14 червня 2011 року м. Одеса
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі: головуючого Гончаренко В.М.
суддів: Комаровської Н.В., Короткова В.Д.
з участю секретаря Гайдайчук О.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ПАТ КБ «ПриватБанк» про визнання припиненими договорів, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 19 січня 2011 року, -
встановила:
13.10.2010 року позивач ОСОБА_1 звернулась до суду із вищезазначеним позовом, посилаючись на те, що 07.12.2007 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_2 укладено кредитний договір на отримання останнім 459 550,00 грн.
В той же день між нею та банком укладено договір поруки та іпотечний договір, за яким вона передала в іпотеку квартиру.
Банк з 01.02.2009 року в односторонньому порядку збільшив ОСОБА_2 розмір відсоткової ставки за іпотечним кредитом без її згоди, внаслідок чого збільшено обсяг її відповідальності, просить визнати припиненим договір поруки та іпотечний договір, укладені між нею та ПАТ КБ «ПриватБанк».
Представник відповідача ПАТ КБ «ПриватБанк» позов не визнав.
Представник відповідача ОСОБА_2 позов визнав.
Рішенням Іллічівського міського суду Одеської області від 19 січня 2011 року позов залишено без задоволення.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1, вважаючи, що вищезазначене рішення суду постановлено з порушенням норм матеріального права та судом допущено невідповідність висновків суду дійсним обставинам справи, просить про його скасування та постановлення нового рішення про задоволення позову.
Заслухавши доповідача, доводи на апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи, законність i обґрунтованість рішення суду першої iнстанцiї та доводiв апеляційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне її задовольнити частково з наступних підстав.
Відповідно до вимог ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим, ухваленим на основі повно і всебічно з»ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Згідно роз»ясненням, визначеним в п.1 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судове рішення» № 14 від 18 грудня 2009 року, рішення є законним тоді коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства відповідно до ст. 2 ЦПК, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, відповідно до ст. 8 ЦПК, а також правильно витлумачив ці норми.
Обгрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з»ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають
Головуючий І інстанції суддя - Семенов О.А. Справа №22ц-2343/2011
Доповідач суддя Гончаренко В.М. Категорія :27
вимогам закону про їх належність і допустимість, або обставин, що не підлягають
доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають
встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.
З матеріалів справи вбачається, що 07.12.2007 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_2 укладено договір про іпотечний кредит на отримання останнім 459 550,00 грн. на строк до 07 грудня 2021 року зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 15% річних /а.с.11-14/.
В той же день між ОСОБА_1 та банком укладено договір поруки, та іпотечний договір, за яким вона передала в іпотеку 3-кімнатну квартиру АДРЕСА_1 /а.с.6-10/.
З 01 лютого 2009 року ПАТ КБ «ПриватБанк» в односторонньому порядку збільшив розмір процентної ставки до 30 % річних /а.с.19-20/.
Відповідно до ч. 1 ст. 559 ЦК України, порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов»язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.
Як вбачається із п.1 договору поруки поручитель ОСОБА_1 зобов'язалася відповідати перед кредитором солідарно в повному обсязі за своєчасне виконання боржником ОСОБА_2 усіх його зобов'язань за договором про іпотечний кредит від 07.12.2007 року та додатковими угодами до нього, як існуючими на момент укладення договору, так і тими, що виникнуть на його підставі в майбутньому.
Пунктом 1.3. договору поруки передбачений вичерпний перелік існуючих зобов'язань за договором кредиту, а також зобов'язань, які можуть виникнути в майбутньму з цього договору.
Як вбачається із матеріалів справи про підвищення відсоткової ставки банком сповіщався лише ОСОБА_2 /а.с.19/
Підвищення відсоткової ставки відбулося без попередження та участі поручителя, в той час, як зазначені зміни збільшують обсяг відповідальності поручителя, що, враховуючи положення ч. 1 ст. 559 ЦК України, є підставою для припинення поруки
Таким чином, суд першої інстанції помилково дійшов висновку, що ОСОБА_1, несе відповідальність перед банком солідарно у повному обсязі за несвоєчасне виконання ОСОБА_2 усіх його зобов'язань за договором кредиту, в тому числі і у разі збільшення процентної ставки.
У звязку з викладеним, в цій частині судове рішення слід скасувати та постановити нове рішення про задоволення в цій частині позову ОСОБА_1
Що стосується судового рішення у частині позову ОСОБА_1 про визнання припиненим іпотечного договору, то судове рішення в цій частині підлягає залишенню без змін, оскільки, відповідно до ст. 17 Закону України «Про іпотеку» від 05.06.2003 року №898-IV, зі змінами та доповненнями, іпотека припиняється у разі припинення основного зобов'язання або закінчення строку дії іпотечного договору; реалізації предмета іпотеки відповідно до цього Закону; набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки; визнання іпотечного договору недійсним; знищення (втрати) переданої в іпотеку будівлі (споруди), якщо іпотекодавець не відновив її.
Жодна подія з вищеперелічених пунктів не настала та, відповідно, дія цієї норми Закону не може бути застосована до зазначених правовідносин.
Крім того, оскільки, при укладенні іпотечного договору дотримані всі передбачені законом істотні умови договору, котрі, як обумовлені згодою сторін та узгоджені сторонами, так і прийняті ними, як обов»язкові умови договору, зазначений договір не може бути припиненим.
Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов»язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Таким чином, на думку колегії суддів, враховуючи те, що неповне з»ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, та невідповідність
висновків суду обставинам справи, призвели до неправильного вирішення спору, судове рішення підлягає скасуванню в частині відмови в визнанні припинення договору поруки в іншій частині рішення слід залишити без змін.
Керуючись п.2 ч.1 ст. 307, п.п. 1, 3 ч. 1 ст. 309 ЦПК України, колегія суддів,-
вирішила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 19 січня 2011 року скасувати в частині відмови в визнанні припинення договору поруки.
Позовні вимоги ОСОБА_1 в цій частині задовольнити.
Визнати припиненим з 01.02.2009 року договір поруки від 07.12.2007 року.
В іншій частині рішення залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене шляхом подачі касаційної скарги до касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.
Головуючий:
Судді: