Категорія №6.3
Іменем України
08 лютого 2012 року Справа № 2а-11730/11/1270
Луганський окружний адміністративний суд у складі:
судді Солоніченко О.В.,
при секретарі Балябі В.С.,
за участю
представника позивача : ОСОБА_1 (довіреність від 27.10.2011)
представника відповідача: ОСОБА_2 (довіреність від 03.01.2012)
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_3 до Міського комунального підприємства Бюро технічної інвентаризації про зобов'язання внести зміни до інвентаризаційних документів та видати новий технічний паспорт, -
19 грудня 2011 року Луганським окружним адміністративним судом відкрито провадження за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Міського комунального підприємства Бюро технічної інвентаризації про зобов'язання внести зміни до інвентаризаційних документів та видати новий технічний паспорт.
В обґрунтування заявлених вимог позивачем зазначено, що позивач 28.11.2011 звернулась до відповідача з заявою про те, що належна їй частина приміщення № 135 за адресою АДРЕСА_1, відповідно до технічного паспорту, який було виготовлено МКП БТІ станом на 07.04.2011, помилково визначена як нежитлове підвальне приміщення. Вважаючи, що згідно з чинним законодавством та технічними характеристиками тип призначення цього об'єкту відповідає визначенню «цокольного поверху», позивач просила відповідача внести відповідні виправлення та доповнення до інвентаризаційних документів, змінивши тип призначення об'єкта з «нежитлового підвального приміщення» на «цокольний поверх».
Листом від 02.12.2011 відповідач повідомив позивачу про неможливість здійснення вказаних змін без відповідних дозволяючих документів або висновків компетентних органів, оскільки для первинного оформлення правовстановлюючих документів тип майна зазначеного приміщення був визначений як нежитлове підвальне приміщення.
Вказана відмова МКП БТІ у внесенні змін до інвентаризаційних документів є підставою для звернення до адміністративного суду.
Відмова відповідача внести вказані зміни, на думку позивача, перешкоджає можливості використання цього приміщення для здійснення підприємницької діяльності.
Зазначаючи в позові про те, що належна позивачу частина приміщення має бути визначена цокольним поверхом, позивач наводить вимоги Державних будівельних норм, Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об'єктів нерухомого майна, та вказує, що тип призначення об'єкту як цокольний поверх підтверджується також й висновком експертно-будівельного дослідження спеціаліста ТОВ «Експертно-юридичного бюро «Гривна-Плюс» від 10.05.2011.
Представник позивача в судовому засіданні підтримав заявлений позов, просив суд зобов'язати відповідача внести зміни до інвентаризаційних документів та видати новий технічний паспорт.
Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав, зазначивши, що для внесення змін до інвентаризаційних документів відсутні відповідні підстави, якими можуть слугувати висновки відповідних державних органів. Крім того, представник відповідача вказав, що внесення змін, про які заявляє позивач, до інвентаризаційних документів ускладнить користування позивачем вказаним приміщенням, призведе до розбіжностей між технічною документацією та документами, які підтверджують право власності позивача на вказане приміщення, оскільки відповідно до правовстановлюючих документів та реєстру прав власності на нерухоме майно приміщення перебуває у власності та зареєстровано як нежитлове підвальне.
Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Судом встановлено, що позивачу - ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 01.07.2004 року належить 1/3 частина нежитлового підвального приміщення № 135 за адресою АДРЕСА_1, про що здійснено відповідний запис у реєстрі прав власності на нерухоме майно 09.08.2004 (а.с. 83-84). Відповідно до названих документів та технічного паспорту вказане приміщення визначено як нежитлове підвальне.
Позивач 28.11.2011 звернулась до відповідача - МКП БТІ з заявою про те, що належна їй 1/3 частина приміщення відповідно до технічного паспорту, який було виготовлено МКП БТІ станом на 07.04.2011, помилково визначена як нежитлове підвальне приміщення (а.с.11).
Вважаючи, що згідно з чинним законодавством та технічними характеристиками тип призначення цього об'єкту відповідає визначенню «цокольного поверху», позивач просила відповідача внести відповідні виправлення та доповнення до інвентаризаційних документів, змінивши тип призначення об'єкта з «нежитлового підвального приміщення» на «цокольний поверх».
Листом від 02.12.2011 відповідач повідомив позивачу про неможливість здійснення вказаних змін без відповідних дозволяючих документів або висновків компетентних органів, оскільки для первинного оформлення правовстановлюючих документів тип майна зазначеного приміщення був визначений як нежитлове підвальне приміщення.
Статтею 2 КАС України встановлено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Згідно зі ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
П. 3. Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» від 11.02.2010 № 1878-VI встановлено, що до 1 січня 2013 року державна реєстрація права власності та права користування (сервітут) на об'єкти нерухомого майна, розташовані на земельних ділянках; права користування (найму, оренди) будівлею або іншими капітальними спорудами, їх окремими частинами; права власності на об'єкти незавершеного будівництва, а також облік безхазяйного нерухомого майна, довірче управління нерухомим майном проводиться реєстраторами бюро технічної інвентаризації, створеними до набрання чинності цим Законом та підключеними до Реєстру прав власності на нерухоме майно;
П.3 ст. 15 Закону України «Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяжень» встановлено, що у випадках, передбачених законодавством України, державна реєстрація прав проводиться після технічної інвентаризації об'єкта нерухомого майна, права стосовно якого підлягають державній реєстрації.
Наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002 N 7/5, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 30 липня 2010 р. за N 582/17877 затверджено Тимчасове положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно (далі - Положення), яке визначає порядок проведення державної реєстрації права власності та права користування (сервітуту) на об'єкти нерухомого майна, розташовані на земельних ділянках; права користування (найму, оренди) будівлею або іншими капітальними спорудами, їх окремими частинами; довірчого управління нерухомим майном; права власності на об'єкти незавершеного будівництва (далі - державна реєстрація прав), а також порядок взяття на облік безхазяйного нерухомого майна.
Відповідно до п. 1.3. Положення державна реєстрація прав проводиться реєстраторами бюро технічної інвентаризації (далі - БТІ) у межах визначених адміністративно-територіальних одиниць, обслуговування на території яких здійснюється БТІ, створеними до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» та інших законодавчих актів України» та підключеними до Реєстру прав власності на нерухоме майно.
В силу п.3.9. Положення державна реєстрація прав проводиться після технічної інвентаризації об'єкта, права щодо якого підлягають державній реєстрації , окрім випадків, коли заява про державну реєстрацію прав подається не пізніше ніж через дванадцять місяців після виникнення цього права.
Інструкцію про порядок проведення технічної інвентаризації об'єктів нерухомого майна затверджено наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 24 травня 2001 року N 127, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 10 липня 2001 р. за N 582/5773 (із змінами та доповненнями). Інструкція згідно з п.1.2 визначає порядок та методику проведення технічної інвентаризації збудованих (реконструйованих) будинків, допоміжних будівель та споруд з метою: визначення їх фактичної площі та об'єму (щодо проектних); обстеження та оцінки технічного стану наявних об'єктів; установлення вартості об'єктів. Технічна інвентаризація передбачає: - первинну технічну інвентаризацію об'єктів; поточні інвентаризаційно-оцінювальні роботи для встановлення змін за певний період часу після первинної інвентаризації.
П. 1.4. Інструкції передбачено, що технічну інвентаризацію об'єктів виконують за рахунок замовників комунальні підприємства - бюро технічної інвентаризації.
На підставі матеріалів технічної інвентаризації складаються інвентаризаційні справи та технічні паспорти.
Відповідно до п. 1.7. Інструкції для проведення інвентаризаційних робіт з юридичними особами укладаються договори, а з фізичними - замовлення-зобов'язання.
Загальні вимоги до проведення технічної інвентаризації встановлено п. 3.1. Інструкції, згідно з яким технічній інвентаризації підлягають об'єкти (згідно з розділом 2 Інструкції) всіх форм власності, розташовані на земельних ділянках (за окремими поштовими адресами), незалежно від того, побудовані вони за відповідно оформленими документами чи самочинно: будинки, включаючи прибудови та надбудови, громадські та виробничі будинки, господарські будівлі та споруди, а також вбудовані та окремо розташовані захисні споруди.
Під час інвентаризації повинні бути обстежені основні конструктивні елементи будинків: фундаменти, стіни, перегородки, надпідвальні, міжповерхові та горищні перекриття, підлога, вікна, двері, покрівля; внутрішнє і зовнішнє опорядження; системи опалення та вентиляції, водопровідно-каналізаційне обладнання, газове і електрообладнання, ліфти, сміттєпроводи тощо (додаток 11).
Роботи з інвентаризації всіх об'єктів повинні здійснюватися на замовлення та за обов'язковою участю замовника (замовників), у присутності якого (яких) проводиться обстеження, що фіксується в абрисі чи ескізі, з обов'язковим підписанням ним (ними) цих документів.
На кожний об'єкт (у тому числі на захисні споруди) заводиться окрема інвентаризаційна справа.
Згідно з розділом 10 Інструкції всі будинки, допоміжні будівлі та споруди, а також захисні споруди, розташовані в містах, селищах та сільській місцевості, перелік яких наведений у розділі 2 Інструкції підлягають поточній технічній інвентаризації.
Підставою для проведення поточної інвентаризації є наступні зміни:
а) зведення нових, надбудова, прибудова, реконструкція і знесення будинків, будівель, допоміжних будівель;
б) зміни в межах і в забудові кварталів та земельних ділянок;
в) зміни у призначенні будинків унаслідок їх реконструкції та переобладнання;
г) зміни у технічному стані будинків, будівель, допоміжних будівель, захисних споруд унаслідок проведення капітальних і відновлювальних ремонтів;
ґ) приєднання будинків до інженерних мереж (водопровідної, каналізаційної, газової, теплової, електричної тощо);
д) зміни у плані будинків у зв'язку з встановленням нових печей, знесенням або заміною печей, зведенням або знесенням внутрішніх стін та перегородок, переплануванням приміщень, збільшенням або зменшенням основної (житлової) та допоміжної площ, встановленням або забиттям дверних та віконних прорізів тощо;
е) зміни в інженерному обладнанні (установка, заміна та зняття газових плит, ванн, ліфтів тощо);
є) зміни в системі опалення;
ж) зміни в технічному стані будинків внаслідок порушень правил і режиму експлуатації, стихійного лиха тощо;
з) знесення будинків, допоміжних будівель у зв'язку з їх аварійним станом;
и) зміни в оцінювальній вартості будинків, що відбуваються у зв'язку з розширеннями, реконструкцією, відновленням, капітальними ремонтами, руйнуванням, зношеністю тощо;
і) зміна власника, якщо минуло дванадцять місяців після проведення попередньої технічної інвентаризації.
Поточні інвентаризаційно-оцінювальні роботи виконуються в присутності власника та завершуються його підписом в абрисі та ескізі.
Порядок унесення поточних змін до інвентаризаційних документів передбачає розділ 11 Інструкції.
Так, у разі виявлення змін щодо складу, технічного стану, власників будинків тощо, бюро технічної інвентаризації вносять до інвентаризаційних документів відповідні виправлення та доповнення.
При наявності змін технічний паспорт замінюється на новий з позначкою про це в старому технічному паспорті, який залишається у замовника.
Зміни у земельних ділянках, будинках, господарських будівлях установлюються шляхом зіставлення даних, відображених у існуючих планах та описах, з дійсним станом об'єктів при безпосередньому обстеженні на місці.
Виявлені зміни заносяться в нові абриси і ескізи з наступним перенесенням в інвентаризаційні плани, журнали, описи, картки і експлікації.
Зняття копій з інвентаризаційних матеріалів, а також різного роду вибірки та виписки з них, обробка безпосередньо працівниками інших установ та організацій, а також приватними особами не дозволяється, всі ці роботи виконує лише працівник бюро технічної інвентаризації.
З аналізу наведених норм випливає, що зміни в інвентаризаційних документах здійснюються за наявності однієї з підстав, вказаних у розділі 10 Інструкції, виключно працівниками бюро технічної інвентаризації на замовлення (з оформленням відповідної заявки), за рахунок та у присутності замовника.
Тобто, внесення змін до інвентаризаційних документів без обстеження приміщень та перевірки відповідності інвентаризаційних документів вимогам чинного законодавства, в тому числі й нормам, які дозволяють визначити тип призначення об'єкту, є неприпустимим.
За зверненням позивача відповідачем перевірка інвентаризаційних документів та обстеження приміщення не проводились, проте, такі дії чи бездіяльність відповідача позивачем не оскаржуються, предметом позову позивач визначає виключно зобов'язання відповідача внести зміни до інвентаризаційних документів та видати новий технічний паспорт.
Матеріали справи свідчать, що у своїй заяві від 28.11.2011 позивачем питання про проведення технічної інвентаризації названого приміщення перед відповідачем не ставилось, при цьому, зі змісту заяви вбачається, що позивач взагалі заперечує наявність потреби проводити нову технічну інвентаризацію через необхідність витрачання грошових коштів.
Таким чином, відмовляючись від проведення технічної інвентаризації, в тому числі, з метою перевірки правильності визначення типу призначення об'єкта, позивач, на думку суду, не має права вимагати від відповідача внесення будь-яких змін до інвентаризаційних документів.
Експертні висновки спеціаліста, на наявність яких вказує позивач, врахуванню не підлягають, оскільки, виходячи з наведених норм, не є підставою для внесення змін до інвентаризаційних документів, та відповідачу не надавались.
Посилання позивача на фактичну відповідність приміщення «цокольному поверху», судом не оцінюються оскільки, як зазначалось, право визначати таку відповідність чинним законодавством надано виключно комунальним підприємствам бюро технічної інвентаризації.
За таких обставин, зважаючи на відсутність ознак протиправності в діях відповідача, з урахуванням вимог ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у задоволенні вимог позивача слід відмовити в повному обсязі за необґрунтованістю.
На підставі викладеного. керуючись ст. ст. 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні позову ОСОБА_3 до Міського комунального підприємства Бюро технічної інвентаризації про зобов'язання внести зміни до інвентаризаційних документів та видати новий технічний паспорт відмовити повністю за необґрунтованістю.
Постанова суду може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів після її проголошення а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України - з дня отримання копії постанови.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого ст. 186 КАС України, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження, або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанову в повному обсязі складено 13 лютого 2012 року.
Суддя О.В. Солоніченко