14 червня 2011 року м. Одеса
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі: головуючого Гончаренко В.М.
суддів: Комаровської Н.В., Короткова В.Д.
з участю секретаря Гайдайчук О.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Роздільнянської районної державної адміністрації Одеської області, ОСОБА_2, треті особи - ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, про визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку, визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за заповітом, визнання недійсним заповіту, за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Роздільнянського районного суду Одеської області від 18 лютого 2011 року, -
встановила:
26.06.2009 року позивач ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до Роздільнянської районної державної адміністрації Одеської області, ОСОБА_2, треті особи - ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5.
Неодноразово уточнюючи позовні вимоги, просила визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку, визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за заповітом від 03.07.2009 року, визнати недійсним заповіт від 13 жовтня 2006 року, посилаючись на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її мати ОСОБА_6, яка за життя склала заповіт від 14.10.1999 року та все своє майно заповіла їй ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 в рівних частках. Після смерті ОСОБА_6 відкрилась спадщина, до складу якої, зокрема, входить право на земельну частку /пай/ згідно сертифікатів на ім»я ОСОБА_6 та ОСОБА_10, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 та спадкоємцем якого була ОСОБА_6 Вона, зазначає ОСОБА_1 та її сестра ОСОБА_9 прийняли спадщину у рівних частках та отримали свідоцтво про право на спадщину за законом. Їй стало відомо, що в 2006 році ОСОБА_9 на підставі сертифікатів, що успадковані ними в рівних частках, отримала державний акт на право власності на земельну ділянку площею 7, 42 га на підставі розпорядження Роздільнянської РДА. 13.10.2006 року ОСОБА_9, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 заповіла спірну земельну ділянку ОСОБА_2, хоча за життя не набула на неї права. Після смерті ОСОБА_9, ОСОБА_2, як спадкоємиці, видано свідоцтво про право на спадщину за заповітом.
Вважаючи, що цим порушені її права, звернулась до суду за їх захистом.
Відповідачі позов не визнали.
Рішенням Роздільнянського районного суду Одеської області від 18 лютого 2011 року позов задоволено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2, вважаючи, що вищезазначене рішення суду постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права, просить про його скасування та постановлення нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Головуючий І інстанції суддя - Ільяшук А.В. Справа №22ц-3303/2011
Доповідач суддя Гончаренко В.М. Категорія :37
Заслухавши доповідача, доводи на апеляційну скаргу, заперечення на неї, перевіривши матеріали справи, законність i обґрунтованість рішення суду першої iнстанцiї та доводiв апеляційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне її задовольнити частково з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, 27 січня 2000 року померла мати позивача - ОСОБА_11 /Т.1 а.с.20/.
За життя ОСОБА_6 склала заповіт від 14.10.1999 року, яким все своє майно заповіла своїм донькам ОСОБА_1, ОСОБА_8, ОСОБА_9 в рівних частках /Т.2 а.с. 43/.
Після смерті ОСОБА_6 відкрилась спадщина, до складу якої, зокрема, входить право на земельну частку /пай/ згідно сертифікатів на ім»я ОСОБА_6 та ОСОБА_10, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 та спадкоємцем якого була ОСОБА_6 /Т.1 а.с. 15-16, 210-211/.
ОСОБА_1 та ОСОБА_9 прийняли спадщину у рівних частках та отримали свідоцтво про право на спадщину за законом /Т.1 а.с.8, 33/.
ОСОБА_8 відмовлено в позові про продовження строку на прийняття спадщини за заповітом /Т.1 а.с.158-160/.
У зв»язку із передачею права на земельну частку /пай/ спадкоємцями померлої ОСОБА_6, у подальшому до сертифікатів серії ОД № 0289924 та № 0289923 на право на земельну частку /пай/ Роздільнянською РДА внесено зміни від 16.02.2000 року про передачу усіх прав на зазначені земельні частки /паї/ на користь ОСОБА_9 /Т.1 а.с.15-16, 210-211/. Розпорядженням Роздільнянської РДА від 28.02.2006 року передано у власність ОСОБА_9 спірну земельну ділянку /Т.1 а.с.13, 208/.
16.08.2010 року, за результатами розгляду протесту прокурора, Роздільнянською РДА Одеської області скасоване вищезазначене розпорядження ,Т.1 а.с.362, 361/.
Однак, до скасування даного розпорядження, ОСОБА_9 на підставі вказаних вище сертифікатів та розпорядження отримала на своє ім»я Державний акт на право власності на спірну земельну ділянку серії ЯА № 860001, виданий 21 березня 2006 року Роздільнянською РДА Одеської області /Т.1 а.с.10-12, 161, 205-207/.
13.10.2006 року ОСОБА_9 заповіла спірну земельну ділянку ОСОБА_2В./Т.1 а.с.136, 146/.
16.03.2007 року ОСОБА_9 померла, після чого ОСОБА_2 було видано свідоцтво про право на спадщину за заповітом /Т.1 а.с.166, 176/.
Колегія суддів погоджується з думкою суду першої інстанції, що зазначеним порушено право позивача на земельну частку /пай/, успадковане нею після смерті матері.
Однак, на думку колегії суддів, судом першої інстанції помилково визнано повністю недійсним Державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯА № 860001, виданий 21 березня 2006 року Роздільнянською районною державною адміністрацією Одеської області про належність ОСОБА_9 на праві власності земельної ділянки площею 7, 42 га, розташованої на території Єгорівської сільської ради Роздільнянського району Одеської області; а також визнано недійсним заповіт від 13 жовтня 2006 року, складений ОСОБА_9, згідно якого остання зазначену земельну ділянку заповіла ОСОБА_2
Відповідно до п.п.»в» п.18 Постанови Пленуму Верховного суду України № 7 від 16.04.2004 року, з 1 січня 2002 року до 2 травня 2009 року, як передбачено ст. 125 ЗК України, право користування земельною ділянкою виникало після одержання її власником або землекористувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування або укладення договору оренди, їх державної реєстрації та встановлення меж земельної ділянки в натурі /на місцевості/.
Як вбачається зі свідоцтва про право на спадщину за законом від 15.02.2000 року, ОСОБА_1 та ОСОБА_9 є спадкоємцями майна померлої ОСОБА_6 та спадкове майно, на яке видане це свідоцтво, складається з права на земельну частку /пай/ /Т.1 а.с.8/.
Таким чином, зважаючи на вищевикладене, колегією суддів встановлено, що судження суду першої інстанції, що ОСОБА_9 за життя не набула права власності на спірну земельну ділянку, є помилковим, оскільки остання, як і ОСОБА_1, відповідно до свідоцтва про право на спадщину, набули права на зазначену земельну частку /пай/ у рівних частках.
Доводи представника відповідача про те, що ОСОБА_1 пропустила строк звернення до суду з зазначеним позовом не заслуговують на увагу, оскільки, як вбачається з матеріалів справи, остання про отримання ОСОБА_9 державного акту на землю дізналася 21.01.2008 року /Т.1 а.с.4/, а про заповіт ОСОБА_9 на ім»я ОСОБА_2 їй стало відомо 26.10.2009 року/Т.1 а.с.125/.
При цьому, з позовом про визнання заповіту недійсним ОСОБА_1 звернулась до суду 17.01.2011 року /Т.2 а.с.64/, тобто через 1 рік 2 місяці 21 день.
Відповідно до п.27 Постанови Пленуму Верховного суду України № 7 від 16.04.2004 року, згідно зі ст. 257 ЦК України, у спорах про захист прав власників земельних ділянок застосовується позовна давність тривалістю у три роки, якщо інше не передбачено законом.
Таким чином, ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом в межах строку позовної давності.
Зважаючи на вищевикладене, враховуючи те, що неповне з»ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, невідповідність висновків суду обставинам справи та неправильне застосування норм матеріального права призвели до неправильного вирішення спору, колегія суддів приходить до висновку, що судове рішення підлягає скасуванню.
На думку колегії суддів, буде правильним та таким, що відповідає чинному законодавству України визнати недійсним в Ѕ частині державний акт на право власності на земельну ділянку від 21.03.2006 року; визнати недійсним в Ѕ частині заповіт від 13.10.2006 року, складений ОСОБА_9 на ім»я ОСОБА_2 та визнати недійсним в 1/2 частині свідоцтво за заповітом від 03.07.2009 року на ім»я ОСОБА_2
Керуючись п.2 ч.1 ст. 307, п. 1 ст. 309 ЦПК України, колегія суддiв, -
вирішила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.
Рішення Роздільнянського районного суду Одеської області від 18 лютого 2011 року скасувати.
Визнати недійсним в Ѕ частині державний акт на право власності на земельну ділянку від 21.03.2006 року.
Визнати недійсним в Ѕ частині заповіт від 13.10.2006 року, складений ОСОБА_9 на ім»я ОСОБА_2.
Визнати недійсним в 1/2 частині свідоцтво за заповітом від 03.07.2009 року на ім»я ОСОБА_2.
В решті частині в позові відмовити.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене шляхом подачі касаційної скарги до касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.
Головуючий:
Судді:
Керуючись п.2 ч.1 ст. 307, п. 1 ст. 309 ЦПК України, колегія суддiв, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.
Рішення Роздільнянського районного суду Одеської області від 18 лютого 2011 року скасувати.
Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.
Визнати недійсним в Ѕ частині державний акт на право власності на земельну ділянку від 21.03.2006 року.
Визнати недійсним в Ѕ частині заповіт від 13.10.2006 року, складений ОСОБА_9 на ім»я ОСОБА_2.
Визнати недійсним в 1/2 частині свідоцтво за заповітом від 03.07.2009 року на ім»я ОСОБА_2.
В решті частині в позові відмовити.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене шляхом подачі касаційної скарги до касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.
Головуючий:
Судді: