"14" лютого 2012 р. м. Київ К/9991/21290/11
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Ситникова О.Ф.,
Гашицького О.В.,
Горбатюка С.А.
провівши попередній розгляд адміністративної справи за позовом ОСОБА_4 до Управління Пенсійного фонду України в Центрально-Міському районі м. Кривого Рогу Дніпропетровської області про визнання дій неправомірними, перерахунок та стягнення недоплаченого довічного грошового утримання за касаційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в Центрально-Міському районі м. Кривого Рогу Дніпропетровської області на постанову Апеляційного суду Дніпропетровської області від 22 лютого 2011 року, -
Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом про визнання дій відповідача неправомірними щодо не проведення перерахунку довічного грошового утримання в 2007 році в розмірі 11 076,28 грн.,за 2008 рік в розмірі 37 100,44 грн. і за 2009 рік в розмірі 22 877,40 грн., стягнути з Управління Пенсійного Фонду України в Центрально-Міському районі м. Кривого Рогу, Дніпропетровської області на його користь недоотримане грошове утримання за 2007 -2009 рр. в загальній сумі 71 054,12 грн. та зобов'язати відповідача з січня 2010 року провести перерахунок і проводити виплати щомісячного грошового утримання згідно діючого законодавства до зміни заробітної плати діючих суддів.
Рішенням Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу від 21 червня 2010 року позовні вимоги ОСОБА_4 задоволено частково, визнано дії УПФУ в Центрально-Міському районі стосовно відмови у перерахунку і виплати сум довічного грошового утримання судді у відставці згідно ч.4 ст. 33 Закону України «Про статус суддів»- неправомірними, зобов'язано відповідача нарахувати та виплатити ОСОБА_4 недоплачену суму довічного грошового утримання судді у відставці з 01 січня 2007 року по 01 січня 2010 року, з урахуванням сум, що ним отримані, у відповідності з вимогами встановленими ч.4 ст. 33 Закону України «Про статус суддів»за 2007 рік -11076,28грн. за 2008 рік -21221,40грн., за 2009 рік -22877,40грн., а всього стягнути на користь позивача 55175,08грн.
Постановою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 22 лютого 2011 року скасовано постанову суду першої інстанції та прийнято нову, якою рішення суду першої інстанції змінено, шляхом доповнення резолютивної частини постанови абзацу наступного змісту: «пропущений строк на звернення до суду ОСОБА_4 -поновити».
Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, Управління Пенсійного фонду України в Центрально-Міському районі м. Кривого Рогу Дніпропетровської області звернулось до суду з касаційною скаргою, в який просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову, посилаючись на порушення норм матеріального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.
Заслухавши доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, колегія суддів, в межах ст. 220 КАС України, дійшла висновку про залишення касаційної скарги без задоволення з таких підстав.
Так, судом апеляційної інстанції встановлено, що позивач ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, з 26 вересня 1996 року, як суддя у відставці зі стажем роботи на посаді судді та голови суду 21 рік, перебуває на обліку в УПФУ Центрально-Міського району м. Кривого Рогу та отримує довічне грошове утримання на підставі Закону України «Про статус суддів».
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд стосовно того, що відповідач, відмовляючи позивачу у нарахуванні та виплаті довічного грошового утримання судці у відставці згідно приписів ч.4 ст. 43 Закону України «Про статус судців»- діяв всупереч Конституції та законів України.
При цьому судом апеляційної інстанції обґрунтовано поновлено строк звернення до суду, так як про факт порушення свого права він дізнався у березні 2010 року, коли отримав довідку про заробітну плату для суддів у відставці і про перерахунок зазначених сум його ніхто не повідомляв.
Аналізуючи вказані обставини по справі та застосовуючи відповідні норми матеріального права, суд касаційної інстанції погоджується з вищевказаним висновком суду та зважає на наступне.
Право на пенсійне забезпечення, загальні умови, порядок нарахування та розмір пенсій визначаються, зокрема, Законами України «Про пенсійне забезпечення», «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Для окремих категорій громадян пенсійне забезпечення встановлюється іншими нормативно-правовими актами з урахуванням особливостей умов праці, характеру виконуваної роботи, її складності і значущості, ступеня відповідальності, певних обмежень конституційних прав і свобод.
Відповідно до пункту 4 статті 43 Закону України «Про статус суддів»судді у відставці, який має стаж роботи на посаді судді не менше 20 років, виплачується за його вибором пенсія або звільнене від сплати податку щомісячне довічне грошове утримання в розмірі 80% заробітної плати працюючого на відповідній посаді судді. За кожен повний рік роботи понад 20 років на посаді судді розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на 2% заробітку, але не більше ніж до 90% заробітку судді.
Щомісячне довічне грошове утримання - це спрямована на забезпечення гідного його статусу життєвого рівня особлива форма соціального забезпечення суддів, яка виражається у гарантованій державою щомісячній звільненій від сплати податків грошовій виплаті, що забезпечує їх належне матеріальне утримання. Особливість щомісячного довічного грошового утримання виявляється в тому, що його правове регулювання і джерела фінансування визначаються Конституцією України, Законом України “Про статус суддів”, постановою Верховної Ради України від 15 грудня 1992 року № 2863-ХІІ “Про порядок введення вдію Закону України “Про статус суддів”.
Відповідно до абзацу 3 пункту 1 Постанови Верхової Ради України «Про порядок введення в дію Закону України «Про статус суддів» № 2863-XII від 15 грудня 1992 року щомісячне довічне грошове утримання суддям у відставці виплачується в суді за останнім місцем роботи або, за їх вибором, у суді за місцем їх проживання. В разі зміни заробітної плати суддів розмір щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці обчислюється виходячи з нового розміру заробітної плати судді, який працює на відповідній посаді.
Пунктом 63 розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік»абзац 3 пункту 1 Постанови Верхової Ради України «Про порядок введення в дію Закону України «Про статус суддів»виключено.
Зі змісту рішення Конституційного Суду України від 22.05.2008 р. N 10-рп/2008 видно, що виключення Законом України «Про Державний бюджет на 2008 рік»абзацу третього пункту 1 зазначеної Постанови Верховної Ради України і встановлення, що розмір щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці переглядається в разі зміни заробітної плати працюючого судді, виходячи з її нового розміру, означає скасування на 2008 рік існуючого порядку призначення і виплати щомісячного довічного грошового утримання суддям і звужує зміст і обсяг права судді, яке він мав, та обмежує його конституційні гарантії незалежності. Тому в цій частині положення пункту 63 розділу II Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік» не узгоджується зі статтею 22, частиною першою статті 126 Конституції України.
Зміна існуючого порядку виплати щомісячного довічного грошового утримання суперечить Конституції України, оскільки видатки на утримання суддів, які передбачені у Державному бюджеті України, відповідно до частини другої статті 95 та частини першої статті 130 Конституції України повинні передбачати і фінансування щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці, що безпосередньо стосується реалізації положення частини першої статті 130 Конституції України щодо забезпечення державою фінансування судів та створення належних умов для їх функціонування. Такі правові позиції висловлював Конституційний Суд України у рішеннях від 11 жовтня 2005 року N 8-рп/2005 (абзац восьмий пункту 7 мотивувальної частини) і від 18 червня 2007 року N 4-рп/2007 (абзаци четвертий, п'ятий, шостий підпункту 3.3 пункту 3 мотивувальної частини).
Отже, відмовляючи в здійсненні перерахунку розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у зв'язку із зміною заробітною платою працюючого судді відповідач діяв неправомірно.
Виходячи з вищезазначеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України, вважає, що постанова постанову Апеляційного суду Дніпропетровської області від 22 лютого 2011 року, ґрунтуються на вірно встановлених фактичних обставинах справи, яким дана належна юридична оцінка, правильно застосовані норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, та не допущено порушень процесуального закону, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи, доводи викладені в касаційній скарзі не спростовують висновків суду апеляційної інстанції, тому підстави для скасування або зміни рішення відсутні.
Відповідно до ч.1 ст. 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Керуючись ст.ст.220, 220-1, 223, 224, 231 КАС України, -
Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Центрально-Міському районі м. Кривого Рогу Дніпропетровської області залишити без задоволення, а постанову Апеляційного суду Дніпропетровської області від 22 лютого 2011 року -без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та оскарженню не підлягає.
Судді
Суддя О.Ф. Ситников