для відмови у задоволенні позову не вбачає.
Відповідно до ст. 309 ЦПК України апеляційний суд за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, якщо буде встановлено не відповідність висновків суду обставинам справи та порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.
В силу ст. 88 ЦПК України із відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 також підлягають стягненню понесенні позивачем ОСОБА_1 судові витрати по справі.
Керуючись п.2 ч.1 ст. 307, п. 2,3,4 ч. 1 ст. 309, ч.2 ст. 314 ЦПК України, колегія суддів, -
вирішила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Болградського районного суду Одеської областi від 30 вересня 2008 року скасувати.
Позов ОСОБА_1 задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 борг у розмірі 14 000 грн. солідарно.
Стягнути з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 у рівних частках державне мито у розмірі 70 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 30 грн.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення, однак може бути оскаржено безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання ним законної сили.
Головуючий
Судді