15 жовтня 2008 р.
№ 2-7/1569-08
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів :
Головуючого
Дунаєвської Н.Г.,
Суддів:
Михайлюка М.В.,
Мележик Н.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу
Совєтского районного споживчого товариства
на постанову
Севастопольського апеляційного господарського суду від 11.06.2008 року
у справі
№ 2-7/1569-2008 господарського суду Автономної Республіки Крим
за позовом
Совєтского районного споживчого товариства
до
ВАТ "Крименерго"
про
визнання недійсним рішення
за участю представників сторін:
позивача
Єлісєєва О.А.,
відповідача
не з'явились,
Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 17.04.2008 року у справі № 2-7/1569-2008 (суддя: Дворний І.І.), залишеним без змін постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 11.06.2008 року (судді: Фенько Т.П., Заплава Л.М., Маслова З.Д.) в позові відмовлено.
Не погоджуючись з вказаною постановою, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, у якій посилаючись на порушення господарськими судами норм матеріального та процесуального права, просить оскаржувану постанову скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позову.
Колегія суддів Вищого господарського суду України, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Як встановив місцевий господарський суд, предметом позовних вимог у даній справі є визнання недійсним рішення комісії з розгляду актів про порушення Правил користування електричною енергією, затверджених Постановою НКРЕ №1497 від 22.11.2006 р., яке оформлене у вигляді протоколу від 16.10.2007 року.
Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Статтею 16 ЦК України передбачені способи захисту цивільних прав та інтересів. Зокрема, права та законні інтереси суб'єктів захищаються шляхом: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Таким чином, господарський суд розглядає заяви про визнання недійсними тільки обов'язкових для виконання рішень державних та інших органів.
Зважаючи на те, що ВАТ "Крименерго" не є органом державної влади чи органом місцевого самоврядування, а оскаржуване рішення за своїми ознаками не відноситься до актів, які відповідно до закону чи установчих документів мають обов'язковий характер для учасників відповідних правовідносин, а є лише фіксацією порушення, яке було виявлено при проведенні перевірки дотримання Правил, місцевий господарський суд встановив, що обраний позивачем спосіб захисту порушеного права не відповідає приписам чинного законодавства України.
Відтак, суд дійшов до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог.
Натомість, господарський суд апеляційної інстанції, посилаючись на п. 6.42 Правил користування електричною енергією, зазначив, що споживач має право оскаржити до суду рішення комісії протягом 10 робочих днів з дня вручення протоколу споживачу.
Проте, зважаючи на те, що позивачем не було доведено відсутності з його боку порушень Правил користування електричною енергією, на підставі яких було прийняте оскаржуване рішення, суд апеляційної інстанції прийшов до висновку про безпідставність та необґрунтованість позовних вимог.
З таким висновком суду апеляційної інстанції погодитись не можна, виходячи з наступного.
Відповідно до вимог ст. 21 ЦК України, права і законні інтереси суб'єктів господарювання захищаються, шляхом визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, порушують права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів.
Статтею 12 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарським судам підвідомчі, зокрема, справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів та з інших підстав, а також у спорах про визнання недійсними актів з підстав, зазначених у законодавстві, крім: спорів, що виникають при погодженні стандартів та технічних умов; спорів про встановлення цін на продукцію (товари), а також тарифів на послуги (виконання робіт), якщо ці ціни і тарифи відповідно до законодавства не можуть бути встановлені за угодою сторін; інших спорів, вирішення яких відповідно до законів України, міждержавних договорів та угод віднесено до відання інших органів.
Проте, частина 2 статті 20 ГК України серед актів, визнання незаконними яких передбачено статтею 16 ЦК України, як спосіб захисту прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів встановлює, що права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються, зокрема, шляхом визнання повністю або частково недійсними актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемляють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживача. Тобто за змістом вказаної норми господарські суди розглядають на загальних підставах справи у спорах про визнання недійсними актів, прийнятих іншими органами, у тому числі, актів господарських товариств, які відповідно до закону чи установчих документів мають обов'язковий характер для учасників правовідносин, що виникають чи припиняються з прийняттям такого акту.
При цьому, колегія суддів касаційної інстанції зазначає, що оскаржене рішення комісії та протокол, яким воно оформлено за своїми ознаками до таких актів не відносяться, оскільки не носять характеру обов'язкових до виконання ненормативних актів, а є лише фіксацією порушення, яке було виявлено при проведенні перевірки дотримання Правил. Тобто, оскаржене рішення може бути використано в якості доказу у разі звернення з позовом до суду ВАТ "Крименерго" і підлягають оцінці судом у відповідності з вимогами ст. 43 ГПК України.
За таких обставин, спір про визнання неправомірним рішення комісії з розгляду актів про порушення Правил користування електричною енергією не підлягає розгляду у господарських судах України. Аналогічної позиції дотримується Верховний Суд України (постанова від 12.06.2007 р. у справі № 3/576н).
Враховуючи викладене, Вищий господарський суд України прийшов до висновку, що постановлені у справі судові рішення підлягають скасуванню, а провадження у справі припиненню на підставі п. 1 ч. 1 ст. 80 ГПК України.
Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 - 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
Касаційну скаргу задовольнити частково.
Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 17.04.2008 р. та постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 11.06.2008 року у справі № 2-7/1569-2008 скасувати.
Провадження у справі припинити.
Головуючий суддя
Н.Дунаєвська
Судді:
М.Михайлюк
Н. Мележик