29 квітня 2011 року м. Одеса
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:
головуючого - Громіка Р.Д.
суддів - Панасенкова В.О., Парапана В.Ф.
при секретарі - Щуровській О.Д.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 14 лютого 2011 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Одеської міської ради, Суворовської районної адміністрації Одеської міської ради, Інспекції Державного архітектурного контролю в Одеській області, третя особа ОСОБА_3 про визнання права власності, -
встановила:
Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Одеської міської ради, Суворовської районної адміністрації Одеської міської ради, Інспекції Державного архітектурного контролю в Одеській області, третя особа ОСОБА_3 про визнання права власності на житловий будинок літ.«В», гараж літ.«Б», огорожу № 1-2, мостіння II, який розташований в АДРЕСА_1.
Обґрунтовуючи свої вимоги тим, що вона є власником земельної ділянки, загальною площею 336 м2, яка розташована в АДРЕСА_1, на підставі договору купівлі-продажу від 24.12.1999 року. На належній їй земельній ділянці, за письмовою згодою сусідів, вона побудувала будинок літ. «В» та гараж літ. «Б», огорожу та мостіння. В 2002 році вона отримала технічний висновок про відповідність будинку вимогам СНІП, ДБН, санітарної, протипожежної інспекції, висновок головного архітектора м. Одеси, виготовила технічний паспорт на житловий будинок. 6 грудня 2002 року їй виданий акт Державної технічної комісії про прийняття закінченого будівництвом об'єкта в експлуатацію. В 2002р. вона не змогла здати будинок в експлуатацію в зв'язку з виїздом з м. Одеси. Крім цього, ОСОБА_3 є суміжним користувачем земельної ділянки та будівель, розташованих по АДРЕСА_2. ОСОБА_3 дала згоду письмову з іншими суміжними землекористувачами на будівництво підсобного приміщення (гаража). За домовленістю з відповідачкою вона укріпила стіну її будівлі, відштукатурила її, та побудувала на своїй земельній ділянці підсобне приміщення (гараж). Відповідно до висновку санітарної та протипожежної інспекції, а також технічного висновку зведені нею будинок та підсобне приміщення придатні для проживання та користування і не порушують санітарні, протипожежні норми та ДБН. Позивачка просить позовні вимоги задовольнити.
Ухвалою суду від 21.12.2011 року провадження в частині позовних вимог Суворовської районної адміністрації Одеської міської ради до ОСОБА_1, треті особи Виконавчий комітет Одеської міської ради про знесення самочинно збудованого гаражу було закрито.
У судовому засіданні позивачка позовні вимоги підтримала у повному обсязі, просила задовольнити з наведених у позові підстав.
У судове засідання з'явилася представник Суворовської районної адміністрації Одеської міської ради, позовні вимоги не визнала, та заперечувала проти їх задоволення.
У судовому засіданні третя особа ОСОБА_3 позовні вимоги визнала в частині про визнання права власності на житловий будинок, а в частині - про визнання права власності на гараж та інші споруди - просила відмовити.
У судове засідання представники відповідачів Одеської міської ради, Інспекції Державного архітектурного контролю в Одеській області не з'явилися, про час та місце розгляду справи викликалися судом належним чином, про причини не явки суд не повідомили.
Рішенням суду, в задоволенні позову ОСОБА_1 було відмовлено в повному обсязі.
Не погодившись з вказаним рішенням, позивачка подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати це рішення, та постановити нове, яким задовольнити її позов в повному обсязі, посилаючись при цьому на порушення судом норм матеріального та процесуального права при винесені оскаржуваного рішення.
Вивчивши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги та перевіривши законність і обґрунтованість рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає у зв'язку з тим, що районний суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази згідно ст.ст. 10, 60, 212 ЦПК України, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин, та вірно застосував норми матеріального права при вирішенні спору.
Згідно ч. 1 статті 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без зміни, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних підстав.
Судом першої інстанції правильно були встановлені наступні обставини.
ОСОБА_1 є власником земельної ділянки, площею 0,0336 га, яка розташована по АДРЕСА_3, на підставі державного акту на право приватної власності на землю, виданого Одеською міською радою.
Позивачка ОСОБА_1 самовільно, без належного дозволу, без правовстановлюючих документів, самочинно збудувала житловий будинок літ.«В», гараж літ.«Б», огорожу № 1-2, мостіння ІІ, розташовані в АДРЕСА_1, без проектної документації.
На попередження та приписи заступника голови Суворовської районної адміністрації Одеської міської ради від 03.08.2007 року позивачка не реагувала, самовільно продовжила будівництво.
Відповідно до доповідної записки від 24.02.2009 року, за № 27-А-1371 Голові Суворовської районної адміністрації Одеської міської ради, зазначається, що ОСОБА_1 виконано самочинно будівництво гаражу ( розмірами 5x3), яка проживає за адресою АДРЕСА_3.
На приписи райадміністрації про надання письмових документів, які б дозволяли виконання будівельних робіт, ОСОБА_1 не відреагувала. Будівельні роботи були нею завершені.
Згідно ст.9 Закону України «Про планування і забудову територій», особа, яка має бажання провести реконструкцію, повинна отримати в інспекції архітектурно - будівельного контролю дозвіл на проведення робіт по реконструкції приміщення. Здійснення робіт без відповідного дозволу вважається самовільним.
Відповідно до ч.1 ст.376 ЦК України, житловий будинок, будівля, споруда інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.
Згідно ст. 100 ЖК України, переобладнання і перепланування жилого приміщення допускаються за згодою наймача, членів сім'ї, які проживають разом з ним, та наймодавця і з дозволу виконкому місцевої Ради народних депутатів. Наймач, який допустив самовільне переобладнання чи перепланування житлового або підсобного приміщення, зобов'язаний за свій рахунок привести приміщення у попередній стан.
Позивачка надала суду ксерокопію акту державної технічної комісії про прийняття закінченого будівництвом об'єкту в експлуатацію (а.с. 50-51, 132-133), та технічний висновок (а.с.52-59, 122-129), проте суд першої інстанції правильно не прийняв їх до уваги, так як вони не належно оформлені, в акті відсутні підписи членів державної технічної комісії, а також відсутній письмовий дозвіл на виконання будівельно - монтажних робіт, а висновок не містить титульного листа, де б було видно, яка організація його проводила, та ким саме він був затверджений, а також відсутній останній лист з підписами працівників, які зробили цей технічний висновок.
При таких обставинах суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку, що позивачка самовільно збудувала житловий будинок літ.«В», гараж літ.«Б», та огорожу № 1-2, мостіння II, на земельній ділянці в АДРЕСА_1, без проектної документації.
Врахувавши вказані вище обставини колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до правильного та законного висновку про те, що позовні вимоги позивача задоволенню не підлягають в повному обсязі.
Відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Відповідно до ст. ст. 10, 60 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Апелянт не довела обставини, на які посилалася як на підставу своєї апеляційної скарги, твердження апелянта в апеляційній скарзі про те, що рішення суду першої інстанції не відповідає вимогам закону, є неспроможними.
Наведені в апеляційній скарзі доводи не спростовують висновків суду і не містять підстав для висновків про порушення або неправильне застосування судом норм права, які привели до неправильного вирішення справи.
Тому, на думку колегії суддів, справа розглянута по суті правильно, законних підстав для скасування рішення суду першої інстанції немає.
Керуючись ст. ст. 303-304, 307 ч. 1 п. 1, 308, 313, 315, 317, 319, 324-325 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області,
ухвалила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - відхилити, рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 14 лютого 2011 року - залишити без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції може бути оскаржена в касаційному порядку до касаційного суду протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили ухвалою.
Головуючий Р.Д. Громік
Судді: В.Ф. Парапан
В.О. Панасенков