(ВСТУПНА ТА РЕЗОЛЮТИВНА ЧАСТИНА)
15 квітня 2011 року м. Одеса
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:
головуючого - Громіка Р.Д.
суддів - Панасенкова В.О., Драгомерецького М.М.
при секретарі - Щуровській О.Д.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на рішення Київського районного суду міста Одеси від 15 липня 2010 року по справі за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_6, за участю третіх осіб - Третьої Одеської державної нотаріальної контори, державного нотаріусу Третьої Одеської державної нотаріальної контори Волкової Лариси Валеріївни, про визнання договору дарування частково недійсним, про зобов'язання не перешкоджати у користуванні сараями та про знесення огорожі;
та за зустрічним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, за участю третьої особи Міського агентства по приватизації державного житлового фонду та земельних ресурсів м. Одеси, про визнання свідоцтва про право власності на житло частково недійсним,
встановила:
ОСОБА_2, ОСОБА_3 звернулися до суду з позовом та після уточнення позовних вимог просили прийняти рішення, яким визнати частково недійсним договір дарування, укладений 22 квітня 1994 року між ОСОБА_6 та ОСОБА_4, посвідчений державним нотаріусом Третьої Одеської державної нотаріальної контори, реєстровий номер 2-2110, в частині виключення з договору запису, що в користування обдарованої передаються сараї літери «С», «Т», «X»; зобов'язати ОСОБА_4 не перешкоджати позивачам в користуванні їх власністю, а саме сараями означеними літерами «С», «Т», «X», та зняти зведені огорожі, при цьому обґрунтовуючи свої вимоги наступним.
Як зазначали позивачі ОСОБА_2, ОСОБА_3, будинок АДРЕСА_1 відносився до комунальної власності та знаходився у веденні виконавчого комітету Київської районної ради м. Одеси.
До проведення приватизації житлових приміщень, в квартирі № 1 вищезазначеного будинку мешкав ОСОБА_6
Окрім житлового приміщення, в користуванні ОСОБА_6 знаходилися сараї під літ. «С», «Т», «X».
В квартирі АДРЕСА_1 мешкала ОСОБА_9 та її донька ОСОБА_2
В 1993 році ОСОБА_6 запропонував ОСОБА_9 та ОСОБА_2 придбати у нього сараї літ. «С», «Т», «X».
26.12.1993 року на підставі розписки, написаної власноручно у простій письмовій формі у присутності свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_1, ОСОБА_6 продав спірні сараї ОСОБА_9 та ОСОБА_2, з зазначенням отриманої грошової суми, а також схеми розташування зазначених вище сараїв.
Через деякий час ОСОБА_6 здійснив приватизацію житлового приміщення, котре він займав.
В заяві до органу приватизації, ОСОБА_6 сараї літ. «С», «Т», «X» не вказував.
Розпорядженням органу приватизації від 11.03.1994 року у власність ОСОБА_6 було передано 4\25 частин домоволодіння АДРЕСА_1, загальною площею 63,2 кв.м, та видано свідоцтво № 36511 про право власності на житло.
ОСОБА_9, ОСОБА_2 заяву про приватизацію займаних приміщень оформляли 18.04.1994 року.
В довідці про приміщення, що займаються, окрім житлових приміщень зазначені гараж літ. «Ж», а також придбані у ОСОБА_6 сараї літ. «С», «Т», «X».
Розпорядженням № 39087 від 05.05.1994 року орган приватизації передав у власність ОСОБА_9, ОСОБА_2 7\25 частин домоволодіння АДРЕСА_1 з при домовими спорудами гараж літ. «Ж», сараї літ. «С», «Т», «X».
22.04.1994 року ОСОБА_6, за договором дарування, посвідченим державним нотаріусом Третьої одеської державної нотаріальної контори Волковою Л.В., подарував 11 \ 100 частин належного йому приміщення ОСОБА_4. В зазначеному договорі вказано, що в користування обдарованої окрім житлової кімнати та веранди передаються сараї літ. «С», «Т», «X».
Після оформлення договору дарування ОСОБА_4 огородила належні їм, на думку позивачів, сараї, винесла всі речі які там знаходилися та перешкоджає у їх використанні.
В ході розгляду справи, позивачі підтримали заявлені позовні вимоги у повному обсязі та просили їх задовольнити.
Відповідачка ОСОБА_4 заявлені позовні вимоги не визнала у повному обсязі, в задоволені їх просила відмовити, подала зустрічну позовну заяву, після уточнення якої, просила ухвалити рішення, яким визнати частково недійсним свідоцтво про право власності на житло від 05.05.1994 року, виданого Управлінням житлово - комунального господарства на 7\25 частин домоволодіння, розташованого в АДРЕСА_1, в частині виключення з нього сараїв літ. «С», «Т», «X», обґрунтовуючи свої вимоги наступним.
11 березня 1994 року - ОСОБА_6 отримав свідоцтво про право власності на житло на 4\25 частин домоволодіння, розташованого в АДРЕСА_3, в які входять житлова кімната 1-1, площею 19,9 кв.м, веранда 1-5, площею 12,4 кв.м, сараї літ. «С», «Т», «X» та цистерна.
22 квітня 1994 року та 31 серпня 1994 року ОСОБА_6 подарував їй 11\100 та 5\100 частин домоволодіння АДРЕСА_1, що складає частку - 4\25.
В зазначені договори дарування увійшли приміщення, зазначені в свідоцтві про право власності на житло, зазначене підтверджується також довідкою КП ОМБТІ та РОН від 25.02.1994 року, довідкою органу приватизації.
На момент укладення договорів дарування, ОСОБА_9 та ОСОБА_2 не були власниками 7\25 частин домоволодіння АДРЕСА_1, приватизація їх квартири відбулася пізніше, вже після укладення договорів, тому включення сараїв літ. «С», «Т», «X» в свідоцтво про право власності на житло від 05.05.1994 року вона вважає помилковим.
Окрім того, ОСОБА_4 зазначає, що ОСОБА_6 сараї ніколи не продавав, оскільки по - перше, на момент написання розписки не був власником цих сараїв, а по друге, договір щодо відчуження нерухомості мав бути посвідчений нотаріально.
На підставі викладеного, ОСОБА_4 вважає заявлені ОСОБА_2 та ОСОБА_3 позовні вимоги не обґрунтованими, а власний позов таким, що підлягає задоволенню у повному обсязі.
ОСОБА_3, який діяв від власного імені та в інтересах ОСОБА_2, позовні вимоги ОСОБА_4 не визнав у повному обсязі, в задоволенні їх просив відмовити.
Відповідач ОСОБА_6 в судове засідання не з'явився, повідомлявся належним чином, місце перебування особи не відоме, справа слухалася в його відсутності.
Представник третьої особи - Третьої Одеської державної нотаріальної контори в судове засідання не з'явився, сповіщався належним чином про час та місце розгляду справи, причини неявки суду не повідомив.
Третя особа - державний нотаріус Третьої Одеської державної нотаріальної контори Волкова Л.В. в судове засідання не з'явився, сповіщався належним чином про час та місце розгляду справи, причини неявки суду не повідомила.
Представник третьої особи - Міського агентства по приватизації державного житлового фонду та земельних ресурсів м. Одеси в судовому засіданні представив суду оригінали документів, які стали підставою для приватизації спірних сараїв, як з боку ОСОБА_6 так і ОСОБА_9 та ОСОБА_2 З вказаних документів вбачається, що підсобні приміщення під літ. «С», «Т», «X» увійшли у приватизацію як ОСОБА_6 так і ОСОБА_9 та ОСОБА_2 з різницею у два місяці. Представник третьої особи не вважає, що приватизація житла сторін по справі була проведена з порушенням, так як основою була довідка з житлово-комунальної установи, про те, хто, та на яких підставах користувався тим чи іншим житлом. Виходячи з наданих довідок на ім'я ОСОБА_6 та ОСОБА_9 і ОСОБА_2 можливо вважати, що вони всі користувалися зазначеними сараями.
Рішенням суду у задоволенні первісного та зустрічного позовів було відмовлено в повному обсязі.
Не погодившись з вказаним рішенням позивачі та відповідачка за первісним позовом подали апеляційні скарги, в яких просили скасувати вказане рішення суду скасувати, так як воно винесене з порушенням норм матеріального та процесуального права, та прийняти по справі нове рішення, яким ОСОБА_3 і ОСОБА_2 просять задовольнити їх первісний позов, а ОСОБА_4 просить задовольнити її зустрічний позов в повному обсязі.
Вивчивши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги та перевіривши законність і обґрунтованість рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційну скаргу ОСОБА_2 та ОСОБА_3 слід відхилити, а апеляційну скаргу ОСОБА_4 слід задовольнити виходячи із наступного.
Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в п.2 постанови від 18 грудня 2009 року № 14 «Про судове рішення у цивільній справі», р ішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства відповідно до статті 2 ЦПК, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин відповідно до статті 8 ЦПК, а також правильно витлумачив ці норми. Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.
Відмовляючи в задоволенні первісного та зустрічного позову, суд першої інстанції виходив з того, що вони є незаконними та необґрунтованими.
Так, суд першої інстанції в обґрунтування своїх висновків послався на наступні обставини та факти.
11 березня 1994 року ОСОБА_6 на підставі розпорядження Управління житлово - комунального господарства виконкому Одеської міської ради № 36511, було видано Свідоцтво про право власності на житло, а саме 4\25 частини домоволодіння АДРЕСА_1, що складається з двох житлових будинків, та становить загальною площею 63,2 кв.м.
22.04.1994 року ОСОБА_6 на підставі договору дарування, посвідченого державним нотаріусом Третьої одеської державної нотаріальної контори Волковою Л.В., подарував ОСОБА_4 11\100 частин будинковолодіння, що знаходиться в АДРЕСА_1, та складається в цілому з двох кам'яних житлових будинків загальна житлова площа яких становить 158,8 кв.м та надвірних споруд: «Е» сарай, «Ж» гараж, «К» сарай, «Л» сарай, «М» сарай, «Н» сарай, «О» сарай, «П» сарай «Щ» погріб, № 2-4 огорожа, «С» сарай, «Т» сарай, «X» сарай, І цистерна, розташовані на земельній ділянці 1525 кв.м. Частина будинковолодіння ОСОБА_6 належить на підставі Свідоцтва про право власності на житло, виданого Управлінням житлово - комунального господарства виконкому Одеської міської ради народних депутатів від 11.03.1994 року за № 15-2212.
В користування одарованої відповідно до умов договору надається із будинковолодіння зазначеного на схематичному плані під літ. «А» приміщення під індексами: житлова кімната 1-1, веранда 1-5, сараї літ. «С, Т, X», житлова площа розміром 19,9 кв.м.
31.08.1994 року, ОСОБА_11, яка діяла від імені ОСОБА_6 на підставі доручення, подарувала ОСОБА_4 5\100 частин будинковолодіння, що знаходиться в АДРЕСА_1 та складається в цілому з двох кам'яних житлових будинків загальна житлова площа яких становить 158,8 кв.м та надвірних споруд: «Е» сарай, «Ж» гараж, «К» сарай, «Л» сарай, «М» сарай, «Н» сарай, «О» сарай, «П» сарай «Щ» погріб, № 2-4 огорожа, «С» сарай, «Т» сарай, «X» сарай, І цистерна, розташовані на земельній ділянці 1525 кв.м. Частина будинковолодіння ОСОБА_6 належить на підставі Свідоцтва про право власності на житло, виданого Управлінням житлово - комунального господарства виконкому Одеської міської ради народних депутатів від 11.03.1994 року, за № 15 -2212.
В користування одарованої відповідно до умов договору надається із будинковолодіння зазначеного на схематичному плані під індексами: житлова 1-2 площею 14,3 кв.м, кухня 1-3, коридор 1-4, цистерна І.
Договір посвідчено державним нотаріусом Третьої одеської державної нотаріальної контори Тюменцевої Л.І.
Обидва договори дарування були зареєстровані в КП ОМБТІ та РОН.
На момент укладання договору дарування від 22.04.1994 року, ідеальна доля що залишалася, а саме 21\25 частина домоволодіння належала Київському виконкому.
05 травня 1994 року, на підставі розпорядження № 39087, управлінням житлово -комунального господарства виконкому Одеської міської ради народних депутатів було видано свідоцтво про право власності на житло, відповідно до якого 7\25 частин житлового будинку з надвірними спорудами, який знаходиться за адресою АДРЕСА_1, дійсно належить на правах спільної часткової власності - ОСОБА_9, ОСОБА_2 в рівних частках, в тому числі були вказані сараї С, Т, X, гараж Ж.
Під час слухання справи, а саме 27.03.2006 року ОСОБА_9 померла, відповідно до свідоцтв про право на спадщину за законом від 30.01.2007 року, виданих Третьою Одеською державною нотаріальною конторою спадкоємцями після її смерті визнані ОСОБА_3, ОСОБА_2
Відповідно до п. 8 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 04.10.1991 року «Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності громадян на жилий будинок», зі змінами та доповненнями - різні господарські будівлі (літні кухні, сараї тощо) є підсобними будівлями і складають з будинком одне ціле.
Суд першої інстанції правильно не прийняв доводи ОСОБА_13 та ОСОБА_14, що на підставі угоди купівлі - продажу, укладеного у простій письмовій формі у вигляді розписки від 26.12.1993 року, ОСОБА_6 продав ОСОБА_9 спірні сараї літ. «С», «Т», «X», оскільки відповідно до положень ст. 225 ЦК України 1963 року видання, діючого на момент виникнення спірних правовідносин, право продажу майна, окрім випадків примусового продажу, належить власникові.
Станом на 26.12.1993 року, ОСОБА_6 не приватизував частину свого майна, що знаходилося в його користуванні, проводити відчуження вказаних приміщень, він не мав права, оскільки вони знаходилися у комунальній власності.
Відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Відповідно до ст. ст. 10, 60 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Апелянти ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не довели обставини, на які посилалися як на підставу своєї апеляційної скарги в цій частині рішення.
Твердження апелянтів в апеляційній скарзі про те, що рішення суду першої інстанції в цій частині не відповідає вимогам закону, є неспроможними.
Наведені в апеляційній скарзі доводи не спростовують висновків суду і не містять підстав для висновків про порушення або неправильне застосування судом норм права, які привели до неправильного вирішення справи.
Судова колегія вважає, що в цій частині рішення є законним та обґрунтованим, а тому, колегія суддів в цій частині залишає його без зміни.
В той же час колегія суддів не може погодитися з висновком суду першої інстанції про те, що судом, не встановлено виділення сторонами по справі своїх часток у праві спільної часткової власності у натурі, тому суд приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги в обох позовах задоволенню не підлягають, оскільки правовстановлюючі документи сторін правильно визначають їх частки в домоволодінні яке є одним цілим з усіма підсобними будівлями у тому числі із спірними сараями «С», «Т», «X», які належать сторонам відповідно до їх часток, у зв'язку з чим, в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_4 також було відмовлено.
Так, позивачі вказували, і це не заперечувалося відповідачкою, про те, що з самого початку спірними сараями користувався тільки ОСОБА_6 До того часу, коли він нібито по розписці продав їх ОСОБА_9 та ОСОБА_2., останні не мали ніякого відношення до спірних сараїв, ними не користувалися. Позивачі також вказали, що включили вказані сараї в документи на приватизацію, так як вважали, що правомірно придбали їх у ОСОБА_6
Судова колегія вважає, що надана первісними позивачами в 2001р. розписка (майже через 7 років після подачі позову), не може вважатися угодою щодо купівлі - продажу нерухомого майна, свої наміри щодо такої угоди сторони нотаріально не оформили та не посвідчили, в органах виконавчої влади не зареєстрували у відповідності до ст. 47, 227 ЦК України 1963р.
ОСОБА_6 в 1994р. приватизував свою частину домобудівлі разом із надвірними спорудами, та належним чином розпорядився своєю власністю, подарувавши її відповідачці ОСОБА_4
Таким чином, висновок суду першої інстанції про відмову в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_4 не є законним та обґрунтованим, а тому рішення в цій частині повинно бути скасовано на підставі п.п.1-3 ч.1 ст. 309 ЦПК України, з постановленням нового рішення по суті зустрічних позовних вимог.
Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 309 ч. 1 п.1-3; ст.313-314, 316, 317, 319, 324, 325 ЦПК України судова колегія,
вирішила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 та ОСОБА_3 відхилити, а апеляційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити.
Рішення Київського районного суду міста Одеси від 15 липня 2010 року змінити, скасувавши його в частині вирішення зустрічного позову.
Зустрічний позов ОСОБА_4 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, за участю третьої особи Міського агентства по приватизації державного житлового фонду та земельних ресурсів м. Одеси, про визнання свідоцтва про право власності на житло частково недійсним задовольнити.
Визнати частково недійсним свідоцтво про право власності на житло від 05.05.1994 року, виданого Управлінням житлово - комунального господарства ОСОБА_9 та ОСОБА_2 на 7\25 частин домоволодіння, розташованого в АДРЕСА_1, в частині сараїв літ. «С», «Т», «X».
В іншій частині рішення суду залишити без змін.
Рішення вступає в законну силу з моменту оголошення. На рішення може бути подана касаційна скарга протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили рішення апеляційного суду.
Головуючий Р .Д. Громік
Судді В.О. Панасенков
В.Ф. Парапан