07 жовтня 2008 р.
№ 26/321
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Дроботової Т.Б. - головуючого,
Волковицької Н.О.,
Рогач Л.І.,
за участю представників сторін:
позивача
Барановська С.В., дов. від 11.01.2008р.
відповідача
не з'явився (про час та місце судового засідання повідомлений належним чином)
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
Державного підприємства "Вугілля України"
на рішення
господарського суду Донецької області
від 02.07.2008р.
у справі
№ 26/321
господарського суду
Донецької області
за позовом
Державного підприємства "Вугілля України"
до
Державного підприємства "Донецька обласна дирекція з ліквідації збиткових вугледобувних та вуглепереробних підприємств ДП "Донвуглереструктуризація"
про
за зустрічним позовом
до відповідача
про
стягнення 625715,11грн.
Державного підприємства "Донецька обласна дирекція з ліквідації збиткових вугледобувних та вуглепереробних підприємств ДП "Донвуглереструктуризація"
Державного підприємства "Вугілля України"
стягнення 527534,95грн.
Державне підприємство "Вугілля України" звернулося до господарського суду з позовом до Державного підприємства "Донецька обласна дирекція з ліквідації збиткових вугледобувних та вуглепереробних підприємств ДП "Донвуглереструктуризація" про стягнення 625715,11грн., в тому числі 534721,89грн. основного боргу (з ПДВ), 45451,36грн. штрафних санкцій, 38422грн. втрат внаслідок інфляційних процесів та 7119,86грн відсотків річних, обґрунтовуючи позовні вимоги порушенням відповідачем строку оплати одержаного вугілля, статтями 526, 625, 692 Цивільного кодексу України.
За уточненнями від 18.12.2007р. (т.2,а.с.1-2) позивач визначив ціну позову в розмірі 534370,17грн. (в тому числі 481923,05грн. основного боргу, 11935,85грн. штрафних санкцій, 4475,94грн. відсотків річних та 36035,33грн. інфляційних складових, визначаючи момент порушення зобов'язання з 29.08.07р. (семиденний термін від дня отримання претензії).
Відповідач відхилив позов, вказавши на відсутність у позові обставин, що є підставами для звернення з позовом, та доказів, що їх підтверджують, неправильний розрахунок пені; також відповідач зазначив, що позивач не виконав у повному обсязі зобов'язання по поставці вугілля, у строки, визначені договором; у відзиві на уточнення до позову відповідач визнав позов у розмірі 434843,48грн., у тому числі заборгованість за вугілля, одержане в 2006 році в сумі 420529,02грн., 3616,3грн. пені, 1446,52грн. відсотків річних, 9251,64грн. інфляційних втрат.
Також Державне підприємство "Донецька обласна дирекція з ліквідації збиткових вугледобувних та вуглепереробних підприємств ДП "Донвуглереструктуризація" подало зустрічний позов, у якому просило стягнути з Державного підприємства "Вугілля України" 527534,95грн. штрафних санкцій за порушення строків виконання зобов'язань.
У відзиві на зустрічний позов Державне підприємство "Вугілля України" повідомило про зупинення виконання договору відповідно до статті 693 Цивільного кодексу України з огляду на заборгованість одержувача вугілля, що виключає застосування до нього штрафних санкцій.
Рішенням господарського суду Донецької області від 02.08.2008р. (суддя Бойко І.А.) первісні позовні вимоги задоволено частково в сумі 466294,70грн., в тому числі 420529,02грн. заборгованості за поставлене вугілля, 10415,29грн. пені, 3905,74грн. річних, 31444,65грн. індексу інфляції; у стягненні суми 159420,41грн. відмовлено; з відповідача на користь позивача стягнуто 466294,70грн., в тому числі 420529,02грн. заборгованості за поставлене вугілля, 10415,29грн. пені, 3905,74грн. річних, 31444,65грн. індексу інфляції та 4750,87грн. судових витрат. У задоволенні зустрічних позовних вимог відмовлено.
Судове рішення в частині первісного позову вмотивовано встановленими обставинами справи щодо передачі позивачем відповідачу в межах виконання договірних зобов'язань обумовленої продукції в кількості 41123,47 тон, заборгованість за які складає 420529,02грн., статтями 509, 525, 526, 530, 625 Цивільного кодексу України.
Відмовляючи у стягненні суми 61394,03грн., суд вказав, що ця сума є розбіжністю у розрахунку залізничного тарифу за транспортування вугілля, який містився у первісному тексті договору, та був неправомірно поширений позивачем на загальну кількість поставок, без врахування зміни первісних умов договору за додатковою угодою від 11.05.2006р.
Відмовляючи у задоволенні зустрічного позову, господарський суд дійшов висновку про порушення покупцем вугілля умов договору в частині здійснення оплати, внаслідок чого продавець правомірно скористався наданим йому частиною 3 статті 538 та статтями 693, 712 Цивільного кодексу України правом зупинити виконання свого обов'язку.
Апеляційний перегляд даної справи не здійснювався.
Не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду, Державне підприємство "Вугілля України" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати судове рішення у частині відмови позивачеві у задоволенні його позовних вимог у сумі 68075,47грн., з яких 61394,03грн. борг за поставлене вугілля, 1520,55грн. пені, 570,21грн. річних, 4590,68грн. інфляційних втрат та прийняти в цій частині рішення про задоволення позову; у решті рішення залишити без змін.
Скаржник посилається на невідповідність судового рішення приписам статті 43 Господарського процесуального кодексу України через відсутність всебічного та повного розгляду всіх обставин справи в їх сукупності: розбіжності у визначенні належного до сплати залізничного тарифу стосуються поставок, здійснених скаржником у 2005 році, до укладення сторонами додаткової угоди від 11.05.2006р., зміна в односторонньому порядку узгодженої сторонами ціни суперечить стаття 526 та 632 Цивільного кодексу України.
Відповідач не надав відзив на касаційну скаргу, не скористався правом на участь представника в судовому засіданні.
Заслухавши доповідь судді-доповідача та пояснення представника позивача, присутнього в судовому засіданні, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судових рішеннях, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.
Відповідно до статті 1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Касаційна інстанція не має права встановлювати чи вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду або відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або перевіряти докази.
Як встановлено місцевим господарським судом та вбачається з матеріалів справи 13.10.2005р. сторонами було укладено договір поставки № 1471/05, відповідно до умов якого Державне підприємство "Вугілля України" як постачальник зобов'язалося поставити та передати у власність покупцю вугільну продукцію для побутових потреб, зазначену у специфікації, у строки, згідно з графіком поставки, а покупець зобов'язався прийняти та оплатити цей товар, у разі його відповідності вимогам по якості.
Також сторонами було підписано додатки до договору: специфікацію на поставлену продукцію, графік постачання вугільної продукції, реквізити станцій призначення на постачання побутового палива, графік постачання вугільної продукції на добу згідно з можливостями пунктів призначення.
За пунктом 6.2 договору оплата продукції здійснюється покупцем у розмірі 100% загальної вартості поставленого товару протягом 60 днів з моменту надання документів, передбачених пунктом 6.1 договору (накладних, рахунків-фактур тощо).
Також судом встановлено, що сторонами укладалися додаткові угоди про внесення змін та доповнень до договору та специфікації; 11.05.2006р. сторонами було укладено додаткову угоду № 658 про внесення змін та доповнень у договір від 13.10.2005р. та додаток № 5 до додаткової угоди - специфікацію № 2; даними документами визначено загальну вартість 1 тони вугільної продукції з урахуванням ПДВ 430,12грн.
На підставі наявних у справі прийомо-здавальних актів місцевий господарський суд визнав доведеним факт передачі позивачем відповідачу обумовленої договором продукції у розмірі 41123,47 тони.
Визначаючи ступінь виконання відповідачем грошового зобов'язання, суд виходив з даних акта звірки взаємних розрахунків станом на 01.12.2007р., прийнявши за належні до задоволення дані бухгалтерського обліку відповідача.
При цьому судом встановлено, що розбіжності у даних бухгалтерського обліку позивача та відповідача виникли внаслідок неправомірного застосування позивачем передбаченого специфікацією (додатком № 1 до договору) залізничного тарифу на транспортування вугілля у розмірі 18,33грн. на загальну кількість поставок всупереч зміні вартості вугільної продукції з 11.05.2006р. за узгодженою специфікацією № 2.
Однак судова колегія вважає, що рішення місцевого господарського суду прийнято з порушенням приписів статті 43 Господарського процесуального кодексу України щодо повного, всебічного та об'єктивного розгляду обставин справи в їх сукупності, положень статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України про належність та допустимість доказів.
За приписами статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається, якщо інше не встановлено законом або договором.
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.
З матеріалів справи вбачається, що спір у даній справі виник у зв'язку з посиланням позивача на невиконання відповідачем в повному обсязі грошового зобов'язання внаслідок розбіжностей у вартості загальної кількості поставленого за договором вугілля.
Відтак для правильного вирішення спору суду належало встановити вартість вугілля, поставленого позивачем протягом дії договору, та ступінь проведеної відповідачем оплати; вказані обставини належало встановити на підставі належних та допустимих доказів, якими є специфікації з ціною вугілля, виставлені до оплати рахунки-фактури, платіжні документи, за якими проводилась оплата.
Натомість вказані обставини судом не встановлено при вирішенні спору.
Також судом не надано жодної оцінки розбіжностям даним складеного відповідачем акту звірки про вартість вугілля, одержаного протягом жовтня 2005 -січня 2006 року, наявним у справі рахункам-фактурам, виставленим до оплати позивачем протягом цього ж періоду (тобто, до внесення змін у специфікацію), та платіжним дорученням відповідача протягом жовтня 2005 -січня 2006 року, визначена до оплати в яких сума не відповідає виставленим рахункам.
Також судом не враховано, що акт звірки взаємних розрахунків не є документом первинного бухгалтерського обліку та не може сам по собі, без підтвердження відповідними накладними, рахунками, платіжними дорученнями, доводити ступінь виконання договірного зобов'язання, тим більше при наявності розбіжностей у даних бухгалтерського обліку сторін.
Таким чином, перевіривши у відповідності до частини 2 статті 111 5 Господарського процесуального кодексу України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні місцевого суду, колегія суддів дійшла висновків про те, що місцевий господарський суд розглядаючи справу, не розглянув всебічно, повно та об'єктивно в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності; не належним чином проаналізував правовідносини, що виникли та існували між сторонами, внаслідок чого висновки щодо розгляду позову не можуть вважатись законними та обґрунтованими.
Відповідно до роз'яснень, що викладені в постанові Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1976 р. № 11 “Про судове рішення» зі змінами та доповненнями, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.
Разом з тим, оскаржуване судове рішення вказаним вимогам не відповідає за вище вказаних підстав.
З огляду на межі повноважень касаційної інстанції, визначені статтею 1117 Господарського процесуального кодексу України, постанова апеляційної інстанції та рішення місцевого суду підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.
Під час нового розгляду справи господарському суду слід врахувати вищенаведене та вирішити спір у відповідності до вимог чинного законодавства.
Керуючись статтями 43, 1117, пунктом 3 статті 1119, статтями 11110, 11111, 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
Касаційну скаргу Державного підприємства "Вугілля України" задовольнити частково.
Рішення господарського суду Донецької області від 02.07.2008р. у справі № 26/321 господарського суду Донецької області скасувати в частині відмови позивачу у задоволенні позовних вимог на суму 68075,47грн. (в тому числі 61394,03грн. основного боргу, 1520,55грн. пені, 570,21грн. річних, 4590,68грн. індексу інфляції).
Справу в цій частині направити на новий розгляд до господарського суду Донецької області.
В решті рішення залишити без змін.
Головуючий Т.Дроботова
Судді Н.Волковицька
Л.Рогач