30 вересня 2008 р.
№ 05/01/184/6-12а/10 (Б14-149)
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого:
Удовиченка О.С.,
суддів:
Короткевича О.Є., Хандуріна М.І.
розглянувши
касаційні скарги
1. ДП "Дирекція Криворізького гірничо-збагачувального комбінату окислених руд"
2. Міністерства промислової політики України
на постанову
Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 10.06.2008
у справі
№ 05-01/184/6-12а/10 (Б14-149)
господарського суду Кіровоградської області
за заявою
до
ДПІ у Криворізькому районі Дніпропетровської області
ДП Дирекція Криворізького гірничо-збагачувального комбінату окислених руд
про
банкрутство
в судовому засіданні взяли участь представники :
ДП Дирекція Криворізького гірничо-збагачувального комбінату окислених руд
Колісник М.Д., Ширяєва Л.Г.
Міністерства промислової політики України
Синенко І.В., Грищенко С.Г.
ДПІ у Криворізькому районі Дніпропетровської області
Романюк С.О.
ЗАТ "Криворіжаглобуд"
Дрофенко І.Ю., Діденко В.А.
Ухвалою господарського суду Кіровоградської області від 04.06.1998 порушено провадження у справі № 05-01/284/6-12а/10 про банкрутство Дирекції будованого Криворізького гірничо-збагачувального комбінату окислених руд.
Ухвалою господарського суду Кіровоградської області від 29.09.2004 господарський суд Кіровоградської області затвердив мирову угоду, укладену 04.06.2004 року між боржником - Дирекцією будованого Криворізького гірничо-збагачувального комбінату окислених руд та комітетом кредиторів.
Наказом Міністерства промислової політики України від 12.12.2005 року № 469 «Про зміну найменування підприємства» Дирекцію будованого Криворізького гірничо-збагачувального комбінату окислених руд перейменовано на Дирекцію Криворізького гірничо-збагачувального комбінату окислених руд, та внесено до Єдиного державного реєстру під назвою - державне підприємство "Дирекція Криворізького гірничо-збагачувального комбінату окислених руд", що є правонаступником Дирекції будованого Криворізького гірничо-збагачувального комбінату окислених руд.
Кредитори -ЗАТ “Криворіжаглобуд», Трест»Донбастрансбуд» та голова комітету кредиторів -Зубко І.М. подали заяви про розірвання мирової угоди у зв'язку з її невиконанням та поновлення провадження у справі про банкрутство. В подальшому ЗАТ »Криворижаглобуд» змінив свої вимоги та просив визнати мирову угоду недійсною у зв'язку з тим, що вона не відповідає вимогам закону, не містить істотних умов та не була спрямована на реальне настання правових наслідків.
Ухвалою господарського суду Кіровоградської області від 25.04.2008 (суддя Коваленко Н.М.): визнано недійсною мирову угоду, укладену 04.06.2004 між боржником та кредиторами, затверджену ухвалою суду від 29.09.2004 у справі № 05-01/284/6-12а/10, поновлено провадження у справі № 05-01/284/6-12а/10 про банкрутство державного підприємства "Дирекції Криворізького гірничо-збагачувального комбінату окислених руд", введено мораторій на задоволення вимог кредиторів державного підприємства "Дирекції Криворізького гірничо-збагачувального комбінату окислених руд" відповідно до ч. ч. 4-6 ст. 12 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», поновлено повноваження арбітражного керуючого Заболотного Г.В. в якості розпорядника майна боржника з 25.04.2008, у задоволенні заяв кредиторів про розірвання мирової угоди у справі № 05-01/284/6-12а/10, укладеної 04.06.2004 та затвердженої ухвалою господарського суду Кіровоградської області від 29.06.2004 року, відмовлено.
Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 10.06.2008 (судді: Герасименко І.М., Прудніков В.В., Ясир Л.О.) апеляційну скаргу державного підприємства "Дирекції Криворізького гірничо-збагачувального комбінату окислених руд" залишено без задоволення, ухвалу господарського суду Кіровоградської області від 25.04.2008 у справі № 05-01/184/6-12а/10 залишено без змін.
ДП "Дирекція Криворізького гірничо-збагачувального комбінату окислених руд" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 10.06.2008 та ухвалу господарського суду Кіровоградської області від 25.04.2008, постановити нове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви щодо визнання недійсної мирової угоди, затвердженої ухвалою господарського суду Кіровоградської області від 29.09.2004.
В обґрунтування своїх касаційних вимог заявник посилається на порушення судами попередніх інстанцій при винесенні оскаржуваних судових актів норм матеріального та процесуального права, зокрема: ст. ст. 203, 215, 217 ЦК України, ст.4-2 ГПК України, абз.6 п.1 Прикінцевих положень Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом ".
Міністерство промислової політики України звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 10.06.2008 та ухвалу господарського суду Кіровоградської області від 25.04.2008, передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
В обґрунтування своїх касаційних вимог заявник посилається на те, що судами попередніх інстанцій не було залучено до участі у справі Міністерство промислової політики України як власника майна боржника, а отже, порушено приписи ст.43 ГПК України. Міністерство промислової політики України зазначає, що судами попередніх інстанцій при винесенні оскаржуваних судових актів порушено норми абз.6 п.1 Прикінцевих положень Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом ".
Судова колегія, розглянувши наявні матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, заслухавши пояснення сторін, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що ухвалою господарського суду Кіровоградської області від 29.09.2004 затверджено мирову угоду, укладену 04.06.2004 між боржником - Дирекцією будованого Криворізького гірничо-збагачувального комбінату окислених руд та його комітетом кредиторів. Цією мировою угодою було передбачено відстрочку сплати заборгованості боржника в сумі 7 959 971 грн. 95 коп. перед визнаними судом кредиторами на 6 місяців з дня підписання мирової угоди, тобто до 04.12.2004 за наступних умов:
- боржник, Міністерство промислової політики України, Фонд державного майна України вносить в договір купівлі-продажу, інший договір, відповідно до якого відбувається відчуження української частини у майні боржника пункт наступного змісту: “Покупець (інвестор) зобов'язаний здійснити розрахунок з кредиторами боржника по справі № 05-01/284/6-12а/10 в сумі 7 959 971 грн. 95 коп. шляхом перерахування коштів на розрахункові рахунки кредиторів впродовж місяця з дня переходу до нього права власності на об'єкт". (п. 2.1.)
Судами встановлено, що, відповідно до умов мирової угоди, зобов'язання боржника перед кредиторами повинні виконуватись в повному обсязі покупцем (інвестором) об'єкта незавершеного будівництва у вказаний в п. 2.1. терміни.
Відповідно до ч.1 ст.5 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, ГПК України, іншими законодавчими актами України, а ч.2 ст.4-1 ГПК України вказує, що господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».
Частиною 1 статті 35 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (надалі Закону) зазначено, що мировою угодою у справі про банкрутство є домовленість між боржником і кредиторами стосовно відстрочки та (або) розстрочки, а також прощення (списання) кредиторами боргів боржника, яка оформляється угодою сторін.
Згідно ч. 4 ст. 37 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» до істотних умов мирової угоди відносяться положення про розміри, порядок і строки виконання зобов'язань боржника; відстрочку чи розстрочку або прощення (списання) боргів чи їх частини. Крім цього, мирова угода може містити умови про: виконання зобов'язань боржника третіми особами; обмін вимог кредиторів на активи боржника або його корпоративні права; задоволення вимог кредиторів іншими способами, що не суперечать закону.
Відповідно до ч.1 ст.39 Закону за заявою будь-кого із конкурсних кредиторів мирова угода може бути визнана господарським судом недійсною, якщо існують підстави для визнання угоди недійсною, передбачені цивільним законодавством України.
Судом першої інстанції встановлено, що за період з моменту затвердження мирової угоди по день винесення ухвали, умови мирової угоди, укладеної 04.06.2004 року між кредиторами та боржником не виконані. Часткове виконання зобов'язань перед кредиторами здійснено не в результаті виконання умов мирової угоди, а в результаті наявності інших джерел фінансування боржника. Мирова угода була укладена без визначення конкретної особи, яка з боку боржника, може (буде) нести відповідальність за наявними зобов'язаннями перед кредиторами.
Зі змісту мирової угоди вбачається, що зобов'язання по погашенню заборгованості перед кредиторами поставлені в залежність від дій третіх осіб -Міністерства промислової політики України, Фонду державного майна України, інвестора.
Судами встановлено, що на момент укладення спірної угоди інвестора, який повинен був розрахуватися з кредиторами не було визначено ні Фондом державного майна України, ні Міністерством промислової політики України, а також не передбачалось укладання договору купівлі-продажу або іншого договору про відчуження української частини в майні боржника.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, Фонд державного майна України та Міністерство промислової політики України, не здійснили будь-яких дій, направлених на виконання своїх вищезазначених зобов'язань, передбачених пунктом 2.1. мирової угоди.
Таким чином, мирова угода не була виконана і не могла бути виконана, оскільки мирова угода не містила істотних умов, передбачених Законом.
Частиною 1 ст.215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Згідно зі ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
За таких обставин, колегія дійшла висновку, що суди попередніх інстанцій керуючись ст.203, 215, 638 ЦК України та ст.39 Закону правомірно визнали недійсною мирову угоду та поновили провадження у справі.
Доводи заявників про порушення судами приписів абз.6 п.1 Прикінцевих положень Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом " з посиланням на те, що ДП Дирекція Криворізького гірничо-збагачувального комбінату окислених руд є гірничим підприємством, не приймаються колегією виходячи з наступного.
Відповідно до приписів абз.6 п.1 Прикінцевих положень Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом " справи про банкрутство гірничих підприємств (гірничодобувні підприємства, шахти, рудники, копальні, кар'єри, розрізи, збагачувальні фабрики, шахтовугледобувні підприємства), у статутних фондах яких частка держави становить не менше 25 відсотків, не порушуються з дня набрання чинності Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" до 1 січня 2010 року.
З матеріалів справи вбачається, що провадження у справі про банкрутство ДП "Дирекція Криворізького гірничо-збагачувального комбінату окислених руд" було порушено ухвалою господарського суду Кіровоградської області від 04.06.1998.
В силу ст.39 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом " визнання мирової угоди недійсною є підставою для поновлення провадження у справі про банкрутство, про що господарським судом виноситься ухвала, яка може бути оскаржена у встановленому порядку.
Отже, оскаржуваною ухвалою місцевого господарського суду провадження у справі про банкрутство ДП "Дирекція Криворізького гірничо-збагачувального комбінату окислених руд" було поновлено, а не порушено.
За таких обставин, колегія дійшла висновку, що винесені місцевим господарським судом та апеляційним господарським судом ухвала та постанова є законними та обґрунтованими, у зв'язку з чим відсутні підстави для їх скасування.
Керуючись статтями 1115, 1117, 1119-11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,
Касаційні скарги ДП "Дирекція Криворізького гірничо-збагачувального комбінату окислених руд" та Міністерства промислової політики України залишити без задоволення.
Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 10.06.2008 у справі № 05-01/184/6-12а/10 (Б14-149) залишити без змін.
Головуючий О.С. Удовиченко
Судді О.Є. Короткевич
М.І. Хандурін