29 червня 2011 року м. Одеса
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:
головуючого - Журавльова О.Г.,
суддів: Мартинової К.П., Оверіної О.В.,
при секретарі Яні І.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2, ОСОБА_3 на рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 20 квітня 2011 року по справі за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3 до Одеської міської ради, Малиновської районної адміністрації Одеської міської ради, третя особа - КП «ОМБТІ та РОН» про визнання права власності, позовом третьої особи що заявляє самостійні вимоги ОСОБА_4 до Одеської міської ради, Малиновської районної адміністрації Одеської міської ради, третя особа - КП «ОМБТІ та РОН» про визнання права власності,
встановила:
У жовтні 2006 року ОСОБА_5 звернулася до суду з позовом до Малиновської районної адміністрації Одеської міської ради про визнання ідеальної частки домоволодіння та визнання права власності обґрунтовуючи свої вимоги тим, що на підставі розпорядження № 989 Іллічівської районної адміністрації від 25.12.2002 року їй належить 13/20 домоволодіння АДРЕСА_1 в м. Одесі, що складається з двох житлових кімнат площею 26,8 кв.м., коридору площею 3,8 кв.м, кухні площею 7,5 кв.м., тамбура площею 3,2 кв.м., загальною площею 41,3 кв.м,, надвірних споруд: літня кухня під літерою «Б», прибудова «б», тамбур «б-Г», сарай «К, Ж, З, В».
У зв'язку зі смертю ОСОБА_5, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 до участі у справі судом було залучено в якості правонаступників її дітей ОСОБА_2 та ОСОБА_3, які уточнили первісний позов та просили визнати за ними право власності в порядку спадкування за законом на 13/20 домоволодіння АДРЕСА_1 в м. Одесі. В обґрунтування позову зазначали, що вони є спадкоємцями першої черги, разом з позивачкою мешкали та зареєстровані за вищевказаною адресою, приймали участь за власні кошти в ремонті домоволодіння, інших поточних та відновлюваних робіт.
Головуючий у першій інстанції Целух А.П. Справа № 22ц-5215/2011
Доповідач Журавльов О.Г. Категорія ЦП:16
В процесі розгляду справи до суду з позовом звернулась ОСОБА_4 в якому зазначала, що 08.10.2008 року ОСОБА_5 подарувала їй свою частину спірного будинку. Договір-дарування зареєстровано у встановленому законом порядку нотаріусом Сьомої державної нотаріальної контори за № 3-3582, тому просила суд визнати за нею права власності на 13/20 домоволодіння АДРЕСА_1 в м. Одесі.
Справа розглядалася неодноразово.
Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 20 квітня 2011 року у задоволенні позову ОСОБА_2 та ОСОБА_3 відмовлено.
Позов ОСОБА_4 задоволено. Визнано за ОСОБА_4 право власності на 13/20 частин домоволодіння АДРЕСА_1 в м. Одесі, що складається з тамбуру «2-1», коридору «2-2», кухні «2-3» та житлових приміщень «2-4», «2-5» загальною площею 41,3 кв.м., 26,8 кв.м., та господарських споруд - літньої кухні літ. «Б», прибудови «б», тамбуру «б-1», навісу «З», сараїв «Ж», «К», «В», 13/20 огорожі №1-5 та мостіння «II» у відповідності до схематичного плану Інвентаризаційних відомостей № 112 від 11.09.2003 р., складних КП «ОМБТІ та РОН».
Вказане судове рішення оскаржує в апеляційному порядку ОСОБА_2 та ОСОБА_3 В скарзі апелянти просять рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов ОСОБА_2 та ОСОБА_3 задовольнити, у задоволенні позову ОСОБА_4 відмовити. В обґрунтування скарги апелянти посилаються на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Вказуючи на безпідставність оскаржуваного судового рішення.
Вивчивши матеріали справи, заслухавши суддю - доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення в межах позовних вимог, доводів апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, з наступних підстав.
Відповідно до вимог ст. ст. 213, 214 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.
Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із засад і змісту законодавства України.
Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпаними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.
При ухваленні рішення суд зобов'язаний прийняти рішення, зокрема щодо: наявності обставин (фактів), якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та навести докази на їх підтвердження; наявності інших фактичних даних, які мають значення для вирішення справи; правовідносин, зумовлених встановленими фактами. У рішенні суду обов'язково повинні бути зазначені встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини.
Задовольняючи позов ОСОБА_4, районний суд виходив з того, що право власності на 13/20 частин домоволодіння АДРЕСА_1 в м. Одесі було набуто ОСОБА_5 правомірно на підставі рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 20 листопада 2006 року, яке хоча і скасовано апеляційним судом, однак тільки внаслідок порушення судом норм процесуального права.
Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_2 та ОСОБА_3 районний суд виходив з того, що позивачі участі у будівництві не приймали, власні грошові кошти на закупівлю будівельних матеріалів або проведення робіт не витрачали, та співвласниками спірного майна у відповідності зі ст. 331 ЦПК України не були.
Проте, повністю погодитись з такими висновками районного суду колегія суддів не може, оскільки суд внаслідок порушення норм матеріального та процесуального права дійшов цього висновку без всебічного, повного й обґрунтованого з'ясування дійсних обставин справи, а надані докази по справі оцінені судом першої інстанції односторонньо.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_5 на підставі розпорядження № 989 Іллічівської районної адміністрації від 25.12.2002 року та висновку інженера КП «ОМБТІ та РОН» належало 13/20 домоволодіння АДРЕСА_1 в м. Одесі, що складається з двох житлових кімнат площею 26,8 кв.м., коридору площею 3,8 кв.м, кухні площею 7,5 кв.м., тамбура площею 3,2 кв.м., загальною площею 41,3 кв.м,, надвірних споруд: літня кухня під літерою «Б», прибудова «б», тамбур «б-Г», сарай «К, Ж, З, В». (а.с.6-12)
ОСОБА_2 та ОСОБА_3 є дітьми ОСОБА_5, та проживали і зареєстровані в домоволодінні АДРЕСА_1 в м. Одесі, що підтверджується витягом із домової книги. (а.с.25, 26)
Заочним рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 20 листопада 2006 року за ОСОБА_5 на 13/20 домоволодіння АДРЕСА_1 в м. Одесі визнано право власності. (а.с.17-18)
08.10.2008 року між ОСОБА_5 і ОСОБА_4 було укладено договір-дарування, відповідно до якого ОСОБА_4 прийняла в дар 13/20 домоволодіння АДРЕСА_1 в м. Одесі, посвідчений Сьомою Одеською державною нотаріальною конторою. (75-76)
23 жовтня 2008 року за ОСОБА_4 на зазначену частку спірного домоволодіння згідно договору дарування в КП «ОМБТІ та РОН» зареєстровано право власності. (а.с.74)
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 померла. (а.с.73)
Ухвалою апеляційного суду Одеської області від 17 травня 2010 року апеляційна скарга ОСОБА_2 та ОСОБА_3 задоволена частково, заочне рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 20 листопада 2006 року скасовано справа направлена на новий розгляд до того ж суду першої інстанції іншим складом суду. (а.с.63-64)
У жовтні 2006 року ОСОБА_5 звернулася до суду з позовом до Малиновської районної адміністрації Одеської міської ради про визнання ідеальної частки домоволодіння та визнання права власності обґрунтовуючи свої вимоги тим, що на підставі розпорядження № 989 Іллічівської районної адміністрації від 25.12.2002 року їй належить 13/20 домоволодіння АДРЕСА_1 в м. Одесі, що складається з двох житлових кімнат площею 26,8 кв.м., коридору площею 3,8 кв.м, кухні площею 7,5 кв.м., тамбура площею 3,2 кв.м., загальною площею 41,3 кв.м,, надвірних споруд: літня кухня під літерою «Б», прибудова «б», тамбур «б-Г», сарай «К, Ж, З, В». (а.с.3)
У зв'язку зі смертю ОСОБА_5 до участі у справі судом було залучено в якості правонаступників її дітей ОСОБА_2 та ОСОБА_3, які уточнили первісний позов та просили визнати за ними право власності в порядку спадкування за законом на 13/20 домоволодіння АДРЕСА_1 в м. Одесі. В обґрунтування позову зазначали, що вони є спадкоємцями першої черги, разом з позивачкою мешкали та зареєстровані за вищевказаною адресою, приймали участь за власні кошти в ремонті домоволодіння, інших поточних та відновлюваних робіт. (а.с.91-92, 107-108)
В процесі розгляду справи до суду з позовом звернулась ОСОБА_4 в якому зазначала, що 08.10.2008 року ОСОБА_5 подарувала їй свою частину спірного будинку. Договір-дарування зареєстровано у встановленому законом порядку нотаріусом Сьомої державної нотаріальної контори за № 3-3582, тому просила суд визнати за нею права власності на 13/20 домоволодіння АДРЕСА_1 в м. Одесі. (а.с.79-80)
Згідно ст. 10 ЦПК України сторони, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо надання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.
Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Статтею 182 ЦК України передбачено, що право власності на інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.
Згідно зі ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Тобто до спадкової маси можуть входити лише ті права і обов'язки, носієм яких за життя був сам спадкодавець і які належали йому на законних підставах. Не відбуватиметься перехід прав та обов'язків у спадщину, якщо вони виникають лише в результаті смерті спадкодавця, оскільки спадкоємці набувають право яке самому спадкодавцеві не належало. Неправомірне та незаконне володіння майном не створює права власності у спадкодавця, а тому не дає підстав для виникнення його у спадкоємців.
Статтею 116 ЗК України передбачено підстави набуття прав на землю. Громадяни набувають право власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень визначених цих кодексом.
Згідно ст. 125 ЗК України право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації.
Відповідно до ст. 331 ЦК України право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом.
Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту прийняття його до експлуатації.
Згідно зі ст. ст. 20, 23 Закону України "Про планування та забудову територій" державні будівельні норми та інші нормативно-правові акти з питань планування і забудови територій є обов'язковими для суб'єктів містобудування. Будівництво об'єктів містобудування здійснюється згідно з законодавством, державними стандартами, нормами та правилами, регіональними та місцевими правилами забудови, містобудівною та проектною документацією.
Відповідно до пункту 1.6 Тимчасового положення про порядок державної реєстрації прав на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України 07.02.2002 року № 7\5, реєстрації підлягають права власності тільки на об'єкти нерухомого майна, будівництво яких закінчено та які прийняті в експлуатацію в установленому порядку.
Пунктом 6.1 Тимчасового положення передбачено, що оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна проводиться з видачею свідоцтва про право власності фізичним особам та юридичним особам на новозбудовані, перебудовані або реконструйовані об'єкти нерухомого майна, за наявності акта на право власності на землю або на рішення про відведення земельної ділянки для цієї мети за наявності документу, що відповідно до вимог чинного законодавства засвідчує відповідальність закінченого будівництвом об'єкту проектної документації, державними будівельними нормами, стандартами і правилами.
Як зазначено у п. 1 Порядку прийняття у експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, затвердженого постановою КМ України від 08.10.2008 року № 923, прийняття в експлуатацію закінчених будівництва об'єктів здійснюється на підставі сертифікату відповідності, що видається Держбудінспекцією та її територіальними органами.
Таким чином, введення нерухомого майна в експлуатацію є обов'язковою умовою виникнення права власності на нього.
Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦК України будинок, спорудження, інше нерухоме майно вважається самочинним будівництвом, якщо вони побудовані або будуються на земельній ділянці, що не відведена для цієї мети або без належного дозволу, або належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.
ОСОБА_5 не являється власником 13/20 частин домоволодіння АДРЕСА_1 в м. Одесі, щодо якого заявлено позовні вимоги про визнання права власності, оскільки в матеріалах справи відсутні правовстановлюючі документи на спірний будинок та правовстановлюючі документи на право користування земельною ділянкою за зазначеною адресою, тому посилання ОСОБА_4 та її представника ОСОБА_7 на розпорядження № 989 Іллічівської районної адміністрації від 25.12.2002 року та на рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 20 листопада 2006 року, як на підставу визнання за ОСОБА_5 права власності на спірні будівлі та споруди є безпідставними, оскільки розпорядження № 989 не є тим правовим документом який посвідчує право власності на спірний будинок, а рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 20 листопада 2006 року скасовано апеляційним судом Одеської області. (ухвала колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області від 17 травня 2010 року) (а.с.63-64)
В матеріалах справи відсутні докази, які б свідчили, що самочинно збудовані об'єкти нерухомості, збудовані ОСОБА_5 відповідно до вимог чинного законодавства, із дотриманням встановлених державних стандартів, відповідають вимогам безпеки, екологічним, пожежним, санітарним, будівельним вимогам тощо.
Позивач не надав належних доказів про можливість експлуатації самочинно збудованої будівлі згідно умови додержання архітектурних, будівельних, санітарних, пожежних та інших норм та правил, а також норм діючого законодавства України.
З урахуванням встановленого позовні вимоги ОСОБА_4 про визнання права власності на самочинно зведені ОСОБА_5 будівлі та споруди, задоволенню не підлягають, оскільки згідно зі ч. 2 ст. 376 ЦК України остання не може набути права власності на таке майно.
Отже, при ухвалені оскаржуваного рішення, суд першої інстанції порушив зазначенні вище вимоги законодавства України і не застосував нормативні акти, які підлягали застосуванню по даній справі.
За таких обставин судова колегія вважає, що рішення районного суду на підставі п.п. 3, 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України в частині задоволення позову ОСОБА_4 про визнання права власності підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову ОСОБА_4 у задоволені позову.
В іншій частині, всупереч твердженню скарги, рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, тому відсутні правові підстави для його скасування.
Керуючись ст. ст. 209, 303, 304, 305, 307, 309 ч. 1 п.п. 3, 4, 313, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, судова колегія,
вирішила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2, ОСОБА_3 задовольнити частково.
Рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 20 квітня 2011 року в частині задоволення позову ОСОБА_4 скасувати та ухвалити нове рішення.
У задоволенні позову ОСОБА_4 до Одеської міської ради, Малиновської районної адміністрації Одеської міської ради, третя особа - КП «ОМБТІ та РОН» про визнання права власності відмовити.
В іншій частині судове рішення залишити без змін.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржено протягом двадцяти днів безпосередньо до суду касаційної інстанції з дня набрання ним законної сили.
Головуючий О.Г.Журавльов
Судді
О.В.Оверіна
К.П.Мартинова