14 жовтня 2008 р.
№ 05/85-08
Колегія суддів Вищого господарського суду України у складі:
Головуючого судді Кузьменка М.В.,
суддів Палій В.М.,
Подоляк О.А.,
розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Карпос" на рішення господарського суду Харківської області від 04.06.2008р. та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 21.07.2008р.
у справі №05/85-08 господарського суду Харківської області
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Карпос"
до відповідача Приватного підприємства "ПАП-Сервіс"
про стягнення 250 879,02грн.
за участю представників:
ТОВ "Карпос" -не з'явилися;
ПП "ПАП-Сервіс" -не з'явилися
Товариство з обмеженою відповідальністю "Карпос" звернулося до господарського суду Харківської області з позовом та просило суд стягнути з відповідача -Приватного підприємства "ПАП-Сервіс" 250 879,02грн., у т.ч. 250800грн. штрафу, 68,71грн пені, 10,31грн. в рахунок трьох процентів річних.
В обґрунтування заявлених вимог, позивач посилається на те, що відповідач, в порушення умов договору поставки №81/02/08 від 15.02.208р., не здійснив передплату товару в установлений договором строк (а.с.2-5).
Відповідач у справі - ПП "ПАП-Сервіс" у відзиві на позов заявлені вимоги відхиляє, посилаючись на те, що не мало можливості виконати взяті на себе зобов'язання в установлений договором строк, оскільки Червонозаводським ВДВС Харківського міського управління юстиції накладено арешт на його розрахункові рахунки (а.с.40).
Рішенням господарського суду Харківської області від 04.06.2008р. позов задоволено частково. Відповідно до рішення суду з відповідача на користь позивача стягнуто 41 800грн. штрафу, 68,71грн. пені, 10,31грн. процентів; в іншій частині позову відмовлено (а.с.50-52).
Приймаючи рішення у даній справі, суд першої інстанції виходив з того, що:
- відповідач допустив порушення зобов'язання щодо здійснення попередньої оплати у встановлений договором строк;
- договором передбачена відповідальність за порушення строків здійснення попередньої оплати у вигляді пені, у зв'язку з чим вимоги позивача в частині стягнення пені обґрунтовані;
- чинне законодавство не передбачає стягнення штрафу за кожен день прострочення виконання зобов'язання, тому вимоги в частині стягнення штрафу у розмірі 10% від суми договору за кожен день прострочення підлягають задоволенню лише в частині стягнення 41 800грн., що становить 10% від суми договору;
- відповідач як особа, що допустила порушення грошового зобов'язання, має нести відповідальність у вигляді сплати процентів.
Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 21.07.2008р. рішення господарського суду Харківської області від 04.06.2008р. залишено без змін (а.с.83-87).
Не погоджуючись з прийнятими у справі судовими актами, ТОВ "Карпос" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою та просить їх скасувати, а позов задовольнити у повному обсязі.
Вимоги касаційної скарги мотивовані порушенням судами норм матеріального та процесуального права.
Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального і процесуального права при винесенні оспорюваних судових актів, знаходить касаційну скаргу такою, що підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Під час вирішення спору у даній справі та перегляді прийнятого судового акта в апеляційному порядку, судами встановлені наступні обставини.
15.02.2008р. між сторонами у справі -ПП "ПАП-Сервіс" та ТОВ "Карпос" укладено договір поставки №81/02/08, за умовами якого позивач передає , а відповідач отримує та оплачує будівельні матеріали у кількості та за ціною, яка зазначена у замовленнях, рахунках-фактурах та накладних.
Відповідно до умов договору, відповідач взяв на себе зобов'язання здійснити передплату товару на підставі рахунку-фактури у розмірі 5% від суми договору протягом 10 календарних днів з моменту укладення договору (п.3.1 договору). При цьому, сума договору визначена у п.3.2 і складає 418 000грн.
15.02.2008р. позивачем виставлений рахунок-фактура №Кр-СФ00001 на суму 418 000грн., який отриманий представником відповідача 15.02.2008р.
Відповідачем не надано суду доказів виконання взятого на себе зобов'язання з попередньої оплати товару в установлений договором строк -протягом 10 календарних днів з моменту укладення договору.
Предметом спору у даній справі є застосування до відповідача відповідальності за порушення зобов'язання в частині здійснення попередньої оплати товару в строк, встановлений п.3.1 договору, у вигляді штрафу та пені, а також застосування до відповідача відповідальності, визначеної ст.625 ЦК України.
Укладений сторонами договір за змістом ст.ст.173,174, ч.1 ст.175 ГК України є підставою для виникнення у його сторін майнових зобов'язань.
Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України, що визначено ст.175 ГК України.
Відповідно до п.1 ст.193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.
Так, в силу ст.526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно п.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
В силу ч. ст.216, ч.1 ст.218 ГК України, підставою господарсько-правової відповідальності у вигляді застосування господарських санкцій є вчинене учасником господарських відносин правопорушення у сфері господарювання. Одним з видів господарських санкцій, згідно ч.2 ст.217 ГК України, є штрафні санкції, до яких віднесені, у т.ч. штраф та пеня (ч.1 ст.230 ГК України).
Відповідно до ч.4 ст.231 ЦК України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.
Так, відповідальність за порушення строків платежів, встановлених п.3.1 договору, встановлена п.6.2 договору у вигляді пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від неоплаченої суми за кожен день прострочення, а також штрафу у розмірі 10% від суми договору за кожен день прострочення.
Встановивши факт порушення зобов'язання, що полягає у порушенні строку попередньої оплати, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про обґрунтованість заявлених вимог в частині стягнення пені у розмірі 68,71грн., нарахованої за період з 26.02.2008р. (останній день строку оплати авансу -25.02.2008р.) по 03.03.2008р., з чим правомірно погодився суд апеляційної інстанції.
Також, касаційна інстанція вважає правильним висновок судів щодо обґрунтованості вимог позивача лише в частині стягнення 41800грн. штрафу.
Так, поняттям “штраф» та “пеня» дано визначення чч.2,3 ст.549 ЦК України. Відповідно до зазначеної норми, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; пенею - неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Отже, суди дійшли вірно висновку про те, що штраф, розмір якого визначений п.6.2 договору, не може нараховуватись за кожен день прострочення платежу, оскільки це суперечить правовій природі такого виду неустойки. Крім того, відповідальність у вигляді пені, яка нараховується за кожен день прострочення, вже встановлена у договорі за таке саме порушення у розмірі подвійної облікової ставки НБУ (п.6.2 договору) та застосована до відповідача. При цьому, розмір пені обмежений ст.3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".
В силу ст.61 Конституції України, ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.
Таким чином, судами правильно, з урахуванням вимог вищенаведених норм, відмовили у задоволенні позову в частині стягнення 209 000грн. штрафу.
Разом з тим, колегія суддів не може погодитись з обґрунтованістю висновків судів щодо задоволення позову в частині стягнення з відповідача трьох процентів річних, нарахування яких, у випадку порушення грошового зобов'язання, встановлено ст.625 ЦК України.
Так, відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Зазначена норма встановлює обов'язок боржника компенсувати на вимогу кредитора негативні наслідки, що спричинені знеціненням грошових коштів внаслідок інфляційних та інших процесів, які мали місце у період прострочення. Зазначена компенсація полягає у сплаті суми боргу з урахуванням інфляції та процентів.
Разом з тим, вимог щодо виконання зобов'язання по сплаті попередньої оплати у даній справі позивач не заявляв; більш того таке зобов'язання припинено внаслідок розірвання договору в односторонньому порядку позивачем, що встановлено судом першої інстанції. Враховуючи зазначене, судом першої інстанції необґрунтовано застосовано вищенаведену норму до взаємовідносин сторін, що не виправлено судом апеляційної інстанції.
За таких обставин, рішення суду першої інстанції в частині задоволення вимог щодо стягнення з відповідача на користь позивача 10,31грн. процентів, а також постанова апеляційної інстанції щодо залишення такого рішення у відповідній частині без змін, підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення у цій частині щодо відмови у позові.
Враховуючи часткове скасування судових актів у даній справі, підлягають перерозподілу і судові витрати, у зв'язку з чим рішення суду першої інстанції в частині відшкодування понесених позивачем судових витрат у вигляді оплати позову державним митом та сплаті витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, змінюється в частині визначення розміру відшкодування відповідних витрат, а постанова апеляційної інстанції в частині залишення без змін рішення у відповідній частині скасовується.
Відповідно до ст.49 ГПК України, позивачу підлягає відшкодуванню за рахунок відповідача 418,72грн. державного мита та 19,69грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119- 11111 ГПК України, колегія суддів
1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Карпос" задовольнити частково.
2.Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 21.07.2008р. в частині залишення без змін рішення господарського суду Харківської області від 04.06.2008р. у справі №05/85-08 щодо задоволення вимог про стягнення з Приватного підприємства "ПАП-Сервіс" на користь Товариства обмеженою відповідальністю "Карпос" 10,31грн. річних та розподілу судових витрат скасувати.
Рішення господарського суду Харківської області від 04.06.2008р. щодо задоволення позову в частині стягнення з Приватного підприємства "ПАП-Сервіс" на користь Товариства обмеженою відповідальністю "Карпос" 10,31грн. річних скасувати, а у позові в цій частині відмовити.
Рішення господарського суду Харківської області від 04.06.2008р. в частині розподілу судових витрат змінити, зменшивши розмір судових витрат, які підлягають відшкодуванню Товариству з обмеженою відповідальністю "Карпос" за рахунок Приватного підприємства "ПАП-Сервіс" до 418,72грн. державного мита, 19,69грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
3. В іншій частині постанову Харківського апеляційного господарського суду від 21.07.2008р. залишити без змін.
Головуючий суддя Кузьменко М.В.
Судді Палій В.М.
Подоляк О.А.