"09" лютого 2012 р. м. Київ К-6097/09
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Головуючого: Маринчак Н.Є.
Суддів: Костенка М.І., Усенко Є.А.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Болградському районі Одеської області
на постанову Господарського суду Одеської області від 06 липня 2007 року
та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 11 грудня 2008 року
по справі №34/189-07-3797А (№22-а-220/2008)
за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (надалі -ФОП ОСОБА_2)
до Державної податкової інспекції у Болградському районі Одеської області (надалі - ДПІ у Болградському районі Одеської області)
про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень, -
встановив:
У квітні 2007р. позивач звернувся до суду з позовом (з урахуванням уточнень та доповнень до нього), в яком просив визнати нечинними податкові повідомлення-рішення ДПІ у Болградському районі Одеської області від 23.11.2006р. №0003201701/0, від 06.02.2007р. №0003201701/2 та від 13.04.2007р. №0003201701/3.
Постановою Господарського суду Одеської області від 06 липня 2007 року залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 11 грудня 2008 року, позовні вимоги задоволено. Визнано нечинними податкові повідомлення-рішення ДПІ у Болградському районі Одеської області від 23.11.2006р. №0003201701/0, від 06.02.2007р. №0003201701/2 та від 13.04.2007р. №0003201701/3. Стягнуто з Державного бюджету України на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 судовий збір на суму 03,40грн.
Не погоджуючись з рішеннями попередніх судових інстанцій, ДПІ у Болградському районі Одеської області звернулась із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій просить скасувати судові рішення та постановити нове -про відмову у задоволені позовних вимог, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанції норм матеріального права.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Судами попередніх інстанції встановлено, що працівником ДПІ у Болградському районі було здійснено планову документальну перевірку дотримання позивачем вимог податкового законодавства за період з 01.10.2005р. по 30.06.2006р., за результатами якої складено акт №593/17/НОМЕР_1 від 21.11.2006р.
В згаданому акті, на думку податкового органу, встановлено порушення позивачем вимог п.п.7.4.1, п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість”, внаслідок неправомірного збільшення позивачем суми податкового кредиту у податкових деклараціях з ПДВ на суму 9330грн., а саме: за жовтень 2005р. у розмірі 947грн.; за листопад 2005р. у розмірі 995грн.; за грудень 2005р. у розмірі 1031грн.; за січень 2006р. у розмірі 833грн.; за лютий 2006р. у розмірі 1025грн.; за березень 2006р. у розмірі 1091грн.; за квітень 2006р. у розмірі 1108грн.; за травень 2006р. у розмірі 1101грн.; за липень 2006р. у розмірі 1198грн.
На підставі зазначеного акту та за результатами адміністративного оскарження відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення №0003201701/3 від 13.04.2007р., яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість на суму 9330грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції на суму 4665грн.
Крім цього встановлено, що в підтвердження правомірного віднесення до податкового кредиту відповідного періоду спірну суму ПДВ, позивачем було надано податкові накладні №369 від 28.10.05р. на суму 5684,54грн.; №393 від 29.11.05р.; №425 від 27.12.05р.; №8 від 31.01.06р.; №26 від 27.02.06р.; №46 від 29.03.06р.; №62 від 27.04.06р.; №91 від 29.06.06р., які оформлені із повним дотриманням правил щодо їх складання згідно вимог п.п.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», відображені в реєстрі отриманих та виданих податкових накладних за період, в якому здійснювалась перевірка.
Також надано, договір оренди вантажного автомобіля від 01.03.2005р., укладений між позивачем (орендарем) та ТОВ «ОВІДІЙ ПЛЮС»(орендодавцем), визнаний дійсним рішенням господарського суду Одеської області від 16.02.2007р. у справі №30/425-06-13358, акт приймання-передачі транспортного засобу до цього договору, протокол погодження ціни до названого договору оренди, банківські виписки про рух грошових коштів за спірний період.
Визнаючи нечинними спірні податкові повідомлення-рішення та задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанції цілком правильно та обгрунтовано виходили з наступного.
Під визначенням податковий кредит, наведеним у п.1.7 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість», слід розуміти суму, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.
Податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку, зокрема, з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку (п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 даного Закону).
Згідно з п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 зазначеного Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).
У п.п.7.2.3 п.7.2 ст.7 вказаного вище Закону визначено, що податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг).
З огляду на вказане, суди попередніх інстанції дійшли вірного висновку про те, що позивачем доведено належними доказами отримання послуг з метою їх подальшого використання у межах своєї господарської діяльності, які свідчать про правомірність відображення позивачем податкових накладних в реєстрі отриманих та виданих податкових накладних за жовтень 2005р. -травень 2006р., за липень 2006р.
Таким чином, прийняті податковим органом спірні податкові повідомлення-рішення, якими позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість на суму 9330грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції на суму 4665грн., є незаконними.
Підсумовуючи зазначене, колегія суддів касаційної інстанції не вбачає порушень судами попередніх інстанції норм матеріального права, на які посилається відповідач у касаційній скарзі, та вважає, що судами повно та всебічно розглянуто докази у справі, яким надано правильну правову оцінку на підставі законодавства, яке діяло на момент спірних правовідносин.
Керуючись статтями 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -
ухвалив:
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Болградському районі Одеської області - залишити без задоволення.
Постанову Господарського суду Одеської області від 06 липня 2007 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 11 грудня 2008 року -залишити без змін.
Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст.236-238 КАС України.
Головуючий: ___________________ Н.Є. Маринчак
Судді: ___________________ М.І. Костенко
___________________ Є.А. Усенко
Суддя Н.Є. Маринчак