"23" лютого 2012 р. м. Київ К/9991/11709/11
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:
Лиски Т.О., Мойсюка М.І., Штульман І.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_4 до Управління Пенсійного фонду України в Калуському районі Івано-Франківської області про перерахунок пенсії, за касаційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в Калуському районі Івано-Франківської області на ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 15 лютого 2011 року,-
У листопаді 2010 року ОСОБА_4 звернувся з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Калуському районі Івано-Франківської області про перерахунок пенсії.
Постановою суду першої інстанції позов задоволено частково.
Оскаржуваною ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 15 лютого 2011 року апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції повернуто відповідачу.
У касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення апеляційним судом норм процесуального права, просить судове рішення скасувати і ухвалити нове.
Заслухавши доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги, матеріали справи колегія суддів, в межах статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, дійшла висновку про часткове задоволення скарги з таких підстав.
Повертаючи відповідачу апеляційну скаргу апеляційний суд виходив з того, що така подана з пропуском строку, заяви про його поновлення не подано.
Проте до такого висновку суд дійшов в порушення норм процесуального права виходячи з наступного.
У відповідності з частиною 2 пунктом 8 Конституції України основними завданнями судочинства є забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом.
Згідно із статтею 13 Кодексу адміністративного судочинства України особам, які беруть участь у справі, а також особам, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси чи обов'язки, забезпечується право на апеляційне та касаційне оскарження рішень адміністративного суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
За приписами частини 2 статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України (чинної у період спірних правовідносин) апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Як убачається з матеріалів справи, рішення суд першої інстанції ухвалив 29 листопада 2010 року за відсутності сторін, при наявності їх клопотань про розгляд справи у їх відсутність, тобто в порядку письмового провадження згідно вимог частини 4 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до частини 3 статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції спірного періоду) особам, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні, копія судового рішення надсилається рекомендованим листом з повідомленням про вручення протягом трьох днів з дня його ухвалення чи складення у повному обсязі або у разі їх звернення вручаються під розписку безпосередньо в суді.
В порушення зазначених вимог процесуального права апеляційний суд не звернув уваги на ту обставину, що в матеріалах справи відсутнє повідомлення про вручення скаржнику копії судового рішення, як того вимагає стаття 167 Кодексу адміністративного судочинства України.
В той же час, як вбачається з матеріалів справи копію постанови суду першої інстанції відповідач отримав 8 грудня 2010 року, про що свідчить копія журналу вхідної кореспонденції.
За таких обставин, висновки апеляційного суду щодо пропуску відповідачем строку на оскарження не ґрунтуються на дійсних обставинах справи та законі, оскільки в матеріалах справи відсутнє належне повідомлення про вручення скаржнику копії судового рішення, з якого б вбачалось пропущення строку на апеляційне оскарження.
Таким чином, оскаржувану ухвалу апеляційного суду не можна визнати законною і обґрунтованою, вона підлягає скасуванню з направленням справи для продовження апеляційного розгляду.
За приписами частини 1 статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, які призвели до постановлення незаконної ухвали, якою провадження у справі не закінчується.
Керуючись статтями 223, 227, 231 Кодексу адміністративного судочинства України колегія суддів,-
Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Калуському районі Івано-Франківської області задовольнити частково.
Ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 15 лютого 2011 року скасувати, а справу направити для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі і оскарженню не підлягає.