"01" березня 2012 р. м. Київ К/9991/83539/11
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
головуючого Загороднього А.Ф.,
суддів Білуги С.В.,
Гаманка О.І.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Нижньогірському районі Автономної Республіки Крим на постанову Нижньогірського районного суду Автономної Республіки Крим від 25 грудня 2009 року та ухвалу апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 30 липня 2010 року у справі за позовом ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України в Нижньогірському Автономної Республіки Крим про перерахунок пенсії згідно Закону України «Про соціальний захист дітей війни», -
встановила:
ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до управління Пенсійного фонду України в Нижньогірському районі АР Крим про перерахунок пенсії згідно Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Постановою Нижньогірського районного суду АР Крим від 25 грудня 2009 року, залишеною без змін ухвалою апеляційного суду АР Крим від 30 липня 2010 року, позов задоволено частково. Зобов'язано управління Пенсійного фонду України в Нижньогірському районі АР Крим виплатити позивачу недоплачену соціальну допомогу, яка передбачена статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», за період з 14 серпня 2008 року по 31 грудня 2008 року у розмірі 199,20 грн. В задоволенні решти вимог відмовлено.
У касаційній скарзі управління Пенсійного фонду України в Нижньогірському районі Автономної Республіки Крим, не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанції, посилаючись на допущені судами порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанції та постановити нове рішення про відмову у задоволенні позову.
Заслухавши доповідь судді - доповідача, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, оскільки рішення судів першої та апеляційної інстанції постановлені з додержанням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими і не дають підстав, які передбачені статтями 225-229 Кодексу адміністративного судочинства України для зміни чи скасування судових рішень.
Судами було встановлено, що позивач має статус визначений Законом України "Про соціальний захист дітей війни".
Статтею 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" передбачено, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Пунктом 17 статті 77 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік»зупинено на 2006 рік дію статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Законом України від 19 січня 2006 року № 3367-IV внесені зміни до Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік», відповідно до яких виключено пункт 17 статті 77, а стаття 110 викладена в іншій редакції, зокрема визначено, що державна соціальна підтримка дітей війни, передбачена статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», запроваджується у 2006 році поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету. Разом з тим, оскільки Кабінет Міністрів України у 2006 році не визначив порядку нарахування та виплати надбавки до пенсії, передбаченої статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», то суди першої та апеляційної інстанції дійшли до правильного висновку, що вимоги позивача стосовно такої виплати у зазначеному році задоволенню не підлягають.
Дію статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» з урахуванням статті 111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік»відповідно до пункту 12 частини першої статті 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік»було призупинено на 2007 рік.
Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 № 6-рп/2007 визнано такими, що не відповідають Конституції України пункт 12 статті 71 та стаття 111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік».
Відповідно до частини другої статті 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Отже, в період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року відповідач був зобов'язаний нараховувати та сплачувати позивачеві підвищення до пенсії в розмірі, встановленому статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», в редакції закону від 18.11.2004.
Аналогічні правовідносини склалися і в 2008 році, оскільки зміни до статті 6 вищезазначеного Закону, що внесені пунктом 41 розділу 2 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»від 28.12.2007, визнані неконституційними рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-пр/2008.
Вихідним критерієм обрахунку доплати до пенсії дітям війни виступає мінімальна пенсія за віком. Мінімальний розмір пенсії за віком, згідно статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Будь-яких інших нормативно-правових актів, які б визначали механізм вирахування мінімальної пенсії за віком або встановлювали її розмір, немає.
За таких обставин, положення частини третьої статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»щодо застосування мінімального розміру пенсії за віком, встановленого частиною першою цієї статті тільки стосовно визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, не є перешкодою для застосування даної величини (мінімального розміру пенсії за віком) для обрахування інших пенсій чи доплат, пов'язаних з мінімальною пенсією за віком, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого, крім передбаченого частиною першою цієї статті мінімального розміру пенсії за віком.
У відповідності до частини 4 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України у разі невідповідності нормативно-правового акта закону України або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
Колегія суддів вважає, що суди першої та апеляційної інстанції прийшли до правильного висновку про те, що закони України мають вищу юридичну силу, ніж постанови Кабінету Міністрів України, і до правовідносин, що є предметом розгляду даної справи, в період з 14 серпня 2008 року по 31 грудня 2008 року, суди правильно застосовували положення 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», і при розрахунку розміру доплати до пенсії, застосуванню підлягає розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановленого в законі про Державний бюджет України на відповідний рік, із якого визначається мінімальний розмір пенсії за віком.
Керуючись статтями 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -
ухвалила:
Касаційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Нижньогірському районі АР Крим залишити без задоволення, а постанову Нижньогірського районного суду Автономної Республіки Крим від 25 грудня 2009 року та ухвалу апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 30 липня 2010 року у справі за позовом ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України в Нижньогірському районі Автономної Республіки Крим про перерахунок пенсії згідно Закону України «Про соціальний захист дітей війни» - без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий А.Ф. Загородній
Судді С.В. Білуга
О.І. Гаманко
Суддя А.Ф. Загородній