14 жовтня 2008 р.
№ 4/66
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів :
головуючого судді
Овечкіна В.Е.,
суддів
Чернова Є.В.,
Цвігун В.Л.,
розглянув касаційну скаргу
Київської міської ради
на рішення
від 05.05.08 господарського суду м.Києва
у справі
№ 4/66
за позовом
Приватного підприємства "Шарлота"
до
1.Святошинської
районної у м. Києві державної адміністрації
2.Київського міського бюро технічної інвентаризації та реєстрації прав власності на об'єкти нерухомого майна
3. Київської міської ради
4.Київської міської державної адміністрації
3-тя особа:
1.Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю у м. Києві
2. Управління державного архітектурно-будівельного контролю виконавчого органу Київської міської ради
про
визнання права власності на будівлю та зобов'язання зареєструвати право власності на будівлю
за участю представників сторін:
позивача: Браславська Л.З., довір у справі
відповідачів: не з'явились
3-ті особи:
1.Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю у м. Києві: Шаповал В.П., довір у справі
2.Управління державного архітектурно-будівельного контролю виконавчого органу Київської міської ради: Клюковський М.В., довір. у справі
Клопотання ПП "Шарлота про оголошення повного тексту постанови ВГС України задоволено. В судовому засіданні оголошувалась перерва до 14.10.08 об 14 год.15 хв.
Рішенням господарського суду м. Києва від 05.05.2008 позовні вимоги задоволено: за позивачем визнано право власності на побудований торгівельний павільйон, зобов'язано БТІ зареєструвати право власності позивача на майно. Рішення мотивоване тим, що цільове призначення відведеної позивачу земельної ділянки саме експлуатація торгівельного павільйону; проект магазину погоджений з відповідними службами, згода на реконструкцію була надана Святошинською районною у м. Києві державною адміністрацією; об'єкт відповідає діючим державним будівельним нормам, правилам та стандартам України; павільйон не порушує права інших осіб (суддя І. Борисенко).
Рішення суду в апеляційному порядку не оскаржувалось.
Залучена судом в якості відповідача Київська міська рада (арк. 72) в поданій касаційній скарзі просить скасувати рішення місцевого суду від 05.05.2008, прийняти нове рішення, яким в позові відмовити. Скаржник вважає, що судом неправильно застосована ст. 376 ЦК України, не взято до уваги заперечення власника землі (міськради) проти визнання права власності на нерухоме майно за позивачем, який здійснив самочинне будівництво. В порушення вимог ст. 34 Господарського процесуального кодексу України рішення суду обгрунтовано доказами, які не мають значення для справи.
Вищий господарський суд України у відкритому судовому засіданні дослідив обставини справи, доводи касаційної скарги та представників сторін і вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Поняття самочинного будівництва наведено в ст. 376 ЦК України.
Місцевим судом встановлено, що землекористувачем спірної земельної ділянки на підставі договору оренди від 12.01.1999 є ТОВ "Шарлотта" (арк. 9). Земля надана для розміщення та експлуатації торгівельного павільйону.
Відповідно ст. 95 Земельного кодексу України землекористувачі мають право на отриманій земельній ділянці споруджувати виробничі та інші будівлі і споруди, якщо інше не передбачено законом або договором.
Колегія суддів зазначає, що в матеріалах справи є довіреність Київської міської ради № 225-кр-284 від 12.03.2008 на ім'я Лазебного А.М. (арк. 175), але в судових засіданнях 12.03.2008, 24.03.2008, 09.04.2008, 21.04.2008, 05.05.2008 (арк. 77, 81, 88, 91, 93) представник міської ради був відсутній. Міською радою не були виконані вимоги суду, викладені в ухвала про надання відзиву та документів, що підтверджують заперечення проти позову. Справа розглядалася на підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними у справі документами.
Зважаючи на доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що судом не надана оцінка договору про оренду землі від 12.01.1999 щодо повноважень Київської міської державної адміністрації на підписання договорів на право тимчасового довгострокового користування землею на умовах оренди (арк. 9) та цільового призначеннняземлі.
Суд не з'ясував розміщення якого за своїми характеристиками павільйону узгодили відповідні служби (арк. 12, 18, 19, 21, 50, інші). Не спростували твердження Святошинської районної у м. Києві державної адміністрації, що замість встановлення павільйону, позивач провів капітальне будівництво без дозволу на виконання будівельних робіт. Не з'ясовано який павільйон було запроектовано і який був побудований та прийнятий в експлуатацію.
Відповідно ст. 376 ЦК України будь-який відступ від проекту або будівництво без дозволу вважається самочинним будівництвом.
Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації відповідно ст. 331 ЦК України, то відмова в прийнятті будинку в експлуатацію свідчить про порушення норм забудови, що також дорівнюється самочинному будівництву.
Судом першої інстанції не з'ясовано чи повинен був об'єкт у встановленому законом порядку прийматися в експлуатацію.
На підставі викладеного колегія суддів дійшла висновку, що справа розглянута з порушенням вимог норм процесуального права, зокрема, ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України, з неправильним застосуванням ст. 376 ЦК України, з незастосуванням ст. 331 ЦК України, що відповідно до ст. 11110 Господарського процесуального кодексу України є підставою для скасування оскаржуваного рішення суду.
При повторному розгляді справи необхідно усунути зазначені порушення. Ретельно дослідити належні докази, повно встановити обставини і в залежності від встановленого прийняти обгрунтоване, законне рішення, керуючись нормами діючого законодавства.
Керуючись ст. ст. 1115, 1117 - 12 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,
Касаційну скаргу Київської міської ради задовольнити частково.
Рішення господарського суду м. Києва від 05.05.2008 у справі № 4/66 скасувати.
Справу направити на новий розгляд до господарського суду м. Києва
Головуючий В. Овечкін
Судді: Є.Чернов
В.Цвігун