"08" лютого 2012 р. м. Київ К/9991/68295/11
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Головуючий:Лосєв А.М.
Судді: Бившева Л.І.
Степашко О.І.,
при секретарі Титенко М.П.
за участю представників:
позивача:не з'явився,
відповідача:Спесивцева В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні
касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Вінниці
на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 25.07.2011 р.
та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 27.09.2011 р.
у справі № 2а/0270/2547/11
за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_6
до Державної податкової інспекції у м. Вінниці
про визнання протиправними та скасування податкових-повідомлень-рішень,
Фізична особа-підприємець ОСОБА_6 (надалі -позивач, ФОП ОСОБА_6) звернулася до Вінницького окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Вінниці (надалі -відповідач, ДПІ у м. Вінниці) про визнання протиправними та скасування податкових-повідомлень-рішень.
Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 25.07.2011 р. (суддя -О.В. Вільчинський), залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 27.09.2011 р. (колегія суддів у складі: головуючий суддя -І.Г. Залімський, судді: Д.Б. Матохнюк, Ж.М. Мельник-Томенко) позов задоволено у повному обсязі: визнано протиправним та скасовано податкові повідомлення-рішення від 18.03.2011 р. № 0004941750 та від 18.04.2011 р. № 0006271721. Стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача судовий збір у розмірі 3,40 грн.
Вважаючи, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій прийняті з порушенням норм матеріального права, Державна податкова інспекція у м. Вінниці звернулася до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, у якій просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій, та відмовити у задоволенні позовних вимог.
Позивач надав письмові заперечення на касаційну скаргу відповідача, за змістом яких проти вимог останньої заперечує з мотивів її необґрунтованості та просить, вказану касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін.
Відповідно до частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що представниками відповідача проведена виїзна позапланова перевірка позивача з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за період з 01.07.2010 р. по 31.12.2010 р., за результатами якої 18.03.2011 р. складено акт № 889/1750/НОМЕР_3 (надалі -акт).
Перевіркою встановлено порушення позивачем приписів пункту 1.8 статті 1, підпунктів 7.7.1, 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість»(надалі - Закон України «Про податок на додану вартість»), що призвело до завищення заявленої суми бюджетного відшкодування за вересень 2010 р. на 17 852,00 грн. та за грудень 2010 р. на 152 792,00 грн.
На підставі акта відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 18.03.2011 р. № 0004941750, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на 170 644,00 грн. та нараховано штрафні (фінансові) санкції у сумі 4 424,00 грн.
Крім того, представниками відповідача проведена позапланова виїзна перевірка позивача з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за період з 01.01.2011 р. по 31.01.2011 р., за результатами якої 07.04.2011 р. складено акт № 1355/1721/НОМЕР_3 (надалі -акт).
Перевіркою встановлено порушення позивачем приписів пункту 1.8 статті 1, підпунктів 7.7.1, 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість»(надалі - Закон України «Про податок на додану вартість»), що призвело до завищення заявленої суми бюджетного відшкодування за січень 2011 р. на 260 628,00 грн.
На підставі акта податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 18.04.2011 р. № 0006271721, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на 260 628,00 грн.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач здійснював експорт товару (яблук) придбаних у СВАТ «Дружба»,ФГ «ВІН», ТОВ «Обрій», СВАТ «Сад Поділля», СФГ «Садівник», ВАТ «Зелений гай», СТОВ «Поділля»та ТОВ «Комарівці».
Зазначені постачальники були сільськогосподарськими підприємствами та перебували на спеціальному режимі оподаткування, передбаченому статтею 81 Закону України «Про податок на додану вартість».
Відповідно до пункту 81.5 цього ж Закону платник податку, який придбаває сільськогосподарські товари (послуги) у сільськогосподарського підприємства, який обрав спеціальний режим оподаткування, має право збільшити податковий кредит на суму сплаченого (нарахованого) податку у загальному порядку.
Згідно вимог пункту 1.8 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість»- бюджетне відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.
Пунктом 1.7 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість»визначено, що податковий кредит -це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.
Відповідно до положень підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит звітного періоду складається із суми податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.
Підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 цього Закону визначено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пп. 7.2.6 цього пункту).
Відповідно до підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.
З аналізу вище наведених норм вбачається, що Закон України «Про податок на додану вартість»не обмежує можливості врахування під час визначення розміру бюджетного відшкодування сум податку на додану вартість, сплачених у складі ціни придбаних товарів та послуг. Також Законом не передбачено можливості зменшення суми бюджетного відшкодування вразі несплати сум податку на додану вартість до бюджету контрагентами платника податку, який перебуває на спеціальному режимі оподаткування, згідно якого сума податку на додану вартість, нарахована сільськогосподарським підприємством на вартість поставлених ним сільськогосподарських товарів (послуг), не підлягає сплаті до бюджету та повністю залишається у розпорядженні такого сільськогосподарського підприємства для відшкодування суми податку, сплаченої (нарахованої) постачальнику на вартість виробничих факторів, а за наявності залишку такої суми податку - для інших виробничих цілей.
Тобто, суди попередніх інстанцій обґрунтовано зазначили, що Закон України «Про податок на додану вартість»вимогу щодо надмірної сплати податку на додану вартість, як необхідної умови для повернення з бюджету суми вказаного податку його платнику, стосується виключного цього платника і факту сплати ним податку у ціні придбання товарів (послуг) їх постачальникам.
Під час розгляду даної справи судами попередніх інстанцій встановлено факт надмірної сплати позивачем податку на додану вартість до Державного бюджету при закупівлі товарів (яблук), що підтверджено дослідженими судами реєстрами платіжних доручень позивача за вересень 2010 року, листопад 2010 року по ФОП ОСОБА_6, зведеними даними щодо задекларованих СПД ОСОБА_6 та встановлених у ході проведення перевірки сум податкових зобов'язань з податку на додану вартість, реєстрами показників залишку суми від'ємного значення попередніх податкових періодів, що залишилися непогашеними після бюджетного відшкодування, отриманого у звітному податковому періоді.
Беручи до уваги викладене, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає правильним висновки судів попередніх інстанцій, які визнали необґрунтованими доводи податкового органу щодо завищення позивачем заявленої суми бюджетного відшкодування та скасування оскаржуваних податкових повідомлень-рішень від 18.03.2011 р. № 0004941750 та від 18.04.2011 р. № 0006271721.
Частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Отже, доводи податкового органу, наведені у касаційній скарзі не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваних рішень, судами першої та апеляційної інстанцій було порушено норми матеріального та процесуального права.
Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення -без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не знаходить підстав, які могли б призвести до скасування оскаржуваних судових рішень.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210, 214 - 215, 220, 223, 226, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Вінниці залишити без задоволення.
2. Постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 25.07.2011 р. та ухвала Вінницького апеляційного адміністративного суду від 27.09.2011 р. у справі № 2а/0270/2547/11 залишити без змін.
3. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 238 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя:(підпис)Лосєв А.М.
Судді(підпис)Бившева Л.І.
(підпис)Степашко О.І.
Суддя А.М. Лосєв