"26" січня 2012 р. м. Київ К/9991/22268/11
Вищий адміністративний суд України у складі:
суддівОстровича С.Е.,
Усенко Є.А.
Федорова М.О.
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Бердянської об'єднаної державної податкової інспекції Запорізької області на постанову Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 17 жовтня 2008 року та постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 31 березня 2010 року у справі за позовом Бердянського міжрайонного прокурора в інтересах держави в особі Бердянської об'єднаної державної податкової інспекції Запорізької області до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості, -
Постановою Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 17 жовтня 2008 року позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з відповідача заборгованість з податку з власників транспортних засобів за 2007 рік в розмірі 212,50 грн.
Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 31 березня 2010 року скасовано постанову Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 17 жовтня 2008 року та відмовлено у задоволенні позовних вимог.
Не погоджуючись із прийнятими рішеннями судів попередніх інстанцій, позивач подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 17 жовтня 2008 року та постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 31 березня 2010 року та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.
Сторони в судове засідання не з'явились, а тому відповідно до вимог ст.222 КАС України розгляд заяви проведено в письмовому провадженні.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що за даними податкової інспекції відповідач є власником зареєстрованого автомобіля КАВЗ-3270, державний номер НОМЕР_1. об'єм двигуна 4250 куб.см. і станом на 09.06.2008р. заборгованість ОСОБА_4 по сплаті податку з власників транспортних засобів за 2005-2007р.р. складає 637,50 грн., що є порушенням вимог ст. 5 Закону України «Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин та механізмів», що підтверджується актом перевірки від 09.06.2008р. листом №32/10-471 від 14.06.2008р.
Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню.
Судом першої інстанції не вирішено питання, про частину позовних вимог, а саме у мотивувальній частині рішення зазначено, що позовні вимоги з 2005 року по 2006 рік не підлягають задоволенню у зв'язку з пропуском строку звернення до суду, у відповідності до ст. ст. 99, 100 КАС України, проте у резолютивній частині рішення задоволено за 2007 рік.
Колегія суддів зазначає, що відповідно до ст.99 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на момент ухвалення рішення), якою передбачено для звернення за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно ч.1 ст.100 КАС України (в редакції, чинній на момент ухвалення рішення), пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову, за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.
Тобто, даною статтею встановлено, виключну умову, для застосування строку звернення до суду, а саме: якщо на цьому наполягала одна із сторін.
Проте, суд, в порушення вимог закону, самостійно застосував строк звернення до суду, так-як з матеріалів справи вбачається, що відповідач не наполягав на застосуванні ст.ст. 99, 100 КАС України у суді першої та апеляційної інстанції.
Крім того, колегія суддів, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі, зважаючи на наступне.
Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, ОСОБА_4 є власником автомобіля КАВЗ-3270, державний номер НОМЕР_1.
Відповідно Закону України «Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин та механізмів»передбачено стягнення з громадян, які мають транспортні засоби, податку з власників транспортних засобів, як джерело фінансування будівництва, реконструкції, ремонту та утримання автомобільних шляхів загального користування.
Згідно ст. 5 вищевказаного Закону, податок з власників транспортних засобів сплачується щорічно або один раз на два роки, але не пізніше першого півріччя року, в якому проводиться технічний огляд.
Податок з власників транспортних засобів сплачується за місцем проживання фізичних осіб та зараховується до бюджету місцевого самоврядування, як передбачено ч. 2 ст. 3 зазначеного Закону.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.
Відповідно до ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.
Керуючись ст.ст. 220, 222, 223, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, Вищий адміністративний суд України
Касаційну скаргу Бердянської об'єднаної державної податкової інспекції Запорізької області задовольнити; постанову Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 17 жовтня 2008 року та постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 31 березня 2010 року - скасувати.
Позов задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_4 заборгованість по податку з власників транспортних засобів за 2005-2007 р.р. у розмірі 637,50 грн., яка підлягає перерахуванню до доходу місцевого бюджету.
Постанова оскарженню не підлягає.
Судді
С.Е. Острович
Є.А. Усенко
М.О. Федоров