"09" лютого 2012 р. м. Київ К/9991/19409/11
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
головуючого - судді
суддів:Тракало В.В.,
Головчук С.В.,
Ліпського Д.В.,
секретар Мудрицька Ю.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Міністерства юстиції України на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 5 березня 2010 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 8 лютого 2011 року у справі за позовом приватного нотаріуса Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_4 до Головного управління юстиції у Дніпропетровській області, Міністерства юстиції України про визнання протиправними та скасування рішень,
У березні 2009 року позивачка звернулась до суду із вказаним позовом до відповідачів. Уточнивши позов, просила визнати недійсним та скасувати наказ Міністерства юстиції України від 25 лютого 2009 року № 182/7 щодо проведення перевірки діяльності приватного нотаріуса Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_4, визнати недійсним та скасувати доручення Міністерства юстиції України від 10 квітня 2009 року № 2517-31 про застосування відносно приватного нотаріуса Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_4 передбачених ст. 12 Закону України «Про нотаріат»заходів - анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю.
Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 5 березня 2010 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 8 лютого 2011 року, позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано наказ Міністерства юстиції України від 25 лютого 2009 року № 182/7 в частині призначення перевірки діяльності приватного нотаріуса ОСОБА_4 В решті позовних вимог відмовлено.
У касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати вказані судові рішення та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити повністю.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши доводи касаційної скарги та правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин у справі у межах, встановлених статтею 220 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Судами встановлено та вбачається з матеріалів справи, що громадянин ОСОБА_5 неодноразово звертався до Міністерства юстиції України зі зверненнями та скаргами на дії державного нотаріуса ОСОБА_4, яка на його думку 16 вересня 2003 року незаконно видала дублікат правовстановлюючого документа, та просив ініціювати питання про анулювання свідоцтва на зайняття нотаріальною діяльністю ОСОБА_4, яка з 2007 року працює приватним нотаріусом. На всі звернення надавалися відповіді, в тому числі і щодо питання про анулювання свідоцтва на зайняття нотаріальною діяльністю нотаріуса ОСОБА_4 Після чергового звернення ОСОБА_5 3 лютого 2009 року на особистому прийомі Міністра юстиції з приводу незаконності видачі ОСОБА_4 дубліката правовстановлюючого документа, Міністерством юстиції України був виданий наказ від 25 лютого 2009 року № 182/7 «Про проведення перевірки». З метою перевірки фактів, викладених у скарзі ОСОБА_5 на дії, в тому числі і державного нотаріуса 7 Дніпропетровської державної нотаріальної контори ОСОБА_4, 27 лютого 2009 року створена комісія та проведена перевірка діяльності приватного нотаріуса Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_4, за наслідками якої комісією було складено акт від 27 лютого 2009 року, а 10 квітня 2009 року заступником Міністра юстиції України направлено начальнику Головного управління юстиції у Дніпропетровській області доручення порушити перед Міністерством юстиції України клопотання про застосування до зазначених нотаріусів, зокрема до приватного нотаріуса ОСОБА_4 заходів, передбачених ст.12 Закону України «Про нотаріат».
Відповідно до статті 33 Закону України «Про нотаріат»Міністерство юстиції України, Головне управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головні управління юстиції в областях, містах Києві та Севастополі здійснюють перевірку організації нотаріальної діяльності нотаріуса та виконання ним правил нотаріального діловодства за певний період. Повторна перевірка з тих питань, які вже були предметом перевірки, не допускається за виключенням перевірки звернень громадян чи юридичних осіб в межах предмету звернення та повноважень Міністерства юстиції України, Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головних управлінь юстиції в областях, містах Києві та Севастополі щодо перевірок організації нотаріальної діяльності.
Видаючи оскаржуваний наказ від 25 лютого 2009 року № 182/7 Міністерство юстиції України керувалось Порядком перевірки організації нотаріальної діяльності державних і приватних нотаріусів та виконання ними правил нотаріального діловодства, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 24 грудня 2008 року № 2260/5.
Проте, ні вищезазначеним Законом, ні Порядком не встановлена повторна перевірка щодо повторних звернень громадян чи юридичних осіб з тих питань, які вже були предметом перевірки за зверненням цих же громадян чи юридичних осіб. Вказаними нормативно-правовими актами передбаченні лише такі види перевірок нотаріальної діяльності нотаріуса, як перевірка за певний період не частіше одного разу у два роки та повторна перевірка у разі перевірки звернень громадян чи юридичних осіб в межах предмету звернення. А відтак, висновок судів щодо протиправності оскаржуваного наказу є обґрунтованим.
Крім того, відповідно до ч.2 ст. 8 Закону України «Про звернення громадян»не розглядаються повторні звернення одним і тим же органом від одного і того ж громадянина з одного і того ж питання. Тому суди правильно зазначили, що Міністерство юстиції України під час вирішення чергового звернення заявника повинно було керуватися положеннями Закону України «Про звернення громадян»щодо розгляду повторних звернень громадян з приводу одного і того ж питання.
Разом з тим, правильними є й висновки судів попередніх інстанцій про безпідставність заявлених позивачкою вимог щодо визнання недійсним та скасування доручення Міністерства юстиції України від 10 квітня 2009 року №K-2517-31 про застосування у відношенні до ОСОБА_4 передбачених ст.12 Закону України «Про нотаріат»заходів - анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю, оскільки даний документ не є рішенням суб'єкта владних повноважень, який в розумінні ст. 17 КАС України в даному випадку породжує, змінює або припиняє права та обов'язки ОСОБА_4 у сфері публічно-правових відносин.
Відповідно до вимог частини 1 статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
За правилами статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення -без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій. Не може бути скасовано судове рішення з мотивів порушення норм процесуального права, якщо це не призвело і не могло призвести до неправильного вирішення справи.
Доводи касаційної скарги про порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права безпідставні, спростовуються матеріалами справи та не ґрунтуються на законі. Оскаржувані судові рішення постановлені з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а судові рішення - без змін.
Керуючись статтями 220, 221, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів
Касаційну скаргу Міністерства юстиції України залишити без задоволення, а постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 5 березня 2010 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 8 лютого 2011 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, оскарженню не підлягає.
Головуючий:
Судді:
В.В. Тракало
С.В. Головчук
Д.В. Ліпський
Суддя В.В. Тракало