02 жовтня 2008 р.
№ 9/58
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого
Грейц К.В.,
суддів :
Бакуліної С.В.,
Глос О.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали
касаційної скарги
Державного підприємства “Донецька залізниця»
на постанову
від 11.06.2008 року Київського апеляційного
господарського суду
у справі
№ 9/58
господарського суду
міста Києва
за позовом
Державного територіально-галузевого об'єднання “Донецька залізниця»
до
Приватного підприємства “ВТБ Лізинг Україна»
про
стягнення 3022,20 грн.
в судовому засіданні взяли участь представники :
від позивача:
Мільченко С.С. (довіреність № Н-01/917 від 19.03.2008р.);
Коваленко В.С. (довіреність № Н-01/1592 від 09.05.2008р.)
від відповідача:
Губерт О.М. (довіреність № 115/2008 від 22.04.2008р.)
Рішенням Господарського суду міста Києва (суддя Жирнов С.М.) від 21.04.2008 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду (головуючий суддя -Зеленін В.О., судді -Рєпіна Л.О., Синиця О.Ф.) від 11.06.2008 року, у справі № 9/58 у позові відмовлено повністю.
В касаційній скарзі відповідач просить скасувати ухвалені по справі судові акти та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, а саме: ст.ст.604, 653, ч.1 ст.654 ЦК України, ст.ст.84, 101, 104, 105 ГПК України.
У відзиві на касаційну скаргу відповідач повністю заперечує викладені в ній доводи.
Заслухавши пояснення по касаційній скарзі представників позивача, які підтримали викладені в ній доводи, заперечення на касаційну скаргу представника відповідача, перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в постанові апеляційного господарського суду, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами встановлено, що 21.08.2007 року сторонами укладений договір фінансового лізингу №103-ФЛ за умовами якого, відповідач зобов'язався передати швидкодіючі вимикачі (надалі-товар), а позивач прийняті та сплатити їх вартість. Кількість та строк передачі товару сторонами передбачається графіком, якій є невід'ємною частиною до договору та оформлюється як додаток до договору.
Відповідно до ст.ст.525-526 ЦК України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, акту планування, договору, а при відсутності таких вказівок - відповідно до вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання і одностороння зміна умов договору не допускаються, за винятком випадків, передбачених законом.
Згідно зі ст.193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Первісним графіком передачі предмета лізингу, відповідач повинен був здійснити першу передачу товару у кількості 15 одиниць у жовтні 2007 року, однак передача відбулася у березні 2008 у кількості 10 одиниць згідно додаткової угоди до договору та графіку, викладеним у новій редакції (а.с.36-37).
Позивач звернувся до суду з позовом, вважаючи що відповідачем, до внесення змін до договору і графіку, порушені умови цього договору, а тому він (відповідач) повинен сплатити пеню за кожен день прострочення за період з 01.11.2007 року по 04.11.2007 року що складає 3022,20 грн. Також вважає що, господарський суд невірно дійшов висновку, про відмову у задоволенні позову, посилаючись на додаткову угоду, якої змінені строки на кількість передачі товару, оскільки додаток підписаний лише 05.11.2007 року, а тому нарахування пені з його боку правомірно.
Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Це стосується позивача, який повинен доказати факти, на підставі яких пред'явлено позов, а також відповідача, який має можливість доказувати факти, на підставі яких він будує заперечення проти позову.
Суди відмовили у позові, встановивши, що відповідачем не порушено умов договору в частині строків поставки предмету фінансового лізингу, оскільки в матеріалах справи є акт приймання-передачі майна в лізинг від 18.03.2008 року, підписаний обома сторонами, про одержання 10 одиниць товару. Акт не містить зауважень стосовно кількості або строків поставки, що підтверджує поставку товару відповідачем на умовах укладеного договору фінансового лізингу та додаткової угоди до нього.
При цьому, пунктом 2.2 договору фінансового лізингу сторони передбачили, що у разі зміни строків постачання товару виробником, графік передачі може змінюватися шляхом додаткової угоди.
З огляду на п.1.1 Додаткової угоди №1, сторони вирішили викласти Додаток №2 до договору (графік передачі предмета лізингу) у новій редакції стосовно термінів постачання та кількості одиниць предмету лізингу, де графіком передбачена перша поставка товару у кількості 10 одиниць у березні 2008 року. Згідно п.3 Додаткової угоди №1 остання набуває чинності з дати її підписання сторонами і є дійсною протягом всього строку дії договору як його невід'ємна частина.
Колегія суддів не приймає до уваги доводи касаційної скарги позивача стосовно того, що оскільки додаткова угода, якою змінені строки та кількість поставки, підписана 05.11.2007 року, що підтверджується штампом про її реєстрацію, то за період з 01.11.2007 року по 04.11.2007 року включно (за первісним графіком перша поставка мала відбутись протягом жовтня 2007 року) має бути стягнута пеня в сумі 3022,20 грн. Так: по-перше, сторони домовились про дійсність договору протягом всього строку його дії, тобто поширили дію графіку передачі предмету лізингу, затвердженого Додатковою угодою №1, і на період до внесення змін до основного договору, що не суперечить правилу ч.3 ст.653 ЦК України відповідно до якого сторони мають право на самостійне рішення щодо моменту з якого зобов'язання є зміненим; по-друге, суди вірно виходили із того, що сторони не визначили та не включили в пункт 9.3 договору суми, від якої повинна обліковуватись подвійна облікова ставка НБУ, а тому у суду відсутні підстави вважати обґрунтованим здійснений позивачем розрахунок.
Беручи до уваги все наведене та вимоги чинного законодавства в їх сукупності, колегія суддів не вбачає підстав для скасування постанови Київського апеляційного господарського суду.
Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1118, п.1 ч.1 ст.1119, ст. 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України ,-
Касаційну скаргу Державного підприємства “Донецька залізниця» на постанову Київського апеляційного господарського суду від 11.06.2008 року у справі № 9/58 залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного господарського суду від 11.06.2008 року у справі № 9/58 -без змін.
Головуючий-суддя
К.Грейц
С.Бакуліна
О.Глос