30 червня 2011 року м. Одеса
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:
головуючого - Вадовської Л.М.,
суддів - Ващенко Л.Г.,
Фадєєнко А.Ф.,
при секретарі - Фабіжевському В.С.,
розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України в Малиновському районі м. Одеси про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити певні дії за апеляційною скаргою управління Пенсійного фонду України в Малиновському районі м. Одеси на постанову Малиновського районного суду м. Одеси від 19 листопада 2009 року, -
Позивач ОСОБА_2., звернувшись 5 травня 2009 року до суду з вищеназваним позовом, вказала, що є пенсіонером за віком та має статус дитини війни, відтак, право на виплату передбаченої статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18 листопада 2004 року № 2195-ІУ щомісячної державної соціальної допомоги у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком. Посилаючись на невиконання вимог Закону, залишення без задоволення звернення про збільшення пенсії, позивач просила визнати відмову управління ПФУ в Малиновському районі м. Одеси щодо нарахування та виплати соціальної допомоги протиправною, зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити щомісячну державну соціальну допомоги у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком за період з 2007 року по 2008 рік в сумі 2 601,30 грн.
Відповідач управління ПФУ в Малиновському районі м. Одеси позов не визнав.
Постановою Малиновського районного суду м. Одеси від 19 листопада 2009 року позов задоволено частково, зобов'язано управління ПФУ в Малиновському районі м. Одеси нарахувати та виплатити ОСОБА_2 щомісячну державну соціальну допомогу у відповідності до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за період з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року. В іншій частині вимог відмовлено.
В апеляційній скарзі управління ПФУ в Малиновському районі м. Одеси просить постанову скасувати, прийняти нову постанову про відмову в позові.
Неправильність постанови суду апелянт мотивував порушенням норм матеріального та процесуального права.
Справа № 22а - 2748 - 2011 Категорія 10.3.1
Головуючий у першій інстанції Маркарова С.В.,
Доповідач Вадовська Л.М.
2.
Перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду, колегія суддів дійшла висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення з наступних підстав.
Відповідно до статті 6 Закону України від 18 листопада 2004 року № 2195-ІУ «Про соціальний захист дітей війни» (далі Закон № 2195-ІУ) дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.
У 2006-2007 роках передбачені статтею 6 Закону № 2195-ІУ виплати не проводились, а у 2008 році - виплачені у розмірі 10% від прожиткового мінімуму.
ОСОБА_2 народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 та, відповідно, має статус дитини війни і право на державну соціальну підтримку, зокрема, на підвищення пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.
Приймаючи постанову, суд першої інстанції обгрунтовано відмовив у задоволенні позову за період 2007 року та захистив право на підвищення пенсії на 30% мінімальної пенсії за віком за період з 22 травня 2008 року до 31 грудня 2008 року.
Висновки суду відповідають обставинам справи та грунтуються на правильному застосуванні норм матеріального права.
Конституційний Суд України зазначив, що конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Загальновизнаним є те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше ( Рішення від 3 жовтня 1997 року № 4-зп).
Закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність (ч.2 ст.152 Конституції України).
Пунктом 12 статті 71 Закону України від 19 грудня 2006 року № 489-У «Про державний бюджет України на 2007 рік» було зупинено на 2007 рік дію статті 6 Закону № 2195-ІУ, а статтею 111 встановлено, що у 2007 році підвищення до пенсії відповідно до статті 6 Закону № 2195-ІУ виплачується особам, які є інвалідами, у розмірі 50% від розміру надбавки, встановленої для учасників війни. Рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року № 6-рп/2007 положення пункту 12 статті 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» щодо зупинення дії на 2007 рік статті 6 Закону № 2195-УІ визнані неконституційними.
Таким чином, з 1 січня по 9 липня 2007 року до спірних правовідносин застосуванню підлягали приписи статті 111 Закону України від 19 грудня 2006 року № 489-У «Про Державний бюджет України на 2007 рік» як такі, що прийняті пізніше у часі, після прийняття Конституційним Судом України вказаного рішення почали діяти положення статті 6 Закону № 2195-ІУ і право на підвищення пенсії на 30% мінімальної пенсії за віком було відновлено з 9 липня 2007 року.
Законом України від 28 грудня 2007 року № 107-УІ «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» (набрав чинності з 1 січня 2008 року), було внесено зміни до Закону № 2195-ІУ, статтю 6 цього Закону викладено в новій редакції та визначено, що дітям війни до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Згідно Рішення Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 зміни щодо розміру пенсії дітям війни визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).
3.
Таким чином, з 1 січня по 22 травня 2008 року застосуванню до спірних правовідносин підлягали приписи Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», а, враховуючи положення Конституції України щодо дії нормативно-правових актів у часі, положення статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» у редакції цього Закону від 18 листопада 2004 року № 2195-ІУ почали діяти з 22 травня 2008 року і з цієї дати право осіб зі статусом дітей війни на підвищення пенсії на 30% мінімальної пенсії за віком було поновлено.
Доводи апеляційної скарги вищезазначені положення норм матеріального права не спростовують. Посилання на відсутність коштів для забезпечення виплат доплати до пенсії не приймається до уваги, оскільки відсутність коштів не є підставою невиконання зобов'язань, покладених на відповідача законодавством.
Доводи апелянта про застосування визначених у статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» положень щодо мінімальної пенсії за віком виключно для визначення пенсій, призначених лише цим Законом та не поширення таких на осіб зі статусом дітей війни є безпідставними. Чинним законодавством не встановлено іншого, крім передбаченого частиною 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» мінімального розміру пенсії за віком. Зазначена норма матеріального права не є перешкодою для застосування мінімального розміру пенсії за віком до обрахування інших (не призначених за цим Законом) пенсій чи доплат, пов'язаних з мінімальною пенсією за віком.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти позову (ч.ч.1, 2 ст.71 КАС України).
Відповідач правомірності не нарахування та не виплати позивачу щомісячної державної соціальної допомоги як дитині війни за визначений судом період не довів.
На час розгляду справи в суді першої інстанції для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи було встановлено річний строк, який обчислювався з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (ч.ч.1, 2 ст.99 КАС України).
Позов до суду подано 5 травня 2009 року з вимогами про зобов'язання вчинити певні дії за період 2007-2008 років. Суд першої інстанції, встановивши пропуск визначених статтею 99 КАС України строків звернення до адміністративного суду та відсутність поважних причин пропущення строку, обгрунтовано застосував передбачені статтею 100 КАС України наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду та захистив права позивача в межах річного строку, а саме за період з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року.
Постанова суду ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального права, прийнята з дотриманням норм процесуального права. Підстави для задоволення апеляційної скарги та прийняття нової постанови про відмову в позові відсутні.
Керуючись ст.195, п.1 ч.1 ст.198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.206 КАС України, колегія суддів -
Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Малиновському районі м. Одеси залишити без задоволення, постанову Малиновського районного суду м. Одеси
4.
від 19 листопада 2009 року в справі за позовом ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України в Малиновському районі м. Одеси про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити певні дії - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.
Ухвала може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.
Головуючий Л.М.Вадовська
Судді Л.Г.Ващенко
А.Ф.Фадєєнко