"02" лютого 2012 р. м. Київ К-16273/09
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Головуючого: Маринчак Н.Є.,
Суддів: Костенка М.І., Усенко Є.А.,
розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції в м.Євпаторії Автономної Республіки Крим
на постанову Господарського суду Автономної Республіки Крим від 21 серпня 2008 року
та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 11 березня 2009 року
у справі №2-27/18083-2007А (№22-а-915/08)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Амерікано-російсько-українське спільне підприємство «Інтавр»(надалі -позивач, ТОВ «Амерікано-російсько-українське спільне підприємство «Інтавр»)
до Державної податкової інспекції в м.Євпаторії Автономної Республіки Крим (надалі -відповідач, ДПІ м. Євпаторії АР Крим)
про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення, -
встановив:
Позивач звернувся до Господарського суду Автономної Республіки Крим з адміністративним позовом, в якому, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, ставить питання про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м.Євпаторія Автономної Республіки Крим від 03.12.2007 №0002472302/0 про визначення суми податкового зобов'язання на суму 94478,50грн.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що прострочення 90-денного строку гарантії сплати акцизного збору відбулося з причини бездіяльності органу державної податкової служби, а позивач не порушив норми Закону, оскільки сплата акцизного збору відбулась в повному обсязі позивачем самостійно, виходячи з розрахунку акцизного збору, зробленого відповідно до норм Закону; станом на 11.04.2006 податковий вексель був погашений в повному обсязі, що підтверджується штампом Державної податкової інспекції в м. Євпаторія.
Постановою Господарського суду Автономної Республіки Крим від 21 серпня 2008 року, залишеною без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 11 березня 2009 року, позовні вимоги було задоволено повністю, визнано нечинним податкове повідомлення-рішення № 0002472302/0 від 03.12.2007; стягнуто з Державного бюджету України на користь ТОВ «Амерікано-російсько-українське спільне підприємство «Інтавр»3,40 грн. судового збору.
Задовольняючи адміністративний позов суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, на підставі наявних у справі матеріалів дійшли висновку про відсутність порушень податкового законодавства з боку позивача і відсутність підстави для визначення зобов'язання за спірними податковими повідомленнями-рішеннями.
Не погоджуючись з рішенням попередніх судових інстанцій відповідач звернувся із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій, як такі, що ухвалені з порушенням норм матеріального та процесуального права, та постановити рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Судами попередніх інстанцій було встановлено наступне, що ДПІ м. Євпаторії АР Крим в період з 15.10.2007 року по 31.10.2007 року було проведено виїзну планову документальну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2005 року по 30.06.2007 року.
За результатами проведено перевірки складено акт №1702/23-2 від 23.11.2007 року, яким встановлено, що позивач відображав оподатковані обороти по відвантаженню лікеро -горілчаних напоїв у розрахунках акцизного збору за форою відповідно до додатку №1 до Положення з нарахуванням податкових забовязань, і не представив розрахунки акцизного збору за форою №3, у яких необхідно було відобразити обороти по відвантаженню даної готової продукції і податкової забовязання по векселях, строк погашення яких приходиться на звітній місяць. З метою нормативного обґрунтування визначення податкового забовязання по акцизному збору по векселю, виданому відповідно до Постанови КМУ №498, необхідно зменшити податкові забовязання від оборотів по реалізації лікеро -горільчаних напоїв, вказаних у розрахунках акцизного збору за березень -липень та вересень 2006 р.: березень 2006 р. -на 11220,00 грн., квітень 2006 р. -на 63867,6 грн., травень 23006 р. -на 36322,2 грн., червень 2006 р. -на 22100,00 грн., липень 2006 р. -на 50320,00 грн., вересень 2006 р. - на 27,2 грн. Всього на суму 183857 грн.
Відповідачем на підставі вказаного акту перевірки винесено податкове повідомлення -рішення від 03.12.2007 року №0002472302/0, відповідно до якого у відношенні позивача було застосовано штрафні санкції у розмірі 94478,5 грн.
З матеріалів справи вбачається, що позивач є виробником алкогольної продукції та відповідно платником акцизного збору.
Позивач, виконуючи всі вимоги чинного законодавства, у період з 2002 року, в 2006 році та 2007 pоці надавав відповідачу в строки для місячного звітного періоду розрахунок суми акцизного збору за минулий місяць, виходячи з фактичних обсягів реалізації та максимальних роздрібних цін по формі згідно Додатка № 1 до Положення № 111. Зазначені розрахунки були прийняті відповідачем, про що здійснені відповідні нарахування в обліковому рахунку.
22.12.2005 року позивач видав вексель № 613249312572, авальований банком в якості гарантії сплати акцизного збору, в сумі 187204,00грн. для отримання спирту етилового неденатурованого з метою його подальшої переробки на виробництво іншої підакцизної продукції (алкогольних напоїв). Гарантом сплати акцизного збору виступила Євпаторійська філія «Кредит-Банк». 23.12.2005 цей вексель прийнятий на облік №3 в Державній податковій інспекції у м. Євпаторія.
Кримської регіональної філії АТ «Кредит Банк (Україна )»підтвердила листом той факт, що з боку відповідача будь-які дії по опротестуванню зазначеного векселю не здійснювались, з опротестуванням даного векселю до банку не звертався.
З виписок вбачається, що станом на 22 березня 2006 року по особовому рахунку позивача числилась переплата по акцизному збору в pозмipi 1378840,00грн.
Статтею 7 Закону України «Про акцизний збip на алкогольні напої та тютюнові вироби»від 15.09.1995 №329/95-ВР передбачено, що українські підприємства - виробники, що реалізують продукцію, сплачують акцизний збір до відповідного бюджету після здійснення обороту i реалізації алкогольних напоїв - на третій робочий день. При цьому, сплата акцизного збору в іншій спociб та інші терміни не допускається.
Українські підприємства - виробники подають відповідним державним податковим інспекціям у строки, визначені законом для місячного звітного періоду, Розрахунок суми акцизного збору за минулий місяць, виходячи з фактичних обсягів реалізації та максимальних роздрібних цін (ч.6 ст. 7 зазначеного Закону).
Із ч. 20 ст. 7 вказаного Закону вбачається, що до отримання суб'єктом підприємницької діяльності з акцизного складу спирту етилового неденатурованого, призначеного для переробки на іншу підакцизну продукцію (за винятком виноматеріалів), такий платник акцизного збору зобов'язаний надати органу державної податкової служби України за своїм місцезнаходженням податковий вексель, авальований банком (податкову розписку), який є забезпеченням виконання зобов'язання цього платника у термін до 90 календарних днів починаючи від дня видачі векселя (податкової розписки), сплатити суму акцизного збору, розраховану за ставками для цієї продукції. У разі якщо передбачений цією статтею податковий вексель, авальований банком (податкова розписка), не погашається у визначений термін, векселедержатель здійснює протест такого векселя (податкової розписки) у неплатежі згідно з чинним законодавством та протягом одного робочого дня з дня здійснення протесту звертається до банку, який здійснив аваль цього векселя (податкової розписки), з опротестованим векселем (податковою розпискою). Банк-аваліст зобов'язаний не пізніше операційного дня, наступного за днем звернення векселедержателя з опротестованим векселем (податковою розпискою), переказати суму, яка вказана у цьому векселі (податковій розписці), векселедержателю.
З наведених вище норм законодавства вбачається, що відповідач не був позбавлений можливості в порядку, передбаченому Законом здійснити відповідні дії для погашення податкового векселю, що ним зроблено не було.
Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій стосовно того, що прострочення 90-денного терміну гарантії сплати акцизного збору виникло у зв'язку з бездіяльністю державної податкової служби; а позивачем не порушені норми закону, оскільки сплата акцизного збору здійснена в повному обсязі самостійно, виходячи з Розрахунку акцизного збору, зробленого відповідно до вимог діючого законодавства згідно форми №1.
Відповідно до статті 3 Декрету Кабінету Міністрів України «Про акцизний збip»від 26.12.1992 року № 18-92 встановлено, що об'єктом оподаткування акцизним збором є обороти з реалізації вироблених в Україні підакцизних товарів.
Датою виникнення податкових зобов'язань з продажу підакцизних товарів (продукції) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що настала раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника акцизного збору як оплата товарів (продукції), що продаються, а у разі продажу товарів (продукції ) за готівкові кошти - дата їх оприбуткування в кaci платника акцизного збору, за відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі яка обслуговує платника акцизного збору; або дата відвантаження (передачі) товарів (продукції ), що передбачено ч. 3 ст. 4 зазначеного Декрету.
Відповідно до вимог чинного законодавства позивачем не порушений спосіб розрахунку та термін сплати акцизного збору.
Обороти з реалізації підакцизних товарів для виробництва інших підакцизних товарів не є об'єктом оподаткування, що встановлено п. 5 ст. 3 вказаного Декрету.
В підпункті 4.4.2 пункту 4.2 статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21.12.2000 року зазначено, що платник податків має право подати податковий звіт за іншою формою, якщо він вважає, що форма податкової звітності, визначена центральним (керівним) органом контролюючого органу, збільшує або зменшує його податкові зобов'язання, всупереч нормам закону з такого податку, збору (обов'язкового платежу).
Контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі якщо платник податків не подає у встановлені строки податкову декларацію (підпункт «а»пункту 4.2.2 статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»).
Відповідно до підпункту «б»пункту 4.2.2 статті 4 зазначеного Закону контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі якщо дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях.
Отже, вимогами підпунктів 17.1.1-17.1.2 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»встановлено, що платник податків, що не подає податкову декларацію у строки, визначені законодавством, сплачує штраф у розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за кожне таке неподання або її затримку.
Підводячи підсумок наведених норма можна зробити висновок, що коли контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті «а»підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, додатково до штрафу, встановленого підпунктом 17.1.1 цього пункту, платник податків сплачує штраф у розмірі десяти відсотків суми податкового зобов'язання за кожний повний або неповний місяць затримки податкової декларації, але не більше п'ятдесяти відсотків від суми нарахованого податкового зобов'язання та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Надаючи оцінку наведеним обставинам колегія суддів касаційної інстанції приходить до висновку, що що відповідачем встановлено та вказано в рішенні порушення підпункту «б»пункту 4.2.2 статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», а штрафні санкції застосовані за порушення підпункту «а»пункту 4.2.2 статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», що є недопустимим. Факт донарахування податкових зобов'язань по акцизному збору відсутній, так як актом перевірки встановлена переплата цього збору в сумі 183857,00грн. по Розрахунку згідно форми №1.
Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
З наведених обставин вбачається, що відповідач не надав належних та допустимих доказів того, що нарахування застосованих до позивача штрафних санкцій спірним податковим повідомленням-рішенням здійснено правильно та правомірно.
Доводами касаційної скарги не спростовуються зазначені висновки суду.
Отже, суди попередніх судових інстанцій, виконавши всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевіривши обставини справи, вирішили справу у відповідності з нормами матеріального права, постановили обґрунтовані рішення, в яких повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки судів про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими у судовому засіданні, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі не вбачається.
Керуючись статтями 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -
ухвалив:
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції в м.Євпаторії Автономної Республіки Крим -залишити без задоволення.
Постанову Господарського суду Автономної Республіки Крим від 21 серпня 2008 року та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 11 березня 2009 року -залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Верховного Суду України з підстав та в порядку передбаченому ст.ст.236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий: ______________________Н.Є. Маринчак
Судді: ______________________М.І. Костенко
______________________Є.А. Усенко
Суддя Н.Є. Маринчак