18 лютого 2011 року м. Одеса
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:
головуючого - Громіка Р.Д.
суддів - Панасенкова В.О., Драгомерецького М.М.
при секретарі - Щуровській О.Д.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 на рішення Березівського районного суду Одеської області від 13 жовтня 2010 року по справі за позовами ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 до сільськогосподарського приватного підприємства «Агро-2000» про розірвання договорів оренди,
встановила:
Позивачі, звернувшись до суду із позовами про розірвання договорів оренди, просили розірвати договори оренди землі від 21 грудня 2004р. і 26 вересня 2007р. укладені між ними і відповідачем, зобов'язати відповідача повернути належні ним на праві власності земельні ділянки розташовані на території Вікторівської сільської ради Березівського району Одеської області, стягнути з відповідача на їхню користь судові витрати по справі.
Відповідно до ч.1 ст.126 ЦПК України, оскільки позовні вимоги є однорідними і подані до одного й того самого відповідача, то ухвалами суду всі позови об'єднані в одне провадження.
У судовому засіданні позивачі підтримали заявлені вимоги. Пояснили суду, що укладені між ними та відповідачем договори оренди землі від 21 грудня 2004 р. їх не влаштовували через відсутність в договорах істотних умов згідно Закону України «Про оренду землі», і отримання орендної плати не в повному обсязі, що є підставою для розірвання договорів. Неодноразово звертаючись до відповідача із заявами про розірвання цих договорів, з відповіді від 25 березня 2010 p., вони дізнались що існують нові договори оренди землі від 26 вересня 2007 р. укладені між ними та відповідачем строком на 10 років з 20 грудня 2007 по 20 грудня 2017 p., Нові договори оренди землі вони не підписували, в зв'язку з чим договори були укладені без їхнього відома на невигідних умовах орендної плати. Попередній директор відповідача помер, а з новим директором ніяких домовленостей на договірні відносини не було. Смерть попереднього директора є безумовною підставою для розірвання договорів оренди землі згідно ст.31 Закону України «Про оренду землі».
Відповідач позовні вимоги не визнав. Пояснив суду, що договори від 21 грудня 2004 р. і 26 вересня 2007 р. є типовими договорами згідно постанови KM України від 03 березня 2004 р. №220, які звичайно підписуються при укладанні договорів оренди. Будь яких новацій або невигідних на точку зору позивачів умов у договорах не існує, не має і порушень істотних умов договорів. Позивачі договори підписували, знали про їхнє існування, регулярно отримували орендну плату, що збільшувалась відповідно до зміни грошової оцінки земельних ділянок. Щодо смерті попереднього директора то це не є підставою для розірвання, оскільки договори укладались не з фізичною особою як зазначають позивачі, а з підприємством. Розірвати договори є неможливим, оскільки плануючи свою діяльність на цих землях на тривалий строк підприємство вклало великі гроші у покращення стану землі і її родючості. Всі умови договорів, зокрема виплата орендної плати виконуються належним чином і своєчасно, не зважаючи на низькі врожаї, посуху, або будь які форс мажорні обставини. Також пояснив, що отримані у позивачів земельні ділянки, знаходяться у центрі поля яке він оброблює, в зв'язку з чим розірвання договорів оренди знищить діяльність підприємства.
Рішенням суду в задоволенні позовів було відмовлено.
Не погодившись з вказаним рішенням, позивачі подали апеляційну скаргу, в якій просять скасувати це рішення, та постановити нове, яким задовольнити їх позови в повному обсязі, посилаючись при цьому на порушення судом норм матеріального права при винесені оскаржуваного рішення.
Вивчивши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги та перевіривши законність і обґрунтованість рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає у зв'язку з тим, що районний суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази згідно ст.ст. 10, 60, 212 ЦПК України, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин.
Згідно ч. 1 статті 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без зміни, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних підстав.
Судом першої інстанції правильно були встановлені наступні обставини.
Згідно державних актів на право приватної власності на землю позивачі мають земельні ділянки на території Вікторівської сільської ради Березівського району Одеської області:
- ОСОБА_1 - 5,83 га, масив №3 ділянка №2. Державний акт ІІ-ОД №050508, виданий 15 грудня 2001 р. і зареєстрований у книзі записів державних актів за №250;
- ОСОБА_2 - 5,83 га масив №3 ділянка №3. Державний акт ІІ-ОД №050509, виданий 15 грудня 2001 р. і зареєстрований у книзі записів державних актів за №249;
- ОСОБА_3 - 5,83 га масив №3 ділянка №6. Державний акт ІІ-ОД №050512, виданий 15 грудня 2001 р. і зареєстрований у книзі записів державних актів за №246;
- ОСОБА_4 - 5,83 га масив №3 ділянка №1. Державний акт ІІ-ОД №050507, виданий 15 грудня 2001 р. і зареєстрований у книзі записів державних актів за №251;
21 грудня 2004 р. між ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, а 15 грудня 2004 р. між ОСОБА_4 з одного боку, та СПП «Агро-2000» з іншого, були укладені договори оренди належних їм земельних ділянок строком на 7- років. Договори були зареєстровані у Одеській регіональній філії ДЗК, про що у Державному реєстрі земель 19 січня 2005 р. вчинено записи: по договору із ОСОБА_1 за №04.05.517.00122 ; по договору із ОСОБА_2 за №04.05.517.00119; по договору з ОСОБА_3 за №04.05.517.00106; по договору з ОСОБА_4 за №04.05.517.00075.
19 січня 2005 між позивачами з одного боку та відповідачем з іншого, були укладені акти прийому передачі належних їм земельних ділянок в оренду.
1. 23 вересня 2007 р. між ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, а 23 листопада 2007 р. між ОСОБА_4, з одного боку та СПП «Агро-2000» з іншого були укладені додаткові угоди про припинення дії раніше укладених Договорів оренди землі.
26 вересня 2007 р. між позивачами ОСОБА_1 ОСОБА_2, ОСОБА_3, а 26 листопада ОСОБА_4 з одного боку та СПП «Агро-2000» з іншого були укладені нові договори оренди належних їм земельних ділянок строком на 10- років.
Договори були зареєстровані у Березівському відділі ОРФ ДП Центру ДЗК про що у Державному реєстрі земель вчинено запис: по договору із ОСОБА_1 від 20 грудня 2007р. за №040751700277, акт прийому-передачі земельної ділянки в оренду від 24 грудня 2007p.; по договору із ОСОБА_5 від 27 листопада 2007р. за №04.07.513.0539, акт прийому-передачі земельної ділянки в оренду від 30 листопада 2007p.; по договору з ОСОБА_3 від 20 грудня 2007р. за №040751700286, акт прийому-передачі земельної ділянки в оренду від 24 грудня 2007p.; по договору з ОСОБА_4 від 25 грудня 2007р. за №04.07.517.00322, акт прийому-передачі земельної ділянки в оренду від 28 грудня 2007p.
1. 24 липня 2009 р. позивачі звернулись до керівництва СПП «Агро-2000» із заявами, ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, про розірвання договорів оренди від 20 грудня 2007р., а ОСОБА_4 із заявою про розірвання договору оренди від 25 грудня 2007р. У своїх заявах позивачі посилались на їхню незадоволеність виплатою підприємством орендної плати по цим договорам.
31 серпня 2009р. позивачі звернулись із черговими заявами до керівництва СПП «Агро-2000» в яких просили не обробляти належні їм земельні ділянки мотивуючи заяви тим, що бажають обробляти свої ділянки самостійно.
1. 25 березня 2010 р. позивачі знов звернулись до керівництва СПП «Агро-2000» із заявами в яких посилались на бажання обробляти належні їм земельні ділянки самостійно, у зворотному випадку вони попередили, що будуть обробляти свою землю не дивлячись на посіви підприємства, та запропонували звернутись на них до суду.
12 квітня 2010 р. позивачі отримали відповідь, із нагадуванням, що між ними та підприємством існують договори оренди, термін дії яких з 20 грудня 2007р. по 20 грудня 2017p. Всі зобов'язання по договорам підприємством виконуються у повному обсязі, підстав для припинення дії договорів не має.
Згідно наказу по СПП «Агро-2000» від 25 жовтня 2007 р. №4-А/07 директором підприємства є ОСОБА_6.
Протягом дії договорів, позивачі до Державного інспектора по контролю за використанням землі у Березівському районі Одеської області із заявами або скаргами на підприємство відповідача про нецільове використання, або про псування належних їм земельних ділянок, не звертались.
Позивачі, згідно бухгалтерських документів отримували орендну плату в строк та відповідно розмірам і умовам передбаченим в договорах оренди як 2004 року так і 2007 pоку.
Суд першої інстанції прийшов правильного висновку про те, що не відповідають дійсності посилання позивачів на те, що вони договори оренди 2007р. строком на 10 років не підписували і не знали про їхнє існування, а дізнались лише отримавши відповідь від підприємства відповідача 12 квітня 2010p., належним чином обґрунтувавши в рішенні свої висновки.
Згідно ст.32 Закону України «Про оренду землі» на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умов договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об'єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.
Згідно п.2 ст.10.3 договорів оренди землі від 2007р. укладеними між позивачами і відповідачем, дія договору припиняється шляхом розірвання за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у наслідок невиконання другою стороною умов договору, а також з інших підстав встановлених законом.
У судовому засіданні підстав для розірвання вказаних договорів дійсно не було встановлено.
Згідно п. п. Г), Г1), Д) ст.141 Земельного Кодексу України, підставами для припинення права користування земельною ділянкою можуть бути використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам, використання не за цільовим призначенням, систематична несплата земельного податку або орендної плати.
Згідно ч.2 ст.651 ЦК України договір може бути розірваний у разі суттєвого порушення умов договору другою стороною.
У судовому засіданні будь які дії з боку відповідача, що порушують умови договору, свідчать про невиконання ним своїх обов'язків, або про використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам, використання ділянок не за цільовим призначенням, погіршення стану земельних ділянок, систематична несплата земельного податку або орендної плати не були встановлені.
Наявність суттєвих змін обставин, якими сторони користувались коли укладали договір позивачами в судовому засіданні не було доведено.
Суд правильно не прийняв до уваги, як підставу для розірвання договорів, посилання позивачів на те, що попередній директор підприємства відповідача помер.
Договори оренди укладались із юридичною особою, в зв'язку з чим зміна керівництва у зв'язку із смертю директора не має правових наслідків у вигляді розірвання договорів за вимогою сторони орендодавця.
Врахувавши вказані вище обставини суд першої інстанції прийшов до правильного та обґрунтованого висновку, що позовні вимоги позивачів не підлягають задоволенню в повному обсязі.
В той же час, колегія суддів не може погодитися із тим, що суд першої інстанції в мотивувальній частині рішення вказав на те, що « Від імені ОСОБА_5 і ОСОБА_4, за їхньою згодою та від свого імені підпис на нових договорах оренди 2007р., та актах прийому передачі ставила ОСОБА_1, ОСОБА_3 розписувалась сама за себе особисто», «…у судовому засіданні було встановлено, що позивачка ОСОБА_1 підписувала договори оренди землі 2007р. за себе, за свого чоловіка ОСОБА_5 та за свою мати ОСОБА_4, яка мешкає у іншому районі. Позивач ОСОБА_3 підписувала договір сама за себе особисто». Вказані обставини були встановлені судом без належного мотивування, документально не підтверджені, а тому не є обґрунтованими. Суд першої інстанції прийняв до уваги тільки пояснення позивачів, питання щодо призначення почеркознавчої експертизи на обговорення сторін не ставив, самі позивачі не бажали довести ці свої твердження належними доказами, одним з яких і є висновок експерта. Однак, вказана обставина жодним чином не вплинула на правильне розрішення справи, а тому не може бути підставою для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції.
Відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Відповідно до ст. ст. 10, 60 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Апелянти не довели обставини, на які посилалися як на підставу своєї апеляційної скарги.
Твердження апелянтів в апеляційній скарзі про те, що рішення суду першої інстанції не відповідає вимогам закону, є неспроможними.
Наведені в апеляційній скарзі доводи не спростовують висновків суду і не містять підстав для висновків про порушення або неправильне застосування судом норм права, які
привели до неправильного вирішення справи.
Тому, на думку колегії суддів, справа розглянута по суті правильно, законних підстав для скасування рішення суду першої інстанції немає.
Керуючись ст. ст. 303-304, 307 ч. 1 п. 1, 308, 313, 315, 317, 319, 324-325 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області,
ухвалила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 - відхилити, рішення Березівського районного суду Одеської області від 13 жовтня 2010 року - залишити без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції може бути оскаржена в касаційному порядку до касаційного суду протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили ухвалою.
Головуючий Р.Д. Громік
Судді: В.О. Панасенков
М.М. Драгомерецький