"01" березня 2012 р. м. Київ К/9991/16476/11
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
головуючого Загороднього А.Ф.,
суддів Білуги С.В.,
Гаманка О.І.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Чернігівського окружного адміністративного суду від 12 жовтня 2010 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2011 року у справі за позовом ОСОБА_2 до військової частини А 1479 про визнання неправомірними дій, -
встановила:
ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до військової частини А 1479 про визнання неправомірними дій.
Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 12 жовтня 2010 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2011 року, позовну заяву ОСОБА_2 до військової частини А 1479 про визнання неправомірними дій, залишено без розгляду.
У касаційній скарзі ОСОБА_2, не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, посилаючись на допущені судами порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанції та постановити нове рішення про відмову у задоволенні позову.
Заслухавши доповідь судді - доповідача, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, оскільки рішення судів першої та апеляційної інстанції постановлені з додержанням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги є необґрунтованими і не дають підстав, які передбачені статтями 225-229 Кодексу адміністративного судочинства України для зміни чи скасування судових рішень.
Судами було встановлено, що позивач звернувся до суду та просить визнати неправомірними дії відповідача в частині утримання грошового забезпечення за період проходження військової служби в сумі 10 586,27 грн., визнати неправомірною бездіяльність відповідача стосовно невиплати позивачу вказаного грошового забезпечення та зобов'язати військову частину А 1479 виплатити його.
ОСОБА_2 посилається на те, що його права щодо утримання з нього коштів були порушені протягом 1996-2009 років.
Частинами 1, 2 статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Пунктом 5 частини 1 статті 106 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у позовній заяві зазначається у разі необхідності заява про поновлення строку звернення до адміністративного суду. Позивач не скористався зазначеною нормою.
Як на час подання ОСОБА_2 позову, так і на момент прийняття судом першої інстанції оскаржуваної ухвали, відповідно до частини першої статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Частиною другою цієї статті визначено, що для звернення за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Як вірно встановлено судами попередніх інстанцій, про порушення свого права ОСОБА_2 знав протягом 1996-2009 років, проте, з позовом до адміністративного суду за захистом своїх порушених прав позивач звернувся 12 жовтня 2010 року.
Відповідно до статті 100 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка його подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій постановлені без порушень норм матеріального та процесуального права.
Керуючись статтями 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -
ухвалила:
Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а ухвалу Чернігівського окружного адміністративного суду від 12 жовтня 2010 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2011 року у справі за позовом ОСОБА_2 до військової частини А 1479 про визнання неправомірними дій - без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий А.Ф. Загородній
Судді С.В. Білуга
О.І. Гаманко
Суддя А.Ф. Загородній