28 лютого 2012 року м. Київ К-11309/08-С
суддя-доповідач Карась О.В. № К-11309/08
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Карася О.В. (головуючого), Голубєвої Г.К., Рибченка А.О.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя на постанову господарського суду Запорізької області від 22.11.2007 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 23.06.2008 по справі № 9/577/07-АП (22 а-3136/08)
за позовом Відкритого акціонерного товариства "Завод малогабаритних трансформаторів"
до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя
про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -
Відкрите акціонерне товариство "Завод малогабаритних трансформаторів" звернулося до суду із позовною заявою до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя, у якій просить визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення -рішення від 03.07.2007 № 0000192303/0/8064, яким позивачу визначено податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) з податку на додану вартість (далі - ПДВ) у розмірі 1 408,85 грн., та податкове повідомлення - рішення від 03.07.2007 № 0000182303/0/8063, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ за березень 2007 року у сумі 391 375,00 грн.
Постановою господарського суду Запорізької області від 22.11.2007, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 23.06.2008, позовні вимоги задоволено.
Не погодившись із судовими рішеннями, відповідач подав касаційну скаргу, де порушує питання скасувати судові рішення першої та апеляційної інстанцій. На думку скаржника судами попередніх інстанцій порушено норми матеріального права.
У поданих запереченнях на скаргу позивач просить у задоволенні скарги відмовити через її необґрунтованість.
Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, доводи касаційної скарги та заперечення, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами встановлено, що за результатами виїзної позапланової перевірки, результати якої викладені у акті від 18.06.2007, фахівцями податкової інспекції встановлено порушення позивачем вимог пп. 6.2.1 п. 6.2 ст. 6, пп. 7.2.1 п. 7.2, пп. 7.3.1 п. 7.3, пп. 7.4.1 п. 7.4, пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97ВР "Про податок на додану вартість"(втратив чинність 01.01.2011).
Ухвалюючи спірні податкові повідомлення - рішення, контролюючий орган виходив з того, що позивачем не підтверджено правомірність від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту за лютий 2007 року, оскільки податковий кредит було сформовано позивачем на підставі неналежно оформлених податкових накладних (не заповнено рядок "Умова поставки" та не скріплені печаткою), та неправомірно застосовано нульові ставки з ПДВ при експорті товарів нерезидентам, оскільки згідно наданої інформації митними органами ВМД від 02.02.2007 № 112000002/7/000921 не існує.
Як визначено пп. 7.5.1, пп. 7.7.1, пп. 7.7.2 ст.7 Закону № 168/97ВР датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).
Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пп. 7.2.6 цього пункту) (пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону № 168/97ВР).
Тобто, підставою для відповідальності платника податку є не підтвердження сум податку, включеного до податкового кредиту, на момент перевірки платника податку. При цьому відповідальність за правильність виписування податкової накладної покладена не на покупця, а на продавця товарів.
Виходячи з норм пп. 7.2.3 п.7.2 ст. 7 Закону № 168/97-ВР надані податкові накладні є такими документами, що підтверджують проведення господарської операції, оскільки містять відомості про продавця товару, за якими можливо в разі необхідності провести його перевірку щодо підтвердження зазначених у накладній відомостей, відомості про проданий товар, його вартість, суму податку на додану вартість.
Таким чином, коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, відповідають зазначеним у податкових накладних, податковий кредит покупця вважається підтвердженим податковими накладними, за умови, що вони не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка видала податкову накладну, містять, зокрема, відомості про придбані товари (роботи, послуги), їх вартість, дату здійснення операції та відповідну суму податку на додану вартість.
Отже суди дійшли вірного висновку, що недотримання покупцем порядку, встановленого пп. 7.2.6. п. 7.2. ст. 7 Закону № 168/97ВР, при існуванні незначних недоліків в заповненні податкових накладних, одержаних від продавця, не є підставою для висновку про неправомірність віднесення понесених покупцем витрат до податкового кредиту та про обґрунтованість рішення податкової інспекції щодо нарахування фінансових санкцій.
Судами правильно застосовано закон і при вирішенні справи в частині застосування позивачем нульової ставки з ПДВ при здійсненні експортних операцій.
Так, відповідно до пп. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3 Закону № 168/97-ВР об'єктом оподаткування є операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце надання яких знаходиться на митній території України, в тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору) для погашення заборгованості заставодавця, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу у користування лізингоотримувачу (орендарю).
Згідно із пп. 6.1, 6.2 ст. 6 Закону № 168/97-ВР об'єкти оподаткування, визначені ст. 3 цього Закону, за винятком операцій, звільнених від оподаткування, та операцій, до яких застосовується нульова ставка згідно з цим Законом, оподатковуються за ставкою 20 відсотків. Податок становить 20 відсотків бази оподаткування, визначеної ст. 4 цього Закону, та додається до ціни товарів (робіт, послуг). При експорті товарів та супутніх такому експорту послуг ставка податку становить "0" відсотків до бази оподаткування.
Статтями 259, 260 Митного кодексу України встановлено, що митна вартість товарів - це заявлена декларантом або визначена митним органом ціна, що була сплачена або підлягає сплаті за товари, які переміщуються через митний кордон України, і обчислюється на момент перетинання товарами митного кордону України.
Статтею 274 Митного кодексу України визначено, що митна вартість товарів, що вивозяться (експортуються) з України на підставі договору купівлі-продажу або міни, визначається на основі ціни, яку було фактично сплачено або яка підлягає сплаті за ці товари на момент перетинання митного кордону України.
Як встановлено судами, на виконання контракту від 27.11.2006, укладеним між нерезидентом та позивачем, останнім було поставлено трансформатори за межі митної території України. Факт перетину товаром митної території кордону України за ВМД від 02.02.2007 загальною фактурною вартістю 360 052,48 грн. засвідчено належно оформленою ВМД від 02.02.2007 № 112000002/7/000826 та листом Запорізької митниці від 11.06.2007 (а. с. 46 т. 1)
Ураховуючи викладене, колегія суддів вважає, що порушень судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено, правова оцінка обставин по справі дана вірно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а судові рішення залишити без змін.
Керуючись ст. ст. 160, 167, 210 - 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя відхилити.
Постанову господарського суду Запорізької області від 22.11.2007 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 23.06.2008 по справі № 9/577/07-АП (22 а-3136/08) залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім як з підстав, у строк та в порядку, визначеними ст. ст. 237-2391Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий О.В. Карась
Судді Г.К. Голубєва
А.О. Рибченко