18 лютого 2011 року м. Одеса
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:
головуючого - Громіка Р.Д.
суддів - Панасенкова В.О., Драгомерецького М.М.
при секретарі - Щуровській О.Д.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Арцизького районного суду Одеської області від 15 листопада 2010 року по справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» в особі Одеської обласної дирекції AT «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_1, ОСОБА_4 про стягнення боргу за кредитним договором, за зустрічною позовною заявою ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» в особі Одеської обласної дирекції AT «Райффайзен Банк Аваль» про визнання кредитного договору частково недійсним та про його зміну, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - ОСОБА_4,
встановила:
ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», в особі Одеської обласної дирекції AT «Райффайзен Банк Аваль» (далі - Банк), звернувся до суду з позовом, в якому просить стягнути солідарно з відповідачів на користь Банку заборгованість за кредитним договором №014/80054/85/79732 від 09.08.2007р. на загальну суму 32 907,75 доларів США, що в еквіваленті за курсом НБУ на 08.02.2010р. (1 долар США дорівнює 8,0004 грн.) складає 263 275,26 грн., а також судові витрати, посилаючись на те, що 09.08.2007р. між Банком та відповідачем ОСОБА_1 був укладений зазначений кредитний договір про надання Банком кредиту в сумі 24 360 доларів США строком на 228 місяців з 09.08.2007р. по 09.08.2026р., зі сплатою 14,25% річних з погашенням кредиту та відсотків щомісячно згідно з Графіком погашення кредиту та відсотків за кредитом фіксованими платежами (додаток № 2 до Кредитного договору). Банк свої зобов'язання виконав повністю та надав обумовлену суму кредиту, а позичальник належним чином свої зобов'язання не виконує, внаслідок чого станом на 08.02.2010р. за Кредитним договором у нього виникла заборгованість перед Банком на загальну суму 32 907,75 доларів США, що в еквіваленті по курсу НБУ на 08.02.2010p. (1 долар США дорівнює 8,0004 грн.) складає 263 275,26 грн., у тому числі, заборгованість за кредитом - 23 670,51 доларів США, що за курсом НБУ станом на 08.02.2010р. дорівнює 189 373,55 грн.; заборгованість за відсотками - 4 057,28 доларів США, що за курсом НБУ станом на 08.02.2010р. дорівнює 32 459,86 грн.; заборгованість за пенею - 5 179.96 доларів США, що за курсом НБУ станом на 08.02.2010р. дорівнює 41 441,75 грн. Також представник ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» посилається на те, що в порядку забезпечення виконання зобов'язань між ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» та відповідачкою ОСОБА_4 було укладено договір поруки № 014/80054/85/79732/1 від 09.08.2007р., відповідно до якого ОСОБА_4 зобов'язалася відповідати по зобов'язанням ОСОБА_1 які виникають з умов вищезазначеного Кредитного договору.
До початку розгляду справи по суті, від відповідача ОСОБА_1 надійшла зустрічна позовна заява до ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» в особі Одеської обласної дирекції AT «Райффайзен Банк Аваль», за участю третьої особи на стороні ОСОБА_1 - ОСОБА_4, в якій ОСОБА_1 просить визнати частково недійсним Кредитний договір №014/80054/85/79732 від 09.08.2007p., укладений між ним та Банком, а саме: п. 1.1, п.2.1. в частині надання кредитних коштів у сумі 24 360 доларів США, п. 5.7. в частині зобов'язання позичальника здійснювати повернення суми кредиту та сплати процентів у валюті, що відповідає валюті кредиту, а також сплати інших комісій. Пені та штрафів в національній валюті України по офіційному курсу НБУ на день сплати, п. 8.3.; змінити вказаний Кредитний договір, а саме: у п. 1.1. замість 24 360 доларів США зазначити 123 018 грн., у п. 2.1. замість 24 000 доларів США, та на сплату комісії Банку за цим договором в сумі 360 доларів США зазначити 121 200 грн. та на сплату комісії Банку за цим договором в сумі 1818 грн. ОСОБА_1 також просить у задоволенні позову Банку до нього про стягнення боргу за кредитом відмовити. При цьому ОСОБА_1 визнав ті обставини, що між ним та Банком було укладено вказаний Кредитний договір та Банком були надані йому зазначені кошти в доларах США для придбання земельної ділянки, яку він придбав в той же день. До квітня 2008 року він сплачував Банку платежі в рахунок погашення кредиту та процентів. Але внаслідок світової економічної кризи, суттєвих коливань курсу долара США по відношенню до гривні, змін в його матеріальному становищі, він не зміг продовжувати виплачувати кредит в іноземній валюті за поточним курсом. ОСОБА_1 зазначає, що ті положення кредитного договору, які він просить визнати недійсними, є несправедливими, такими, що порушують вимоги законодавства та моральні засади суспільства, саме у зв'язку з цим підлягають визнанню недійсними та зміні. Так, ОСОБА_1 зазначає, що грошове зобов'язання у Кредитному договорі не виражене у грошовій одиниці України, і у такому договорі не визначений грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті, що, на думку ОСОБА_1, суперечить вимогам чинного законодавства, у зв'язку з чим є підстави вважати недійсними вказані умови за ст. 215 ЦК України. Крім того, ОСОБА_1 зазначає, що в порушення вимог ЗУ «Про захист прав споживачів» не було достеменно роз'яснено про можливі ризики, пов'язані з коливанням курсу долару США до національної валюти України. А положення п. 8.3. Кредитного договору про те, що усі вказані ризики покладені на нього, є несправедливими, оскільки всупереч принципу добросовісності, наслідком дії цього пункту є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на його шкоду. А у відповідності до ч. 5 ст. 18 ЗУ «Про захист прав споживачів» положення договору, яке визнано несправедливим може бути змінено або визнано недійсним. Більш того, позивач зазначає, що стягнення з нього коштів за новим курсом долара США до гривні вкрай негативно відобразиться на матеріальному становищі його сім'ї, зокрема, його сина. ОСОБА_1 також зазначає, що Кредитний договір може бути змінений у зв'язку з істотною зміною обставин, оскільки він не міг передбачити, що курс іноземної валюти за такий короткий проміжок часу може змінитися у сторону збільшення на 60%.
Під час розгляду справи представником позивача за довіреністю ОСОБА_6 подано письмові заперечення проти зустрічної позовної заяви ОСОБА_1, в яких він просив в задоволенні зустрічної позовної заяви відмовити, пославшись на те, що відповідно до умов Кредитного договору при одержанні кредиту, позивач усвідомлював та гарантував, що умови Кредитного договору для нього зрозумілі, відповідають його інтересам, є розумними та справедливими. Також було погоджено, що з укладання Кредитного договору Сторони досягли згоди з усіх його істотних умов, тому цей Кредитний договір не може бути визнаний несправедливим. Позивач сам звернувся до Банку з письмовою заявою про надання йому кредиту саме у валюті - у доларах США, тому ОСОБА_1 було надано кредит у доларах США, а не у гривні. Вимога відповідача рішенням суду внести зміну у кредитному договорі щодо валюти надання кредиту після його виконання суперечить вимогам цивільного законодавства. Крім того, представник позивача зазначає, що положення ст.18 ЗУ «Про захист прав споживачів» про визнання несправедливими не застосовуються до операцій із цінними паперами, фінансовими послугами та іншими товарами або послугами, ціна яких залежить від зміни котировок або індексів на біржах чи ставок на фінансових ринках, які не контролюються продавцем. Крім того, на думку представника позивача, відсутні одночасно усі умови, передбачені ч. 2 ст. 652 ЦК України, необхідні для зміни договору. Тому представник позивача вважає, що зазначені положення Кредитного договору повністю відповідають чинному законодавству.
В судовому засіданні представник позивача за довіреністю ОСОБА_6 позовну заяву Банку підтримав, просив задовольнити її у повному обсязі, а зустрічну позовну заяву відповідача ОСОБА_1 не визнав, просив залишити її без задоволення, підтримавши при цьому усі доводи, що письмово викладені у позовній заяві та у запереченнях проти зустрічної позовної заяви.
Відповідач ОСОБА_1 та його представник за довіреністю ОСОБА_3, який також представляв інтереси за довіреністю відповідачки за первісною позовною заявою та третьої особи за зустрічною позовною заявою ОСОБА_4, у судовому засіданні позовну заяву Банку не визнали, просили залишити її без задоволення, а зустрічну позовну заяву підтримали та просили задовольнити її у повному обсязі. При цьому повністю підтримали викладені у зустрічній позовній заяві обставини.
Рішенням суду позов ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» в особі Одеської обласної дирекції AT «Райффайзен Банк Аваль» був задоволений в повному обсязі, в задоволенні зустрічного позову було відмовлено.
Не погодившись з вказаним рішенням, відповідач ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати це рішення, та постановити нове, яким задовольнити його зустрічний позов, та відмовити в задоволенні позову Банка, посилаючись при цьому на порушення судом норм матеріального права при винесені оскаржуваного рішення.
Вивчивши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги та перевіривши законність і обґрунтованість рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає у зв'язку з тим, що районний суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази згідно ст.ст. 10, 60, 212 ЦПК України, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин.
Згідно ч. 1 статті 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без зміни, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних підстав.
Судом першої інстанції правильно були встановлені наступні обставини.
Згідно з п/п. 1.1. п. 1. Кредитного договору від 09.08.2007 р. (а.с. 16), укладеного між Банком (далі Кредитор), з однієї сторони, та ОСОБА_1 (далі Позичальник), з іншої сторони, Кредитор на положеннях та умовах цього Договору надає Позичальнику Кредит у вигляді не відновлювальної кредитної лінії з лімітом 24 360 доларів США, в тому числі додаткова комісія - 1,5 % (надалі Кредит), а Позичальник зобов'язується належним чином використати та повернути Кредитору суму отриманого кредиту, а також сплатити проценти за користування кредитом, комісії згідно умов Договору та Тарифів Банку, та виконати всі інші зобов'язання в порядку та строки, визначені Договором.
П/п. 1.2. п. 1 вказаного договору передбачено, що Кредит надається на строк 228 місяців по 09 серпня 2026 року. Відповідно до п/п. 1.4. п. 1 Кредитного договору процентна ставка за користування кредитом складає 14.25 % річних.
У відповідності до п/п. 1.3. Кредитного договору, погашення кредиту здійснюється Позичальником шляхом здійснення щомісячних фіксованих рівних платежів протягом всього строку дії цього Договору згідно Графіку погашення кредиту (додаток 2 до Договору).
Згідно ч. 1 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою ст. 203 цього Кодексу.
Частина перша ст. 203 ЦК України встановлює, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.
Відповідно до ст. 524 ЦК України, зобов'язання має бути виражене в грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.
Згідно ст. 192 ЦК України, законним платіжним засобом, обов'язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України - гривня. Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.
Правовідносини з надання кредиту регулюються параграфом 2 глави 71 Цивільного кодексу України, а також Законом України «Про банки та банківську діяльність». Основним законодавчим актом, який регулює правовідносини у сфері валютного регулювання і валютного контролю є Декрет Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» від 19.02.1993р. №15-93 (далі - Декрет). Тому в даному випадку до цих правовідносин не можуть застосовуватися норми права, які регулюють правовідносини щодо захисту прав споживачів. З цих підстав судом правильно не були прийняті до уваги посилання відповідача ОСОБА_1 на положення Закону України «Про захист прав споживачів».
Згідно ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Згідно ст. 49 Закону України «Про банки і банківську діяльність», до кредитних відносяться операції зазначені у п. 3 ч. 1 та у пунктах 3 - 7 ч. 2 ст. 47 цього Закону, у тому числі розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик.
Отже, розміщення залучених коштів шляхом надання кредитів є однією з основних банківських операцій.
В розумінні ст. 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність», до коштів відносяться гроші у національній або іноземній валюті чи їх еквівалент. Надаючи кредит, банк розміщує залучені ним кошти, як у національній валюті (гривні) так й в іноземній валюті.
Статті 47, 49 Закону України «Про банки і банківську діяльність» визначають операції банків із розміщення залучених коштів на власний ризик як кредитні операції, незалежно від виду валюти, яка використовується.
Стаття 49 Закону України «Про банки і банківську діяльність» встановлює ряд обмежень і заборон, що стосується умов здійснення окремих банківських операцій.
Приписи вказаної статті Закону не містять заборони на видачу кредитів у іноземній валюті (розміщення залучених коштів у іноземній валюті).
Відповідно до ч. 1 ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» на здійснення валютних операцій національним банком видаються відповідні ліцензії.
Генеральні ліцензії видаються комерційним банкам та іншим фінансовим установам України, національному оператору поштового зв'язку на здійснення валютних операцій, що не потребують індивідуальної ліцензії на весь період дії режиму валютного регулювання.
Індивідуальні ліцензії видаються резидентам і нерезидентам на здійснення разової валютної операції на період, необхідний для здійснення такої операції.
Тобто, виходячи з зазначених вище норм, чинне законодавство допускає можливість визначення зобов'язань у іноземній валюті, використання іноземної валюти в Україні, але визначає межі та конкретний порядок її використання.
Як вбачається з матеріалів справи, Відкритому акціонерному товариству «Райффайзен Банк Аваль», правонаступником якого відповідно до статуту є Публічне акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль» (а.с. 48 - 49), Національним банком України видано банківську ліцензію №10 від 11.10.2006 р. (а.с. 86) та дозвіл №10-4 від 11.10.2006р. на здійснення операцій з валютними цінностями, в тому числі відповідно до додатку до цього дозволу, розміщення іноземної валюти на валютному ринку України (а.с. 88 - 90).
До спірних правовідносин підлягає застосуванню п. «в» ч. 4 ст. 5 Декрету. Відповідно до вказаного пункту ч. 4 ст. 5 Декрету, індивідуальної ліцензії потребує зокрема здійснення операцій щодо надання і одержання резидентами кредитів в іноземній валюті, якщо терміни і суми таких кредитів перевищують встановлені законодавством межі. Тобто, індивідуальна ліцензія на проведення операцій по наданню і одержанню резидентами кредитів в іноземній валюті необхідна лише у випадку, якщо терміни і суми кредитів перевищують встановлені законодавством межі.
На даний час законодавством не визначено межі термінів і сум надання (одержання) кредитів в іноземній валюті, тому операція з наданням банками кредитів в іноземній валюті не потребує індивідуальної ліцензії.
За викладених обставин, укладення кредитного договору у іноземній валюті, дійсно не суперечить вимогам чинного законодавства, а тому підстави для визнання його недійсним відсутні.
Відповідно до ст. 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких, за заявою хоча б однієї із сторін, має бути досягнуто згоди.
Виходячи із змісту ст. ст. 1054, 1055 ЦК України, сторонами по справі було узгоджено всі істотні умови, необхідні для договорів даного виду.
У зв'язку з вищенаведеним положення Кредитного договору дійсно не можуть бути визнані несправедливими та такими, що порушують вимоги законодавства, моральні засади суспільства, у зв'язку з чим з цих підстав вказаний Кредитний договір або його окремі частини, не можуть бути визнані недійсними.
В якості підстави для зміни договору позивач посилається також на те, що істотно змінилися обставини, тобто обставини змінилися настільки, що якби він міг це передбачити, він би не укладав договір або уклав би його на інших умовах.
Так, відповідно до абз. 2 ч. 1 ст. 652 ЦК України зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.
Однак, з твердженнями відповідача про істотне змінення обставин погодитися неможна, оскільки при укладанні Кредитного договору він був попереджений про можливість настання таких обставин (змінення курсу іноземної валюти до національної в бік його збільшення) та у випадку їх настання він може зазнати значних збитків, тобто відповідач міг передбачити настання таких обставин, але він їх прийняв, та все одно уклав Кредитний договір.
Так, відповідно до п/п. 8.1. п. 8 Кредитного договору при одержанні кредиту Позичальник усвідомлює та гарантує, що умови цього Договору для нього зрозумілі, відповідають його інтересам, є розумними та справедливими. А відповідно до п/п. 8.3. п. 8 Кредитного договору у разі зміни курсу іноземної валюти (валюти кредиту) відносно національної грошової одиниці України, всі валютні ризики несе Позичальник. З підписанням Договору, Позичальник свідчить, що йому розтлумачено (зрозуміло) та він згоден, що зміна курсу іноземної валюти відносно національної грошової одиниці України може привести до значних збитків та погіршення фінансового стану Позичальника (а.с. 19).
Більш того, саме на прохання відповідача ОСОБА_1 і був наданий кредит саме в іноземній валюті. Так, відповідно до його письмової заяви, при зверненні до Банку з проханням надати йому кредит, він просив надати кредит саме в доларах США, а не в національній валюті України - гривні (а.с. 13).
Ці обставини також свідчать про справедливість укладеного Кредитного договору, а також про те, що Банк добросовісно діяв в інтересах відповідача та надав йому кредит в іноземній валюті.
Це вказує на те, що ніякої істотної зміни обставин не відбулося, у зв'язку з чим в даному випадку відсутні підстави, передбачені ст. 652 ЦК України, для зміни укладеного Кредитного договору.
Таким чином, вказані обставини справи дійсно вказують на відсутність підстав для задоволення зустрічної позовної заяви ОСОБА_1 про визнання Кредитного договору частково недійсним та про його зміну.
Як було вище наведено, Банком був наданий кредит в розмірі та на умовах, передбачених Кредитним договором, однак, відповідач всупереч вимогам чинного законодавства та умов Кредитного договору належним чином свої зобов'язання по поверненню чергової частки кредиту та сплаті відсотків за користування кредитом не виконав, та не здійснив повернення кредиту і сплати відсотків у повному обсязі у встановлені Кредитним договором строки. Ці обставини не підлягають доказуванню, оскільки про них зазначив представник Банку в позовній заяві та вони визнані відповідачем ОСОБА_1 у зустрічній позовній заяві.
У зв'язку з неповерненням чергової частини кредиту та сплати відсотків за користування кредитом у відповідності до ч. 2 ст. 1050 ЦК України, Банк має право вимагати дострокове повернення частини кредиту, яка залишалася, та сплатити відсотків, належних йому.
Крім того, відповідно до п. 10.1. п. 10 Кредитного договору за порушення строків повернення суми кредиту, процентів за користування кредитом та комісій, передбачених цим Договором, Позичальник сплачує Кредитору пеню в розмірі 0,5 % від суми простроченого платежу за кожний день прострочення (а.с. 20).
Відповідно до Договору поруки від 09.08.2007 р. (а.с. 33), що укладений між Банком, з однієї сторони, та ОСОБА_4 (далі - Поручитель), з іншої, сторони договору встановили, що Поручитель на добровільних засадах взяв на себе зобов'язання перед Банком відповідати по борговим зобов'язанням боржника ОСОБА_1, які виникають з умов вищезазначеного Кредитного договору від 09.08.2007 p., а саме: повернути кредит в розмірі 24 360 доларів США, сплатити проценти за його користування, комісійну винагороду, неустойку (пеню, штрафи), в розмірі, строки та у випадках, передбачених Кредитним договором, а також відшкодувати можливі збитки та виконати інші умови Кредитного договору в повному обсязі.
Відповідачка ОСОБА_4 не спростувала зміст зазначеного договору поруки, не довела ту обставину, що вказаний договір поруки нею не підписувався, у зв'язку з чим не виконала вимоги ст. ст. 10, 60 ЦПК України, відповідно до яких кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Особи, які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.
Таким чином, відповідачка ОСОБА_4 має солідарно нести відповідальність разом з ОСОБА_1 за порушення останнім своїх обов'язків по поверненню кредиту, по сплаті відсотків за користування кредитом, а також по сплаті інших штрафних санкцій, передбачених вищезазначеним Кредитним договором.
Розрахунки, надані представником позивача, були перевірені судом першої інстанції, та на їх підставі була правильно стягнута з відповідачів загальна сума заборгованості.
Зібрані у справі докази та їх належна оцінка дійсно вказують на наявність підстав для задоволення позову Банку про солідарне стягнення з відповідачів ОСОБА_1 та ОСОБА_4 заборгованості за кредитом на загальну суму 32 907,75 доларів США.
У абз. 2 п. 14 постанови від 18.12.2009 р. №14 «Про судове рішення у цивільній справі» Пленум Верховного Суду України роз'яснив, що у разі пред'явлення позову про стягнення грошової суми в іноземні валюті суду слід у мотивувальній частині рішення навести розрахунки з переведенням іноземної валюти в українську за курсом, встановленим Національним банком України на день ухвалення рішення.
Відповідно до повідомлення Національного банку України від 15.11.2010 р. на день ухвалення рішення Національний банк України встановив такий офіційний курс гривні до долара США: 100 доларів США дорівнюють 792,97 гривням.
Приймаючи до уваги заявлені Банком позовні вимоги в іноземній валюті (в доларах США), а також офіційний курс долара США до української гривні на день ухвалення рішення, з відповідачів ОСОБА_1 та ОСОБА_4 правильно була стягнута в солідарному порядку заборгованість за кредитом на загальну суму 260 948,59 гривень.
Відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Відповідно до ст. ст. 10, 60 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Апелянт не довів обставини, на які посилався як на підставу своєї апеляційної скарги.
Твердження апелянта в апеляційній скарзі про те, що рішення суду першої інстанції не відповідає вимогам закону, є неспроможними.
Наведені в апеляційній скарзі доводи не спростовують висновків суду і не містять підстав для висновків про порушення або неправильне застосування судом норм права, які привели до неправильного вирішення справи.
Тому, на думку колегії суддів, справа розглянута по суті правильно, законних підстав для скасування рішення суду першої інстанції немає.
Керуючись ст. ст. 303, 307 ч. 1 п. 1, 308, 313, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області,
ухвалила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - відхилити, рішення Арцизького районного суду Одеської області від 15 листопада 2010 року - залишити без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції може бути оскаржена в касаційному порядку до касаційного суду протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили ухвалою.
Головуючий Р.Д. Громік
Судді: В.О. Панасенков
М.М. Драгомерецький