25 вересня 2008 р.
№ 35/92
Вищий господарський суд України в складі колегії
суддів:
Грейц К.В. -головуючого,
Бакуліної С.В.,
Глос О.І.,
розглянувши касаційну скаргу
Повного товариства "Ломбард "АіС"
Прокопчука А.М., Прокопчука М.А."
на постанову
від 01.07.2008
Київського апеляційного господарського суду
у справі господарського суду міста Києва № 35/92
за позовом
Регіонального відділення ФДМ України по Житомирській області
до
Повного товариства "Ломбард "АіС"
Прокопчука А.М., Прокопчука М.А."
про
зобов'язання звільнити приміщення та стягнення 947,68 грн. неустойки
за участю представників:
- позивача
Грінчук Н.А.
- відповідача
Стадного Ю.В.
Рішенням господарського суду міста Києва від 25.04.2008 у справі № 35/92 (суддя Літвінова М.Є.), позов задоволено частково, зобов'язано Повне товариство "Ломбард "АІС' Прокопчука А.М., Прокопчука М.А." звільнити нежитлове приміщення та передати його балансоутримувачу - Житомирській дирекції УППЗ "Укрпошта" за участю орендодавця - Регіонального відділення Фонду державного майна України по Житомирській області, шляхом підписання між сторонами акту приймання-передачі, а також стягнуто з Повного товариства "Ломбард "АІС" Прокопчука А.М., Прокопчука М.А." в доход Державного бюджету України 459,86 грн. неустойки, в іншій частині позову відмовлено.
Київський апеляційний господарський суд (колегія суддів у складі головуючого судді Отрюха Б.В., суддів Верховця А.А., Бондаря С.В.), здійснюючи апеляційний перегляд в зв'язку зі скаргою відповідача, постановою від 01.07.2008 рішення господарського суду міста Києва від 25.04.2008 у справі № 35/92 змінив, позов задовольнив частково, зобов'язавши Повне товариство "Ломбард "АІС' Прокопчука А.М., Прокопчука М.А." звільнити нежитлове приміщення, яке знаходиться за адресою: смт. Червоноармійськ, вул. Леніна, 115, загальною площею 11,1кв.м, відмовивши в інший частині позовних вимог.
Не погоджуючись з прийнятими судовими актами у справі в частині задоволення прозових вимог, Товариство "Ломбард "АІС" Прокопчука А..М., Прокопчука М.А." в поданій до Вищого господарського суду України касаційній скарзі просить їх скасувати та прийняти нове рішення про відмову в позові повністю.
Свої вимоги скаржник обґрунтовує тим, що господарськими судами було порушено та неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права, зокрема, ч. 3 ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", ст. 43 ГПК України, судами не враховано тієї обставини, що орендар добросовісно виконував умови договору та своєчасно сплачував орендні платежі, а відповідно до пункту 10.6 договору оренди № 513 від 17.08.2006 якщо орендар продовжує користуватись майном після закінчення строку договору оренди, то за відсутності заперечень орендодавця та балансоутримувача протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, встановлений цим договором, а таких заперечень висунуто не було.
Регіональне відділення Фонду державного майна України по Житомирській області у відзиві на касаційну скаргу проти її задоволення заперечив, вважаючи доводи скарги безпідставними, а судові акти у справі -законними і обґрунтованими.
Відповідно до розпорядження в.о. голови судової палати Вищого господарського суду України від 25.09.2008 № 02-12.2/367 розгляд касаційної скарги у справі здійснюється у постійному складі колегії: головуючого судді Грейц К.В., суддів Бакуліної С.В., Глос О.І.
Заслухавши у відкритому судовому засіданні пояснення представників сторін, перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в постанові апеляційного та рішенні місцевого господарських судів, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Судами попередніх інстанцій під час розгляду справи встановлено, що 17.08.2006 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Житомирській області (орендодавець) та Повним товариством "Ломбард "АІС" Прокопчука А.М., Прокопчука М.А." (орендар) укладено договір оренди № 513 нерухомого майна, що належить до державної власності, за умовами якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування нерухоме майно - нежитлове приміщення загальною площею 11,1 кв.м, що знаходиться на балансі Житомирської дирекції УДППЗ "Укрпошта" та розташоване за адресою: смт. Червоноармійськ, вул. Леніна, 115 (пункт 1.1 договору), договір укладено строком на 11 місяців, з 17.08.2006 до 17.07.2007 включно (пункт 10.1 договору).
В зв'язку з закінченням 17.07.2007 терміну дії договору, позивач на адресу відповідача направив лист-попередження № 09/3003 від 17.07.2007 з вимогою повернути орендоване майно балансоутримувачу (Житомирській дирекції УДППЗ "Укрпошта") та підписати акт приймання-передачі, втім, відповідач в порушення умов договору взяті на себе зобов'язання в частині своєчасного звільнення орендованого приміщення та підписання акту приймання-передачі не виконав.
Відповідно до положень Закону України "Про оренду державного та комунального майна" термін договору оренди визначається за погодженням сторін (ч. 1 ст. 17), договір оренди припиняється, зокрема, в разі закінчення строку, на який його було укладено (ч. 2 ст. 26), закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря, він зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі (ч. 1 ст. 27).
Аналогічні умови містить договір оренди, так, згідно пункту 10.8 договору дія договору оренди припиняється у випадку закінчення його строку, пунктами 2.4, 5.7 договору визначено зобов'язання орендаря повернути майно в разі припинення терміну дії договору з підписанням акту приймання передачі.
Отже, виходячи з системного аналізу зазначених норм та умов договору оренди слід дійти висновку, що закінчення строку договору оренди тягне за собою його припинення і виникнення у орендаря зобов'язання повернути об'єкт оренди.
Разом з тим, згідно ч. 2 ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", ч. 4 ст. 284 Господарського кодексу України, ст. 764 Цивільного кодексу України договір оренди може бути продовжений на такий самий строк, на який він укладався, у разі відсутності заяви однієї з сторін про припинення договору протягом одного місяця після його закінчення.
Відтак, якщо на дату закінчення строку договору оренди і протягом місяця після закінчення цього строку мали місце заперечення орендодавця щодо поновлення договору на новий строк, то такий договір припиняється, в зв'язку з чим, доводи скаржника про автоматичне поновлення договору оренди згідно п. 10.6 договору не приймаються до уваги колегії суддів.
Таким чином, враховуючи встановлений судами попередніх інстанцій факт надсилання орендареві заяви орендодавця від 17.07.2007 про припинення договору і зобов'язання повернути об'єкт оренди, у суду касаційної інстанції відсутні підстави вважати, що договір оренди продовжує свою дію.
Відповідно до ч. 3 ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" після закінчення терміну договору оренди орендар, який належним чином виконував свої обов'язки, має переважне право, за інших рівних умов, на продовження договору оренди на новий термін. Умови договору оренди на новий строк встановлюються за домовленістю сторін. У разі недосягнення домовленості щодо умов договору переважне право орендаря на укладення договору припиняється.
Посилання скаржника на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норми ч. 3 ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" з огляду на порушення його переважного права на продовження договору оренди, спростовуються змістом зазначеної норми, адже, переважне право на продовження (укладення) договору оренди на новий термін може бути реалізоване лише перед іншими претендентами на оренду і за інших рівних умов, а у випадку недосягнення згоди щодо умов договору, переважне право орендаря на укладення договору на новий термін припиняється.
Колегія суддів виходить з того, що судами попередніх інстанцій під час розгляду справи встановлено, що сторони не дійшли згоди щодо умов укладання або продовження договору оренди на новий строк.
Водночас, відповідно до ст. 1117 ГПК України, касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
Інші доводи скаржника про порушення і неправильне застосування апеляційним господарським судом норм процесуального та матеріального права при прийнятті оскаржуваної постанови зводяться до намагань надати перевагу його твердженням над встановленими судами попередніх інстанцій обставинами підставності і ґрунтовності позовних вимог, в зв'язку з чим у колегії суддів відсутні підстави вважати висновки суду про їх задоволення такими, що суперечать чинному матеріальному та процесуальному законодавству або не відповідають йому.
Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
Постанову Київського апеляційного господарського суду від 01.07.2008 у справі господарського суду міста Києва № 35/92 залишити без змін.
Касаційну скаргу Повного товариства "Ломбард "АІС" Прокопчука А.М., Прокопчука М.А." залишити без задоволення.
Головуючий суддя К.В.Грейц
Судді С.В.Бакуліна
О.І.Глос