"02" лютого 2012 р. м. Київ К/9991/40980/11
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Головуючого: Маринчак Н.Є.,
Суддів: Костенка М.І., Усенко Є.А.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Ремонт»
на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 02 березня 2011 року
та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 23 червня 2011 року
у справі №2а-574/11/2670
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Ремонт» (надалі -позивач, ТОВ «Фірма «Ремонт»)
до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м.Києва (надалі -відповідача, ДПІ у Голосіївському районі м.Києва)
про скасування податкових повідомлень-рішень,-
встановив:
У січні 2011 року ТОВ «Фірма «Ремонт»звернулось до суду з позовом, в якому просить скасувати податкові повідомлення-рішення №0000042306/0 та №0000032306/0 від 05.01.2010 року.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що доводи наведені в акті перевірки є необґрунтованими та надуманими, а податкові повідомлення-рішення незаконними та такими, що підлягають скасуванню.
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 02 березня 2011 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 23 червня 2011 року, в задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції з висновками якими погодилась колегія апеляційного суду, виходили з того, що висновки податкового органу про завищення позивачем податкового кредиту, завищення валових витрат за вказаними господарськими операціями та заниження у зв'язку з цим податкових зобов'язань з податку на додану вартість та податку на прибуток є правомірним. Штрафні (фінансові) санкції згідно оспорюваних податкових повідомлень-рішень застосовані у відповідності до п. 17.1.3. ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».
Не погоджуючись з зазначеними судовими рішеннями, ТОВ «Фірма «Ремонт»звернулась до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати судові рішення та постановити нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та порушення норм процесуального права.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Судами попередніх інстанції встановлено, що ДПІ у Голосіївському районі м. Києва було проведено невиїзну документальну перевірку ТОВ «Фірма «Ремонт»з питань правильності обчислення та своєчасності внесення до бюджету сум податків в частині нарахування податкового кредиту з ПДВ по взаємовідносинах з ТОВ «С.Дж.Р.Груп»за період з 01.07.2009 року по 30.06.2010 року, за результатами проведеної перевірки складено акт від 24.12.2010 року № 1073/1-23-60-13688239.
В згаданому акті податковий орган посилається на порушення позивачем п. 7.2.3, пп. 7.2.6 п. 7.2, п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.5 п.7.4, ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», що призвело до завищення податкового кредиту у розмірі 31 122,00 грн. та порушення пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що призвело до заниження податку на прибуток у перевіряємому періоді на суму 43 360,00грн.
На підставі зазначеного акту відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення від 05.01.2011 року № 0000042306/0 та № 0000032306/0.
З матеріалів справи вбачається, що між ТОВ «Фірма «Ремонт»та ТОВ «С.Дж.Р.Груп»було укладено договори від 01.07.2009 року № 13, від 01.09.2009 року № 17, від 21.09.2009 року № 20, від 13.01.2010 року № 4, від 25.02.2010 року № 9 щодо монтажу технологічного обладнання, з який вбачається, що вартість виконаних робіт встановлюється згідно протоколів про договірну ціну. Крім того, договором також передбачено, що підрядник зобов'язується надати всі матеріали, необхідні для виконання робіт згідно специфікацій. ТОВ «С.Дж.Р.Груп»було виписаноо позивачу податкові накладні за підписом гр.ОСОБА_1 про результати вчинених господарських операцій.
Згідно із ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»первинний документ -документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Частиною 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»передбачається, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
З наявних доказів, які містяться в матеріалах справи вбачається, що контрагент позивача, ТОВ «С.Дж.Р.Груп»за юридичною адресою не знаходиться, до податкових органів не звітує з другого півріччя 2008 року, та не має у розпорядженні необхідних для здійснення зазначеної господарської операції матеріальних, трудових, технічних і технологічних ресурсів. Управлінням ДМ ДПА України порушено кримінальну справу стосовно ОСОБА_2 за фактом створення фіктивного підприємства ТОВ «С.Дж.Р.Груп», у ході розслідування якої встановлено, що ОСОБА_2, який є засновником, директором та єдиним працівником цього товариства, жодних документів, що стосуються фінансово-господарської діяльності підприємства не складав і не підписував, і наміру займатися господарською діяльністю взагалі не мав.
Відповідно до п.п. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.
Всі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податків здійснювати поставку товарів (послуг) та скріплюється печаткою такого платника податку -продавця (п. 18 наказу ДПА України від 30.05.97 р. №165).
З підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»вбачається, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі, якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.
Згідно з п.п. 7.4.5. п.7.4. цієї ж норми Закону, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).
Що стосується п.п. 7.2.6. п.7.2. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», то податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.
До складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку (п.п.5.3.9. п.5.3. ст. 5 Закону України «Про податок на додану вартість»).
Отже, наведені вище правові норми дозволяють платнику податку формувати податковий кредит та валові витрати у зв'язку з реальним придбанням товарів (робіт, послуг) та на підставі відповідних розрахункових платіжних та інших документів, обов'язковість веденні і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.
Що стосується ся посилання представника позивача в касаційні скарзі стосовно того, що судом апеляційної інстанції не взялася до уваги постанова про закриття кримінальної справи. На думку колегії суддів касаційної інстанції висновки апеляційної інстанції є цілком обґрунтованими, оскільки дійсно закриття кримінальної справи за відсутністю складу злочину не спростовує висновків суду.
Слідчими органами під час закриття провадження по кримінальній справі не досліджувалися обставини і не аналізувалися докази з приводу здійснення саме тієї господарської операції, за результатами якої виписані спірні податкові накладні.
Отже, судами попередніх інстанцій обґрунтовано відхилено виписані контрагентом позивача податкові накладні, як доказ обґрунтованості включення сум податку до податкового кредиту, а тому підстав для задоволення позовних вимог немає.
Враховуючи викладене, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не вбачає порушень судами попередніх інстанції норм матеріального та процесуального права, на які посилається відповідач у касаційній скарзі, та вважає, що судами повно та всебічно розглянуто докази у справі, яким надано правильну правову оцінку на підставі законодавства, яке діяло на момент спірних правовідносин.
Керуючись статтями 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -
ухвалив:
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Ремонт»-залишити без задоволення.
Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 02 березня 2011 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 23 червня 2011 року -залишити без змін.
Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст.236-238 КАС України.
Головуючий: ______________________Н.Є. Маринчак
Судді: ______________________М.І. Костенко
______________________Є.А. Усенко
Суддя Н.Є. Маринчак