Категорія №10.1
Іменем України
16 лютого 2012 року Справа № 2а/1270/973/2012
Луганський окружний адміністративний суд
у складі головуючого судді Чернявської Т.І.,
за участю
секретаря судового засідання Ігнатович О.А.
та
представників сторін:
від позивача - не прибув
від відповідача - ОСОБА_1 (довіреність від 15.02.2012 № 01/60)
ОСОБА_2 (довіреність від 15.02.2012 № 01/59)
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Луганську
справу за адміністративним позовом
управління Пенсійного фонду України в Кремінському районі Луганської області
до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Кремінському районі Луганської області
про стягнення витрат на виплату щомісячної державної адресної допомоги в сумі 107713,67 грн.,
Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 30 січня 2012 року відкрито провадження в адміністративній справі № 2а/1270/973/3012 за позовом управління Пенсійного фонду України в Кремінському районі Луганської області до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Кремінському районі Луганської області про стягнення витрат на виплату щомісячної державної адресної допомоги за період з 01 серпня 2011 року по 31 грудня 2011 року в сумі 107713,67 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що в період з 01 серпня 2011 року по 31 грудня 2011 року управління Пенсійного фонду України в Кремінському районі Луганської області виплачувало громадянам пенсію по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання. 26 березня 2008 року Кабінетом Міністрів України прийнято постанову № 265 «Про деякі питання пенсійного забезпечення громадян», якою встановлено, що у разі коли місячний розмір пенсійних виплат (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, сум індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім пенсій за особливі заслуги перед Україною) не досягає прожиткового мінімуму, таким особам надається щомісячна адресна допомога у сумі, що не вистачає до зазначених розмірів. За період з 01 серпня 2011 року по 31 грудня 2011 року управління Пенсійного фонду України в Кремінському районі Луганської області відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 26 березня 2008 року № 265 «Про деякі питання пенсійного забезпечення громадян» виплатило щомісячну державну адресну допомогу в сумі 107713,67 грн. Загальну суму (помісячно) державної адресної допомоги за період з 01 серпня 2011 року по 31 грудня 2011 року згідно списків надано до відповідача. Як свідчать акти щомісячної звірки витрат по особових справах потерпілих, яким виплачено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, суми щомісячної державної адресної допомоги не відшкодовані відділенням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Кремінському районі Луганської області. За твердженням позивача, відповідач необґрунтовано відмовляється прийняти зазначені витрати до відшкодування, оскільки відшкодовування вказаних витрат передбачено Законом України від 23 вересня 1999 року № 1105-XIV «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» та Порядком відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України, правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 04 березня 2003 року № 5-4/4 та зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 16 травня 2003 року за № 376/7697.
У судове засідання позивач не прибув, про дату, час і місце судового розгляду повідомлений належним чином (арк. справи 46, 47). Клопотанням від 15 лютого 2012 року № 1498/06-10, яке надійшло до відділу діловодства та обліку звернень громадян суду 15 лютого 2012 року за вхідним реєстраційним номером 8105 засобами факсимільного зв'язку, управління Пенсійного фонду України в Кремінському районі Луганської області просить розглядати справу за відсутності його представника (арк. справи 55).
Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Кремінському районі Луганської області адміністративний позов не визнало, про що подало заперечення проти позову від 06 лютого 2012 року за № 06/45 та заяву про уточнення заперечень від 10 лютого 2012 року за № 03/53, в яких у задоволенні позовних вимог просить відмовити повністю (арк. справи 58-62, 63). Заперечуючи проти позовних вимог, відповідач послався на таке.
Відповідно до статей 21, 28 Закону України від 23 вересня 1999 року № 1105-XIV «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України зобов'язаний у встановленому законодавством порядку своєчасно та в повному обсязі відшкодовувати шкоду, заподіяну працівникові внаслідок ушкодження його здоров'я, в тому числі пенсії по інвалідності від трудового каліцтва або професійного захворювання та пенсії у зв'язку із втратою годувальника з цих причин при настанні страхового випадку, які є страховими виплатами. Законом України від 23 вересня 1999 року № 1105-XIV «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» встановлено, що страхові виплати мають бути пов'язані із страховими випадками, що спричинені ушкодженням здоров'я внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання застрахованої особи. Виплата щомісячної державної адресної допомоги не пов'язана із вищезазначеними страховими випадками, а тому не повинна відшкодовуватись Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України. Витрати на виплату державної адресної допомоги, передбачені постановами Кабінету Міністрів України від 26 березня 2008 року № 265 «Про деякі питання пенсійного забезпечення громадян» та від 11 березня 2009 року № 198 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян», не відповідають вимогам статей 13, 21, 28, 34 Закону України від 23 вересня 1999 року № 1105-XIV «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» та Порядку відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, затвердженому Постановою правління Пенсійного фонду України та правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 04 березня 2003 року № 5-4/4 та зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 16 травня 2003 року за № 376/7697, оскільки не пов'язані із страховим випадком, а тому не можуть відшкодовуватися Пенсійному фонду України.
У судовому засіданні представники відповідача проти позову заперечували, просили відмовити у його задоволенні повністю, надали пояснення, аналогічні викладеним у запереченнях від 06 лютого 2012 року за № 06/45.
Вислухавши пояснення представників відповідача, дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог статей 69-72 Кодексу адміністративного судочинства України, судом встановлено таке.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом під час судового розгляду справи, управління Пенсійного фонду України в Кремінському районі Луганської області передало до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків та професійних захворювань України в Кремінському районі Луганської області списки осіб, яким виплачено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, за період серпень-грудень 2011 року, з яких відділенням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків та професійних захворювань України в Кремінському районі не прийнято до заліку, зокрема, державна адресна допомога (у тому числі сума доставки) у розмірі 107713,67 грн. (арк. справи 5-44).
Спір між сторонами виник з приводу наявності обов'язку у відповідача відшкодовувати понесені позивачем витрати на виплату громадянам, які отримують пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, щомісячної державної адресної допомоги відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 26 березня 2008 року № 265 «Про деякі питання пенсійного забезпечення громадян».
Статтею 1 Закону України від 14 січня 1998 року № 16/98-ВР «Основи законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» встановлено, що загальнообов'язкове державне соціальне страхування - це система прав, обов'язків і гарантій, яка передбачає надання соціального захисту, що включає матеріальне забезпечення громадян у разі хвороби, повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати страхових внесків власником або уповноваженим ним органом, громадянами, а також бюджетних та інших джерел, передбачених законом.
Відповідно до статті 4 цього Закону в Україні залежно від страхового випадку є такі види загальнообов'язкового державного соціального страхування: пенсійне страхування; страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням; медичне страхування; страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності; страхування на випадок безробіття; інші види страхування, передбачені законами України. Відносини, що виникають за зазначеними у частині першій цієї статті видами загальнообов'язкового державного соціального страхування, регулюються окремими законами, прийнятими відповідно до цих Основ.
Зі змісту частини 4 статті 26 Закону України від 14 січня 1998 року № 16/98-ВР «Основи законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування», частини 2 статті 24 Закону України від 23 вересня 1999 року № 1105-XIV «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» вбачається: якщо після призначення застрахованій особі матеріальної допомоги чи надання соціальних послуг між страховиками виник спір щодо понесених витрат, виплата здійснюється страховиком, до якого звернулася застрахована особа. При цьому неналежний страховик має право звернутися до належного страховика та відшкодувати понесені ним витрати.
Спори, що виникають із правовідносин за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, вирішуються в судовому порядку, якщо законом не встановлено досудовий порядок їх розгляду (стаття 12 Закону України від 14 січня 1998 року № 16/98-ВР «Основи законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування»).
За пенсійним страхуванням згідно зі статтею 25 Закону України від 14 січня 1998 року № 16/98-ВР «Основи законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» надаються такі види соціальних послуг та матеріального забезпечення: пенсії за віком, по інвалідності внаслідок загального захворювання (в тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства); пенсії у зв'язку з втратою годувальника, крім передбачених пунктом 4 цієї статті; медичні профілактично-реабілітаційні заходи; допомога на поховання пенсіонерів. Відповідно до пункту 4 цієї статті за страхуванням від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання надаються такі види соціальних послуг та матеріального забезпечення: профілактичні заходи по запобіганню нещасним випадкам на виробництві та професійним захворюванням; відновлення здоров'я та працездатності потерпілого; допомога по тимчасовій непрацездатності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; відшкодування збитків, заподіяних працівникові каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням ним своїх трудових обов'язків; пенсія по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; пенсія у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; допомога на поховання осіб, які померли внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.
Пунктом 5 частини 1 статті 24 Закону України від 23 вересня 1999 року № 1105-XIV «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України зобов'язано співпрацювати з фондами з інших видів соціального страхування у фінансуванні заходів, пов'язаних з матеріальним забезпеченням та наданням соціальних послуг застрахованим, у кожному конкретному випадку спільно приймаючи рішення щодо того, хто з них братиме участь у фінансуванні цих заходів.
У статті 21 цього Закону визначено соціальні послуги та виплати, які здійснюються та відшкодовуються Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України. Так, у разі настання страхового випадку Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у встановленому законом порядку повинен, зокрема, своєчасно та в повному обсязі відшкодовувати шкоду, заподіяну працівникові внаслідок ушкодження його здоров'я або в разі його смерті, виплачуючи йому або особам, які перебували на його утриманні: допомогу у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю до відновлення працездатності або встановлення інвалідності; одноразову допомогу в разі стійкої втрати професійної працездатності або смерті потерпілого; щомісяця грошову суму в разі часткової чи повної втрати працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку потерпілого; пенсію по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; пенсію у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; допомогу дитині відповідно до статті 9 цього Закону.
Кабінет Міністрів України постановою від 26 березня 2008 року № 265 «Про деякі питання пенсійного забезпечення громадян» установив, що у разі, коли щомісячний розмір пенсійних виплат (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткових пенсій, цільової грошової допомоги, сум індексації та інших доплат до пенсій, встановлених законодавством, крім пенсій за особливі заслуги перед Україною та щомісячної доплати до пенсії у зв'язку з втратою годувальника членам сімей шахтарів, смерть яких настала внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання) не досягає в осіб, яким призначено пенсію у зв'язку з втратою годувальника, на одного непрацездатного члена сім'ї 100 відсотків, на двох - 120 відсотків, на трьох і більше - 150 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого законом для осіб, які втратили працездатність, таким особам надається щомісячна державна адресна допомога до пенсії у сумі, що не вистачає до зазначених розмірів. У разі, коли щомісячний розмір пенсійних виплат, державної соціальної допомоги інвалідам з дитинства і дітям-інвалідам, особам, які не мають права на пенсію, та інвалідам (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткових пенсій, цільової грошової допомоги, сум індексації та інших доплат, встановлених законодавством, крім пенсій за особливі заслуги перед Україною) не досягає прожиткового мінімуму, встановленого законом для осіб, які втратили працездатність, таким особам надається щомісячна державна адресна допомога у сумі, що не вистачає до зазначеного прожиткового мінімуму.
Аналіз наведеної норми дає підстави вважати, що адресна допомога як окремий вид соціальної допомоги не входить до складу розміру пенсії по інвалідності та пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.
Пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 26 березня 2008 року № 265 «Про деякі питання пенсійного забезпечення громадян» встановлено, що виплата щомісячної державної адресної допомоги здійснюється за рахунок коштів, з яких виплачується пенсія або державна соціальна допомога.
Вирішуючи питання про те, чи здійснюються ці виплати за рахунок коштів Фонду, необхідно враховувати, що страхування від нещасного випадку є самостійним видом загальнообов'язкового державного соціального страхування, за допомогою якого здійснюється соціальний захист, охорона життя та здоров'я громадян у процесі їх трудової діяльності.
Одним із основних принципів страхування від нещасного випадку є цільове використання коштів. Відповідно до статті 46 Закону України від 23 вересня 1999 року № 1105-XIV «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» кошти на здійснення страхування від нещасного випадку не формуються за рахунок Державного бюджету України, не включаються до його складу та використовуються виключно за їх прямим призначенням.
Зважаючи на особливості фінансування страхування від нещасного випадку, виключно цільове використання цих коштів та враховуючи те, що адресна допомога як окремий вид соціальної допомоги не входить до складу розміру пенсії по інвалідності та пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, Фонд не може нести витрати на виплату державної адресної допомоги.
Зазначену правову позицію у справах цієї категорії висловлено Верховим Судом України, зокрема, у постановах від 6 червня 2011 року № 21-57а11, 20 червня 2011 року № 21-59а11 та № 21-118а11.
Згідно із частиною 1 статті 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.
Враховуючи вищевикладене у задоволенні позовних вимог управління Пенсійного фонду України в Кремінському районі Луганської області до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Кремінському районі Луганської області про стягнення витрат на виплату щомісячної державної адресної допомоги за період з 01 серпня 2011 року по 31 грудня 2011 року в сумі 107713,67 грн. слід відмовити.
Питання про розподіл судових витрат судом не вирішується, оскільки позивач та відповідач відповідно до пункту 18 частини 1 статті 5 Закону України від 08 липня 2011 року № 3674-VІ «Про судовий збір» від сплати судового збору звільнені.
На підставі частини 3 статті 160 КАС України у судовому засіданні 16 лютого 2012 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Складення постанови у повному обсязі відкладено до 21 лютого 2012 року, про що згідно вимог частини 2 статті 167 КАС України повідомлено після проголошення вступної та резолютивної частин постанови у судовому засіданні.
Керуючись статтями 2, 9, 10, 11, 17, 18, 23, 69-72, 87, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
за участю
секретаря судового засідання Ігнатович О.А.
та
представників сторін:
від позивача - не прибув
від відповідача - ОСОБА_1 (довіреність від 15.02.2012 № 01/60)
ОСОБА_2 (довіреність від 15.02.2012 № 01/59)
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Луганську
справу за адміністративним позовом
управління Пенсійного фонду України в Кремінському районі Луганської області
до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Кремінському районі Луганської області
про стягнення витрат на виплату щомісячної державної адресної допомоги в сумі 107713,67 грн.,
Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 30 січня 2012 року відкрито провадження в адміністративній справі № 2а/1270/973/3012 за позовом управління Пенсійного фонду України в Кремінському районі Луганської області до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Кремінському районі Луганської області про стягнення витрат на виплату щомісячної державної адресної допомоги за період з 01 серпня 2011 року по 31 грудня 2011 року в сумі 107713,67 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що в період з 01 серпня 2011 року по 31 грудня 2011 року управління Пенсійного фонду України в Кремінському районі Луганської області виплачувало громадянам пенсію по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання. 26 березня 2008 року Кабінетом Міністрів України прийнято постанову № 265 «Про деякі питання пенсійного забезпечення громадян», якою встановлено, що у разі коли місячний розмір пенсійних виплат (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, сум індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім пенсій за особливі заслуги перед Україною) не досягає прожиткового мінімуму, таким особам надається щомісячна адресна допомога у сумі, що не вистачає до зазначених розмірів. За період з 01 серпня 2011 року по 31 грудня 2011 року управління Пенсійного фонду України в Кремінському районі Луганської області відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 26 березня 2008 року № 265 «Про деякі питання пенсійного забезпечення громадян» виплатило щомісячну державну адресну допомогу в сумі 107713,67 грн. Загальну суму (помісячно) державної адресної допомоги за період з 01 серпня 2011 року по 31 грудня 2011 року згідно списків надано до відповідача. Як свідчать акти щомісячної звірки витрат по особових справах потерпілих, яким виплачено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, суми щомісячної державної адресної допомоги не відшкодовані відділенням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Кремінському районі Луганської області. За твердженням позивача, відповідач необґрунтовано відмовляється прийняти зазначені витрати до відшкодування, оскільки відшкодовування вказаних витрат передбачено Законом України від 23 вересня 1999 року № 1105-XIV «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» та Порядком відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України, правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 04 березня 2003 року № 5-4/4 та зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 16 травня 2003 року за № 376/7697.
У судове засідання позивач не прибув, про дату, час і місце судового розгляду повідомлений належним чином (арк. справи 46, 47). Клопотанням від 15 лютого 2012 року № 1498/06-10, яке надійшло до відділу діловодства та обліку звернень громадян суду 15 лютого 2012 року за вхідним реєстраційним номером 8105 засобами факсимільного зв'язку, управління Пенсійного фонду України в Кремінському районі Луганської області просить розглядати справу за відсутності його представника (арк. справи 55).
Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Кремінському районі Луганської області адміністративний позов не визнало, про що подало заперечення проти позову від 06 лютого 2012 року за № 06/45 та заяву про уточнення заперечень від 10 лютого 2012 року за № 03/53, в яких у задоволенні позовних вимог просить відмовити повністю (арк. справи 58-62, 63). Заперечуючи проти позовних вимог, відповідач послався на таке.
Відповідно до статей 21, 28 Закону України від 23 вересня 1999 року № 1105-XIV «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України зобов'язаний у встановленому законодавством порядку своєчасно та в повному обсязі відшкодовувати шкоду, заподіяну працівникові внаслідок ушкодження його здоров'я, в тому числі пенсії по інвалідності від трудового каліцтва або професійного захворювання та пенсії у зв'язку із втратою годувальника з цих причин при настанні страхового випадку, які є страховими виплатами. Законом України від 23 вересня 1999 року № 1105-XIV «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» встановлено, що страхові виплати мають бути пов'язані із страховими випадками, що спричинені ушкодженням здоров'я внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання застрахованої особи. Виплата щомісячної державної адресної допомоги не пов'язана із вищезазначеними страховими випадками, а тому не повинна відшкодовуватись Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України. Витрати на виплату державної адресної допомоги, передбачені постановами Кабінету Міністрів України від 26 березня 2008 року № 265 «Про деякі питання пенсійного забезпечення громадян» та від 11 березня 2009 року № 198 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян», не відповідають вимогам статей 13, 21, 28, 34 Закону України від 23 вересня 1999 року № 1105-XIV «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» та Порядку відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, затвердженому Постановою правління Пенсійного фонду України та правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 04 березня 2003 року № 5-4/4 та зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 16 травня 2003 року за № 376/7697, оскільки не пов'язані із страховим випадком, а тому не можуть відшкодовуватися Пенсійному фонду України.
У судовому засіданні представники відповідача проти позову заперечували, просили відмовити у його задоволенні повністю, надали пояснення, аналогічні викладеним у запереченнях від 06 лютого 2012 року за № 06/45.
Вислухавши пояснення представників відповідача, дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог статей 69-72 Кодексу адміністративного судочинства України, судом встановлено таке.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом під час судового розгляду справи, управління Пенсійного фонду України в Кремінському районі Луганської області передало до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків та професійних захворювань України в Кремінському районі Луганської області списки осіб, яким виплачено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, за період серпень-грудень 2011 року, з яких відділенням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків та професійних захворювань України в Кремінському районі не прийнято до заліку, зокрема, державна адресна допомога (у тому числі сума доставки) у розмірі 107713,67 грн. (арк. справи 5-44).
Спір між сторонами виник з приводу наявності обов'язку у відповідача відшкодовувати понесені позивачем витрати на виплату громадянам, які отримують пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, щомісячної державної адресної допомоги відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 26 березня 2008 року № 265 «Про деякі питання пенсійного забезпечення громадян».
Статтею 1 Закону України від 14 січня 1998 року № 16/98-ВР «Основи законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» встановлено, що загальнообов'язкове державне соціальне страхування - це система прав, обов'язків і гарантій, яка передбачає надання соціального захисту, що включає матеріальне забезпечення громадян у разі хвороби, повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати страхових внесків власником або уповноваженим ним органом, громадянами, а також бюджетних та інших джерел, передбачених законом.
Відповідно до статті 4 цього Закону в Україні залежно від страхового випадку є такі види загальнообов'язкового державного соціального страхування: пенсійне страхування; страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням; медичне страхування; страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності; страхування на випадок безробіття; інші види страхування, передбачені законами України. Відносини, що виникають за зазначеними у частині першій цієї статті видами загальнообов'язкового державного соціального страхування, регулюються окремими законами, прийнятими відповідно до цих Основ.
Зі змісту частини 4 статті 26 Закону України від 14 січня 1998 року № 16/98-ВР «Основи законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування», частини 2 статті 24 Закону України від 23 вересня 1999 року № 1105-XIV «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» вбачається: якщо після призначення застрахованій особі матеріальної допомоги чи надання соціальних послуг між страховиками виник спір щодо понесених витрат, виплата здійснюється страховиком, до якого звернулася застрахована особа. При цьому неналежний страховик має право звернутися до належного страховика та відшкодувати понесені ним витрати.
Спори, що виникають із правовідносин за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, вирішуються в судовому порядку, якщо законом не встановлено досудовий порядок їх розгляду (стаття 12 Закону України від 14 січня 1998 року № 16/98-ВР «Основи законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування»).
За пенсійним страхуванням згідно зі статтею 25 Закону України від 14 січня 1998 року № 16/98-ВР «Основи законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» надаються такі види соціальних послуг та матеріального забезпечення: пенсії за віком, по інвалідності внаслідок загального захворювання (в тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства); пенсії у зв'язку з втратою годувальника, крім передбачених пунктом 4 цієї статті; медичні профілактично-реабілітаційні заходи; допомога на поховання пенсіонерів. Відповідно до пункту 4 цієї статті за страхуванням від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання надаються такі види соціальних послуг та матеріального забезпечення: профілактичні заходи по запобіганню нещасним випадкам на виробництві та професійним захворюванням; відновлення здоров'я та працездатності потерпілого; допомога по тимчасовій непрацездатності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; відшкодування збитків, заподіяних працівникові каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням ним своїх трудових обов'язків; пенсія по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; пенсія у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; допомога на поховання осіб, які померли внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.
Пунктом 5 частини 1 статті 24 Закону України від 23 вересня 1999 року № 1105-XIV «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України зобов'язано співпрацювати з фондами з інших видів соціального страхування у фінансуванні заходів, пов'язаних з матеріальним забезпеченням та наданням соціальних послуг застрахованим, у кожному конкретному випадку спільно приймаючи рішення щодо того, хто з них братиме участь у фінансуванні цих заходів.
У статті 21 цього Закону визначено соціальні послуги та виплати, які здійснюються та відшкодовуються Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України. Так, у разі настання страхового випадку Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у встановленому законом порядку повинен, зокрема, своєчасно та в повному обсязі відшкодовувати шкоду, заподіяну працівникові внаслідок ушкодження його здоров'я або в разі його смерті, виплачуючи йому або особам, які перебували на його утриманні: допомогу у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю до відновлення працездатності або встановлення інвалідності; одноразову допомогу в разі стійкої втрати професійної працездатності або смерті потерпілого; щомісяця грошову суму в разі часткової чи повної втрати працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку потерпілого; пенсію по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; пенсію у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; допомогу дитині відповідно до статті 9 цього Закону.
Кабінет Міністрів України постановою від 26 березня 2008 року № 265 «Про деякі питання пенсійного забезпечення громадян» установив, що у разі, коли щомісячний розмір пенсійних виплат (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткових пенсій, цільової грошової допомоги, сум індексації та інших доплат до пенсій, встановлених законодавством, крім пенсій за особливі заслуги перед Україною та щомісячної доплати до пенсії у зв'язку з втратою годувальника членам сімей шахтарів, смерть яких настала внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання) не досягає в осіб, яким призначено пенсію у зв'язку з втратою годувальника, на одного непрацездатного члена сім'ї 100 відсотків, на двох - 120 відсотків, на трьох і більше - 150 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого законом для осіб, які втратили працездатність, таким особам надається щомісячна державна адресна допомога до пенсії у сумі, що не вистачає до зазначених розмірів. У разі, коли щомісячний розмір пенсійних виплат, державної соціальної допомоги інвалідам з дитинства і дітям-інвалідам, особам, які не мають права на пенсію, та інвалідам (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткових пенсій, цільової грошової допомоги, сум індексації та інших доплат, встановлених законодавством, крім пенсій за особливі заслуги перед Україною) не досягає прожиткового мінімуму, встановленого законом для осіб, які втратили працездатність, таким особам надається щомісячна державна адресна допомога у сумі, що не вистачає до зазначеного прожиткового мінімуму.
Аналіз наведеної норми дає підстави вважати, що адресна допомога як окремий вид соціальної допомоги не входить до складу розміру пенсії по інвалідності та пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.
Пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 26 березня 2008 року № 265 «Про деякі питання пенсійного забезпечення громадян» встановлено, що виплата щомісячної державної адресної допомоги здійснюється за рахунок коштів, з яких виплачується пенсія або державна соціальна допомога.
Вирішуючи питання про те, чи здійснюються ці виплати за рахунок коштів Фонду, необхідно враховувати, що страхування від нещасного випадку є самостійним видом загальнообов'язкового державного соціального страхування, за допомогою якого здійснюється соціальний захист, охорона життя та здоров'я громадян у процесі їх трудової діяльності.
Одним із основних принципів страхування від нещасного випадку є цільове використання коштів. Відповідно до статті 46 Закону України від 23 вересня 1999 року № 1105-XIV «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» кошти на здійснення страхування від нещасного випадку не формуються за рахунок Державного бюджету України, не включаються до його складу та використовуються виключно за їх прямим призначенням.
Зважаючи на особливості фінансування страхування від нещасного випадку, виключно цільове використання цих коштів та враховуючи те, що адресна допомога як окремий вид соціальної допомоги не входить до складу розміру пенсії по інвалідності та пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, Фонд не може нести витрати на виплату державної адресної допомоги.
Зазначену правову позицію у справах цієї категорії висловлено Верховим Судом України, зокрема, у постановах від 6 червня 2011 року № 21-57а11, 20 червня 2011 року № 21-59а11 та № 21-118а11.
Згідно із частиною 1 статті 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.
Враховуючи вищевикладене у задоволенні позовних вимог управління Пенсійного фонду України в Кремінському районі Луганської області до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Кремінському районі Луганської області про стягнення витрат на виплату щомісячної державної адресної допомоги за період з 01 серпня 2011 року по 31 грудня 2011 року в сумі 107713,67 грн. слід відмовити.
Питання про розподіл судових витрат судом не вирішується, оскільки позивач та відповідач відповідно до пункту 18 частини 1 статті 5 Закону України від 08 липня 2011 року № 3674-VІ «Про судовий збір» від сплати судового збору звільнені.
На підставі частини 3 статті 160 КАС України у судовому засіданні 16 лютого 2012 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Складення постанови у повному обсязі відкладено до 21 лютого 2012 року, про що згідно вимог частини 2 статті 167 КАС України повідомлено після проголошення вступної та резолютивної частин постанови у судовому засіданні.
Керуючись статтями 2, 9, 10, 11, 17, 18, 23, 69-72, 87, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
за участю
секретаря судового засідання Ігнатович О.А.
та
представників сторін:
від позивача - не прибув
від відповідача - ОСОБА_1 (довіреність від 15.02.2012 № 01/60)
ОСОБА_2 (довіреність від 15.02.2012 № 01/59)
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Луганську
справу за адміністративним позовом
управління Пенсійного фонду України в Кремінському районі Луганської області
до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Кремінському районі Луганської області
про стягнення витрат на виплату щомісячної державної адресної допомоги в сумі 107713,67 грн.,
Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 30 січня 2012 року відкрито провадження в адміністративній справі № 2а/1270/973/3012 за позовом управління Пенсійного фонду України в Кремінському районі Луганської області до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Кремінському районі Луганської області про стягнення витрат на виплату щомісячної державної адресної допомоги за період з 01 серпня 2011 року по 31 грудня 2011 року в сумі 107713,67 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що в період з 01 серпня 2011 року по 31 грудня 2011 року управління Пенсійного фонду України в Кремінському районі Луганської області виплачувало громадянам пенсію по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання. 26 березня 2008 року Кабінетом Міністрів України прийнято постанову № 265 «Про деякі питання пенсійного забезпечення громадян», якою встановлено, що у разі коли місячний розмір пенсійних виплат (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, сум індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім пенсій за особливі заслуги перед Україною) не досягає прожиткового мінімуму, таким особам надається щомісячна адресна допомога у сумі, що не вистачає до зазначених розмірів. За період з 01 серпня 2011 року по 31 грудня 2011 року управління Пенсійного фонду України в Кремінському районі Луганської області відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 26 березня 2008 року № 265 «Про деякі питання пенсійного забезпечення громадян» виплатило щомісячну державну адресну допомогу в сумі 107713,67 грн. Загальну суму (помісячно) державної адресної допомоги за період з 01 серпня 2011 року по 31 грудня 2011 року згідно списків надано до відповідача. Як свідчать акти щомісячної звірки витрат по особових справах потерпілих, яким виплачено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, суми щомісячної державної адресної допомоги не відшкодовані відділенням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Кремінському районі Луганської області. За твердженням позивача, відповідач необґрунтовано відмовляється прийняти зазначені витрати до відшкодування, оскільки відшкодовування вказаних витрат передбачено Законом України від 23 вересня 1999 року № 1105-XIV «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» та Порядком відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України, правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 04 березня 2003 року № 5-4/4 та зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 16 травня 2003 року за № 376/7697.
У судове засідання позивач не прибув, про дату, час і місце судового розгляду повідомлений належним чином (арк. справи 46, 47). Клопотанням від 15 лютого 2012 року № 1498/06-10, яке надійшло до відділу діловодства та обліку звернень громадян суду 15 лютого 2012 року за вхідним реєстраційним номером 8105 засобами факсимільного зв'язку, управління Пенсійного фонду України в Кремінському районі Луганської області просить розглядати справу за відсутності його представника (арк. справи 55).
Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Кремінському районі Луганської області адміністративний позов не визнало, про що подало заперечення проти позову від 06 лютого 2012 року за № 06/45 та заяву про уточнення заперечень від 10 лютого 2012 року за № 03/53, в яких у задоволенні позовних вимог просить відмовити повністю (арк. справи 58-62, 63). Заперечуючи проти позовних вимог, відповідач послався на таке.
Відповідно до статей 21, 28 Закону України від 23 вересня 1999 року № 1105-XIV «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України зобов'язаний у встановленому законодавством порядку своєчасно та в повному обсязі відшкодовувати шкоду, заподіяну працівникові внаслідок ушкодження його здоров'я, в тому числі пенсії по інвалідності від трудового каліцтва або професійного захворювання та пенсії у зв'язку із втратою годувальника з цих причин при настанні страхового випадку, які є страховими виплатами. Законом України від 23 вересня 1999 року № 1105-XIV «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» встановлено, що страхові виплати мають бути пов'язані із страховими випадками, що спричинені ушкодженням здоров'я внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання застрахованої особи. Виплата щомісячної державної адресної допомоги не пов'язана із вищезазначеними страховими випадками, а тому не повинна відшкодовуватись Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України. Витрати на виплату державної адресної допомоги, передбачені постановами Кабінету Міністрів України від 26 березня 2008 року № 265 «Про деякі питання пенсійного забезпечення громадян» та від 11 березня 2009 року № 198 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян», не відповідають вимогам статей 13, 21, 28, 34 Закону України від 23 вересня 1999 року № 1105-XIV «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» та Порядку відшкодування Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Пенсійному фонду України витрат, пов'язаних з виплатою пенсій по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсій у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, затвердженому Постановою правління Пенсійного фонду України та правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 04 березня 2003 року № 5-4/4 та зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 16 травня 2003 року за № 376/7697, оскільки не пов'язані із страховим випадком, а тому не можуть відшкодовуватися Пенсійному фонду України.
У судовому засіданні представники відповідача проти позову заперечували, просили відмовити у його задоволенні повністю, надали пояснення, аналогічні викладеним у запереченнях від 06 лютого 2012 року за № 06/45.
Вислухавши пояснення представників відповідача, дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог статей 69-72 Кодексу адміністративного судочинства України, судом встановлено таке.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом під час судового розгляду справи, управління Пенсійного фонду України в Кремінському районі Луганської області передало до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків та професійних захворювань України в Кремінському районі Луганської області списки осіб, яким виплачено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, за період серпень-грудень 2011 року, з яких відділенням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків та професійних захворювань України в Кремінському районі не прийнято до заліку, зокрема, державна адресна допомога (у тому числі сума доставки) у розмірі 107713,67 грн. (арк. справи 5-44).
Спір між сторонами виник з приводу наявності обов'язку у відповідача відшкодовувати понесені позивачем витрати на виплату громадянам, які отримують пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, щомісячної державної адресної допомоги відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 26 березня 2008 року № 265 «Про деякі питання пенсійного забезпечення громадян».
Статтею 1 Закону України від 14 січня 1998 року № 16/98-ВР «Основи законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» встановлено, що загальнообов'язкове державне соціальне страхування - це система прав, обов'язків і гарантій, яка передбачає надання соціального захисту, що включає матеріальне забезпечення громадян у разі хвороби, повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати страхових внесків власником або уповноваженим ним органом, громадянами, а також бюджетних та інших джерел, передбачених законом.
Відповідно до статті 4 цього Закону в Україні залежно від страхового випадку є такі види загальнообов'язкового державного соціального страхування: пенсійне страхування; страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням; медичне страхування; страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності; страхування на випадок безробіття; інші види страхування, передбачені законами України. Відносини, що виникають за зазначеними у частині першій цієї статті видами загальнообов'язкового державного соціального страхування, регулюються окремими законами, прийнятими відповідно до цих Основ.
Зі змісту частини 4 статті 26 Закону України від 14 січня 1998 року № 16/98-ВР «Основи законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування», частини 2 статті 24 Закону України від 23 вересня 1999 року № 1105-XIV «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» вбачається: якщо після призначення застрахованій особі матеріальної допомоги чи надання соціальних послуг між страховиками виник спір щодо понесених витрат, виплата здійснюється страховиком, до якого звернулася застрахована особа. При цьому неналежний страховик має право звернутися до належного страховика та відшкодувати понесені ним витрати.
Спори, що виникають із правовідносин за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, вирішуються в судовому порядку, якщо законом не встановлено досудовий порядок їх розгляду (стаття 12 Закону України від 14 січня 1998 року № 16/98-ВР «Основи законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування»).
За пенсійним страхуванням згідно зі статтею 25 Закону України від 14 січня 1998 року № 16/98-ВР «Основи законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» надаються такі види соціальних послуг та матеріального забезпечення: пенсії за віком, по інвалідності внаслідок загального захворювання (в тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства); пенсії у зв'язку з втратою годувальника, крім передбачених пунктом 4 цієї статті; медичні профілактично-реабілітаційні заходи; допомога на поховання пенсіонерів. Відповідно до пункту 4 цієї статті за страхуванням від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання надаються такі види соціальних послуг та матеріального забезпечення: профілактичні заходи по запобіганню нещасним випадкам на виробництві та професійним захворюванням; відновлення здоров'я та працездатності потерпілого; допомога по тимчасовій непрацездатності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; відшкодування збитків, заподіяних працівникові каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням ним своїх трудових обов'язків; пенсія по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; пенсія у зв'язку із втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; допомога на поховання осіб, які померли внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.
Пунктом 5 частини 1 статті 24 Закону України від 23 вересня 1999 року № 1105-XIV «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України зобов'язано співпрацювати з фондами з інших видів соціального страхування у фінансуванні заходів, пов'язаних з матеріальним забезпеченням та наданням соціальних послуг застрахованим, у кожному конкретному випадку спільно приймаючи рішення щодо того, хто з них братиме участь у фінансуванні цих заходів.
У статті 21 цього Закону визначено соціальні послуги та виплати, які здійснюються та відшкодовуються Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України. Так, у разі настання страхового випадку Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у встановленому законом порядку повинен, зокрема, своєчасно та в повному обсязі відшкодовувати шкоду, заподіяну працівникові внаслідок ушкодження його здоров'я або в разі його смерті, виплачуючи йому або особам, які перебували на його утриманні: допомогу у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю до відновлення працездатності або встановлення інвалідності; одноразову допомогу в разі стійкої втрати професійної працездатності або смерті потерпілого; щомісяця грошову суму в разі часткової чи повної втрати працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку потерпілого; пенсію по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; пенсію у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; допомогу дитині відповідно до статті 9 цього Закону.
Кабінет Міністрів України постановою від 26 березня 2008 року № 265 «Про деякі питання пенсійного забезпечення громадян» установив, що у разі, коли щомісячний розмір пенсійних виплат (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткових пенсій, цільової грошової допомоги, сум індексації та інших доплат до пенсій, встановлених законодавством, крім пенсій за особливі заслуги перед Україною та щомісячної доплати до пенсії у зв'язку з втратою годувальника членам сімей шахтарів, смерть яких настала внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання) не досягає в осіб, яким призначено пенсію у зв'язку з втратою годувальника, на одного непрацездатного члена сім'ї 100 відсотків, на двох - 120 відсотків, на трьох і більше - 150 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого законом для осіб, які втратили працездатність, таким особам надається щомісячна державна адресна допомога до пенсії у сумі, що не вистачає до зазначених розмірів. У разі, коли щомісячний розмір пенсійних виплат, державної соціальної допомоги інвалідам з дитинства і дітям-інвалідам, особам, які не мають права на пенсію, та інвалідам (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткових пенсій, цільової грошової допомоги, сум індексації та інших доплат, встановлених законодавством, крім пенсій за особливі заслуги перед Україною) не досягає прожиткового мінімуму, встановленого законом для осіб, які втратили працездатність, таким особам надається щомісячна державна адресна допомога у сумі, що не вистачає до зазначеного прожиткового мінімуму.
Аналіз наведеної норми дає підстави вважати, що адресна допомога як окремий вид соціальної допомоги не входить до складу розміру пенсії по інвалідності та пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.
Пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 26 березня 2008 року № 265 «Про деякі питання пенсійного забезпечення громадян» встановлено, що виплата щомісячної державної адресної допомоги здійснюється за рахунок коштів, з яких виплачується пенсія або державна соціальна допомога.
Вирішуючи питання про те, чи здійснюються ці виплати за рахунок коштів Фонду, необхідно враховувати, що страхування від нещасного випадку є самостійним видом загальнообов'язкового державного соціального страхування, за допомогою якого здійснюється соціальний захист, охорона життя та здоров'я громадян у процесі їх трудової діяльності.
Одним із основних принципів страхування від нещасного випадку є цільове використання коштів. Відповідно до статті 46 Закону України від 23 вересня 1999 року № 1105-XIV «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» кошти на здійснення страхування від нещасного випадку не формуються за рахунок Державного бюджету України, не включаються до його складу та використовуються виключно за їх прямим призначенням.
Зважаючи на особливості фінансування страхування від нещасного випадку, виключно цільове використання цих коштів та враховуючи те, що адресна допомога як окремий вид соціальної допомоги не входить до складу розміру пенсії по інвалідності та пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, Фонд не може нести витрати на виплату державної адресної допомоги.
Зазначену правову позицію у справах цієї категорії висловлено Верховим Судом України, зокрема, у постановах від 6 червня 2011 року № 21-57а11, 20 червня 2011 року № 21-59а11 та № 21-118а11.
Згідно із частиною 1 статті 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.
Враховуючи вищевикладене у задоволенні позовних вимог управління Пенсійного фонду України в Кремінському районі Луганської області до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Кремінському районі Луганської області про стягнення витрат на виплату щомісячної державної адресної допомоги за період з 01 серпня 2011 року по 31 грудня 2011 року в сумі 107713,67 грн. слід відмовити.
Питання про розподіл судових витрат судом не вирішується, оскільки позивач та відповідач відповідно до пункту 18 частини 1 статті 5 Закону України від 08 липня 2011 року № 3674-VІ «Про судовий збір» від сплати судового збору звільнені.
На підставі частини 3 статті 160 КАС України у судовому засіданні 16 лютого 2012 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Складення постанови у повному обсязі відкладено до 21 лютого 2012 року, про що згідно вимог частини 2 статті 167 КАС України повідомлено після проголошення вступної та резолютивної частин постанови у судовому засіданні.
Керуючись статтями 2, 9, 10, 11, 17, 18, 23, 69-72, 87, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні адміністративного позову управління Пенсійного фонду України в Кремінському районі Луганської області до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Кремінському районі Луганської області про стягнення витрат на виплату щомісячної державної адресної допомоги в сумі 107713,67 грн. відмовити повністю.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.
Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.
Згідно з частиною 3 статті 160 КАС України постанова складена у повному обсязі 21 лютого 2012 року.
Суддя Т.І. Чернявська