07 жовтня 2008 р.
№ 3/83
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Хандуріна М.І., -головуючого,
Короткевича О.Є.,
Удовиченка О.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
Відкритого акціонерного товариства "Львівське
заводоуправління будівельних матеріалів"
на рішення
господарського суду Івано-Франківської області
від 08 липня 2008 року
у справі
господарського суду
№ 3/83
Івано-Франківської області
за позовом
Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна кераміка Львова"
до
Товариства з обмеженою відповідальністю "НАТ СЕРВІС"
про
розірвання попереднього договору
та за зустрічним позовом
Товариства з обмеженою відповідальністю "НАТ СЕРВІС"
до
Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна кераміка Львова"
про
визнання договору дійсним,
за участю представників сторін:
ТОВ "Будівельна кераміка Львова" -Жук Н.В. (дов. від 27.06.2008),
встановив:
У травні 2008 року ТОВ "Будівельна кераміка Львова" звернулося з позовом до ТОВ "НАТ СЕРВІС" про розірвання попереднього договору від 12.12.2007, укладеного між сторонами, та повернути нерухоме майно -будівлі загальною площею 251,5 кв.м., що знаходяться за адресою: м. Львів, вул. Зелена, 269.
ТОВ "НАТ СЕРВІС" подало до суду зустрічну позовну заяву, в якій просить визнати дійсним поперед6ній договір від 12.12.2007, укладений між сторонами, та визнати право власності за ТОВ "НАТ СЕРВІС" на нерухоме майно -будівлі загальною площею 251,5 кв.м., що знаходяться за адресою: м. Львів, вул. Зелена, 269.
Рішенням господарського суду Івано-Франківської області від 08.07.2008 (суддя Фрич М.М.) в задоволенні первісного позову відмовлено.
Зустрічний позов задоволено. Визнано попередній договір купівлі-продажу нерухомого майна від 12.12.2007, укладений між ТОВ "Будівельна кераміка Львова" та ТОВ "НАТ СЕРВІС" дійсним.
Визнано право власності ТОВ "НАТ СЕРВІС" на нерухоме майно -будівлі загальною площею 251,5 кв.м.: склад (В1, пл. 57,4 кв.м.), механічна майстерня (Е-1, пл. 194,1 кв.м.), що знаходиться за адресою: Львівська область, м. Львова, вул. Зелена, 269.
Стягнуто з ТОВ "Будівельна кераміка Львова" на користь ТОВ "НАТ СЕРВІС" витрати по сплаті державного мита та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
До Вищого господарського суду України з касаційною скаргою звернулося ВАТ "Львівське заводоуправління будівельних матеріалів", яке просить рішення господарського суду Івано-Франківської області скасувати та передати справу на новий судовий розгляд до суду першої інстанції. В обґрунтування посилається на порушення норм процесуального та матеріального права, оскільки суд прийняв рішення відносно прав та обов'язків ВАТ "Львівське заводоуправління будівельних матеріалів", яка не була залучена до участі у справі, та порушення правил виключної підсудності.
Заслухавши суддю - доповідача, представників сторін, перевіривши правильність застосування норм процесуального права, судова колегія Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду -скасування з передачею справи на новий судовий розгляд до місцевого суду, з наступних підстав.
Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, що викладені в п.1 Постанови від 29.12.1976 року № 11 “Про судове рішення», рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.
Рішення місцевого суду не відповідає зазначеним вимогам, оскільки не ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності.
Як вбачається з матеріалів справи, спірні правовідносини виникли з попереднього договору від 12.12.2007, укладеного між ТОВ "Будівельна кераміка Львова" (Продавець) та ТОВ "НАТ СЕРВІС" (Покупець) (а.с. 8-9).
Предметом даного договору є зобов'язання сторін в майбутньому, в обумовлений п. 6.1 цього Договору строк, укласти і належним чином оформити договір купівлі-продажу нерухомого майна на умовах і в порядку, визначених цим Законом.
Нерухомим майном є житлові будівлі загальною площею 251,5 кв.м.: склад (В1, пл. 57,4 кв.м.), механічна майстерня (Е-1, пл. 194,1 кв.м.), що знаходиться за адресою: Львівська область, м. Львова, вул. Зелена, 269 (п. 1.1, 1.2 Договору).
Строк дії попереднього договору закріплено у п. 6.1 -за домовленістю сторін укладення та нотаріальне посвідчення Основного договору здійснюватиметься не пізніше 30 листопада 2008 року.
Додатковою угодою № 1 від 18.12.2007 сторони договору змінили строк укладення основного договору з 30.11.2008 на 29.02.2008 (а.с. 18).
Одночасно, ТОВ "Будівельна кераміка Львова" направлено ТОВ "НАТ СЕРВІС" додаткову угоду № 2 до попереднього договору (а.с. 19) про зміну ціни майна (у зв'язку із зміною ринкових цін на нерухоме майно), з пропозицією підписати дану угоду.
ТОВ "НАТ СЕРВІС" листом18.12.2008 не погодилося на підписання додаткової угоди № 2. При цьому запропонувало підписати Основний договір купівлі-продажу на умовах, передбачених попереднім договором від 12.12.2007 з урахування додаткової угоди № 1.
На момент розгляду справи Основний договір купівлі-продажу нерухомого майна підписаний не був.
Місцевий господарський суд, задовольняючи зустрічний позов, визнаючи дійсним попередній договір та визнаючи на цій підставі права власності на нерухоме майно виходив з того, що уклавши попередній договір сторони домовились щодо усіх істотних умов договору, крім того відбулося часткове його виконання (здійснена оплата за нерухоме майно), що, на думку суду, свідчить про набуття права власності на спірний об'єкт нерухомого майна.
Однак, даний висновок суду Івано-Франківської області винесено з грубим порушенням норм матеріального та процесуального права.
1. Норми ГК України та ЦК України дають визначення попередньому договору.
Відповідно до ст. 182 ГК України, за попереднім договором суб'єкт господарювання зобов'язується у певний строк, але не пізніше одного року з моменту укладення попереднього договору, укласти основний господарський договір на умовах, передбачених попереднім договором. Попередній договір повинен містити умови, що дозволяють визначити предмет, а також інші істотні умови основного договору. До укладення попередніх договорів не застосовується загальний порядок укладення господарських договорів.
Аналогічні положення щодо визначення поняття “попередній договір» містить у собі і ст.635 ЦК України.
Відповідно до положень ст. 635 ЦК України попереднім є договір, сторони якого зобов'язуються протягом певного строку (у певний термін) укласти договір в майбутньому (основний договір) на умовах, встановлених попереднім договором. Законом може бути встановлено обмеження щодо строку (терміну), в який має бути укладений основний договір на підставі попереднього договору. Істотні умови основного договору, що не встановлені попереднім договором, погоджуються у порядку, встановленому сторонами у попередньому договорі, якщо такий порядок не встановлений актами цивільного законодавства.
Попередній договір укладається у формі, встановленій для основного договору, а якщо форма основного договору не встановлена, - у письмовій формі.
Відповідно до п.1.1. вищевказаного попереднього договору сторони зобов'язались в обумовлений п. 6.1 цього Договору строк, укласти і належним чином оформити договір купівлі-продажу нерухомого майна на умовах і в порядку, визначених цим Законом.
Частина 3 ст. 334 ЦК України регламентує, що право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення або з моменту набрання законної сили рішенням суду про визнання договору, не посвідченого нотаріально, дійсним.
Відповідно до ст. 657 ЦК України, договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.
Враховуючи, що між сторонами не було укладено основного договору купівлі-продажу із визначенням всіх істотних умов договору, місцевий господарський суд прийшов до передчасного висновку про визнання права власності на нерухоме майно за попереднім договором.
2. Крім того, господарським судом Івано-Франківської області порушено вимоги процесуального права щодо визначення підсудності даної справи.
Визнаючи підсудність справи, в якій поєднані майнові і немайнові вимоги, господарський суд повинен виходити з такого, що підсудність повинна визначатись із врахуванням вимог ст. 16 ГПК України, відповідно до якої справи у спорах про право власності на майно або про витребування майна з чужого незаконного володіння чи про усунення перешкод у користуванні майном розглядаються господарським судом за місцезнаходженням майна.
Як вбачається з матеріалів справи, у зустрічному позову ТОВ "НАТ просить визнати дійсним поперед6ній договір від 12.12.2007, укладений між сторонами, та визнати право власності за ТОВ "НАТ СЕРВІС" на нерухоме майно -будівлі загальною площею 251,5 кв.м., що знаходяться за адресою: м.Львів, вул. Зелена, 269.
3. Визнаючи право власності на вищевказане нерухоме майно місцевий господарський суд не перевірив, на якому правовому титулі належить ТОВ "Будівельна кераміка Львова" майно, зазначене в попередньому договорі, чи містить попередній договір всі істотні умови, визначені законом для договору купівлі-продажу, чи посвідчено його нотаріально та, відповідно, не з'ясував, чи мав право ТОВ "Будівельна кераміка Львова" на його відчуження, чи не перебувало спірне майно під обтяженням.
В касаційній сказі вказується, що ВАТ "Львівське заводоуправління будівельних матеріалів" зареєструвало в ОКП ЛОР "БТІ та ЕО" право власності на внесене у статутний фонд ТОВ "Будівельна кераміка Львова" нерухоме майно. До цього майна відноситься, зокрема, склад (В1, пл. 57,4 кв.м.), механічна майстерня (Е-1, пл. 194,1 кв.м.), що знаходиться за адресою: Львівська область, м. Львова, вул. Зелена, 269.
На думку касатора, ці факти могли бути встановлені судом першої інстанції, якщо б ВАТ "Львівське заводоуправління будівельних матеріалів" було залучено до участі у справі.
Відповідно до статей 1119, 11110 цього ж Кодексу касаційна інстанція має право скасувати рішення у справі, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції, якщо господарський суд припустився такого порушення процесуальних норм як прийняття рішення, що стосується прав і обов'язків осіб, які не були залучені до участі у справі.
Зі змісту наведених вище норм випливає, що обов'язковою умовою задоволення касаційної скарги особи, яку не було залучено до участі у справі шляхом скасування рішення та направлення справи на новий розгляд є порушення прийнятим рішенням прав та обов'язків такої особи.
Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку, що рішення від 08.07.2008 господарського суду Івано-Франківської стосується майнових прав і обов'язків ВАТ "Львівське заводоуправління будівельних матеріалів", яке до участі у розгляді справи залучено не було, а тому підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд.
При новому розгляді справи, враховуючи положення ст. 11112 ГПК України стосовно обов'язковості вказівок, що містяться у постанові касаційної інстанції, суду належить врахувати вищенаведене, розглянути питання про участь у справі ВАТ "Львівське заводоуправління будівельних матеріалів", враховуючи вимоги ст. 16 ГПК України визначити підсудність даної справи, повно та об'єктивно дослідити й оцінити надані докази, встановити дійсні права й обов'язки сторін, і залежно від встановленого правильно застосувати норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, та ухвалити законне й обґрунтоване рішення.
Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 - 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
Касаційну скаргу ліквідатора Відкритого акціонерного товариства "Львівське заводоуправління будівельних матеріалів" задовольнити.
Рішення господарського суду Івано-Франківської області від 08 липня 2008 року у справі № 3/83 скасувати, справу передати на новий розгляд до господарського суду Івано-Франківської області.
Головуючий: М.І. Хандурін
Судді: О.Є Короткевич
О.С. Удовиченко