"08" лютого 2012 р. м. Київ К/9991/72759/11
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Головуючий:Лосєв А.М.
Судді: Бившева Л.І.
Степашко О.І.,
при секретарі Титенко М.П.
за участю представників:
позивача:не з'явився,
відповідача:Воришки Я.Я.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні
касаційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Івано-Франківську
на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 15.04.2010 р.
та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 11.10.2011 р.
по справі № 2-а-2333/08/0970 (25951/10/9104)
за позовом Приватного підприємства «Віталс»
до Державної податкової інспекції в м. Івано-Франківську
про скасування податкового повідомлення-рішення,
Приватне підприємство «Віталс»(надалі -позивач, ПП «Віталс») звернулося до Івано-Франківського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції в м. Івано-Франківську (надалі -відповідач, ДПІ в м. Івано-Франківську) про скасування податкового повідомлення-рішення.
Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 15.04.2010 р. (суддя -О.В. Басай), залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 11.10.2011 р. (колегія суддів у складі: головуючий суддя -Я.С. Попко, судді: Т.В. Онишкевич, В.П. Сапіга) позов задоволено повністю: скасовано податкове повідомлення-рішення від 28.12.2007 р. № 0001242301/0. Стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача судовий збір у розмірі 3,40 грн.
Вважаючи, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій прийняті з порушенням норм матеріального права, Державна податкова інспекція в м. Івано-Франківську звернулася до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, у якій просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій, та відмовити у задоволенні позовних вимог.
Позивач письмових заперечень на касаційну скаргу відповідача не надав.
Відповідно до частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що представниками відповідача проведена планова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2006 р. по 30.09.2007 р., за результатами якої 14.12.2007 р. складено акт № 601/23-2/19402155 (надалі -акт).
Перевіркою встановлено порушення позивачем приписів: підпункту 3.1.1 пункту 3.1 статті 3, пункту 4.1 статті 4, підпункт 7.3.1 пункту 7.3 статті 7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість»(надалі - Закон України «Про податок на додану вартість»), що призвело до заниження чистої суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість за 2006 рік на суму 140 033,00 грн. та за січень 2007 року на 9 242 000,00 грн.
На підставі акта відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 28.12.2007 р. № 0001242301/0, яким визначено позивачу суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 237 053,00 грн., у тому числі 149 275,00 грн. -основного платежу та 87 778,00 грн. -штрафних (фінансових) санкцій.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що між позивачем та Закритим акціонерним товариством «Оболонь»(надалі -ЗАТ «Оболонь») укладено угоди про оренду майна від 08.12.2006 р. № (1Х) 5259, від 12.04.2006 р. № 814, від 19.04.2006 р. № (1/Х) 5074, від 30.05.2006 р. № (1/М) 914, від 07.07.2006 р. № (1/Х) № 5225, від 25.07.2006 р. № (1М) 1011.
Крім того, судами встановлено, що ПП «Віталс»є дистриб'ютором ЗАТ «Оболонь»з реалізації пива, води у номенклатурі в зворотній тарі. Згідно умов дистрибуції продукція відпускається продавцем за вільно відпускними цінами, що встановлюються та змінюються продавцем час від часу з врахуванням власних виробничих затрат та конюктури ринку на умовах товарного кредиту.
Згідно даних журналу ордеру № 6 та головної книги ПП «Віталс»придбало товарно-матеріальні цінності на загальну суму 20 812 408,00 грн., сума податку на додану вартість відповідно до поданих документів склала 4 162 481,60 грн.
Виявлена під час перевірки різниця між сумою податкового кредиту та зобов'язання з податку на додану вартість зумовлена тим, що на підставі згаданих угод на оренду майна підприємство отримало товар на суму 322 443,00 грн. (товарно-транспортними накладні від 08.08.2006 р. № 40296, від 12.04.2006 р. № 35647, від 19.04.2006 р. № 35921, від 30.05.2006 р. № 37613, від 07.07.2006 р. №39083, від 25.07.2006 р. № 39719), який не є об'єктом оподаткування відповідно до підпункту 3.2.2 пункту 3.2 статті 3 Закону України «Про податок на додану вартість», яким визначено, що не є об'єктом оподаткування операції з передачі майна у схов (відповідальне зберігання), а також у лізинг (оренду), крім передачі у фінансовий лізинг.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку щодо безпідставності донарахування податковим органом позивачу податкових зобов'язань з податку на додану вартість у сумі 64 448,60 грн. (322 443,00 грн.*20%) від вартості отриманого у межах договору оренди товару у сумі 322 443,00 грн.
Що стосується заниження позивачем чистої суми податкових зобов'язань з податку на додану вартість за 2006 рік та за січень 2007 року, то судами першої та апеляційної інстанцій встановлено наступне.
Під час дослідження первинних документів, які були предметом перевірки податковим органом, суди встановили, що тара, отримувана позивачем, разом із придбаними товарами, згідно умов вище згаданих договорів, визнана як зворотна.
Вартість тари, відповідно до пункту 4.6 статті 4 Закону України «Про податок на додану вартість», що відповідно до умов договору (контракту) визначена як зворотна (заставна), до бази оподаткування не включається.
Судами встановлено своєчасність повернення тари, у зв'язку з чим, позивач обґрунтовано не нараховував податок на додану вартість по операціях з такою тарою.
Більш того, колегія суддів касаційної інстанції зазначає, що податок на додану вартість не повинен нараховуватись на такі операції ще й тому, що вони не вважаються продажем відповідно до пункту 1.31 Закону України від 22.05.1997 р. № 283/97-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств»(надалі - Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств»). Так, відповідно до абзацу другого пункту 1.31 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», не вважаються продажем операції з передачі товарів у межах договорів комісії, зберігання (відповідального зберігання), доручення, інших цивільно-правових договорів, що не передбачають передачу прав власності на такі товари.
Беручи до уваги викладене, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає правильним висновок судів попередніх інстанцій щодо необґрунтованості висновків податкової перевірки про заниження ПП «Віталс»чистої суми податкових зобов'язань з податку на додану вартість за 2006 рік на суму 140 033,00 грн. та за січень 2007 року на суму 9 242,00 грн.
А відтак, податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м. Івано-Франківську від 28.12.2007 р. №0001242301/0 є незаконним.
Встановлені судами обставини, які спростовують заниження позивачем чистої суми податкових зобов'язань з податку на додану вартість за 2006 рік та за січень 2007 року, також підтверджено висновком № 2365 судово-економічної експертизи від 14.12.2009 р., проведеної Львівським науково-дослідним інститутом судових експертиз у справі №2-а-2333/08/0970.
Частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення -без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не знаходить підстав, які могли б призвести до скасування оскаржуваних судових рішень.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210, 214 - 215, 220, 223, 226, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Івано-Франківську залишити без задоволення.
2. Постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 15.04.2010 р. та ухвала Львівського апеляційного адміністративного суду від 11.10.2011 р. у справі № 2-а-2333/08/0970 (25951/10/9104) залишити без змін.
3. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 238 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя:(підпис)Лосєв А.М.
Судді(підпис)Бившева Л.І.
(підпис)Степашко О.І.
Суддя А.М. Лосєв