07 жовтня 2008 р.
№ 20-7/868-4/204-7/126-9/076-5/121-4/175
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого
Удовиченка О.С.
суддів :
Короткевича О.Є., Хандуріна М.І.
розглянувши касаційну скаргу
Акціонерно-комерційного банку соціального розвитку "Укрсоцбанк" в особі Севастопольської філії
на постанову
Севастопольського апеляційного господарського суду від 07.07.2008
у справі
№ 20-7/868-4/204-7/126-9/076-5/121-4/175
господарського суду
м. Севастополя
за заявою
ДПІ у Ленінському районі м. Севастополя
до
ТОВ “Сендмаркет-Холдінг»
про
банкрутство
ліквідатор
Бикова С.В.
за участю:
прокурора м. Севастополя
в судовому засіданні взяли участь представники :
Акціонерно-комерційного банку соціального розвитку "Укрсоцбанк" в особі Севастопольської філії
Гіленко А.М.
ДПІ у Ленінському районі м. Севастополя
Булат К.М.
До господарського суду м. Севастополя 25.04.2008 надійшла скарга від кредитора - Акціонерно-комерційного банку соціального розвитку "Укрсоцбанк" в особі Севастопольської філії (надалі АКБ "Укрсоцбанк") на дії ліквідатора ТОВ “Сендмаркет-Холдінг» Бикової С.В., в якій він просить визнати дії ліквідатора по задоволенню вимог кредиторів неправомірними, зобов'язати ліквідатора повернути на рахунок, що використовується для здійснення процедури ліквідації, кошти, безпідставно спрямовані ліквідатором до ДП "Севастопольський морський рибний порт", Симоненка С.О., до бюджету.
Ухвалою господарського суду міста Севастополя від 21.05.2008 (суддя: Остапова К.А.) залишено без задоволення скаргу АКБ "Укрсоцбанк" на дії ліквідатора ТОВ "Сендмаркет-Холдінг" Бикової Світлани Вікторівни.
Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 07.07.2008 (судді: Фенько Т.П., Антонова І.В., Черткова І.В.) апеляційну скаргу АКБ "Укрсоцбанк" залишено без задоволення, ухвалу господарського суду міста Севастополя від 21.05.2008 залишено без змін.
Акціонерно-комерційний банк соціального розвитку "Укрсоцбанк" в особі Севастопольської філії звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу господарського суду міста Севастополя від 21.05.2008 та постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 07.07.2008, справу направити на розгляд до господарського суду міста Севастополя для розгляду скарги на дії ліквідатора по суті.
В обґрунтування своїх касаційних вимог заявник посилається на порушення судом першої інстанції при винесенні оскаржуваної ухвали норм матеріального та процесуального права, зокрема: ст.26, 30, 31 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", ст.84, ст.105 ГПК України.
Судова колегія, розглянувши наявні матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, заслухавши пояснення сторін, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до п.4 ст. 24 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» у ліквідаційній процедурі господарський суд: розглядає скарги на дії учасників ліквідаційної процедури; здійснює інші повноваження, передбачені цим Законом.
З матеріалів справи вбачається, що постановою господарського суду міста Севастополя від 06.06.2006 ТОВ "Сендмаркет-Холдінг" визнано банкрутом і відкрито ліквідаційну процедуру на строк 6 місяців. Ліквідатором ТОВ "Сендмаркет-Холдінг" призначено Бикову Світлану Вікторівну.
Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 03.08.2006 постанова господарського суду міста Севастополя від 06.06.2006 скасована, а справу передано на розгляд до господарського суду міста Севастополя зі стадії розпорядження майном.
Постановою Вищого господарського суду України від 17.10.2006 постанова Севастопольського апеляційного господарського суду від 03.08.2006 скасована, постанова господарського суду міста Севастополя від 06.06.2006 залишена без змін.
До місцевого суду 17.04.2008 надійшов звіт ліквідатора з доданими до нього документами (а. с. 49-143 т. 6, а. с. 1-87 т. 7).
Судом апеляційної інстанції встановлено, що у ході проведення ліквідаційної процедури було виявлено майно підприємства-боржника - кран портальний КПП -10/12,5, заводський номер 8318, 1992 року випуску, який знаходився у третіх осіб. Після вилучення з незаконного володіння третіх осіб зазначений кран був переданий ТОВ "Сендмаркет-Холдінг" на підставі акту серії АА № 011302 державного виконавця підрозділу примусового виконання рішень відділу Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Севастополі про вилучення у боржника предметів, вказаних у рішенні суду.
Судом встановлено, що 08.01.2008 між державним підприємством "Севастопольський морський рибний порт» (Зберігач) та ТОВ "Сендмаркет-Холдінг" в особі ліквідатора Бикової С.В. (Поклажедавець), укладений договір зберігання № 1, відповідно до якого Зберігач зобов'язувався за плату прийняти на зберігання майно - портальний кран КПП-10/12,5, заводський номер 8318.
На засіданні комітету кредиторів 08.02.2008 було прийнято рішення, оформлене протоколом №1/3, провести відкриті торги (аукціон) з продажу портального крану КПП -10/12,5, заводський номер 8318, 1992 року випуску.
Судами встановлено, що на відкритих торгах 20.03.2008 ТОВ «Еліт-Ойл» був визнаний переможцем аукціону та сплатив 572 400,00 грн. на рахунок, який використовувався при розрахунках з кредиторами. З цього рахунку ліквідатором були здійснені витрати, а саме:
- у сумі 150 651,60 грн. за переміщення крану портального;
- у сумі 69 241,68 грн. за договором зберігання крану портального на території державного підприємства "Севастопольський морський рибний порт";
- послуги біржі у розмірі 17 172,00 грн.;
- сплачені послуги ТОВ "Експорт-сервіс" з проведення оцінки в сумі 2 000,00 грн.;
- в дохід держави податок на додану вартість в сумі 55 889,12 грн. від продажу майна;
- послуги банку Севастопольської філії "Приватбанк", що пов'язані з обслуговуванням розрахункового рахунку і проведенням платіжних доручень у розмірі 145,00 грн.
Судами попередніх інстанцій зазначено, що після здійснення витрат, пов'язаних з ліквідаційною процедурою на рахунку залишилось 277 445, 60 грн.
Судами зазначено, що ліквідатором здійснено часткове погашення вимог кредиторів першої черги:
- витрати арбітражного керуючого і сплата праці арбітражного керуючого Симоненка С.О. у розмірі 8 067,54 грн;
- витрати арбітражного керуючою і оплата праці арбітражного керуючою Бикової С.В. в розмірі 10121,00 грн;
- вимоги кредитора першої черги Севастопольської філії Акціонерно-комерційного банку соціального розвитку "Укрсоцбанк" (вимоги, що забезпечені заставою) -259111,26 грн.
Відповідно до п.8 ст.31 Закону кошти, які надходять при проведенні ліквідаційної процедури, зараховуються на основний рахунок боржника. З основного рахунку здійснюються виплати кредиторам у порядку, передбаченому статтею 31 цього Закону.
Відповідно до приписів ч. 1 ст. 31 Закону у першу чергу, зокрема, задовольняються вимоги, забезпечені заставою, витрати, пов'язані з провадженням у справі про банкрутство в господарському суді та роботою ліквідаційної комісії, у тому числі: витрати арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора), пов'язані з утриманням і збереженням майнових активів банкрута, витрати на оплату праці арбітражних керуючих (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) в порядку, передбаченому статтею 27 цього Закону.
Згідно з ч.3 ст.31 Закону у разі недостатності коштів, одержаних від продажу майна банкрута, для повного задоволення всіх вимог однієї черги вимоги задовольняються пропорційно сумі вимог, що належить кожному кредиторові однієї черги.
Частиною 2 статті 26 Закону передбачено, що майно банкрута, що є предметом застави, включається до складу ліквідаційної маси, але використовується виключно для першочергового задоволення вимог заставодержателя.
Отже, вищезазначеними нормами встановлено, що майно банкрута, яке є предметом застави, використовується виключно для першочергового задоволення вимог заставодержателя, а кошти, одержані від продажу майна банкрута, у першу чергу спрямовуються на задоволення вимог, що забезпечені заставою.
Положеннями п.7.8 ст. 7 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платниками податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000р. № 2181-III (далі -Закон № 2181-III) встановлено, що з моменту прийняття ухвали господарським судом про порушення провадження у справі про банкрутство платника податків порядок сплати податкового зобов'язання або погашення податкового боргу такого платника податків, зазначених у заяві, яка подається до господарського суду, визначається згідно з нормами Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», без застосування норм Закону № 2181-III.
Таким чином, чинним законодавством встановлено, що норми Закону № 2181-III не застосовуються до осіб, на яких поширюються судові процедури, визначені Законом України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (далі -Закон).
Відповідно до ст.23 Закону з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури строк виконання всіх грошових зобов'язань банкрута та зобов'язання щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) вважається таким, що настав. Вимоги за зобов'язаннями боржника, визнаного банкрутом, що виникли під час проведення процедур банкрутства, можуть пред'являтися тільки в межах ліквідаційної процедури.
Отже, з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури у боржника не можуть виникати нові зобов'язання зі сплати податків і зборів (обов'язкових платежів). В ліквідаційній процедурі у боржника-банкрута не з'являється ніяких додаткових податкових зобов'язань, крім тих, котрі у вигляді конкурсних вимог включені до реєстру вимог кредиторів відповідно до ст.ст. 14, 23 Закону, тобто у боржника при продажу майна в ліквідаційній процедурі не виникає зобов'язань зі сплати податку на додану вартість.
Таку правову позицію висловлено Верховним Судом України у постанові від 06.04.2004 у справі №17/124 господарського суду Дніпропетровської області.
Відповідно до ч. 7 ст. 30 Закону ліквідатор зобов'язаний використовувати при проведенні ліквідаційної процедури тільки один рахунок боржника в банківській установі -основний рахунок. Отже, згідно з приписами Закону кошти, які надходять при проведенні ліквідаційної процедури, зараховуються на даний основний рахунок боржника. З цього основного рахунку здійснюються виплати кредиторам у порядку, передбаченому статтею 31 цього Закону (ч. 8 ст. 30 Закону), та проводяться такі виплати: поточні комунальні і експлуатаційні платежі та інші витрати, пов'язані із здійсненням ліквідаційної процедури (ч. 9 ст. 30 Закону).
З матеріалів справи вбачається, що ліквідатором було здійснено виплати у сумі 150 651,60 грн. за переміщення крану портального за рахунок коштів отриманих від продажу заставного майна.
Судами попередніх інстанцій зазначено, що актом приймання-здачі робіт від 18.03.2008 (т.6 а.с. 89) підтверджується здійснення ДП "Севастопольський морський рибний порт" робіт по перегону крану портального. Вартість виконаних робіт за договірною ціною відповідно до локального кошторису склала 150651,60 грн.
З матеріалів справи вбачається, що питання з приводу переміщення крану портального розглядалось на засіданнях комітету кредиторів. Комітетом кредиторів 13.03.2008 більшістю голосів прийнято рішення про виконання робіт по переміщенню крану портального. Проте, заяву заставного кредитора - АКБ "Укрсоцбанк" про необхідність перевірити достовірність вартості робіт та їх необхідність не було взято до уваги.
Судами попередніх інстанцій в порушення приписів ст.43 ГПК України не було з'ясовано питання щодо достовірності вартості робіт з приводу переміщення крану портального.
Відповідно до ч.2 ст.111-7 ГПК України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
За таких обставин, колегія дійшла висновку, що ухвала суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції не відповідають вимогам господарського процесуального законодавства, у зв'язку з чим підлягають скасуванню, а справа -передачі на новий розгляд.
Керуючись статтями 1115, 1117, 1119-11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,
Касаційну скаргу Акціонерно-комерційного банку соціального розвитку "Укрсоцбанк" в особі Севастопольської філії задовольнити.
Постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 07.07.2008 та ухвалу господарського суду м. Севастополя від 21.05.2008 скасувати.
Справу № 20-7/868-4/204-7/126-9/076-5/121-4/175 передати на новий розгляд до господарського суду м. Севастополя в іншому складі суддів.
Головуючий О.С. Удовиченко
Судді О.Є. Короткевич
М.І. Хандурін