IМЕНЕМ УКРАЇНИ
28 вересня 2010 року м.Одеса
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі: головуючого Гончаренко В.М.
суддів: Комаровської Н.В., Короткова В.Д.
з участю секретаря Гайдайчук О.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляцiйну скаргу ОСОБА_1 на рішення Малиновського районного суду м.Одеси від 29 лютого 2008 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, АТ “Українська охоронно-страхова компанія” про відшкодування матеріальної шкоди та моральної шкоди, -
встановила:
02.09.2005 року позивач ОСОБА_2 звернулась до суду із зазначеним позовом та неодноразово уточнюючи та доповнюючи його, посилалася на те, що 09.03.2005 року внаслідок дорожньо-транспортної пригоди як пасажир таксі отримала тілесні ушкодження у вигляді струсу головного мозку, удару шийного відділу хребта. Винним в ДТП визнаний водій ОСОБА_4 У зв'язку з чим просить про стягнення з ОСОБА_3, ОСОБА_4 та АТ «Українська страхова компанія» 26 831, 41 грн. із них: відшкодування втраченого заробітку у розмірі 1 219, 68 грн., відшкодування витрат на необхідний догляд за потерпілим у розмірі 1 951, 97 грн., відшкодування витрат на придбання ліків та лікування у розмірі 2 047,44 грн., відшкодування витрат на правову допомогу 2 832,00 грн., відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров'я 20 000 грн.
Представник відповідача ОСОБА_3 позов визнав частково.
Відповідач ОСОБА_4 позов не визнав.
Представник відповідача АТ “Українська охоронно-страхова компанія” позов не визнав.
Рішенням Малиновського районного суду м.Одеси від 29 лютого 2008 року позов ОСОБА_2 задоволено частково.
Ухвалою Малиновського районного суду м.Одеси від 20.03.2009 року замінено боржника ОСОБА_3 його правонаступниками ОСОБА_1 та ОСОБА_5 у виконавчому провадженні.
В апеляцiйнiй скарзi ОСОБА_1, вважаючи, що вищезазначене рішення Малиновського районного суду м.Одеси від 29 лютого 2008 року є необґрунтованим та ухвалено з порушенням норм матеріального права, просить про його скасування та направлення справи на новий розгляд.
Заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, заперечення на неї, перевіривши матеріали справи, законність i обґрунтованість рішення суду першої iнстанцiї та доводiв апеляційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне її задовольнити частково з наступних підстав.
Суд першої інстанції, задовольняючи частково позовні вимоги, виходив з того, що 09.03.2005 року, водій ОСОБА_4, керуючи належним ОСОБА_3 транспортним засобом та з яким він знаходився у трудових відносинах, скоїв ДТП, внаслідок чого ОСОБА_2, як пасажир, отримала тілесні ушкодження, тривалий час знаходилась на лікуванні, в зв'язку з чим несла витрати, перенесла фізичний біль та моральні страждання. ОСОБА_4 скоїв дорожньо-транспортну пригоду під час виконання трудових обов'язків,
Головуючий у першій інстанції Сєвєрова Є.С. Справа № 22ц-1959/2010
Доповідач Гончаренко В.М. Категорія: 32
судом першої інстанції відшкодування моральної шкоди покладено на ОСОБА_3
Рішення суду в частині задоволення вимог до страхової компанії та відмови в стягненні решти суми в відшкодування моральної шкоди сторонами не оскаржується.
Згідно зі статтею 309 ЦПК України, апеляційний суд змінює рішення суду, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з неповним з»ясуванням обставин, що мають значення для справи, з недоведеністю обставин, що мають значння для справи, які суд вважав встановленими, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення або неправильне застосування норм матеріадльного або процесуального права…
Суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, визначив закон, яким регулюються спірні правовідносини.
Як передбачено частиною 2 статті 1187 ЦК України, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом.
Відшкодування моральної шкоди передбачено статтею 1167 ЦК України.
Відповідно до положень частини 1 статті 1172 ЦК України, юридична або фізична особа відшкодовує будь-яку шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових обов'язків.
Суд першої інстанції встановив і це підтверджується матеріалами справи, що винним в дорожньо-транспортній пригоді, що сталася 09.03.2005 року і внаслідок якої позивач ОСОБА_2 отримала тілесні ушкодження, є ОСОБА_4 Останній на час дорожньо-транспортної пригоди перебував у трудових відносинах з ОСОБА_3 і порушив Правила дорожнього руху під час виконання ним своїх трудових обов'язків.
Факт перебування ОСОБА_4 в трудових відносинах з ОСОБА_3 підтверджується трудовим договором між зазначеними особами /а.с.192-193/, довідкою з Єдиного державного реєстру фізичних осіб-підприємців про здійснення ОСОБА_3 діяльності автомобільного регулярного транспорту /а.с.223/, подорожнім листом автомобіля № 8775 за березень 2005 року, виданого на гаражний автомобіль № 77, державний номерний знак НОМЕР_1, який видається лише працівнику - водію на транспортний засіб роботодавця /а.с.190-191/, пояснювальною запискою ОСОБА_4 на ім»я директора ОСОБА_3 щодо обставин дорожньо-транспортної пригоди /а.с.207/.
Таким чином, доводи апелянта, в тій частині, що ОСОБА_4 орендував автомобіль у ОСОБА_3 та під час здійснення ДТП не знаходився в трудових відносинах з останнім, не знайшли свого підтвердження а ні в судовому засіданні першої інстанції, а ні в апеляційному суді та вірно визначено судом першої інстанції, що трудовий договір хоча і не був зареєстрований в центрі зайнятості, але це не спростовує факту перебування ОСОБА_4 у трудових відносинах з ОСОБА_3 який був власником автомобіля марки ВАЗ-21051, державний номерний знак НОМЕР_1, який є джерелом підвищеної небезпеки.
Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції і в тій частині, що ОСОБА_2 у зв»язку з ушкодженням здоров»я завдана моральна шкода, яка полягала в фізичних та душевних стражданнях, а також ним враховані конкретні обставини справи, характер та обсяг її страждань, характер немайнових втрат, вимушені зміни у її життєвих стосунках.
Як вбачається із акту № 1144 судово-медичного огляду ОСОБА_2 від 23.03.2005 року, струс головного мозку є найбільш легкою формою черепно-мозкової травми та відносяться до легких тілесних ушкоджень, які потягнули короткочасний розлад здоров»я.
Тривале знаходження ОСОБА_2 на лікуванні /більше 21 дня/ пов»язано з її хронічними захворюваннями, які перелічені в акті /а.с.87-90/.
Таким чином, компенсація в відшкодування моральної шкоди правильно стягнута саме з ОСОБА_3, як з роботодавця, який відповідає за шкоду, завдану його працівником, що відповдає положенням ст. 1172 ЦК України, а також правильно враховано судом першої інстанції глибину фізичних та моральних страждань позивача, ступінь вини відповідача, вимоги розумності та справедливості.
Однак при визначенні суми морального відшкодування, враховуючи надані сторонами докази у їх сукупності, колегія суддів вважає, що розмір морального відшкодування, встановлений судом є завеликим.
На думку колегії суддів найбільш оптимальною грошовою компенсацією моральних страждань позивача буде сума у 3 000грн., тому стягнуту судом першої інстанції суму морального відшкодування слід зменшити до вказаного розміру, що відповідатиме ступеню та тяжкості моральних страждань позивача, а також принципам розумності та справедливості.
Що відповідає п. 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року N 4 (зі змінами, внесеними постановою від 25 травня 2001 року № 5) «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» яким роз'яснено, що при вирішенні спору про відшкодування моральної шкоди підлягає обов'язковому з'ясуванню наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
Крім того, колегія суддів вважає за необхідне відмовити ОСОБА_2 у стягненні витрат на правову допомогу, оскільки вона не надала до суду квитанцій про надання їй правової допомоги, обмежившись при цьому тільки розрахунками.
В матеріалах справи дані про укладення договору з приводу надання правової допомоги та про оплату такої допомоги також відсутні.
Колегія суддів вважає за необхідне оскаржуване рішення змінити, зменшивши відшкодування моральної шкоди стягнутої з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 до 3 000 грн. та відмовити останній у стягненні витрат на правову допомогу.
Керуючись п.3 ч.1 ст. 307, п.п.2,3 ст. 309 ЦПК України, колегія суддiв, -
вирішила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Малиновського районного суду м.Одеси від 29 лютого 2008 року змінити.
Зменшити відшкодування моральної шкоди стягнутої з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 до 3 000 грн. та відмовити у стягненні витрат на правову допомогу.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили до суду касаційної iнстанцiї.
Головуючий: /підпис/
Судді: /підписи/
Копiя вiрна: суддя судової палати
у цивільних справах апеляційного суду
Одеської областi В.М. Гончаренко